Постанова

від 15.12.2021 по справі 910/4791/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2021 р. Справа№ 910/4791/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Кравчука Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Гарантований покупець

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2021

у справі № 910/4791/21 (суддя Баранов Д.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Доброслав-Солар

до Державного підприємства Гарантований покупець

про стягнення 1 833 065,13 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Доброслав-Солар (далі - ТОВ Доброслав-Солар , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Гарантований покупець (далі - ДП Гарантований покупець , відповідач) про стягнення 1 833 065,13 грн, з яких 1 513 681,52 грн основного боргу, 91 069,72 грн пені, 105 957,71 грн штрафу, 31 278, 09 грн 3% річних та 91 078,09 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору № 1069/01 від 29.11.2019 в частині здійснення розрахунків за продану останньому електричну енергію в липні 2020 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 у справі №910/4791/21 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ДП Гарантований покупець на користь ТОВ Доброслав-Солар основний борг в розмірі 1 513 681,52 грн, 3 % річних в розмірі 31 278,09 грн, інфляційні втрати в розмірі 91 078,09 грн, пеню в розмірі 91 069,72 грн, штраф в розмірі 105 957,71 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 495,98 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, виходячи з умов укладеного сторонами договору та положень діючого законодавства, дійшов висновку, що остаточний розрахунок за отриману електричну енергію відповідач мав здійснити 21.08.2020, а саме після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці; перевіривши наведені позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд визнав їх арифметично правильними, погодившись таким чином із розміром заявлених позовних вимог.

Разом з тим, відхиляючи клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, суд вказав на відсутність об`єктивних підстав для його задоволення з огляду на те, що інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою не є неустойкою, а є способом захисту порушеного права; відповідач не навів в ході розгляду справи жодних обставин, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій і які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства; доводи відповідача про ненадходження коштів від НЕК Укренерго , що зводяться по своїй суті до відсутності бюджетного фінансування, суд відхилив, пославшись на приписи ст. 96 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стосовно того, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є господарськими, норми Господарського кодексу України (далі - ГК України) не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету у зв`язку з порушенням останніми своїх зобов`язань.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ДП Гарантований покупець звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст.ст. 33, 62, 65 Закону України Про ринок електроенергії , ст.ст. 530, 551 ЦК України, ст.ст. 196, 233 ГК України, Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії , Конституції України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини та з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що обставини, які мають значення для справи, є недоведеними, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, не враховано специфіки правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначають порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання відповідачем, а також джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками електричної енергії за зеленим тарифом, в тому числі позивачем; судом не було враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, відтак, регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за зеленим тарифом не вичерпується умовами договору; на НЕК Укренерго покладено обов`язок по забезпеченню надходження грошових коштів гарантованому покупцеві для оплати останнім електричної енергії виробникам за зеленим тарифом у повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями, з урахуванням сплачених НЕК Укренерго грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцеві здійснення вказаної оплати, адже НЕК Укренерго є таким же учасником спірних відносин, як і гарантований покупець, натомість суд розглянув справу, не залучивши до участі в ній ані НЕК Укренерго , ані Кабінет Міністрів України, ані Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення у відповідності до ч.3 ст.277 ГПК України; матеріали справи не містять доказів недотримання гарантованим покупцем наведеного порядку (способу) виконання грошового зобов`язання за договором щодо спірного Періоду, оскільки обсяг виконання зобов`язання гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за зеленим тарифом ставиться у залежність від виконання визначених спеціальних обов`язків НЕК Укренерго ; судом не було встановлено дати отримання позивачем акту купівлі-продажу у спірному періоді, оскільки матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт його направлення та дату отримання гарантованим покупцем, у зв`язку з чим суд не встановив, а позивач не довів наявність прострочення оплати спірного періоду у відповідності до п.10.4 Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок); з урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов`язана з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, а не грошових коштів за електричну енергію, штрафні санкції та 3% річних підлягали зменшенню; судом не в повному обсязі застосовано положення ч.3 ст. 551 ЦК України, частин 1,2 ст.233 ГК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 у справі № 910/4791/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2021, встановлено ТОВ Доброслав-Солар строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зобов`язано ДП Гарантований покупець уточнити вимоги апеляційної скарги (прохальну частину) щодо дати оскаржуваного рішення.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/6291/21 від 09.12.2021 у зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів на лікарняному з 07.12.2021, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/4791/21.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 справу №910/4791/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Кравчука Г.А., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2021 апеляційну скаргу ДП Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 у справі № 910/4791/21, призначену на 15.12.2021, прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

10.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про закриття провадження у справі №910/4791/21 в частині стягнення боргу за поставлену електричну енергію у зв`язку з відсутністю предмета спору, а також заява про зменшення неустойки, інфляційних втрат та 3% річних.

15.12.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги без участі представника позивача, а також відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, зважаючи на те, що відповідач оплатив суму основного боргу після ухвалення оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення суму основного боргу, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 у справі №910/4791/21 в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних збитків, залишити без змін, а апеляційну скаргу в цій частині - без задоволення.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, відповідач не здійснив своєчасну та повну оплату відпущеної йому електричної енергії та станом на момент прийняття оскаржуваного рішення, доказів оплати на користь позивача заборгованості у розмірі 1 513 681,52 грн не надав; 100% оплати відпущеної електричної енергії здійснюється протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, відтак, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за отриману у липні 2020 року електроенергію 21.08.2020; недодержання своїх обов`язків НЕК Укренерго не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за зеленим тарифом, а крім того, позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та НЕК Укренерго ; доводи відповідача про те, що зобов`язання за договором є складним, оскільки у ньому беруть участь кілька боржників, не відповідають ані умовам договору, ані нормативно-правовим актам, які регулюють відносини у цій сфері, з огляду на що право позивача вимагати у відповідача обов`язку зі сплати поставленої електричної енергії не обмежується певною часткою; наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб (шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики) виконання зобов`язань ДП Гарантований покупець перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком; ухвалюючи оскаржуване рішення суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій.

У судове засідання позивач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи подане останнім клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги без участі його представника, заслухавши думку представника відповідача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача.

У судовому засіданні представник скаржника, враховуючи подану позивачем заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, зазначив про недоцільність розгляду раніше поданого ДП Гарантований покупець клопотання про закриття провадження у даній справі в частині стягнення боргу в сумі 1 513 681,52 грн за поставлену електроенергію у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про прийняття такої відмови ТОВ Доброслав-Солар від позовних вимог в частині стягнення з ДП Гарантований покупець 1 513 681,52 грн основного боргу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 274 ГПК України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , державна реєстрація базується на таких основних принципах: об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу підписана директором позивача Жердецьким С.В., підпис якого засвідчений печаткою ТОВ Доброслав-Солар та відомості щодо якого, як керівника вказаної юридичної особи, без зазначення обмежень щодо її представництва містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зі змісту поданої заяви, а також клопотання позивача про здійснення розгляду апеляційної скарги без участі його представника вбачається, що останній ознайомлений з вимогами статей 191, 231, 274 ГПК України та правами, визначеними ст. 46 цього Кодексу, а також йому відомі та зрозумілі наслідки згаданої заяви та його відмови від позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження в зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.ч. 3-5 ст. 231 ГПК України).

Враховуючи наведене, з огляду на те, що відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у зв`язку з погашенням відповідачем такого боргу після прийняття оскаржуваного рішення у справі, що підтверджується платіжним дорученням №178878 від 12.11.2021 (проведено банком 15.11.2021), не порушує чиї-небудь права або інтереси та не суперечить вимогам чинного законодавства, апеляційний суд вважає за можливе прийняти таку відмову, що має наслідком визнання нечинним рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 у справі №910/4791/21 в частині стягнення з ДП Гарантований покупець на користь ТОВ Доброслав-Солар 1 513 681,52 грн основного боргу та закриття в цій частині провадження у даній справі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

15.12.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.11.2019 між ДП Гарантований покупець (у тексті договору - гарантований покупець) та ТОВ Доброслав-Солар (у тексті договору - продавець за зеленим тарифом) було укладено договір №1069/01 (далі - договір), за умовами якого продавець за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2.3. договору виробник за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця зеленим тарифом за встановленим йому зеленим тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п. 2.4. договору сторони погодили, що виробник за зеленим тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за зеленим тарифом встановлені НКРЕКП, у національній валюті України.

Пунктом п. 2.5. договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за зеленим тарифом.

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 7 Порядку.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

У п. 7.4 договору сторони погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за зеленим тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятор вже встановив зелений тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії зеленого тарифу (до 01.01.2030).

20.03.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № 564/01/20 до договору, відповідно до якої сторони виклали статті 1-7 договору в новій редакції.

На виконання умов договору, сторонами було підписано акт купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року від 31.07.2020 в кількості 289 654 кВтг на суму 1 568 302, 62 грн.

Згідно акту звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами ТОВ Доброслав-Солар та AT Вінницяобленерго з 01 по 10.03.2020 обсяг електроенергії, яку позивач відпустив і за яку ДП Гарантований покупець зобов`язане розрахуватись в строк по 15.07.2020 складає 91 928 кВтг.

Тариф в цей період, згідно Постанови НКРЕКП № 1245 від 30.06.2020 становив 451,20 коп. (без ПДВ).

Відтак, сума грошового зобов`язання ДП Гарантований покупець перед позивачем за період з 01 по 10.07.2020 становить 497 734, 96 грн (91 928 кВтг х 451,20 коп. х ПДВ 20%).

15.07.2020 відповідач сплатив позивачеві 26 908,77 грн з призначенням платежу: За е/е, відпущену у зг. договору 1069/01, тендеру не потребує, у т.ч ПДВ 20% .

Згідно з актом звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами ТОВ Доброслав-Солар та AT Вінницяобленерго з 01 по 20.07.2020 кінцевий обсяг електроенергії, яку позивач відпустив і за яку ДП Гарантований покупець зобов`язане розрахуватись в строк по 25.07.2020 складає 95 222 кВтг (187 150 кВтг - 91 928 кВтг.).

Отже, сума грошового зобов`язання відповідача перед позивачем за період з 11 по 20 липня 2020 становить 515 570,00 грн (95 222 кВтг х 451,20 коп. х ПДВ 20%).

24.07.2020 відповідач сплатив позивачеві 27 712, 33 грн з призначенням платежу: За е/е, відпущену у зг. договору 1069/01, тендеру не потребує, у т.ч ПДВ 20% .

Згідно з актом звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електроенергії між суміжними ліцензіатами ТОВ Доброслав-Солар та AT Вінницяобленерго за липень 2020 року, дані в якому корелюються з Актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2020 між позивачем та відповідачем, кінцевий обсяг електроенергії, яку позивач продав і за яку ДП Гарантований покупець зобов`язане розрахуватись в строк по 21.08.2020 складає 102 504 кВтг (289 654 кВтг - 187 150 кВтг).

Відтак, сума грошового зобов`язання відповідача перед позивачем за період з 21 по 30.07.2020 становить 554 997,66 грн (102 504 кВтг х 451,20 коп. х ПДВ 20%).

Посилаючись на те, що станом на 25.03.2021 заборгованість відповідача за придбану у липні 2020 року електроенергію становить 1 513 681,52 грн, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати в сумі 54 621,10 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення вказаної суми основного боргу, а також нарахованих на неї пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання вищевказаного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає електрична енергія.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Отже, укладення ТОВ Доброслав-Солар та ДП Гарантований покупець вищевказаного договору було спрямоване на отримання останнім електричної енергії та одночасного обов`язку по здійсненню її оплати та виконанню інших договірних зобов`язань.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Водночас, нормами спеціального Закону, зокрема, частиною 2 ст. 65 Закону України Про ринок електричної енергії визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм зеленим тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування зеленого тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за зеленим тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом ч. 4-5 ст. 65 Закону України Про ринок електричної енергії гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за зеленим тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Як вбачається з умов укладеного сторонами договору, вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з зеленим тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за зеленим тарифом з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Таким чином, за правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.06.2020 № 1245 Про встановлення зелених тарифів на електричну енергію та надбавки до зелених тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання, з 01.06.2020 позивачу, як виробнику електричної енергії з енергії сонячного випромінювання, встановлено зелений тариф у розмірі 451, 20 коп/кВт*год (без ПДВ).

Постановою НКРЄКП № 1600 від 19.08.2020 Регулятором затверджено розмір вартості послуги із забезпеченням збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП Гарантований покупець у липні 2020 року.

З огляду на викладені обставини справи, умови договору та наведені положення законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що гарантований покупець зобов`язаний був провести з позивачем остаточний розрахунок за отриману у липні 2020 року електроенергію 21.08.2020.

Як було зазначено вище, станом на час звернення з даним позовом до суду відповідач лише частково розрахувався за отриману електроенергію на загальну суму 54 621, 10 грн.

Згідно акту звірки розрахунків ДП Гарантований покупець та ТОВ Доброслав-Солар станом на кінець дня 31.07.2020, підписаного сторонами без зауважень, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену електроенергію у липні 2020 року становила 1 513 681, 52 грн.

Крім того, згідно підписаного сторонами без зауважень акту звірки розрахунків ДП Гарантований покупець та ТОВ Доброслав-Солар станом на кінець дня 30.11.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену у липні 2020 року електроенергію також становила 1 513 681,52 грн.

При цьому, суд першої інстанції правомірно зауважив, що акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами, що підтверджують господарські операції між сторонами, в той час, вони є зведеними обліковими документами, які відображають загальну суму заборгованості на певну дату та фіксують стан розрахунків між сторонами, а також свідчать про визнання відповідачем заборгованості перед позивачем за отриману електроенергію.

Статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання за актом купівлі-продажу електроенергії за липень 2020 року, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 1 513 681, 52 грн.

Колегією суддів встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з продажу відповідачеві електроенергії за договором, однак відповідач станом на час розгляду справи судом першої інстанції належних та допустимих доказів щодо погашення вказаної заборгованості не надав, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 1 513 681,52 грн були правомірно задоволені місцевим господарським судом.

З огляду на наявність вказаної заборгованості позивач, посилаючись на порушення строку оплати, позивач просив суд стягнути з відповідача 91 069,72 грн пені, нарахованої за період з 16.07.2020 по 20.02.2021 за кожним актом звірки з урахуванням здійснених часткових оплат, а також 105 957,71 грн штрафу у розмірі 7% від суми боргу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за зеленим тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за зеленим тарифом.

Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови договору та обставини справи, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу за визначені ним періоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення пені у розмірі 91 069,72 грн та штрафу у розмірі 105 957, 71 грн є обґрунтованими.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного здійснення розрахунків за продану електричну енергію позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 31 278, 09 грн 3% річних за період прострочення з 16.07.2020 по 10.04.2021 та 91 078,09 грн інфляційних втрат за період з серпня 2020 року лютий 2021 року, нарахованих за кожним актом звірки з урахуванням здійснених часткових оплат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши здійснені позивачем розрахунки процентів річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що такі є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення в відповідача 3% річних в розмірі 31 278, 09 грн та інфляційних втрат в розмірі 91 078, 09 грн є правомірними.

Разом з тим, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного провадження у справі відповідачем були заявлені клопотання про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, в яких останній просив зменшити їх розмір до 1 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати з покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відповідну правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

У свою чергу, в статті 233 ГК України визначено в якості обставин, які беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Судова практика виходить з того, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Разом з тим, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції до 1 грн, відповідач не надав суду жодних доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання.

Відповідачем не доведено наявності обставин його тяжкого фінансового стану, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

Також відповідач не вказав на жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Крім того, в даній ситуації, договір укладений між сторонами за типовою формою, яка затверджена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 за № 641, тобто розмір штрафних санкцій врегульований нормативно-правовим актом.

Також, суд першої інстанції правомірно зазначив про відсутність підстав для зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річний, оскільки за своєю правовою природою останні не є неустойкою, а є передбаченим законом способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат останнього від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Посилання апелянта на те, що оплата вартості електричної енергії за зеленим тарифом залежить від надходження коштів від НЕК Укренерго , яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, в тому числі в частині здійснення своєчасної оплати вартості прогнозного обсягу виробництва електричної енергії за зеленим тарифом .

Крім того, доводи відповідача про ненадходження коштів від НЕК Укренерго по суті зводяться до відсутності бюджетного фінансування, а відтак, правомірно відхилені судом першої інстанції, враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу та статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов`язань.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування, в тому числі через ненадходження коштів від НЕК Укренерго , в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки наведені обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України та Бакалов проти України .

Крім того, колегія суддів враховує, що укладеним між сторонами договором у редакції додаткової угоди саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.

Судом першої інстанції також правомірно відхилені твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості ДП Гарантований покупець перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Проте, як правильно зауважив суд першої інстанції, наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на встановлені обставини справи, вищевикладені приписи законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ Доброслав-Солар до ДП Гарантований покупець є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно розглянув дану справу, не залучивши до участі в ній ані НЕК Укренерго , ані Кабінет Міністрів України, ані НКРЕКП, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення у відповідності до ч.3 ст.277 ГПК України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 28.04.2021 відповідач звертався до Господарського суду міста Києва з клопотаннями про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - НЕК Укренерго , Кабінет Міністрів України та НКРЕКП.

Обґрунтовуючи підстави необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи - Кабінету Міністрів України, відповідач зазначив, що останній є органом управління відповідача, а прийняття рішення у даній справі безпосередньо вплине на його права та обов`язки як органу управління та вищого органу виконавчої влади, який зобов`язаний вживати дії щодо врегулювання ситуації щодо фінансування ДП Гарантований покупець з метою своєчасних розрахунків з виробниками електричної енергії.

Необхідність залучення третьою особою НЕК Укренерго обґрунтована тим, що на останню покладено обов`язок забезпечити надходження відповідачу грошових коштів, що є складовою тарифу на його передачу, а відтак, виконання грошових зобов`язань перед відповідачем залежить від відповідних надходжень. Таким чином, внаслідок задоволення судом вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за прострочення оплати електричної енергії, що є збитками в розумінні ст. 225 ГК України, відповідач матиме право на стягнення таких збитків з НЕК Укренерго .

Щодо залучення третьою особою НКРЕКП відповідач вказував на те, що на НКРЕКП покладено обов`язок створення умов виконання спеціальних обов`язків учасників ринку, що забезпечують покриття та своєчасну оплату електричної енергії виробникам енергії за зеленим тарифом, в т.ч. й позивачеві, крім того, відповідно до Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг комісія зобов`язана здійснювати моніторинг зобов`язань, що є змістом укладеного між позивачем та відповідачем договору.

Вказані клопотання були розглянуті Господарським судом міста Києва та ухвалою від 09.06.2021 постановлено відмовити у задоволенні вказаних клопотань у зв`язку з відсутністю беззаперечних обґрунтувань стосовно того, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаних осіб, як це презюмується приписами ст. 50 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 50 ГПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч. 4 ст. 50 ГПК України).

Колегія суддів наголошує, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв`язок.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Дослідивши матеріали справи, а також розглянувши викладені у вказаних клопотаннях доводи, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що відповідачем не наведено належного обґрунтування того, яким чином рішення у даній справі, яке стосується питання нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання умов укладеного між сторонами у даній справі договору поставки, може вплинути на права та обов`язки Кабінету Міністрів України, НКРЕКП, НЕК Укренерго , у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення клопотань про залучення таких осіб до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

При цьому, зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 28.08.2021 у справі №910/4791/21 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ДП Гарантований покупець має бути залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Так, за подання позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 27 495,98 грн, отже, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник мав сплатити та сплатив за її подання судовий збір у розмірі 41 243,97 грн (27 495,98 грн*150%), з яких 34 057,83 грн за оскарження рішення в частині задоволення вимоги про стягнення 1 513 681,52 грн основного боргу.

За змістом ч. 2 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Аналогічні положення викладені в ч. 4 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

За таких обставин, прийнявши відмову позивача від позову в частині стягнення з ДП Гарантований покупець на користь ТОВ Доброслав-Солар основного боргу в розмірі 1 513 681,52 грн на стадії перегляду рішення в апеляційному порядку, апелянту - ДП Гарантований покупець , підлягає поверненню з Державного бюджету України на підставі ч. 4 ст. 7 Закону України Про судовий збір 17 028,92 грн (34 057,83 грн * 50 %) 50 % судового збору, сплаченого ним під час подання апеляційної скарги за оскарження рішення у відповідній частині.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення з ДП Гарантований покупець на користь ТОВ Доброслав-Солар 3 % річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, у зв`язку з відмовою в її задоволенні в цій частині, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 130, 191, 231, 253-254, 269, 274-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Доброслав-Солар від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у справі № 910/4791/21.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 у справі №910/4791/21 визнати нечинним в частині стягнення з Державного підприємства Гарантований покупець (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Доброслав-Солар (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г; ідентифікаційний код 41389892) основного боргу в розмірі 1 513 681 (один мільйон п`ятсот тринадцять тисяч шістсот вісімдесят один) грн 52 коп.

3. Провадження у справі №910/4791/21 в частині стягнення з Державного підприємства Гарантований покупець на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Доброслав-Солар основного боргу в розмірі 1 513 681,52 грн закрити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Гарантований покупець (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) 17 028 (сімнадцять тисяч двадцять вісім) грн 92 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №1139 від 29.10.2021, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

5. Апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 у справі №910/4791/21 залишити без задоволення.

6. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2021 у справі №910/4791/21 в частині стягнення з Державного підприємства Гарантований покупець (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Доброслав-Солар (01135, м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, буд. 4-Г; ідентифікаційний код 41389892) 3 % річних в розмірі 31 278 (тридцять одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн 09 коп., інфляційних втрат в розмірі 91 078 (дев`яносто одна тисяча сімдесят вісім) грн 09 коп., пені в розмірі 91 069 (дев`яносто одна тисяча шістдесят дев`ять) грн 72 коп., штрафу в розмірі 105 957 (сто п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн 71 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 27 495 (двадцять сім тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн 98 коп. залишити без змін.

7. Матеріали справи №910/4791/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.12.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Г.А. Кравчук