Ухвала

від 17.12.2021 по справі 369/95/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/17907/2021

Справа № 369/95/21

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

17 грудня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2021 року про відмову у допуску ОСОБА_2 як представника відповідача у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ-8 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

В січні 2021 року ТОВ ЗАРАЗ-8 звернулося до суду з даним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та договірної пені в порядку позовного провадження в розмірі 21102,83 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2021 року відмовлено у допуску ОСОБА_2 як представника відповідача ОСОБА_1 до участі в справі за позовом ТОВ ЗАРАЗ-8 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; роз`яснено ОСОБА_1 , що вона має право на професійну правничу допомогу адвоката, повноваження якого мають бути підтверджені довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2021 року та допустити ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_1 до участі в справі.

Апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (див., mutatis mutandis, рішення у справі Мельник проти України ( Melnyk v. Ukraine ) від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Згідно з пунктом "d" статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоби суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у частині пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Наведені правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 і повинні враховуватися апеляційним судом.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України встановлено вичерпний перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

У вказаному переліку (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) не зазначена ухвала суду першої інстанції про відмову в допуску представника до участі в справі, як така, що може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалі від 08 серпня 2019 року в справі № 548/223/19 (провадження № 61-10921ск19), погоджуючись з висновками апеляційного суду про необхідність повернення апеляційної скарги на ухвалу про відмову в допуску до участі в справі представника сторони.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2021 року про відмову у допуску представника відповідача необхідно повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2021 року про відмову у допуску ОСОБА_2 як представника відповідача у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ-8 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: