Рішення

від 14.12.2021 по справі 696/1021/21

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.12.2021

Справа № 696/1021/21

№ 2/696/318/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області в складі

головуючого судді Шкреби В.В.,

при секретарі Степановій Н.В.,

за участі

представника ОСОБА_1 ,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , прож. в с. Ревівка Михайлівської ОТГ Черкаського району Черкаської області) до Михайлівської сільської ради Черкаської області (код ЄДРПОУ 34176446, вул. Героїв Майдану, б. 27 в с. Михайлівка Михайлівської ОТГ Черкаського району Черкаської області) про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Михайлівської сільської ради Черкаської області про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла тітка Позивача - ОСОБА_3 . Останнім місцем реєстрації якої було АДРЕСА_1 ).

Заповіт вона не склала, власних дітей не мала, єдиним найближчим родичем є Позивач по справі, яка постійно проживала з померлою, вела спільне господарство з нею, вступила в управління та володіння майном, а також перебувала на постійному утриманні померлої.

Спадкоємцем другої черги мала бути ще й мати Позивача - ОСОБА_4 , але вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до смерті тітки.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 7121886000:03:000:0117 площею 3,58 га в адмінмежах Ревівської сільської ради колишнього Кам`янського району (нині теперішня Михайлівська ОТГ Черкаського району Черкаської області)

З метою оформлення своїх спадкових прав Позивач звернулась до Приватного нотаріуса Кам`янського нотаріального округу Бойко Л.В. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але отримала роз`яснення, що вона як племінниця не входить до кола спадкоємців по законодавству, яке діяло на час відкриття спадщини, не дивлячись на той факт, що заява була подана Позивачем як особою, що перебувала на утриманні померлої.

У зв`язку з цим, виникла необхідність звернутися до суду з заявою про встановлення факту, який має значення, що Позивач перебувала на утриманні ОСОБА_3 не менше року до її смерті, а також встановлення факту родинних відносин між померлою та ОСОБА_4 , а саме що вони були рідними сестрами.

Позивач зазначає, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Вказує, що дана справа повинна розглядатись за правилами позовного провадження, оскільки Позивач звертається з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, який може вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Вказує, що йому не відомо про наявність інших потенційних спадкоємців на спадкове майно, та оскільки підставою для встановлення факту є отримання права на спадкування спадщини, Позивач звертається з позовом, оскільки, як на його думку, вбачається спір про право та з метою недопущення порушень будь-чиїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 27.10.2021р. відкрито провадження по справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представником Відповідача відзив на позов не подано, при вирішені позову повністю покладались на розсуд суду.

В судовому засіданні представник Позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, що викладені у позовній заяві.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

Встановлено, що згідно роз`яснення Приватного нотаріуса Кам`янського нотаріального округу Бойко Л.В.№ 121/01-16 та № 120/01-16 від 19 травня 2020 року Позивачу повідомлено про відсутність документи для встановлення родинних відносин між нею та ОСОБА_3 та відсутність підстав для оформлення спадкових прав у племінниці померлої за правилами, що діяли згідно ЦК УРСР, яка на час смерті спадкодавця проживала з нею.

Разом з тим, відсутня інформація про те, що Позивач зверталась до суду з позовом щодо встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, про визнання права власності на спадкове майно тощо.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Відповідно доч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист- це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4)відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ст. 16 ч.ч. 1, 2 ЦК України).

З урахуванням цих норм, суд повинен установити чи було порушено, не визнано або оспореного права, свободи чи інтереси заявника, i залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні, в залежності від наявності для цього відповідних підстав, встановлених законом або договором.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, в: - недотриманні сторонами в момент вчинення правочину вимог закону (ст. 215 ЦК); - поширення про особу недостовірної інформації (ст.277ЦК); - розкриття таємниці про стан здоров`я особи (ст. 286 ЦК); - піддання фізичної особи катуванню, жорстокому або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню (ст. 289 ЦК); - неповага до гідності та честі особи (ст. 297 ЦК); - протиправне позбавлення права власності чи його обмеження (ст. 321 ЦК); - безпідставне заволодіння особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК); - створення власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст.391ЦК); - неправомірне використання твору без згоди автора (ст. 443 ЦК); - невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язання (ст. 610 ЦК); - безпідставна одностороння відмова від договору (ст. 651 ЦК); - продаж товару неналежної якості (ст. 678 ЦК); - втрата (нестача) чи пошкодження речі (ст.951 ЦК); - спричинення фізичній чи юридичній особі майнової чи немайнової (моральної) шкоди (ст.ст. 1166 - 1167 ЦК).

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Водночас тут відсутнє звернення інших осіб до юрисдикційних органів про відсутність у особи цивільного права. Таким випадком може бути невизнання нотаріусом дійсності на цього стороною правовстановлюючого документа при укладенні договору.

Оспорювання суб`єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то особа, чиє право оспорюється, може вимагати його визнання шляхом звернення із зустрічним позовом.

Визначеними ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6)справедливість, добросовісність та розумність.

Під судовим захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Тобто, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Така позиція відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Суд вважає, що Позивачем не наведені жодні обставини, які свідчать про наявність цивільного спору із Відповідачем, який протягом строку, встановленого ЦК України, не звертався до нотаріуса щодо прийняття спадщини; відсутні дані вважати (і Відповідач про це не заявив), що Відповідачем подано до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадкування, чи існує позовна заява про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно (або про наявність судових рішень, які набрали законної сили), визнання спадщини відумерлою тощо. На думку суду, сам по собі факт наявності роз`яснення приватного нотаріуса, не свідчить про наявність цивільного спору, враховуючи, що суд розглядає справу, відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи.

Таким чином, за результатами розгляду справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити, оскільки заявлений нею позов фактично містить у собі лише одні єдині позовні вимогу про встановлення судом фактів, що мають юридичне значення та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення таких вимог не є ефективним способом захисту прав Позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволені позову ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 , прож. в с. Ревівка Михайлівської ОТГ Черкаського району Черкаської області) до Михайлівської сільської ради Черкаської області (код ЄДРПОУ 34176446, вул. Героїв Майдану, б. 27 в с. Михайлівка Михайлівської ОТГ Черкаського району Черкаської області) про встановлення фактів, що мають юридичне значення - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. (п.15.5 Перехідних положень ЦПК України). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : В.В.Шкреба