Постанова

від 02.10.2007 по справі 1/491-21/87а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/491-21/87А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

02.10.07                                                                                           Справа№ 1/491-21/87А

    Господарський суд Львівської області у складі:

cудді Масловська Л.З.

при секретарі Зубачик Н.

за позовом:                 ТзОВ “Строймаш плюс”, м. Москва, Російська Федерація

до відповідача:    Сихівський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів,

3-я особа:                    ЗАТ “Завод комунального транспорту”, м.Львів

про визнання неправомірними дій

Представники:

від позивача      – Шнир О.Б. - представники

від відповідача –  н/з

від третьої особи - н/з

Суть спору: Позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Строймаш плюс”, м. Стрий, Львівська область, до Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, м. Львів, про визнання незаконними дій по виконанню ухвали Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2007 р. та примусовому вилученню у позивача автобуса ЛАЗ-5208NL (неолаз).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.05.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 31.05.2007 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 31.05.2007 р., 27.06.2007 р., 19.07.06р., 05.09.07р., 02.10.07р..

Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненнях. Ствердив, зокрема, що позивач є власником автобусу ЛАЗ-5208NL (неолаз) кузов №Y8A5208NL50000019 шасі №WMAA51ZZ14S002544 двигун №3750697066В281, про що було відомо відповідачу. Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 27.03.2007 р. за позовом Челяпіна С.М. до ЗАТ “Завод комунального транспорту” було забезпечено позов шляхом заборони на вчинення дій щодо відчуження, реєстрації та вивозу за межі України зазначеного автобусу. Однак, всупереч вказаній ухвалі та з порушенням Закону України “Про виконавче провадження” відповідач вилучив автобус у ТзОВ “Строймаш плюс” та передав його ЗАТ “Завод комунального транспорту”. Враховуючи, що позивач не був стороною у спорі, що розглядався Франківським районним судом та не є стороною виконавчого провадження, оскаржити дії державного виконавця може лише шляхом подання адміністративного позову. Просять позов задовольнити.

Представники відповідача позов заперечили з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердили, зокрема, що державний виконавець не міг враховувати при проведенні виконавчих дій  рішення чи виконавчі документи по інших справах. Виконати ухвалу Франківського районного суду м.Львова про накладення заборони на вчинення дій  щодо відчуження, реєстрації та вивозу за межі України автобусу можливо лише шляхом накладення арешту на цей автобус у порядку, передбаченому ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження”. Ця норма дозволяє виконавцю в разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам. Просить у позові відмовити.

Третя особа- ЗАТ “Завод комунального транспорту” в судові засідання не з”явився, пояснень щодо суті адміністративного позову не подав.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Питання про належність автобусу ЛАЗ-5208NL (неолаз) кузов №Y8A5208NL50000019 шасі №WMAA51ZZ14S002544 двигун №3750697066В281 неодноразово розглядалось судами, що підтверджується наявними у матеріалах справи судовими рішеннями. Однак, належність вказаного автобуса не стосується предмета доказування по даній справі щодо визнання незаконними дій органу державної влади в ході виконання судового рішення.

27.03.2007 р. ухвалою Франківського районного суду м. Львова по справі за позовом Челяпіна Сергія Михайловича до ЗАТ “Завод комунального транспорту” про зобов'язання до виконання умов договору було забезпечено позов шляхом накладення заборони на вчинення дій щодо відчуження, реєстрації та вивозу за межі України автобуса ЛАЗ-5208NL кузов №Y8A5208NL50000019 шасі №WMAA51ZZ14S002544 двигун №3750697066В281, 2004 року випуску. Ухвала підлягає негайному виконанню.

Згідно із ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

28.03.2007 р. Челяпін С.М. звернувся із заявою до відповідача про примусове виконання зазначеної ухвали суду, вказавши адресу, за якою знаходився автобус, що підтверджується заявою із відміткою про її одержання, копією журналу вхідної кореспонденції. 28.03.2007 р. державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №475/16, чим спростовуються твердження позивача про здійснення виконавчих дій без отримання виконавчого документа, заяви та винесення відповідної постанови.

Позивач стверджує, що станом на дату вчинення виконавчих дій відповідачу було відомо про те, що судовими інстанціями приймались рішення, у яких ТзОВ “Строймаш плюс” визнавався власником зазначеного автобусу. Однак, належних доказів направлення відповідачу відповідних рішень до дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суду не надано.

Крім того, згідно із ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, однак, не уповноважений вирішувати спори. Закон не передбачає права державного виконавця відмовити у відкритті виконавчого провадження за наявності в провадженні іншого виконавчого документа щодо того ж предмету. Ст. 5 вказаного закону встановлює право, а не обов'язок державного виконавця звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.

З матеріалів справи, зокрема, акту опису й арешту майна від 28.03.2007 р. серія АА№808275, вбачається, що зазначений автобус був описаний, на нього був накладений арешт та переданий на відповідальне зберігання Михайлівському Зіновію Володимировичу. Вказаний акт містить підписи понятих, що спростовує твердження позивача.

Відповідач не заперечив факт проведення даних виконавчих дій на підставі ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження”, яка регулює відносини щодо арешту та вилучення майна у боржника.

Відповідно до абз. 6 ч. 3 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його, але в порядку, встановленому законодавством. Згідно із ч. 6 ст. 55 вказаного закону, якою обґрунтовує свої заперечення відповідач, арешт може застосовуватись лише для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб. Належних доказів наявності підстав у даному випадку накласти арешт на автобус, вилучити його і передати на зберігання, суду не надано.

Твердження відповідача про те, що виконати ухвалу Франківського районного суду від 27.03.2007 р., якою передбачалось лише накладення заборони на вчинення дій щодо відчуження, реєстрації та вивозу за межі України зазначеного автобуса, було можливо лише шляхом його арешту, опису та вилучення, не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на законодавстві. Згідно із ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавче провадження - це сукупність дій відповідних органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених не лише законодавством, а й також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню. Зі змісту ухвали суду від 27.03.2007 р. не вбачається підстав для вилучення та передачі на відповідальне зберігання зазначеного автобусу.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ст. 7 Закону України “Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно із ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Незаконні дії відповідача порушили інтереси позивача, який, не будучи стороною у справі, яку розглядав Франківський районний суд м. Львова, чи стороною виконавчого провадження, не міг оспорити дії державного виконавця в іншому порядку, ніж звернувшись із адміністративним позовом. Водночас, твердження позивача про фактичну втрату автобусу внаслідок оспорених дій відповідача не знаходять підтвердження в матеріалах справи, оскільки саме дії особи, яка отримала автобус на відповідальне зберігання і не повернула його, перебувають у безпосередньому причиновому зв'язку із неможливістю виконати рішення суду по іншій справі. У відповідності до ст. 71 КАС України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; тощо. Суд також може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги про визнання незаконними дій підлягають задоволенню, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.5, 7, 55 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163, 245-247, 252, 253 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати незаконними дії Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції по виконанню ухвали Франківського районного суду м. Львова від 27.03.2007 р. шляхом примусового вилучення у ТзОВ “Строймаш плюс” автобуса ЛАЗ-5208NL (неолаз) кузов №Y8A5208NL50000019 шасі №WMAA51ZZ14S002544 двигун №3750697066В281.

3.          Стягнути з Сихівського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (м. Львів, вул. Зубрівська, 9) на користь ТзОВ “Строймаш плюс” (м. Москва, вул.. Амундсена, 12, код Г.Р. 1460082) -3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.           

Суддя                                                                                                       Масловська Л.З.