Постанова

від 24.11.2021 по справі 357/8108/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/8108/19 Головуючий 1 інстанція - Бондаренко О.В.

Провадження № 22-ц/824/9058/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 листопада 2021 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Олійник В.І., Сушко Л.П.,

за участю секретаря: Карпенка В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори , в особі представника - адвоката Тетері Світлани Ігорівни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року та на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2021 року по справі за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства ПРОЛІСОК , Фермерського господарства ДАРИ ЛАНІВ , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі ,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2019 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство Сидори звернулось до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства ПРОЛІСОК , Фермерського господарства ДАРИ ЛАНІВ , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 23.01.2014 року між підприємством та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі №б/н, за яким остання передала в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 3,131 га з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012, розташовану в межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Заpначив, що 28.05.2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 13386216, яким зареєструвала право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012 за ПОСП Сидори .

Так, 18.10.2017 року на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-2962 від 18.10.2017 року, виданого Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Київської області, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як спадкоємці ОСОБА_4 , зареєстрували за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012.

Позивач зазначав, що протягом усього часу дії договору оренди він користується земельною ділянкою у своїй господарській діяльності і належним чином сплачує орендну плату. Проте, починаючи з лютого 2018 року відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вчиняютьдії, спрямовані на позбавлення ПОСП Сидори права користування за договором оренди.

Вказував, що 15.03.2018 року наказом №728/5 Міністерство скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012 за ПОСП Сидори .

Не зважаючи на те, що Договір оренди є дійсними і ніким не оскаржений, 05 березня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уклали з іншим орендарем ТОВ Еліта-2010 договір оренди №13, за яким передали ТОВ Еліта-2010 в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012, розташованої у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Зазначив, що після звернення до суду відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ Еліта-2010 з метою ускладнення виконання судового рішення у справі № 357/8865/18 та відновлення ПОСП Сидори державної реєстрації свого права оренди на його підставі, уклали договір про розірвання укладеного між ними договору оренди землі від 05.03.2018 року, після чого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснили поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012.

27.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. було посвідчено договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за реєстровим № 3118.

При цьому, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не вчинили жодних дій щодо отримання від ПОСП Сидори , як законного орендаря земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012, згоди на проведення її розподілу, не повідомили ПОСП Сидори про свій намір здійснити роз`єднання і не погодили технічну документацію із землеустрою щодо поділу із ПОСП Сидори .

У подальшому державним реєстратором 11.12.2018 року Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані, внаслідок поділу, спірні земельні ділянки: за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0049 загальною площею 1,0437 га. з індексним номером 44541862 від 11.12.2018 року 15:45:50; за ОСОБА_2 на земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0050 загальною площею 1,0437 га з індексним номером 4454204 від 11.12.2018 року 15:51:58; за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0051 загальною площею 1,0436 га з індексним номером 44541331 від 11.12.2018 року 15:35:19.

Вказав, що 10.12.2018 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 уклали договори оренди щодо земельних ділянок, а саме: ОСОБА_1 уклала з ФГ Пролісок договір оренди №14С щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0049, ОСОБА_2 уклала з ФГ Пролісок договір оренди №15С щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0050, ОСОБА_3 уклала з ФГ Дари Ланів договір оренди №16С щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0051.

14 грудня 2018 року державний реєстратор Ілюшина М.О. прийняла рішення про державну реєстрацію права оренди заФГ Пролісок на земельну ділянку за кадастровим номером 3220486000:04:002:0049 з індексним номером: 44616674 від 14.12.2018 року та права оренди за ФГ Пролісок на земельну ділянку за кадастровим номером 3220486000:04:002:0050 з індексним номером: 44617130 від 14.12.2018 року та права оренди за ФГ Дари Ланів на земельну ділянку за кадастровим номером 3220486000:04:002:0051 з індексним номером: 44615378 від 14.12.2018 року.

Позивач зазначає, що скасування Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за підприємством права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012, не припинило це право і жодним чином не вплинуло на його дійсність.

Договір оренди є дійсним, у судовому порядку не оспорювався, строк оренди не закінчився.

Будь-які підстави для розірвання або припинення договору відсутні.

Поділ земельної ділянки був проведений без відома та згоди позивача, з порушенням вимог ч. 12 ст. 186 ЗК України, та не припинив право оренди ПОСП Сидори .

В зв`язку з вище викладеним та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.04.2020 року, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №14С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Пролісок , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0049 загальною площею 1,0437 га,визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №15С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Пролісок , щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0050 загальною площею 1,0437 га,визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №16С від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Дари Ланів , щодо земельної ділянки з кадастровим номером3220486000:04:002:0051 загальною площею 1,0436 га,

скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0049 з індексним номером 44616674 від 14.12.2018 року 13:04:18 та припинити право оренди ФГ Пролісок на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0049, що виникло на підставі Договору оренди землі №14С від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Пролісок ,

скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0050 з індексним номером 44617130 від 14.12.2018 року 13:16:09 та припинити право оренди ФГ Пролісок на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0050, що виникло на підставі Договору оренди землі №15С від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Пролісок , скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0051, індексний номер: 44615378 від 14.12.2018 12:34:23 та припинити право оренди ФГ Дари Ланів на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0051, що виникло на підставі Договору оренди землі №16С від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Дари Ланів , витребувати із незаконного володіння та користування Фермерським господарством Пролісок на користь ПОСП Сидори земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0049 загальною площею 1,0437 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та витребувати із незаконного володіння та користування Фермерським господарством Пролісок на користь ПОСП Сидори земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0050 загальною площею 1,0437 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області,

витребувати із незаконного володіння та користування Фермерським господарством Дари Ланів на користь ПОСП Сидори земельну ділянку з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0051 загальною площею 1,0436 га, розташовану у межах Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, внести зміни до договору оренди землі №б/н від 23.01.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПОСП Сидори , стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Пролісок , ФГ Дари Ланів та Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області на свою користь понесені ним судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року у задоволенні позовної заяви Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори до ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фермерського господарства Пролісок , Фермерського господарства Дари Ланів , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсним договорів оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування і внесення змін до договору оренди землі відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, обрані ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2019 року, у справі № 357/8108/19, провадження № 2з/357/194/19, шляхом зняття арешту з майна: земельної ділянки, загальною площею 1,0437 га з кадастровим номером 3220486000:04:002:0049, що розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718085832204, власником якої є ОСОБА_1 ; земельної ділянки, загальною площею 1,0437га з кадастровим номером 3220486000:04:002:0050, що розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718100932204, власником якої є ОСОБА_2 ; земельної ділянки, загальною площею 1,0436 га з кадастровим номером 3220486000:04:002:0051, що розташована на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718061932204, власником якої є ОСОБА_3 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПОСП Сидори - адвокат Тетеря Світлана Ігорівна подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПОСП Сидори та змінити розподіл судових витрат, стягнувши солідарно з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 46 734 грн 51 коп., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права,

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо відсутності у позивача порушених прав чи інтересів зроблено внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для врахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 січня 2020 року у справі 322/1178/17 про те, що договір оренди земельної ділянки є вчиненим з моменту державної реєстрації цих прав, оскільки вказаний висновок стосується договір оренди землі, які були укладені у період дії ст.18 Закону України Про оренду землі . Водночас, договір оренди землі між ПОСП Сидори та ОСОБА_4 був укладений 23 січня 2014 року коли ст.18 Закону України Про оренду землі втратила чинність.

Вказує, що договір оренди землі є дійсним, не зважаючи на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди, і підлягає виконанню. Вважає, що скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди не є підставою для припинення цього права і не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем.

Зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що поділ земельної ділянки, яка була передана в оренду позивачу, унеможливлює захист його прав, не відповідає приписам ч.3 ст.110 ЗК України, згідно з якою права третіх осіб щодо земельної ділянки не припиняються у зв`язку з її поділом.

Не погоджуючись із додатковим рішенням суду першої інстанції, ПрОСП Сидори подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що ФГ Пролісок не подано до суду попереднього розрахунку суми судових витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги.

Зазначає, що розрахунок часу, заявлений представником ФГ Пролісок , викликає сумніви щодо добросовісності при його складанні, у зв`язку з чим заявлені ФГ Пролісок судові витрати підлягають скасуванню, як такі, що жодним чином не стосуються правничої допомоги, повязаних з розглядом справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 була власником земельної ділянки за кадастровим номером: 3220486000:04:002:0012, площею 3,131 га, підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯБ №789605, яка розташована за адресою Київська область, Білоцерківський район, Сидорівська сільська рада (а.с.10 т.1),

Встановлено, що 23.01.2014 року між ОСОБА_4 та Приватним орендним сільськогосподарським підприємством Сидори був укладений договір оренди землі, за яким остання передала підприємству в оренду строком на 10 років земельну ділянку: з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0012, площею 3,131 га, розташовану на території Сидорівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. (а.с.16-17 т.1)

Згідно п. 6, 7, 8, 9, 10, 37 Договору оренди від 24 квітня 2014 року орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі не менше 3% від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1381,44 грн. Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості землі, без врахування індексів інфляції. Орендна плата видається у строк до 31 грудня поточного року. Видача грошей, продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відомістю на видачу грошей, продукції та послуг. Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 5 роки за взаємною згодою сторін. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Наказом Міністерства юстиції України №728/5 від 15.03.2018 року, відповідно до якого задоволено колективну скаргу та вирішено, зокрема, скасування рішень щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, в томі числі скасувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 37633471 від 18.10.2017 року, прийняте державним нотаріусом Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь І.О., що підтверджується матеріалами справи (а.с.27, 28-44 т.1).

Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2017 року на підставі свідоцтва про право на спадщину №1-2962, виданого Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як спадкоємці ОСОБА_4 , зареєстрували за собою право власності по 1/3 спільної частки на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012. (а.с.23-27 т.1),

Встановлено, що спадкоємці в свою чергу здійснили поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0012 на окремі три ділянки з присвоєнням кадастрових номерів: 3220486000:04:002:0049, 3220486000:04:002:0050, 3220486000:04:002:0051. (а.с.48 т.1),

Так, 11.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиною М.О. були прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на сформовані внаслідок поділу земельні ділянки, а саме: за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0049 загальною площею 1,0437 газ індексним номером 44541862 від 11.12.2018 року 15:45:50; за ОСОБА_2 на земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0050 загальною площею 1,0437 га з індексним номером 4454204 від 11.12.2018 року 15:51:58; за ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3220486000:04:002:0051 загальною площею 1,0436 га з індексним номером 44541331 від 11.12.2018 року 15:35:19.

Також встановлено, що 10.12.2018 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Пролісок укладено договір №14С оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0049 загальною площею 1,0437 га, строком на 10 років, з правом пролонгації, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 5 000,00 грн. на рік за 1,00 га, земельної ділянки, що становить 5218,50 грн.14.12.2018 року даний договір на земельну ділянку був зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44616674 державним реєстратором прав на нерухоме мано Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиною Мариною Олександрівною що підтверджується договором та рішенням про державну реєстрацію (а.с.189-190, 195 т.1).

10.12.2018 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Пролісок укладено договір №15С оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486000:04:002:0050 загальною площею 1,0437 га, строком на 10 років, з правом пролонгації, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 5 000,00 грн. на рік за 1,00 га, земельної ділянки, що становить 5218,50 грн.14.12.2018 року даний договір на земельну ділянку був зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44617130 державним реєстратором прав на нерухоме мано Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиною Мариною Олександрівною що підтверджується договором та рішенням про державну реєстрацію (а.с.191-192, 196 т.1).

10.12.2018 року між ОСОБА_3 та Фермерським господарством Дари Ланів укладено договір № 16С оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 3220486000:04:002:0051 загальною площею 1,0436 га, строком на 10 років, з правом пролонгації, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 5 000,00 грн. на рік за 1,00 га, земельної ділянки, що становить 5218,00 грн.14.12.2018 року даний договір на земельну ділянку був зареєстрований відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44615378 державним реєстратором прав на нерухоме мано Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиною Мариною Олександрівною що підтверджується договором та рішенням про державну реєстрацію (а.с.193-194, 197 т.1).

Встановлено, що 19.04.2019 року ПОСП Сидори звернулось до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , шляхом направлення засобами поштового зв`язку, з пропозицією (оферта) про внесення змін до Договорів оренди землі №б/н від 23.01.2014 року (а.с.56-58 т.1).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки свідчить про невизнання державою факту набуття позивачем такого права. За таких обставин подальший поділ земельної ділянки на три земельної ділянки та їх державна реєстрація за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ., передача їх в оренду ФГ Дари ланів та ФГ Пролісок не порушує права ПОСП Сидори , оскільки такі права відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі .

Аналогічні положення містить ст. 6 Закону України Про оренду землі , згідно з якою орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За правилами ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).

Згідно з ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , редакція якої діяла на час укладення договору, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Системний аналіз статей 210, 638 ЦК України у взаємозв`язку зі ст. 125, 126 ЗК України та ст. 6 Закону України Про оренду землі дають підстави для висновку, що договір оренди землі є вчиненим з дня проведення державної реєстрації.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 13 червня 2016 року у справі №6-643цс16, постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18.

Отже, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі №322/1178/17 (провадження №14-338цс19).

З матеріалів справи вбачається, що укладений 23.01.2014 року між ПОСП Сидори та ОСОБА_4 договір оренди землі №б/н був зареєстрований, однак наказом Міністерства Юстиції України №728/5 від 15 березня 2018 року рішення державного нотаріуса Білоцерківської районної державної нотаріальної контори Карпусь І.О. від 18.10.2017 року №37633471, про реєстрацію права оренди за позивачем, скасовано, як такий, що був здійснений з порушенням вимог чинного законодавства. Відомості про скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки внесено до Реєстру в той же день - 15.03.2018 року.

Отже, скасувавши рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди позивача, держава офіційно не визнає і не підтверджує факт набуття позивачем права оренди на спірну земельну ділянку, належну відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки відповідні відомості були виключені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

У даній справі спір у ПрОСП Сидори існує із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ФГ Пролісок та ФГ Дари ланів . Державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М.О. є неналежним відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог, виходячи з того, що заходи щодо поділу земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, та формування спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486000:04:002:0049, 3220486000:04:002:0050, 3220486000:04:002:0051 , загальною площею 3,131 га, є чинними, внаслідок цього припинилося існування цієї земельної ділянки в дійсних межах, що унеможливлює ефективний захист прав позивача шляхом внесення змін до договору оренди землі, шляхом викладення його в новій редакції.

Судом першої інстанції при вирішенні спору правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду. Наведена апелянтом судова практика Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду не має жодного відношення до спірних правовідносин, а тому і немає підстав для застосування норм права, які враховані судами у таких рішеннях.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування рішення суду від 09 грудня 2020 року немає.

Переглядаючи додаткове рішення суду від 18 грудня 2020 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України ).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частина 1 статті 134 ЦПК України передбачає, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України ).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України ).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України ).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України ).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2021 року до суду надійшла заява адвоката Червінчик Є.Е. представника ФГ ПРОЛІСОК про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача 15 000 грн витрат, понесених ФГ ПРОЛІСОК на надання правничої допомоги.

До заяви було надано копію Договору про надання правової допомоги №Б/Н, укладений 27.11.2020 року між адвокатом Червінчик Є.Е. та ФГ Пролісок , копію Додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги №б/н,від 27.11.2020 року, копію Акту виконаних робіт (наданих послуг) №б/н від 10.03.2021 року, копію платіжного доручення №330 від 10 березня 2021 року на суму 15 000 грн.

А, тому колегія суддів, вважає, що судом першої інстанції правильно враховано, що розмір витрат в сумі 15 000 грн, понесених ФГ Пролісок на правничу допомогу, є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг.

Доводи апеляційної скарги в цій частині, що підстави для стягнення з позивача витрат ФГ Пролісок на правничу допомогу у суду першої інстанції були відсутні, оскільки відповідачем не було подано попереднього розрахунку суми судових витрат, пов`язаних з отриманням професійної правничої допомоги, є безпідставними та не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного додаткового рішення.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.

Загалом такі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ( Серявін та інші проти України (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства Сидори залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року та додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції .

Повний текст постанови виготовлений 09 грудня 2021 року.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: В.І. Олійник

Л.П Сушко