Постанова

від 15.12.2021 по справі 276/249/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №276/249/19 Головуючий у 1-й інст. Збаражський А. М.

Категорія 12 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого - судді: Миніч Т.І.

суддів: Трояновської Г.С.,

Павицької Т.М.

секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Збаражського А.М.

у цивільній справі №276/249/19 за позовом ОСОБА_1 до Іршанської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво, за участю третьої особи - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, -

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати за ним право власності на самовільне будівництво - житловий будинок, загальною площею 119,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування поданого позову позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , після якої залишилось спадкове майно за заповітом - земельна ділянка, площею 0,1050 га. Після смерті матері позивач на спадковій земельній ділянці в 2014 році самочинно збудував житловий будинок, загальною площею 119,1 кв.м. При будівництві були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми, а також не порушено прав інших осіб, оскільки претензій та скарг щодо збудованого будинку не надходило. Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини - отримав відмову, оскільки житловий будинок є самовільно збудованим. Також, позивач звертався до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області з питанням введення в експлуатацію будинку, однак отримав відмову. Тому, змушений був звернутись до суду з даним позовом.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

У поданій через свого представника ОСОБА_3 апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема вказує, що згідно з довідкою від 14.09.2018 №103/4 земельною ділянкою площею 0,1050 га., належною на праві власності ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1821155400:01:001:0374, фактично з 1999 року по даний час користується її син, тобто - ОСОБА_1 . Зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку. Проте, на думку апелянта, даний висновок суду першої інстанції є хибним, оскільки апелянт після смерті матері 06 липня 1999 року фактично вступив у володіння та користування вказаною земельною ділянкою, а отже прийняв спадщину та є власником вищезазначеної земельної ділянки.

Звернувшись до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області з метою введення самовільно збудованого житлового будинку в експлуатацію апелянт отримав відповідь Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, оформленої листом за № 1006-3-18/628/19 від 04.02.2019. Зокрема, йому було відмовлено у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого житлового будинку з посиланням на п. 10 "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів", затверджених Постановою КМУ від 13.04.2011 за № 461 зі змінами, згідно якого у разі, коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта. Крім того було роз`яснено, що у разі прийняття судом рішення про визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно, відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів , затвердженого постановою КМУ від 13.04.2011 р. № 461 зі змінами, вказане майно необхідно прийняти в експлуатацію. Рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про визнання права власності на самочинне будівництво, згідно положень ст.ст.375,376 ЦК України.

Отже, безпосередньо у відповіді Управління Державної архітектурно- будівельної інспекції у Житомирській області йому було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав, що і зробив апелянт. Тому, вважає, що твердження суду першої інстанції про те, що після усунення вказаних недоліків, він вправі повторно звернутися до інспекції для оформлення права на збудований ним житловий будинок є безпідставним. Крім того, вказує, що до розгляду даної справи слід застосовувати норми ЦК УРСР 1963 року, оскільки спадщина відкрилась раніше 1 січня 2004 року.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Іршанської селищної ради від 19.10.1994 року №113 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,105 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Після чого, в 1994 року виконавчим комітетом Володарсько-Волинської районної Ради народних депутатів Житомирської області їй видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за вказаною адресою (а.с.19-26).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.11).

За життя ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності серії ЖТ №13-21-0044 належала земельна ділянка, площею 0,105 га, яка розташована на території Іршанської селищної ради з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку (а.с.10).

Вказану земельну ділянку з усіма господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 заповіла своєму сину - ОСОБА_1 , про що свідчить копія заповіту від 06.03.1998 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Іршанської селищної ради 06.03.1998 року (а.с.17).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Іршанської селищної ради №70 від 05.06.1997 року вулиця Саннікова в смт. Іршанськ була перейменована на провулок Саннікова (а.с.18,20).

Рішенням виконавчого комітету Іршанської селищної ради від 29 вересня 2004 року №146 вирішено: у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 переоформити земельну ділянку площею 0,105 га по АДРЕСА_1 , на її сина ОСОБА_1 ; гр. ОСОБА_1 звернутися в районний відділ архітектури для переоформлення будівельного паспорта; попередити гр. ОСОБА_1 , що до одержання будівельного паспорта забороняється виконувати будь які будівельні роботи (а.с.48).

Відповідно до рішення Іршанської селищної ради від 19.12.2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню державного акту на право власності на землю (а.с.49).

16.10.2018 року на замовлення ОСОБА_1 КП Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.7). Рік забудови зазначено 2014. Згідно з довідкою №82 від 12.12.2018 загальна інвентиризаційна вартість житлового будинку з надвірними будівлями за вказаною адресою складає 972 089,00 гривень.

04.02.2019 року ОСОБА_1 подав до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області заяву про прийняття в експлуатацію вказаного житлового будинку та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, однак отримав лист від 04.02.2019 за №1006-3-18/628/19, в якому вказано про відсутність завіреної копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, відсутність копії технічного паспорту з відміткою про проведене технічне обстеження, крім цього в декларації про готовність, що додана до заяви, в інформації про земельну ділянку відсутній кадастровий номер земельної ділянки. ОСОБА_1 повернуто подану декларацію та роз`яснено право звернутися до суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України ), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України ), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його до експлуатації в установленому законодавством порядку.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону , її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

В даному випадку матеріали справи містять суперечливі дані.

Так, відповідно до довідки КП Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації , станом на 16.03.2009 року на зазначеній земельній ділянці будівництво не було розпочато (а.с.14).

Разом з тим зміст декларації про готовність об`єкта до експлуатації свідчить про те, що будівництво розпочато у 1994 році, а закінчено - у 2014 році (а.с.31).

Цих протиріч позивач не усунув.

Водночас, згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України ).

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є необхідною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України , а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Згідно матеріалів справи, право власності чи право користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час за позивачем в установленому законом порядку не зареєстровано, що також не спростовано належними доказами його представником під час судового засідання.

Вказане підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наданого на запит позивача від 04.03.2014 року, згідно з яким право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 (а.с.27).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, про відмову в задоволенні позову із заявлених підстав.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають, оскільки із підстав, що випливають із спадкового права, вимоги в цій справі не заявлені.

Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і з цього дня протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Судді: