Рішення

від 24.11.2021 по справі 950/1636/21

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/1636/21

2/950/554/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря за участю секретаря - Гладкової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат - Василець Сергій Олексійович до Лебединської міської ради Сумської області про встановлення факту спільного проживання та визнання права на спадкове майно;

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача, просить суд: встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати за нею - ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 3,0га, що розташована на території Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області та перебувала в постійному користуванні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею серія А №004854. Визнати за нею - ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на: житловий будинок дерев`яний 1953р. побудови під літ. А загальною площею 69,1м2, житловою площею 37,2м2 до складу якого входить: коридор площею 3,9м2, кухня площею 4,6м2, житлова площею 13,8м2, житлова площею 8,3м2, житлова площею 15,1м2, веранда під літ. а площею 8,0м2, кладова площею 15,4м2,веранда під літ. а1 ,сарай цегляний під літ. Б , погріб цегляний під літ. п/г , огорожа під літ. №1-2 та розміщені за адресою: АДРЕСА_3 та право власності на: земельну ділянка площею 0,0389га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0055, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку і розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,1723га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0056, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства і розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

В судовому засіданні представник позивачки ствердив позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник Лебединської міської ради Сумської області в судове засідання не з`явився, в наданому раніше клопотанні зазначав, що визнає позовні вимоги частково, а саме не запечує проти задоволення вимоги щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проти визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_2 на житовий будинок з надвірними побудовами та на дві земельні ділянки. Однак зазначив, щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування після чоловіка ОСОБА_2 , що належала йому на праві постійного користування земельною ділянкою площею 3,0 га, що перебувала у постійному користування померлого чоловіка на підставіі державного акту на право довічного успадкованого володіння землею серія А №004852, у вирішенні покладається на розсуд суду. Просить врахувати що заявлена вимога не співвідноситься з матеріальними вимогами.

В судовому засіданні були вствановлені факти та відповідно їм правовідносини:

28 лютого 1981р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який було зареєстровано Міським відділом РАГС м.Сінельниково Дніпропетровської області, про що було видано свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 від 28 лютого 1981р.(а.с. 7). Після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила своє прізвище на ОСОБА_4 .

08 жовтня 1991р. на ім`я ОСОБА_2 державним нотаріусом Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області Подопригорою Л.І. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (зареєстровано в реєстрі за №2-2159)(а.с. 8) у відповідності яким було ним успадковано після смерті його батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 будинок з надвірними спорудами, що розташовані в с.Харченки Лебединського району Сумської області.

В подальшому право власності на вказаний житловий будинок та надвірні споруди були зареєстровані за ОСОБА_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно і уточнено їх місцезнаходження: АДРЕСА_3 , що стверджується копія Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №31620328 від 11 жовтня 2011р. (а.с 9).

На підставі рішення 29-ї сесії Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області від 16 вересня 1992р. на ім`я ОСОБА_2 було видано Державний акт на право довічного успадкованого володіння землею серія А №004854 (а.с. 10,11) у відповідності з яким йому було передано у довічне успадковане володіння для ведення фермерського господарства земельну ділянку площею 3,0га.

17 липня 2008р. на ім`я ОСОБА_2 Гарбузівською сільською радою Лебединського району Сумської області були видані Державні акти на право власності на земельну ділянку:

- серія ЯЕ №194679 у відповідності з яким йому була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,0389га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0055 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку і розташована по АДРЕСА_3 (а.с. 12).

- серія ЯЕ №194680 у відповідності з яким йому була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,1723га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0056 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства і розташована по АДРЕСА_3 (а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Суми помер ОСОБА_2 , про що Тростянецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області було видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 від 06 грудня 2016р. (а.с. 14).

На момент смерті ОСОБА_2 проживав разом з позивачкою - ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 , хоча і був він зареєстрований по АДРЕСА_4 , що підтверджується і довідкою Виконавчого комітету Люботинської міської ради Харківської області від 22 грудня 2020р. вих.№03-10/2405 (а.с. 15).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли: право постійного користування земельною ділянкою площею 3,0га, що розташована на території Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області та перебувала в його користуванні на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею серія А №004854; житловий будинок та надвірні споруди, що розташовані по АДРЕСА_3 та належали йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 жовтня 1991р.; земельна ділянка площею 0,0389га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0055, що належала йому на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №194679 від 17 липня 2008р.; земельна ділянка площею 0,1723га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0056, що належала йому на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №194680 від 17 липня 2008р. ОСОБА_2 заповіту щодо розпорядження належним йому майном на випадок своєї смерті не складав.

Згідно довідки Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Виконавчого комітету Лебединської міської ради від 20 липня 2021р. вих.№557 інвентаризаційна вартість такого житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами становить 90 443,00грн. (а.с. 19).

Згідно Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної

ділянки вартість таких земельних ділянок на день видачі Витягів становить: площею 0,0389га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0055 - 73495,62 грн. (а.с. 20)., площею 0,1723га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0056 - 4471,74грн. (а.с. 21).

Згідно ст.1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Звернувшись Лебединської державної нотаріальної контори Сумської області (за місцезнаходженням спадкового майна) для оформлення необхідних документів для прийняття спадщини та оформлення права власності в порядку спадкування на вищевказане майно позивачка отримала відмову, мотивовану тим, що в неї відсутні документи, які б підтверджували їхнє спільне проживання з чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також нотаріусом позивачці було роз`яснено про необхідність звернення до суду з позовною заявою про встановлення факту спільного їхнього проживання разом з чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнання права власності на вищевказаний житловий будинок та надвірні споруди, земельні ділянки під ними та про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 3,0га, що розташована на території Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області.

Ст.1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав

та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу

України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 Цивільного кодексу України).

Ст.1220 Цивільного кодексу України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Ст.1258 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За ст.1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації .

Згідно ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 являлася дружиною ОСОБА_2 на момент смерті останнього, їхній шлюб не було розірвано, заповіт щодо розпорядження майном на випадок смерті не складався, то вона являється спадкоємцем першої черги спадкування за законом майна свого чоловік.

З копії спадкової справи, що надана завідувачем Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області Ю.Коломієць (а.с. 41-57), встановлено, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведена спадкова справа. З заявою про прийняття спадщини звернулася тільки дружина померлого - ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Щодо встановлення факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_2 :

Ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ч.2 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Ч.2 ст.315 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Так, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було укладено ще 28 лютого 1981р. і протягом всього строку він не розривався.

Враховуючи, що у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було домогосподарство по АДРЕСА_4 та квартира за АДРЕСА_2 , ними було прийнято рішення про проведення реєстрації ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 , а ОСОБА_1 - в квартирі за АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 протягом 2009 - 2010р. (і до самої його смерті) тяжко хворів і ОСОБА_1 протягом всього часу його хвороби доглядала його (протягом останній місяців життя він взагалі не міг обходитися без сторонньої допомоги).

І помер ОСОБА_2 в лікарні у м.Суми, про що в свідоцтві про смерть серія НОМЕР_3 від 06 грудня 2016р. зазначено місце його смерті - м.Суми Сумської області:

Вказані обставини були стверджені показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що були допитані в судовому засіданні.

Щодо визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права постійного користування земельною ділянкою площею 3,0га, що розташована на території Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області та перебувала в постійному користуванні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею серія А №004854:

За змістом ст.ст.6, 50 Земельного кодексу України 18 грудня 1990р. №561-XII (у редакції на час його прийняття та видачі на ім`я ОСОБА_2 Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею серія А №004854) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991р., яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України №2201-XII від 13 березня 1992р., затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Земельний кодекс України у редакції від 13 березня 1992р. не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому відповідно до п.8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992р. №2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

П.6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України 2001р. визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008р. переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990р. була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992р. закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990р. №563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені ст.1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція та ст.41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції, та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі Брумареску проти Румунії , заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії , заява №76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996р. у справі Кантоні проти Франції , заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013р. у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11, § 65).

Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995р. у справі S. W. проти Сполученого Королівства , заява № 20166/92, § 36).

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 Цивільного кодексу України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у ст.1219 Цивільного кодексу України спадкоє-мець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння.

Така позиція викладена зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019р. по справі № 368/54/17 та від 23 червня 2020р. у справі № 179/1043/16-ц і такі висновки суду в силу вимог ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016р. № 1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права і вони мають враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Щодо визнання за ОСОБА_1 (місце реєтрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розміщені за адресою: АДРЕСА_3 та земельними ділянками під ними (площею 0,0389га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0055, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку та площею 0,1723га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0056, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: і розташована за адресою: АДРЕСА_4 ):

У відповідності зі ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Ст.1216 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та

обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 Цивільного кодексу України).

Ст.90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право в т.ч. продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно ст.131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно ч.1 ст.1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

У відповідності зі ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Вислухавши представника позивачки, вивчивши матеріали справи, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.15, 16, 181, 317, 328, 1216 - 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1258, 1261-1265, 1268, 1297 Цивільного кодексу України, ст.ст.6, 50 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990р. №561-ХІІ, ст.ст.90, 131 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001р. ст.ст. 1 - 5, 11, 23, 27, 28, 30, 76-81, 83, 95, 133, 136, 175 - 177, 274, 293, 315, 316 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право постійного користування земельною ділянкою площею 3,0 га, що розташована на території Гарбузівської сільської ради Лебединського району Сумської області та перебувала в постійному користуванні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею серія А №004854.

Визнати за ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на майно, а саме: житловий будинок дерев`яний 1953р. побудови під літ. А загальною площею

69,1м2, житловою площею 37,2м2 до складу якого входить: коридор площею 3,9м2; кухня площею 4,6м2; житлова площею 13,8м2; житлова площею 8,3м2; житлова площею 15,1м2; веранда під літ. а площею 8,0м2; кладова площею 15,4м2; веранда під літ. а1 ; сарай цегляний під літ. Б ; погріб цегляний під літ. п/г ; огорожа під літ. №1-2 що розміщені за адресою: АДРЕСА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 0,0389 га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0055, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку і розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,1723га з кадастровим номером 5922982700:05:001:0056, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства і розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Суддя Бакланов Р. В.