Рішення

від 14.12.2021 по справі 903/771/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2021 року Справа № 903/771/21

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/771/21

за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району, Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Форель» , с. Оконськ, Камінь-Каширського району, Волинської області

про повернення земельної ділянки,

за участю представників:

від позивача-1: н/з,

від позивача-2: н/з,

від відповідача: н/з,

В судовому засіданні взяв участь Скучинський Л.Є. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №059380 від 25.01.2021),

в с т а н о в и в:

23.09.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №51/1-865 вих-21 від 17.09.2021 керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району, Волинської області, в якій керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Форель» повернути земельну ділянку площею 5,34 га з кадастровим номером 0723682200:06:002:0307 за актом приймання-передачі Маневицькій об`єднаній територіальній громаді в особі Маневицької селищної ради.

Ухвалою суду від 27.09.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.10.2021; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 18.10.2021 року.

07.10.2021 на електронну адресу суду, 12.10.2021 по пошті до суду надійшло клопотання позивача-2 - Маневицької селищної ради про розгляд справи за відсутності представника селищної ради за наявними у справі матеріалами.

В судове засідання 20.10.2021 представники позивача-2, відповідача не з`явилися. Позивач-2 та відповідач про судовий розгляд були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ухвалою суду від 20.10.2021 підготовче засідання відкладено на 10.11.2021; запропоновано відповідачу подати суду у строк до 08.11.2021 року відзив на позов; позивачу -2 - Маневицькій селищній раді: в письмовій формі висловити правову позицію щодо заявленого в її інтересах позову.

02.11.2021 позивач-2 - Маневицька селищна рада надіслала до суду лист №1652/20/2-21 від 02.11.2021, в якому повідомила про те, що підтримує позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в повному обсязі, просить справу розглядати за відсутності представника селищної ради.

В судове засідання 10.11.2021 представники позивача-2, відповідача не з`явилися. Позивач-2 та відповідач про судовий розгляд були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 10.11.2021 прокурор, представник позивача-1 висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Станом на 10.11.2021 інших заяв та клопотань від прокурора, представників сторін не надходило.

Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи відсутність від прокурора та сторін станом на 10.11.2021 заяв та клопотань суд ухвалою від 10.11.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 24.11.2021.

В судовому засіданні з 24.11.2021 по 14.12.2021 було оголошено перерву.

13.12.2021 від представника позивача -1 - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшло клопотання б/н від 13.12.2021 в якому позивач-1 не заперечує щодо розгляду справи без участі представника Головного управління.

14.12.2021 в судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 14.12.2021 представники позивача-1, позивача-2, відповідача не з`явилися, про судовий розгляд були повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в судовому засіданні 14.12.2021, судом було вирішено спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що позивачі та відповідач належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про те, що вимога позивача підлягає до задоволення з огляду на наступне.

16.12.2013 між Головним управлінням Держземагенства у Волинській області як орендодавцем і ТОВ НВЦ "Форель" як орендарем було укладено договір оренди землі (надалі - договір).

Згідно з п.п. 1.1., 2.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Довжицької сільської ради, Маневицького району, Волинської області загальною площею 5, 34 га.

Кадастровий номер земельної ділянки 0723682200:06:002:0307 (п.2.2. договору).

Пунктом 3.2. договору визначено, що право оренди земельної ділянки виникає в орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки проведено 20.03.2014 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Договір укладено на 7 років із правом пролонгації (п.п. 3.1., 3.3. договору).

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється орендодавцем протягом 5 (п`яти) робочих днів, починаючи із дня державної реєстрації права оренди за актом приймання - передачі (п.6.4. договору).

Згідно з актом прийому- передачі земельної ділянки від 16.12.2013 орендодавець передав орендарю земельну ділянку у належному стані та у визначених межах.

Пунктом 3.3. договору визначено, що після закінчення строку дії договору орендар, за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний письмово (листом - повідомленням) повідомити орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору.

Після припинення дії договору орендар протягом 5 робочих днів повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно із тим, у якому він одержав її в оренду.

Отже, договором передбачено обов`язок орендаря вжиття активних заходів, спрямованих на поновлення дії договору оренди землі. В іншому ж випадку орендар після закінчення строку дії договору повинен повернути об`єкт оренди.

Відповідач в процесі судового розгляду не подав доказів, які б свідчили про звернення до позивачів за 30 днів до закінчення строку дії договору з листом про намір продовжити дію договору.

Таким чином, строк дії договору оренди землі від 16.12.2013 закінчився 21.03.2021 й в орендаря - ТОВ НВЦ "Форель" виник обов?язок повернути земельну ділянку площею 5,34 га, кадастровий номер 0723682200:06:002:0307, з оренди орендодавцю - Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області (уповноваженому органу до 27.05.2021) упродовж п`яти робочих днів, тобто до 29.03.2021 (враховуючи вихідні дні у березні 2021 року).

Однак, орендар - ТОВ НВЦ "Форель" жодних дій, спрямованих на пролонгацію терміну дії договору оренди землі не вчинив, що підтверджується відповіддю на запит окружної прокуратури із ГУ Держгеоккадастру у Волинській області від 02.07.2021 № 10-3-0.31-4021/2-21, земельну ділянку у строки, визначені умовами договору, не повернув, що підтверджується відповіддю на запит окружної прокуратури із ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.08.2021 № 10-3-0.31-4844/2-21.

Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Волинській області від 11.08.2021 № 8132/5/03-20-04-06-05 ТОВ НВЦ "Форель" із 21.03.2021 продовжує сплачувати орендну плату за використання земельної ділянки, станом на 10.08.2021 в орендаря відсутня заборгованість.

Разом з цим, актом перевірки від 21.04.2021, проведеної Головним управління Держгеокадастру у Волинській області встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер якої 0723682200:06:002:0307, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вкрита дикорослою трав`яною рослинністю та мохом. На вказаній ділянці частково зростає самосів сосни висотою 3,5 м. Слідів вирощування сільськогосподарських культур на вказаній земельній ділянці на час перевірки не виявлено.

З наведеного вбачається, що відповідач фактично не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, продовжуючи сплачувати при цьому орендну плату.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, та не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, договори та інші правочини.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 ЦК України визначено строк, як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 ЦК України).

У частині першій статті 627 ЦК України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тому вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто, сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частина друга статті 124 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) в редакції, діючій на час підписання договору оренди - 16.03.2013, передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються за результатами проведення земельних торгів.

У ч.2 ст. 125 Земельного кодексу України вказано, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009)

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами частини 2 статті 3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За частиною 8 статті 18 цього Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Пунктом 3.2. договору визначено, що право оренди земельної ділянки виникає в орендаря з моменту його державної реєстрації відповідно до закону.

Враховуючи наведені приписи законодавства, умову п.3.2. договору, початок перебігу строку дії договору оренди пов`язаний із моментом державної реєстрації договору оренди землі від 16.03.2013, яку було проведено 20.03.2014.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються також спеціальним нормативно - правовим актом - Законом України "Про оренду землі".

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як визначено ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 12.2. договору визначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Після припинення дії договору орендар протягом 5 робочих днів повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7.1. договору).

До обов`язку орендаря, визначеного п.п. 9.4.12.п.9.4. договору, належить повернення земельної ділянки орендодавцеві у належному стані та у строки, визначені умовами договору.

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі", передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Згідно з інформацією Головного управління ДПС у Волинській області від 11.08.2021 орендарем - ТОВ НВЦ "Форель", який використовує земельну ділянку, кадастровий номер 0723682200:06:002:0307, на підставі договору оренди землі від 16.03.2013, подано податкову декларацію з плати за землю за 2021 рік та задекларовано річні податкові зобов`язання з орендної плати за зазначену земельну ділянку в розмірі 1889,68 грн (розмір орендної плати - 6,14 % від нормативної оцінки земельної ділянки).

Головне управління Держгеокадастру листами від 02.07.2021 № 10-3-0.31-4021/2-21 та від 26.08.2021 № 10 - 3- 0.31-4844/2-21 повідомило окружну прокуратуру, що додаткові угоди між сторонами не укладалися, станом на 27.05.2021 земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі від 16.03.2013, не передана на підставі акту прийому-передачі орендарем орендодавцеві.

Враховуючи законодавчі зміни, які набрали законної сили 27.05.2021 у зв?язку з прийняттям 28.04.2021 Верховною Радою України Закону № 1423 -IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", окружною прокуратурою 19.08.2021 було надіслано також лист №51/10-713вих.-21 на адресу Маневицької селищної ради. Згідно з відповіддю Маневицької селищної ради від 27.08.2021 № 1013/20/2-21 відповідач до органу місцевого самоврядування із заявою про пролонгацію договору оренди не звертався, відповідач не повертав земельної ділянки Маневицькій селищній раді.

ТОВ НВЦ "Форель" право на переважне поновлення дії договору не використало. В той же час, земельну ділянку загальною площею 5,34 га, яка є предметом договору оренди від 16.12.2013, після його припинення в порушення умов договору та ст. 34 Закону України "Про оренду землі" орендодавцю не повернуло.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 Закону України "Про оренду землі").

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар :дає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист- повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі і щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути у кладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Наведене дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в них правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі",. використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-3 3 Оце 18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 №159/5756/18, яку підтримала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19

Отже, за умовою п. 3.3. договору оренди землі та з урахуванням приписів ч.ч.2,3 ст.33 Закону України Про оренду землі орендар мав переважне право на його поновлення на новий строк у разі звернення до орендодавця не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору з письмовим повідомленням про намір продовжити його дію, до якого мав додати проект додаткової угоди.

Відповідач не подав суду доказів, які б свідчили про дотримання ним цих вимог договору та закону.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 16.03.2013, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Волинській області та ТОВ НВЦ "Форель" є припиненим з підстав, передбачених ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір не було поновлено за згодою сторін чи за рішенням суду, а припинено у зв`язку із закінченням строку його дії.

Після закінчення договору оренди земельна ділянка відповідачем не повернута.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3- рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таку саму позицію висловив й Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

У постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України). Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України, у взаємозв`язку зі змістом ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999, поняття "інтереси держави" є оціночним. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України був органом, який від імені держави здійснював права власника щодо розпорядження спірною земельною ділянкою до 27.05.2021.

28.04.2021 Верховною Радою України прийнято Закон № 1423 -IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", який набрав чинності 27.05.2021. Вказаним Законом внесено зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Так, пунктом 24 розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються усі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто, внесеними змінами до Земельного кодексу України, які набрали законної сили 27.05.2021, право розпорядження земельною ділянкою площею 5,34 га, кадастровий номер 0723682200:06:002:0307, перейшло до Маневицької селищної ради.

Разом з цим, згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. п. 3 п. 6 Положення про ГУ Держгеокадастру у Волинській області, що затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з відповідними позовами.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області жодних заходів щодо захисту порушених інтересів держави, у т.ч. претензійно - позовного характеру, спрямованих на повернення спірної земельної ділянки у державну власність не вживалися.

На запит окружної прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 02.07.2021 № 10-2-0.31-4021/2-21 та від 26.08.2021 № 10 - 3-0.31-4844/2-21 повідомило про непред`явлення позову та висловило відсутність заперечень щодо представництва інтересів держави прокуратурою.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, а також делеговані повноваження, а саме: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України - земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання права власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо припинення права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Після 21.03.2021, тобто після припинення дії договору, відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення земельної ділянки у стані не гіршому порівняно з тим, у якому одержав її в оренду.

Незважаючи на те, що договір оренди землі припинено, земельна ділянка залишається не повернутою ні Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області, ні територіальній громаді Маневицької селищної ради, уповноважений орган позбавлений можливості реалізувати свої повноваження, визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" щодо розпорядження земельною ділянкою, щодо передачі її в оренду та отримання орендної плати, що негативно впливає на складову місцевого бюджету.

Представництво інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та Маневицької селищної ради обумовлено необхідністю захисту інтересів держави під час використання земельної ділянки, яку передано в користування, а також у зв`язку з тим, що ці суб`єкти не вживають заходів усунення порушених державних інтересів.

Невжиття заходів щодо повернення спірної земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Маневицькою селищною радою свідчить про те, що ці органи не здійснюють захист інтересів держави та громади в сфері контролю за додержанням земельного законодавства, що дає підстави для представництва прокуратурою в суді інтересів територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Аналогічний висновок викладений у постанові ВС від 09.04.2020 у справі №908/848/18.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, зазначено, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

З урахуванням викладеного, у прокурора виникло право на звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру та Маневицької селищної ради.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" окружною прокуратурою попередньо повідомлено Головне управління Держгеокадастру та Маневицьку селищну раду листами від 25.08.2021 за № 51/1 - 731 вих. - 21 та № 51/1 - 730 вих. - 21 про звернення із позовною заявою до Господарського суду Волинської області.

Позовна вимога про повернення земельної ділянки має немайновий характер, оскільки у даному випадку мають місце правовідносини сторін, які врегульовані договором оренди, строк дії якого закінчився, а отже відповідна вимога є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення належної орендодавцеві земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, при цьому вирішення спору не вплине на склад майна сторін спору та не змінить власника майна.

Вказана позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.12.2020 № 905/105/20.

З огляду на викладене, за пред`явлення позову в інтересах держави до відповідача про повернення земельної ділянки було сплачено 2270 грн. судового збору.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2270 грн. понесені Волинською обласною прокуратурою, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Форель» (44603, Волинська область, Камінь-Каширський район, с. Оконськ, вул. Луцька, 9, код ЄДРПОУ 37788942) повернути земельну ділянку, кадастровий номер 0723682200:06:002:0307, площею 5,34 га, за актом приймання-передачі Маневицькій об`єднаній територіальній громаді в особі Маневицької селищної ради (44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 19, код ЄДРПОУ 04333193).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Форель» (44603, Волинська область, Камінь-Каширський район, с. Оконськ, вул. Луцька, 9, код ЄДРПОУ 37788942) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915) 2 270 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено: 17.12.2021.

Суддя І. О. Якушева