Рішення

від 08.12.2021 по справі 443/841/21

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/841/21

Провадження №2/443/1095/21

РІШЕННЯ

іменем України

08 грудня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

представника позивача адвоката Яременка І.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, у якому просить: встановити факт постійного проживання його разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт належності ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту від 10.03.1995 року, посвідченого у виконкомі Чорноострівської сільської ради за реєстровим №5 від імені " ОСОБА_3 "; визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті

смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 1,2486 га, кадастровий номер 4621589100:02:000:0242, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія -ЯГ №040627 від 28.09.2012 року; визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,2362 га, кадастровий номер 4621589100:02:000:1013, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія -ЯГ №040628 від 28.09.2012 року; визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,3327 га, кадастровий номер 4621589100:02:000:0567,згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія -ЯГ №040629 від 28.09.2012 року; визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,1216 га, кадастровий номер 4621589100:02:000:1028,згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія -ЯГ №040630 від 28.09.2012 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чорноострівської сільської ради Жидачівського району, належні померлій згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку від 28.12.2012 року, виданих на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №440 від 15.05.2008 року. Згідно довідки Чорноострівської сільської ради №339 від 28.05.2015 року, ОСОБА_3 була постійно зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_3 у виконкомі Чорноострівської сільської ради посвідчено заповіт в за реєстровим №5 від 10.03.1995 року в користь сина ОСОБА_2 , який на день смерті заповідача не змінений і не скасований. Зазначає, що крім позивача, інших спадкоємців за заповітом, а також осіб які б претендували на обов`язкову частку у спадщині - немає. Серед спадкоємців за законом був брат позивача та відповідно син спадкодавця - ОСОБА_1 , однак батько позивача і відповідно чоловік спадкодавця - ОСОБА_4 помер значно швидше. Стверджує, що його матір хворіла та потребувала постійного догляду. Саме тому позивач був змушений постійно проживати із нею в селі Бориничі, щоб доглядати та вести домашнє господарство. Оскільки позивач постійно проживав із матір`ю на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то він вважається таким, що її прийняв, проте юридично не оформив.

11.05.2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_5 , однак нотаріус відмовив у його видачі, оскільки позивач заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору в установлений законом строк не подав та на момент смерті не був зареєстрований за адресою померлої. Окрім того, виявлено, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали спадкодавцю і є спадковим майном.

Також, позивачем самостійно виявлено, що в заповіті від 10.03.1995 року ім`я матері вказано як ОСОБА_3 , а у свідоцтві про смерть матір зазначена як ОСОБА_3 .

За таких обставин позивач змушений звертатися до суду із вимогами про встановлення факту належності спадкодавцю правовстановлюючого документу, факту постійного проживання спадкодавця та спадкоємця на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 16.09.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з мотивів викладених у позовній заяві. Просив позов задоволити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, просив такі задоволити.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини і вважає, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Чорноострівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 21.03.2015 року. (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чорноострівської сільської ради Жидачівського району, належні померлій згідно Державних актів на право власності на земельну ділянку від 28.08.2012 року, виданих на підставі розпорядження голови Жидачівської РДА №440 від 15.05.2008 року (а.с.19-22).

За життя ОСОБА_3 10.03.1995 року було складено заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Чорноострівської сільської ради народних депутатів за реєстровим №5, згідно якого остання заповіла все своє майно ОСОБА_2 (а.с.16).

Згідно довідки Чорноострівської сільської ради №339 від 28.05.2015 року, ОСОБА_3 була постійно зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від імені ОСОБА_3 у виконкомі Чорноострівської сільської ради посвідчено заповіт в за реєстровим №5 від 10.03.1995 року в користь сина ОСОБА_2 , 1958 року народження. На день смерті ОСОБА_3 в даному господарстві була зареєстрована і проживала тільки вона одна (а.с.15).

На день смерті заповідача даний заповіт не змінений і не скасований, що також підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №25843961 від 13.01.2011 року (а.с.17).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дала покази про те, що ОСОБА_3 проживала в селі Бориничі. ОСОБА_2 є її сином, який проживав із своєю дружиною ОСОБА_7 та своєю мамою, доглядали її та займалися похоронами. ОСОБА_3 працювала в колгоспі, іншої ОСОБА_3 в селі немає.

Допитаний як свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дала покази про те, що ОСОБА_3 є мамою її чоловіка ОСОБА_2 , вони з чоловіком проживали постійно з його мамою в с.Бориничі, доглядали її та займалися її похоронами.

Судом також встановлено, що серед спадкоємців за законом був брат позивача та відповідно син спадкодавця - ОСОБА_1 , який спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 не прийняв у жоден із передбачених законом способів. Натомість, позивач фактично прийняв спадщину після її смерті, вступивши в управління та володіння спадковим майном. Однак юридично спадщину не оформив, що також підтверджується витягом зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №64749906 від 18.05.2021 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18).

Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.13).

Листом-відповіддю приватного нотаріуса Жидачівського районного нотаріального округу Посацькою А.О. №36/02-31 від 11.05.2021 року (а.с.28), ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що він пропустив піврічний термін з дня смерті спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини вчасно не звернувся та на момент її смерті зареєстровані за адресою померлої не був, а також відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно.

Окрім того, позивачем самостійно виявлено, що в заповіті від 10.03.1995 року ім`я матері вказано як ОСОБА_3 , а у свідоцтві про смерть матір зазначена як ОСОБА_3 .

У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах спадкування №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Встановлення факту родинних відносин необхідний позивачу для реалізації його спадкових прав.

Суд бере до уваги і той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту родинних відносин.

Крім того, згідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року Про встановлення фактів, що мають юридичне значення , при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України 01.01.2012 року Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту.

Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Факт належності ОСОБА_3 правовстановлюючого документа - заповіту від 10.03.1995 року, посвідченого у виконкомі Чорноострівській сільській раді посвідчено заповіт в за реєстровим №5 в користь сина ОСОБА_2 , підтверджується довідкою Чорноострівської сільської ради №339 від 28.05.2015 року, з якого видно, що в Чорноострівській сільській раді посвідчено заповіт ОСОБА_3 від 10.03.1995 року за реєстровим №5 в користь сина ОСОБА_2 , 1958 р.н. (а.с.5); копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , виданого Чорноострівською сільською радою Жидачівського району Львівської області від 21.03.2015 року, згідно якої, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14), а також оригіналом даного заповіту, який наявний у позивача.

У цих документах вірно вказано прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_3 .

Таким чином, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем та встановлення факту правовстановлюючого документу, суд приходить до переконання, що матеріалами справи та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_2 постійно проживав разом із ОСОБА_3 у с.Бориничі Жидачівського району Львівської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також факт того, що правовстановлюючий документ, а саме, що заповіт від 10.03.1995 року, який посвідчений у виконкомі Чорноострівській сільській раді за реєстровим №5 в користь сина ОСОБА_2 належить ОСОБА_3 .

Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна , зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за заповітом щодо спадкового майна.

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивач стверджує, що Державні акти на право власності на земельні ділянки втрачено.

Доказом того, що покійній ОСОБА_9 на праві приватної власності належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Чорноострівської сільської ради, є довідка відділу у Жидачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21.12.2020 року №21-13-0.22-183/104-20 та копії вищевказаних Держаавних актів на право приватної власності на землю (а.с.19-23).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема у зв`язку із тим, що у нього відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Чорноострівської сільської ради Жидачівського району Львівської області.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останньої, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт належності ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , заповіту від 10.03.1995 року, посвідченого у виконкомі Чорноострівської сільської ради за реєстровим №5 від імені " ОСОБА_3 ".

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 1,2486 га, кадастровий номер 4621589100:02:000:0242, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія -ЯГ №040627 від 28.09.2012 року.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,2362 га, кадастровий номер 4621589100:02:000:1013, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія -ЯГ №040628 від 28.09.2012 року.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,3327 га, кадастровий номер 4621589100:02:000:0567,згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія -ЯГ №040629 від 28.09.2012 року.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,1216 га, кадастровий номер 4621589100:02:000:1028,згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія -ЯГ №040630 від 28.09.2012 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 грудня 2021 року.

Головуючий суддя С.І Сливка