Рішення

від 07.12.2021 по справі 754/3142/21

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3493/21

Справа №754/3142/21

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2021 року м.Київ м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

за участю представника позивача - адвоката Шевченка О. М.

за участю представника відповідача - адвоката Сайка Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Людмила Сергіївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 8000000000:62:475:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також просила витребувати вказану земельну ділянку на її користь від ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ).

Ухвалою Деснянського районного суму міста Києва від 01 березня 2021 року відкрито провадження у справі.

Позивачка в обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що з 28 серпня 2008 року вона є власницею вказаної вище земельної ділянки, однак у січні 2021 року їй стало відомо про незаконне заволодіння цією земельною ділянкою невідомими їй особами. А саме, на підставі договору купівлі - продажу від 16 травня 2020 року належна позивачці земельна ділянка набута ОСОБА_2 , який 12 червня 2020 року продав вказану земельну ділянку ОСОБА_3 . Позивачка зазначає, що 16 травня 2020 року не підписувала договір купівлі - продажу, належної їй земельної ділянки з ОСОБА_2 , та її підпис на цьому договорі є підробленим, а тому останній не був уповноважений продавати цю земельну ділянку та вона вибула з володіння позивачки поза її волею.

29 листопада 2021 року до суду надійшли пояснення від представника відповідача - адвоката Сайка Ю. В. в яких останній просить у задоволенні позову відмовити та вказує, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем вказаної вище земельної ділянки, оскільки остання набута нею за відплатним договором та про обставини відчуження позивачкою земельної ділянки ОСОБА_2 земельної ділянки ОСОБА_3 не знала та не могла знати.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 зазначає, що обраний позивачкою спосіб захисту її прав про витребування майна з чужого незаконного володіння не є належним, а вірним способом захисту у цій справі є заявлення вимог про усунення перешкод у користуванні майном. Оскільки позивачкою обрано неналежний спосіб захисту її прав, у задоволенні її вимог має бути відмовлено.

Також представник відповідача ОСОБА_4 вказує, що позивачкою не доведено, що її підпис на договорі купівлі - продажу від 16 травня 2020 року є підробленим, оскільки наданий нею висновок експерта № СЕ-19/111-21/28546 - ПЧ від 29 січня 2021 року, складений за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи у рамках кримінального провадження № 12021100020000355, не є належним та допустимим доказом у справі. Вказаний висновок не містить даних про виготовлення його для подання до суду та має ряд істотних недоліків, що підтверджується долученою відповідачем до справи рецензією від 04 жовтня 2021 року. Крім того, цивільне процесуальне законодавство не передбачає можливість отримання висновку експерта, який був підготовлений в рамках кримінального провадження, рішення по якому на час розгляду справи не ухвалене.

Представник позивача - адвокат Шевченко О. М. в судових засіданнях підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на докази, які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_4 в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог, посилаючись на докази, які надані ним та відповідачем у процесі розгляду справи, просив в позові відмовити.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

27 серпня 2008 року на ім`я ОСОБА_1 . Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 048122, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:62:475:0012, що розташована у АДРЕСА_1 .

16 травня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В. П. за № 131, за яким ОСОБА_2 передано у власність вищезазначену земельну ділянку.

20 червня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Л. С. № 1049, за яким ОСОБА_3 передано у власність вказану вище земельну ділянку.

03 лютого 2021 року Дарницьким управлінням поліції Головного управління національної поліції у місті Києві внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12021100020000355 за заявою ОСОБА_1 , з приводу зловживання своїми повноваженнями приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В. П. у вигляді підробки документів при незаконній перереєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована у АДРЕСА_1 .

Постановою Дарницького управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві від 04 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано потерпілою у вищевказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/111-21/28546 - ПЧ від 29 липня 2021 року, складеного старшим судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Юзишиною Т. В., на виконання постанови про призначення судово-почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 12021100020000355 від 03 лютого 2021 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі купівлі - продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

При цьому слід зазначити, що судовий експерт Юзишина Т. В., яка склала вищевказаний висновок, має вищу юридичну освіту, стаж експертної роботи з 1998 року, отримала кваліфікацію експерта з правом проведення експертиз за експертною спеціальністю 1.1. Дослідження почерку і підписів , 2.1. Дослідження реквізитів документів . Вказаний експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до рецензії на висновок експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № СЕ-19/111-21/28546 - ПЧ від 29 липня 2021 року, складеної рецензентом - експертом Товариства з обмеженою відповідальністю Центр судових експертиз Альтернатива Бондар М. Є., яка є експертом вищого класу, була атестована за спеціальністю 1.1 Дослідження почерку і підписів , є автором та співавтором наукових праць у галузі судової експертизи, приймала участь у розробці ряду методик у галузі судової почеркознавчої експертизи, має загальний стаж експертної роботи з 1980 року, судово-почеркознавча експертиза у кримінальному провадженні проведена неповно та необ`єктивно, з порушенням певних методичних положень у галузі почеркознавчої експертизи.

У спірних підписах від імені ОСОБА_1 спостерігаються діагностичні почеркові ознаки, а у порівнянні цих підписів зі зразками почерку ОСОБА_1 є розбіжні та збіжні почеркові ознаки. При проведенні судово-почеркознавчої експертизи слід було перевірити не тільки версію про несправжність досліджуваних підписів, але й версію про виконання спірних підписів самою ОСОБА_1 з навмисною зміною ознак власного підписного почерку. Водночас у висновку № СЕ-19/111-21/28546 - ПЧ від 29 січня 2021 року відсутні відомості про те, що вказана версія відпрацьовувалась експертом при проведенні почеркознавчого дослідження. За результатами рецензування експерт вказала, що висновки щодо не належності ОСОБА_1 підписів у договорі купівлі - продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року є необґрунтованими.

Відповідно до листа Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) № 19582/6-21 від 22 квітня 2021 року нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Криворучка В. П. зупинена з 14 листопада 2020 року до вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю № 1732, виданого Міністерством юстиції від 22 червня 1995 року.

За змістом статті 11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України.

Зі змісту частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України слідує, що недійсним є правочин в якому існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину (наприклад, вчинення підпису на паперовому носії), однак він виконаний не учасником правочину, а іншою особою, тобто вчинений всупереч фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Таким чином, правочин як вольовий акт буде мати правове значення тільки у випадку, якщо внутрішня воля учасника правочину відповідатиме зовнішньому прояву волевиявлення такого учасника.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу, зокрема, земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки внутрішня воля власника (продавця) цієї земельної ділянки повинна відповідати його зовнішньому прояву (вчиненню підпису на договорі купівлі - продажу), що підлягає нотаріальному посвідченню.

У справі, що розглядається, підпис у договорі купівлі - продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року не належить власнику земельної ділянки (продавцю) ОСОБА_1 , а виконаний іншою особою, що свідчить про відсутність внутрішньої волі ОСОБА_1 на укладення вказаного договору та відповідно є підставою для визнання спірного договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивачки про витребування спірної земельної ділянки на її користь від ОСОБА_3 суд зазначає таке.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України. Під час розгляду спорів про витребування майна суди мають установити всі юридичні факти, визначені статями 387 та 388 ЦК України, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

У цій справі земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_1 поза її волею, без укладення нею у встановленому законом порядку договору про розпорядження своєю власністю, що є підставою для витребування земельної ділянки від останнього набувача - ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що вимоги ОСОБА_1 про витребування спірної земельної ділянки на її користь від ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Також слід зазначити, що ОСОБА_3 не позбавлена можливості відновити свої права на підставі статті 661 ЦК України шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця спірної квартири.

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача ОСОБА_4 про те, що у даній справі належним способом захисту є усунення перешкод у користування майном з мотивів, які викладені вище.

Стосовно доводів представника відповідача ОСОБА_4 щодо того, що висновок експерта, який проведений у кримінальному провадженні, є неналежним та недопустимим доказом у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 78 Цивільного процесуального Кодексу України (далі - ЦПК України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Відповідно до частини третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно із статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок експерта, що отриманий відповідно до вимог закону у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.

Вказаний правовий висновок, викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 753/10636/17-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17, від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17.

Слід зазначити, що висновок експерта № СЕ-19/111-21/28546 - ПЧ від 29 січня 2021 року Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, підготовлений на виконання постанови про призначення судово-почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 12021100020000355 від 03 лютого 2021 року, містить інформацію щодо предмета доказування у цій цивільній справі - вчинення підпису ОСОБА_1 на спірному договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 16 травня 2020 року, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Вказаний висновок підготовлений особою, яка є атестованим судовим експертом, має вищу юридичну освіту та стаж експертної роботи з 1998 року, отримала кваліфікацію експерта з правом проведення експертиз за експертною спеціальністю 1.1. Дослідження почерку і підписів , 2.1. Дослідження реквізитів документів .

Судовий експерт Юзишина Т. В. була попереджена про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд при ухваленні рішення у цій справі дійшов висновку про визнання висновку експерта № СЕ-19/111-21/28546 - ПЧ від 29 січня 2021 року як належного та допустимого доказу у цій справі.

Водночас, представник відповідача ОСОБА_4 , заперечуючи проти вищевказаного висновку експерта надав до суду рецензію від 04 квітня 2021 року, проте не скористався правом на заявлення клопотання про призначення відповідної експертизи у цій справі, не ставив перед судом питання про виклик у судове засідання експерта, який проводив почеркознавчу експертизу.

Таким чином, доводи представника відповідача ОСОБА_4 щодо того, що висновок експерта № СЕ-19/111-21/28546 - ПЧ від 29 січня 2021 року є неналежним та недопустимим доказом у цій справі є безпідставними.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є обґрунтованим та доведеними.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено повністю, судовий збір в розмірі 1362,00грн пропорційно покладається на відповідачів, а тому стягується з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах по 681,00грн з кожного.

Керуючись Конституцією України, статтями 11, 202, 203, 215, 319, 330, 387, 388, 655, 657, 661 ЦК України, статтями 5, 7, 10, 12, 76-81, 102, 110, 133, 141, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Людмила Сергіївна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.05.2020, (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Криворучком В.П., зареєстрований в реєстрі за №131.

Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку (цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:62:475:0012) за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1362,00грн в рівних частинах з кожного, а саме по 681,00грн на користь ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації відповідно до даних з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м.Києві та Київської області не значиться;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вулиця Бориспільська. 7, корпус 1;

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельник Людмила Сергіївна, місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2021.

Суддя В.В. Бабко