Рішення

від 02.12.2021 по справі 548/1505/16-ц

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1505/16-ц

Провадження №2/548/5/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2021 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого - судді Миркушіної Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Калініченко А.В.,

адвоката - Подорожняка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол в порядку загального позовного провадження цивільну справу за уточненим позовом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених (заощаджених) коштів ,

В С Т А Н О В И В:

Хорольська міська рада Полтавської області (далі - позивач), звернувшись в суд з даним позовом, просила стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) безпідставно збережені (заощаджені) кошти у сумі 248 465, 38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після придбання об`єкту нерухомості фактично користувався земельною ділянкою для його обслуговування, орендну плату не платив і право користування земельною ділянкою не оформив всупереч вимог законодавства, у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу суму безпідставно збережених відповідачем коштів у виді орендної плати за фактичне користування землею.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області Старокожка В.П. від 13.10.2016 року відкрито провадження по справі.

В зв"язку з тим, що у судді Старокожка В.П. закінчилися повноваження на здійснення правосуддя, авторозподілом КП "Д-3" дану справу було передано на розгляд судді Хорольського районного суду Миркушіній Н.С.

Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області Миркушіної Н.С. від 14.03.2017 року прийнято дану справу до свого провадження.

Ухвалою суду від 01.09.2017 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року відновлено провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 09.11.2020 року прийнято уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року підготовче провадження у справі,- закрито та справу призначено до судового розгляду .

Ухвалою суду від 12.10.2021 року відкладено основний судовий розгляд.

Ухвалою суду від 19.11.2021 року замінено первісного позивача Хорольську міську раду Полтавської області її правонаступником - Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав з підстав зазначених у ньому, просив його задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Подорожняк В.В. просив застосувати трирічний строк позовної давності до позовної вимоги про стягнення орендної плати за період з 10.01.2012 року до 30.09.2013 року та відмовити в задоволенні решти позовних вимог в зв`язку з недоведеністю.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти задоволення позову, пояснивши, що ОСОБА_1 є власником нерухомості (приміщення вагової) площею 16.1 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 . Під цю нерухомість позивач виділив земельну ділянку площею 0.6427 га., якій присвоєно кадастровий номер 53248101100:50:007:0306. Через цю земельну ділянку проходить лінія електропередач напругою 04-10 кВ, охоронна зона навколо якої знаходиться в середині вищевказаної земельної ділянки, займає значну її площу, що унеможливлює належне її використання.

Відповідач просив застосувати строк позовної давності до позовної вимоги про стягнення з нього орендної плати, що нарахована за володіння і користування земельною ділянкою за період з 10.01.2012 року до 30.09.2013 року, так як цей період не охоплений трирічним строком.

Крім того відповідач вказав на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір сум безпідставно збережених коштів та відсутність в матеріалах справи нормативно-грошової оцінки землі за відповідні роки, в зв`язку з чим в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Суд, з`ясувавши позицію представників сторін та відповідно до вимог ст.89 ЦПК України з`ясувавши всі обставини справи та надавши їм правову оцінку, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2018 року у справі Печенізький та інші проти України встановлено, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Крім цього, кожній стороні має бути забезпечено можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

З витягу Про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації №32462759 від 13.12.2011 року слідує та не заперечувалося сторонами, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (вагової) площею 16.1 квадратних метрів в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 12330651, на підставі договору купівлі-продажу ВРО 285955 від 01.12.2011 року.

З матеріалів справи вбачається і це не заперечується сторонами по справі, що вказана нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці площею 0.6427 га. по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 53248101100:50:007:0306.

З матеріалів справи вбачається, що 10.01.2012 року на 12 сесії 6 скликання Хорольської міської ради № 6 Про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки ОСОБА_1 " було вирішено надати ОСОБА_1 в користування на умовах оренди терміном на 5 років земельну ділянку площею 0.6427 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 53248101100:50:007:0306 для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності по оптовій торгівлі із земель комерційного призначення та зобов`язати ОСОБА_1 в місячний термін внести зміни в технічну документацію на вказану в п.1 цього рішення земельну ділянку та укласти договір оренди на неї відповідно до довідки про нормативно грошову оцінку землі, кадастрового плану та чинного законодавства.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, відповідач з часу придбання нежитлового приміщення та часу прийняття позивачем рішення № 6 жодних прав на користування земельною ділянкою за вищевказаною адресою не мав, договорів оренди з власником земельної ділянки з Хорольською міською радою не укладав.

Правовий механізм переходу права на землю пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено ст. 377 Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права власності на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ст.14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю є обов`язковим платежем у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

ОСОБА_1 не був ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст.21 Закону України Про оренду землі та п.14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В порушення вищевказаних норм, в період часу з 10.01.2012 року по 01.08.2016 року договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0.6427 га. не укладався, орендна плата за її використання відповідачем не сплачувалася, що не заперечують сторони по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

З аналізу змісту норм статей 1212-1214 ЦК України, випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Набуті відповідачем нежитлові будівлі, будучи згідно статті 181 ЦК України нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачем права власності на будівлі автоматично призвело до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136п.14.1. ст.14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно в даному випадку відсутні. Так само відсутні правові підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю, тощо.

Встановлено, що власником відповідної земельної ділянки на час подачі позову до суду була Хорольська міська рада Полтавської області в особі позивача, а на даний час - її правонаступник - Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області. Згідно ст.206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) є Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування нормами, передбаченими статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для стягнення безпідставно збереженого майна (коштів) за п.4 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення "виправданого очікування" відповідно до загальновизнаної практики Європейського суду з прав людини.

Так, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини Федоренко проти України від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У даних правовідносинах неотриманні позивачем кошти від оренди землі підпадають під визначення Європейським судом з прав людини виправданого очікування щодо отримання можливості ефективного використання права комунальної власності Хорольською міською радою.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18)

Крім того, Велика палата ВС у вказаній постанові зазначила, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212ЦК України (п.82 Постанови).

Отже, відповідач ОСОБА_1 (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а позивачем (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто, має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Беручи до уваги, що відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 повинен повернути Хорольській міській раді Лубенського району кошти, які він зберіг у вигляді несплаченої орендної плати з вирахуванням фактично сплачених коштів (земельного податку).

Відповідно до розрахунку визначення вартості безпідставно збережених (заощаджених) коштів ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, грошова оцінка земельної ділянки (відповідно витягу № 960 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки) площею 6427 кв. метра станом на 2012 рік становить 734 477, 56 грн., ставка орендної плати згідно рішення 36 сесії Хорольської міської ради 6 скликання від 27.12.2012 року № 524 та рішення 70 сесії Хорольської міської ради 6 скликання від 26.06.2015 року № 248 становить 3%.

З урахуванням викладеного, Хорольською міською радою проведено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 6427 метрів квадратних, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді орендної плати за землю за період з 10.01.2012 року по 01.08.2016 року, що становить 248 465, 38 грн.

При цьому суд вважає, що твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи витягу із нормативно-грошової оцінки землі як підстави у відмові в задоволенні позову є безпідставним, так як нормативно-грошова оцінка земельної ділянки врахована позивачем при обрахунку вартості безпідставно збереженого мана.

Судом перевірено правильність нарахування суми збитків, суд також враховує, що ця сума збитків обрахована уповноваженим органом виходячи із розміру нормативно грошової оцінки землі, прийнятою у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням відповідних коефіцієнтів інфляції, з урахуванням 3% процентної ставки, яка є мінімальною, відповідно до вимог Закону України Про оренду землі .

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Твердження представника відповідача про те, що відповідачем використовується лише земельна ділянка під ваговою, а інша не використовується, є безпідставним, так як рішенням 12 сесії 6 скликання Хорольської міської ради від 10.01.2012 року № 6 Про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки ОСОБА_1 " було задоволено відповідну заяву ОСОБА_1 та надано йому в користування на умовах оренди терміном на 5 років земельну ділянку площею 0.6427 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 53248101100:50:007:0306 для здійснення несільськогосподарської підприємницької діяльності по оптовій торгівлі із земель комерційного призначення, тобто саме тією площею яку він просив.

Суд враховує, що відповідач, у випадку встановлення обставин, які перешкоджали йому використовувати земельну ділянку яка закріплена за придбаною ним нежитловою будівлею, для зазначених у вищевказаній заяві цілей, не був позбавлений можливості звернутися до позивача із заявою про поділ земельної ділянки, чи відмовитися від використання тієї частини земельної ділянки, яка знаходиться за межами розташування нежитлової будівлі належної відповідачу. Як встановлено в судовому засідання відповідач таких дій не вчиняв.

В той же час, судом встановлено пропущення позивачем трирічного строку позовної давності при заявленні позовної вимоги про стягнення з відповідача орендної плати, що нарахована за володіння і користування земельною ділянкою за період з 10.01.2012 року до 30.09.2013 року.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до позовної вимоги за період з 10.01.2012 року до 30.09.2013 року та наслідків його спливу у вигляді відмови у позові в цій частині.

За ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовна вимога Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про стягнення з відповідача орендної плати, що нарахована за володіння і користування земельною ділянкою саме за період з 10.01.2012 року до 30.09.2013 року в сумі 39 863, 13 грн.- не підлягає задоволенню у зв`язку із спливом строку позовної давності.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати, що нарахована за володіння і користування земельною ділянкою за період з 30.09.2013 року по 01.08.2016 року у сумі 208 602, 25грн. підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 129, 03 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-14 , 76-81 , 141 , 209-211 , 213, 216, 221, 228, 229, 235, 240-242, 258, 259 , 263-265 , 268 , 354 , 355 ЦПК України , суд В И Р І Ш И В:

Уточнений позов Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених (заощаджених) коштів ,- задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с.Андріївка Лубенського району Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 22528612, адреса м.Хорол Лубенського району Полтавської області, вул.1 Травня, 4 безпідставно збережені кошти у сумі 208 602, 25 (двісті вісім тисяч шістсот дві гривні двадцять п`ять копійок) грн. у вигляді орендної плати, що нарахована за володіння і користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,6427 га за кадастровим № 5324810100:50:007:0306 в період з 30.09.2013 року по 01.08.2016 року .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця с.Андріївка Лубенського району Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 22528612, адреса м.Хорол Лубенського району Полтавської області, вул.1 Травня, 4 суму судового збору у розмірі 3 129, 03 (три тисячі сто двадцять дев`ять гривень три копійки) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України ,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Сторони справи:

Позивач Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області, що знаходиться за адресою 37 800, м.Хорол Лубенського району Полтавської області, вул.1 Травня, 4, ЄДРПОУ 22528612,

Представник позивача - Бибик Віталій Віталійович, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ,

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець 37850, с.Андріївка Лубенського району Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ,

Представник відповідача - адвокат Пордорожняк Віталій Вікторович,адреса 37830, с.Мусіївка Лубенськогорайону Полтавської області, вул.Лісна, 43.

Повний текст судового рішення складено 07.12.2021 року.

Суддя: Н.С.Миркушіна