Рішення

від 16.12.2021 по справі 495/9500/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/9500/21

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

16 грудня 2021 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Шевчук Ю.В.,

за участі секретаря судових засідань - Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маразліївської територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась 17 листопада 2021 року до суду з позовною заявою до Маразліївської територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки №99 масив № НОМЕР_1 , загальним розміром 5,73 га, кадастровий номер 5120888200:01:002:0670, що розташована на території Маразліївської (Широківської) сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту серії IV-ОД №018683. Однак, звернувшись до Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, позивачка ОСОБА_1 отримала відмову через те, що вона пропустила встановлений для прийняття спадщини строк, встановлений чинним законодавством, тому вона звертається до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, проте надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутністю, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача Маразліївської територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області не з`явився, однак надав на адресу суду заяву, відповідно до якої просить розглядати справу за його відсутності, заперечень щодо позовних вимог позивачки немає.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши наявні докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 26 листопада 2019 року Болградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №05.

Те, що позивачка ОСОБА_1 є дочкою померлої підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 04 березня 2020 року, актовий запис №8 та Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого 08.05.1987 року Білгород-Дністровським РАЦС Одеської області, актовий запис №187.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки розміром 5,73 гектарів у межах згідно з планом на території Широківської сільської ради, колишнє КСП Прогрес масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_5 , яка належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ОД №018683, виданого Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області, кадастровий номер 5120888200:01:002:0670.

Відповідно до Довідки №170 від 11.11.2021 року, виданої Маразліївською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, позивачка ОСОБА_1 проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , допомагала їй та провела її поховання.

Згідно листа Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори №1207/01-16 від 18.11.2021 року позивачці ОСОБА_1 було роз`яснено право на звернення до суду у зв`язку з неможливістю оформлення спадщини у нотаріальному порядку через пропуск встановлених чинним законодавством строків для звернення з заявою про оформлення спадщини.

Відповідно до повідомлення Білгород-Дністровської районної державної нотаріальної контори №1262/01-16 від 01.12.2021 року, згідно Спадкового реєстру спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 15,16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220, 1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За змістомст. 1296 ЦК України, оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Згідно пункту 10постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , та відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду заправилами позовного провадження.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

28 травня 2020 року Верховний Суд України в своїй постанові по справі №910/7164/19 виклав наступну правову позицію з приводу захисту цивільних прав.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом статті 15 ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України , положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи №912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи №910/11511/18.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішеннівід 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Судом установлено, що, позивачка є єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що позивачем обрано належний спосіб захисту свого права та позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 19, 49, 200, 206, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маразліївської територіальної громади Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , право власності на земельну ділянку №99 масив № НОМЕР_1 , загальним розміром 5,73 га, кадастровий номер 5120888200:01:002:0670, що розташована на території Маразліївської (Широківської) сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 16.12.2021 року.

Суддя