Постанова

від 18.06.2007 по справі ас-42/221-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-42/221-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "18" червня 2007 р.  11:15              Справа № АС-42/221-07

вх. № 5721/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін

позивача - Яценко О.П. (дов.)

відповідача - Афанасенко П.М. (в.о.редактора), Комаров В.М. (дов.)

по справі за позовом  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків   

до  Редакція районної газети "Вісті Водолажчини", смт. Нова Водолага Харківської області  

про стягнення 7745,00 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, Редакції районної газети "Вісті Водолажчини", 7745,00 грн. за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в 2006р.,  обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2006 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, але фактично у 2006 році на підприємстві відповідача  не працювали інваліди, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві адмінітсративно господарські санкції в сумі 7745,00грн. за незайняте інвалідом робоче місце.

Відповідач проти позову заперечує, в обгрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що на підприємсті було створено 1 робоче місце для інваліда, але державною службою зайнятості інваліди не направлялись на підприємство для працевлаштування, також не було безпосереднього звернення інвалідів з питань працевлаштування на підприємство. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що підстави для стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця відсутні.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон) встановлено, що для підприємств,  установ, організацій, у тому числі  підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Згідно наданих суду документів, звіту підприємства відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників в 2006 році на підприємстві відповідача становить 10 осіб, згідно ст. 19 Закону кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році визначена - 1 місце. Фактично на підприємстві відповідача не працювали інваліди.

З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" витікає, що підприємства самостійно займаються працевлаштуванням інвалідів в порядку ст.18 Закону, при цьому ст.18 Закону встановлено, що підприємства повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність ваканцій", яка подається підприємствами, установами   та   організаціями щомісячно   на   адресу державної служби зайнятості.

Відповідачем надана копія звіту до Нововодолазького районного центру зайнятості про наявність вакансій станом на 30.03.2006р., в якому вказувалось про наявність вакансії для інваліда. Однак відповідачем не надано доказів направлення цього звіту на адресу центру зайнятості або доказів безпосереднього вручення звіту працівникам центру зайнятості.

При цьому з наданої відповіді Нововодолазького районного центру зайнятості № 287 від 23.05.2007р. вбачається, що Редакція районної газети "Вісті Водолажчини" форму 3-ПН із зазначенням потреби в працівниках за категорією громадян за шифром інваліди у 2006 році не надавала.

Відповідачем не надано доказів того, що ним самостійно приймались заходи щодо працевлаштування інвалідів. Крім того, суд зазначає, що певні органи можуть направити інваліда для працевлаштування лише при наявності інформації про те, що дане підприємство має вакансії для працевлаштування інвалідів, однак відповідачем така інформація не подавалась.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України  передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб"єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб"єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами, а також, якщо не приймались заходи, спрямовані на недопущення порушення.

Однак відповідачем не були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві відповідача у 2006 р. становить 154,9 тис. грн., при середньообліковій чисельності штатних працівників 10 чол., отже середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника у 2006р. становить 15490,00 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за 1 незайняте інвалідом робоче місце у 2006 році згідно з вимогами ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” складає 7745,00 грн.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги документально та нормативно обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 4, 7, 8,17, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Редакції районної газети "Вісті Водолажчини" (63200  Харківська область, смт.Нова Водолага, вул.Кооперативна, 4, р/р 26002000226 ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль" МФО 350589, код 02476480) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022 м. Харків, Держпром, 1 під"їзд, 1 поверх, кімн. 16, р/р 31219230700003 УДК у Дзержинському районі, код 24134567, МФО 851011, ГУДКУ у Харківській області) 7745,00 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі складена 25.06.2007р.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.