Постанова

від 25.09.2007 по справі 7/204-ап-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/204-АП-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2007 р.                                           Справа № 7/204-АП-07

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Просоєдовій Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Каховське хлібоприймальне підприємство", м.Каховка Херсонської області

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Каховка Херсонської області  

про  визнання нечинними актів індивідуальної дії

за участю представників сторін:  

від позивача:  Довбиш Г.В., представник, дов. у справі; Слоневська Н.А., представник, дов. у справі.

від відповідача:  Саніна Л.В., гол. держподатревізор-інспектор, дов. від 20.08.2007р. №11023/10/10; Кубатко Ю.В. гол. держподатінспектор, дов. від 20.06.2007р. №7715/10/10

Позивач (ВАТ "Каховське хлібоприймальне підприємство", м.Каховка, код 00956619">00956619) звернувся з позовом, у якому просить суд визнати нечинними в зв'язку з невідповідністю вимогам податкового законодавства прийняті відповідачем (Каховська об'єднана податкова інспекція, м.Каховка, код 34256023) податкові повідомлення-рішення від 11.12.2006р. №0001981702/0, №0002712301/0, №0002722301/0, а також податкові повідомлення від 29.12.2006р. №0001981702/1, №0002712301/1, №0002722301/1; від 06.03.2007р. №0002712301/2, №0001981702/2, №0000342301/0, №0000332301/0; від 11.05.2007р. №0002712301/3, №0001981702/3, №0000342301/3, №0000332301/3, які було прийнято за наслідками процедури адміністративного оскарження.

Не погоджуючись з висновками перевірки про порушення підприємством  п.п.4.1.6 п.4.1, п.п.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994р. "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334), з врахуванням ст.9 Закону України "Про Державний бюджету України на 2005 рік" №2285-IV від 23.12.2004р. (далі Закон №2285), вважає безпідставним донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 13555грн. 25коп. та 6777грн. 63коп. за фінансовою санкцією з врахуванням наступного.

Позивач стверджує, що ним правомірно визначено валові доходи від продажу ковбасних виробів протягом І кварталу 2005 року, і не погоджується з висновками контролюючого органу про заниження платником податку валового доходу на 8221грн. та нарахуванням штрафної (фінансової) санкції в розмірі 4110грн. 50коп., оскільки норма ст.9 Закону України "Про Державний бюджет України " №2285, в редакції, що була чинною до 25.03.2005р., передбачала визначення бази оподаткування ПДВ операцій з поставки товарів (робіт, послуг), виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), тому застосовувати цю правову норму до операцій з метою визначення валового доходу неможливо.

Операції з продажу ковбасних виробів протягом І кварталу 2005р. відображено у складі валового доходу в декларації за відповідний період.

Визначення валового доходу з метою оподаткування операцій особливого виду згідно із ст.7 Закону №334 стосується господарських операцій з пов'язаними особами, особами - неплатниками податку на прибуток, а також у разі здійснення  товарообмінних операцій.

Жодна з таких операцій у І кварталі 2005р. підприємством не здійснювалася.

Термін "звичайна ціна" та механізм її визначення наведено у п.1.20 ст.1 Закону №334, згідно з яким собівартість виготовлення товарів не може бути визначена звичайною ціною.

Звертає увагу на те, що вартість продажу продукції - це договірні відносини між суб'єктами господарювання, в які не мають втручатися суб'єкти владних повноважень.

Не погоджуючись із висновками перевіряючих стосовно відображення у податковому обліку самостійно виправлених помилок, пов'язаних із повернення сум поворотної фінансової допомоги, зазначає, що враховуючи приписи п.п.11.1 Закону №334 підприємством було подано декларацію за 2004р., по р.01.1 якої було враховано повернення поворотної фінансової допомоги у сумі 26200грн. на підставі платіжних доручень від 20.08.2004р. №490 (11т.грн.) та від 24.09.2004р. №622 (15,2 т.грн.).

Відповідно до п.п.5.2.7 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включається сума витрат, не врахованих в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок і виявлених в звітному податковому періоді в розрахунках податкового зобов'язання.

Таке ж право платника встановлено приписами п.5.1 ст.5 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181), якими передбачено право платника самостійно виявити помилки в раніше поданій податковій декларації шляхом подання уточнюючого розрахунку, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі показники були виявлені.

У IV кварталі мало місце повернення додатково 51,4 тис. грн. поворотної фінансової допомоги (пл. доручення №771 від 27.10.2004р. - 20 тис. грн., №825 від 15.11.2004р. - 21.; тис. грн., №725 від 15.10.2004р. - 10тис.грн.), що знайшло відображення у податковому обліку підприємства за 2004р., по р.01.1 річної декларації на цю суму було зменшено валові доходи.

Незалежно від того, в якому рядку 01.1 (із знаком мінус) чи рядках 05.2 або 04.13 відображено валові витрати, дані декларації ряд. 08 повністю відповідають даним податкового обліку платника за 2004р. та не призводять до заниження податкового зобов'язання, тому твердження перевіряючих про порушення платником податку п.п.4.1.6 п.4.1.ст.4 Закону №334 є безпідставним.

Звертає увагу на відсутність у акті перевірки посилання на документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які б підтверджували факти встановлених контролюючим органом порушень.

Не погоджуючись з висновками перевіряючих щодо порушення підприємством п.п.1.2 ст.1, п.п.4.2.9 п.4.2, п.п.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" із змінами і доповненнями (далі Закон №889), вважає безпідставним нарахування податкового зобов'язання по цьому податку за основним платежем у сумі 1283,64грн. та фінансової санкції в розмірі 2567,28грн.

З посиланням на п.п.17.1.9 Закону №2181 вважає, що тільки при одночасному невиконанні двох подій - ненарахування та несплати податку може бути застосовано штраф у подвійному розмірі від ненарахованого податкового зобов'язання.

З посиланням на п.п.20.3.2 ст.20 Закону №889, п.п."б" п.п.4.2.2 п.4.2 Закону №2181 зазначає, що право контролюючого органу на застосування штрафних санкцій за порушення приписів Закону №889 наступає безпосередньо в ході здійснення документальної перевірки, тому у випадку, якщо податковий агент до початку перевірки самостійно нараховує або сплачує податок, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Звітним документом по сумі нарахованих доходів і утриманих з них сум податку є розрахунок за формою №1 ДФ, затверджений наказом ДПА України №451 від 29.03.2003р. "Про затвердження  форми  податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".

Розрахунки №1ДФ не є податковими деклараціями у розумінні положень Закону №2181, оскільки на підставі зазначеного розрахунку податковий агент не здійснює нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету.

В ході перевірки підприємством було подано докази, які свідчать про фактичну сплату цього податку, натомість контролюючим органом факти самостійного донарахування та сплати податку з доходів до уваги не було прийнято, оскільки фактичне нарахування податку було здійснено не у перевіряємому  періоді (з 01.09.2004р. по 31.12.2005р.).

Позивач також, погоджуючись з сумою ПДВ, нарахованого за основним зобов'язанням (1650 грн.), згідно податкових повідомлень-рішень від 11.05.2007р. №0000342301/3 та №0000332301/0, не погоджується з донарахованою сумою фінансових санкцій по цьому податку в розмірі 2343грн., оскільки згідно припису п.п.17.1.3 ст.17 Закону №2181 такий штраф не може складати більше 50% донарахованої контролюючим органом суми податкового зобов'язання за основним платежем.

Заявою від 16 липня 2007р. позивач на підставі ст.51 КАС України зменшив розмір позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0002722301/0 від 11.12.2006р. в частині нарахування податкового зобов"язання з ПДВ за основним платежем  у сумі 1435 грн.

Відповідач позов не визнає, у наданих запереченнях з посиланням на ст.9 Закону №2285-IV, в редакції, яка була чинною у період з 01 січня по 30 березня 2005р., зазначає, що база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержаних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

На підставі зазначеного Закону, зокрема п.31 ст.73, на 2005р. зупинено дію п.4.1. ст.4, пунктів 5.8-5.10 ст.5, першого речення п.п.7.3.6 п.7.3. ст.7 Закону №168.

Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №334 встановлено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до Закону. Згідно з п.4.2 ст.4 цього Закону до складу валового доходу не включаються (п.п.4.2.1) суми ПДВ, отримані (нараховані) платником ПДВ, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг).

Підприємство протягом І кварталу 2005р. здійснювало реалізацію ковбасних виробів за ціною нижчою від собівартості, тобто нижчою ніж фактичні витрати на їх виготовлення.

Як свідчать первинні документи підприємства, собівартість ковбасних виробів становить 18466грн. 28коп.

Згідно звіту  з реалізації за І квартал 2005р. вартість реалізованої продукції (ковбасних виробів) становить 12294грн. 34коп. ( у т.ч. 2049грн. 06коп. ПДВ).

Таким чином, також порушено вимоги п.2 Наказу ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", відповідно до якого самостійне виправлення помилок за результатами минулих податкових періодів відображається у рядку 02 (02.2) Декларації з податку на прибуток підприємства.

Згідно з названими наказом та Порядком рядок 01.1 Декларації з податку на прибуток містить доходи від продажу товарів (робіт, послуг), що визначаються на підставі п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №334, операції відповідно до п.п.4.1.2 - п.п.4.1.6 цього ж Закону зазначаються в рядку 01.6 декларації.

З огляду на те, що за даними декларації за 2004р. підприємством здійснено коригування валових доходів в частині показників 4 кварталу 2004р. не лише в р.01.1, а й в рядку 01.6, наявність лише платіжних документів, що свідчать про повернення фінансової допомоги, унеможливлює зробити висновок про врахування даних сум у сумі коригувань показників валового доходу відповідного податкового періоду.

На підставі п.5.1 ст.5 Закону №2181 платник податку не позбавлений права надати уточнюючий розрахунок, якщо у майбутніх періодах самостійно виявляє помилки у показниках поданої податкової декларації.

Відповідно до п.17.2 ст.17 цього ж закону платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявив факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі 5% від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Підприємство скоригувало показники попереднього періоду після його перевірки контролюючим органом.

У акті попередньої планової перевірки не відображено будь-які суми доходів підприємства звітних періодів, які згідно податкового законодавства підлягають перенесенню на майбутні періоди або були зайво віднесені до складу валових доходів та підлягають коригуванню у наступних податкових періодах.

Щодо ненарахування податку з доходів фізичних осіб з виплачених доходів, то перевіркою встановлено розбіжність між нарахованими сумами податку з доходів фізичних осіб відповідно рахунку 641 Ж/О "Головна книга" та персоніфікованими даними, заявленими підприємством у поданих до Каховської ОДПІ розрахунках за формою №1-ДФ.

Звертає увагу суду на те, що підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб була не відсутність у формі 1ДФ відомостей про перерахування до закладів освіти в рахунок компенсації за  навчання осіб, які не є  працівниками позивача, та утримання з цих сум доходів, а різниця між сумою, нарахованою підприємством за рахунком 641 Ж/О "Головна книга" та  даними розрахунку 1ДФ.

Так, підприємство за рахунок прибутку підприємств перерахувало кошти закладам освіти в рахунок компенсації вартості навчання громадян, трудові відносини з якими у підприємства відсутні, при цьому позивачем не нараховано по Кт рахунку 641 "Розрахунки з бюджетом" по податку з доходів фізичних осіб журналу-ордеру "Головна книга" податок з доходів фізичних осіб у зв'язку з проведенням вказаних виплат, а також не внесено до форми 1ДФ відомості про перерахування сум до закладів освіти в рахунок компенсації товарів особам, які не працюють на ВАТ "КХП".

Крім того, в порушення п.п.9.7.3 п.9.7. ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003р. №889-IV (далі Закон №889) підприємством у 2004р.-2005р. не зазначено відомості про  надані суми матеріальної допомоги у складі податкової звітності за формою 1ДФ та не утримано податок з цієї допомоги в частині, що перевищує розмір граничного розміру доходу, визначеного згідно з абз. першим п.п.6.5.1 п.6.5. ст.6 цього Закону.

Щодо нарахування штрафної (фінансової) санкції по ПДВ, то відповідач вважає її нарахованою у повній відповідності з вимогами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181. Так, сума донарахованого основного зобов'язання становить 1475грн., загальна сума недоплати за період, що перевірявся, становить 4346грн., застосовано штрафну  санкцію 50% сукупно за весь строк недоплати - 2173грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Уповноваженими представниками органу ДПС проведено виїзну планову перевірку ВАТ "Каховське хлібоприймальне підприємство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за  період фінансово-господарської діяльності з 01.10.2004р. по 31.12.2005р., за наслідками якої було складено акт від 30.11.2006р. №119/23-6/00956619">00956619.

На підставі зазначеного акту органом ДПС було прийнято та направлено позивачу:

- податкове повідомлення-рішення №000271301/0 від 11.12.2006р. про визначення податкового зобов'язання  з податку на прибуток за основним платежем у сумі 13555,25грн. та штрафної (фінансової) санкції - 6777,63грн;

- податкове повідомлення-рішення №0001981702/0 від 11.02.2006р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 1283,64грн. та штрафної (фінансової) санкції  - 2567,28грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00027223101/0 від 11.12.2006р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1650грн. та штрафної (фінансової) санкції - 2260грн.

За наслідками процедури апеляційного узгодження визначені контролюючим органом податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на доходи фізичних осіб залишено без зміни, в зв'язку з чим платнику податку було скеровано 29.12.2006р., 06.03.2007р. та 11.05.2007р. податкові повідомлення-рішення №000271301 та №0001981702 з дробом 1, 2, 3 та встановленням платнику нових строків для сплати податку.

Податкове повідомлення-рішення №0002722301/0 від 11.12.2006р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ скасовано в частині донарахування податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 175грн. та штрафу у розмірі 87грн., у іншій частині залишено без змін, в зв'язку з чим позивачу було направлено два повідомлення-рішення від 11.05.2007р.:

- №0000332301/3 про донарахування податкового зобов'язання по ПДВ за основним платежем у сумі 1475грн. та 2173грн. по штрафній (фінансовій) санкції та №0000342301/3 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 175грн. донарахування податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 175грн. та штрафної (фінансової) санкції у сумі 170грн.

Заявою від 16.07.2007р. позивач зменшив позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового  повідомленн-рішення №0000332301/3 від 11.05.2007р. (№002722301/0 від 11.12.2006р.) в частині донарахування податкового зобов'язання по ПДВ за основним платежем у сумі 1435грн.

Оспорення вищеперелічених податкових повідомлень-рішень є предметом даного спору.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обгрунтованим частково і таким, що підлягає частковому задоволенню з врахуванням наступного.

І. Щодо податкових повідомлень №№0002712301/0 з дробами 1, 2, 3 по нарахованому податковому зобов'язанню з податку на прибуток за основним платежем у сумі 13555,25грн. та 6777,63грн. по штрафній санкції та №0000342301/3 від 11.05.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 175грн. та нарахування податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем у сумі 175грн. та штрафній (фінансовій) санкції в розмірі 170грн.

Перевіркою встановлено, що протягом січня-березня 2005р. підприємство здійснювало реалізацію ковбасних виробів за ціною нижчою від собівартості, тобто нижчою від фактичних витрат на їх виготовлення, що суперечить вимогам ст.9 Закону №2285.

В порушення п.4.1 ст.4 Закону №334, в якому зазначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, з урахуванням норм ст.9 Закону № 2285, ВАТ "КХП" занижено розмір валового доходу в частині доходів від продажу за 1 квартал 2005р. на суму 8221грн.

В порушення п.п.4.1.6 ст.4 Закону №334 підприємством скориговано (зменшено) суму валового доходу за 2004р., зокрема, в частині валових доходів за IV квартал 2004р. на суму повернутої позики протягом 9 місяців 2004р. Перевіряючими зазначено, що у акті попередньої документальної перевірки №10/23-1/00956619">00956619 від 03.02.2005р. не відображено будь-які суми доходу підприємства звітних періодів, які згідно податкового законодавства підлягають перенесенню на майбутні періоди або були зайво віднесені до складу валових доходів та підлягають коригуванню у наступних податкових періодах.

Підприємством також порушено вимоги п.2 наказу ДПА України від 29.03.2003р. №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", відповідно до якого самостійне виправлення помилок за результатами минулих податкових періодів відображується у рядку 02.2 Декларації на прибуток.

Зазначені податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам законодавства і суд визнає їх нечинними з врахуванням наступного.

Пункт 3.1 Закону  №334 передбачає, що об'єктом  оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8  і 9  цього Закону.

Згідно з приписами п.4.1 Закону №334 валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) (п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №334).

Виходячи з наведених норм Закону, об'єктом оподаткування при здійснені  операцій з продажу ковбасних виробів є різниця між сумою продажу виробів та вартістю їх виготовлення. При цьому позивач не повинен обчислювати величину валового доходу від продажу виробів, користуючись ст.9 Закону "Про Державний бюджет України на 2005 рік", оскільки цією нормою передбачено визначення бази оподаткування податком на додану вартість, а не податком на прибуток підприємств.

Твердження відповідача щодо застосування по цих операціях звичайних цін згідно приписам п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №334, а саме: оподаткування операцій з пов'язаними особами, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

Згідно приписів абзацу 1 п.1.20 Закону №334 звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.

П.п.1.20.8 цього пункту встановлено, що у разі, якщо податкові органи за результатами документальних перевірок мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня звичайних цін платником податку, ці органи мають право звернутися із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати обґрунтування рівня таких цін. Таких дій під час проведення перевірки податковим органом вчинено не було, відповідного обґрунтування реалізації позивачем продукції за ціною нижчою від звичайної у акті перевірки не наведено, тому донарахування валового доходу з таких підстав є неправомірним.

В частині спору щодо питання про можливість самостійного виправлення помилок за наслідками податкових періодів, які вже було перевірено податковими органами, суд вважає, що відповідач не спростував доводів, викладених позивачем, а саме.

За даними декларації з податку на прибуток за 2004р. товариством здійснено коригування валових доходів в рядку 01.1 на суму самостійно виявлених помилок по результатах попередніх податкових періодів на суму повернутої поворотної фінансової допомоги у розмірі 26,2 тис. грн. Фактичне повернення було здійснено позичальниками (С(Ф)Г "Травень" та ТОВ "Агродень") згідно платіжних доручень №490 від 20.11.2004р. у розмірі 11,0 тис. грн. та №622 від 24.09.2004р. у розмірі 15, 2тис.грн.

Відповідач вважає це коригування незаконним, оскільки попереднім актом документальної перевірки №10/23-1/00956619">00956619 від 03.02.2005р. не відображено будь-яких сум, які були зайво віднесені до складу валових доходів та підлягали коригуванню у наступних податкових періодах (акт без заперечень було підписано посадовими особами позивача).

Така позиція відповідача суперечить нормам чинного законодавства, оскільки відповідно до п.п.5.2.7 ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання. Таку ж норму містить п.п.5.1 ст.5 Закону №2181. Той факт, що позивач помітив допущені ним помилки у податковій звітності після того, як працівниками податкового органу була здійснена перевірка періоду, в якому платником податку була допущена помилка, не означає, що платник податку втратив право на виправлення помилок. До того ж, при здійсненні коригування валових доходів платник податків зобов'язаний підтвердити таке коригування первинними бухгалтерськими та фінансовими документами. Доказів того, що на вимогу податкових органів позивач таких первинних документів не представив, відповідач не надав, оскільки він вважає, що у позивача таке право після здійснення перевірки відсутнє у будь-якому випадку. Виправлення самостійно виявлених помилок в не передбачених Наказом №143 рядках декларації також не позбавляє платника податку права на коригування об'єкту  оподаткування.

Крім того, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, у акті перевірки №119/23-6/00956619">00956619 від 20.11.2006р. відсутні посилання на первинні документи, які б підтверджували наявність факту порушення по цій операції.

Наведені недоліки щодо оформлення акта перевірки унеможливлюють для платника податку спростування чи доведення помилковості такого донарахування, як цього вимагають приписи підпункту 4.2.3 статті 4 Закону №2181.

Суд також враховує той факт, що незалежно від того, в якому рядку 01.1 (із знаком мінус) чи рядку 05.2, чи рядку 04.13 відображені валові витрати, дані рядка08 декларації будуть повністю відповідати даним податкового обліку платника за 2004р. і не призведе до заниження податкового зобов'язання, отже, твердження органу ДПС щодо порушення підприємством п.п.4.1.6 ст.4 Закону №334 є безпідставним.

Положення Законів №334 та №2181 не містять обмежень у податкових (звітних) періодах (за виключенням термінів давності), протягом яких платник податку вправі виправляти помилки, та не ставить право платника на виправлення помилок у залежність від того чи перевірявся такий період контролюючим органом або ні.

За безпідставністю донарахування податкового зобов'язання за основним платежем контролюючим органом безпідставно нараховано передбачену п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 штрафну санкцію у сумі 6777грн. 63коп.

2. Щодо податкових повідомлень-рішень №0001981702/0 з дробами 1,2,3 по нарахованому податковому зобов'язанню по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 1283,64грн. та штрафній (фінансовій) санкції у сумі 2567грн. 28коп.

В процесі проведеної перевірки встановлено розбіжність між нарахованими сумами податку з доходів фізичних осіб відповідно рахунку 641 Ж/О "Головна книга" та персоніфікованими даними, заявленими підприємством у поданих до Каховської ОДПІ розрахунках за формою 1 ДФ.

Підприємством за рахунок прибутку були перераховані суми коштів на користь закладів освіти в рахунок  компенсації вартості навчання громадян (гр.Клапоух В.В., гр.Іванова Ю.Ю. арк. справи 78), трудові відносини з якими у підприємства відсутні. У порушення п.п.1.2 ст.1 п.п."е" п.п.4.2.9 п.4.2 та п.п.4.3.20 п.4.3 ст.4 Закону №889 не нараховано по Кт рахунку 641 "Розрахунки з бюджетом по податку з доходів фізичних осіб" журналу-ордеру "Головна книга" податок з доходів фізичних осіб у зв'язку з проведенням вказаних виплат, та у порушення п.п.3.2.1 п.3.2, п.3.3 р.3 Наказу ДПА України від 29.09.2003р. №451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№ 1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1 ДФ) підприємством не внесено до податкового розрахунку відомостей про перерахування сум не працівникам підприємства до закладів освіти в рахунок компенсації вартості  навчання (занижено податок на 1083грн. 34коп., 328,74 + 246,55 + 508,05).

В порушення п.п.9.7.3 п.9.7 ст.9 Закону №889 підприємством у 2004-2005 роках не зазначено відомості про надані суми матеріальної допомоги у складі податкової звітності за формою 1 ДФ та не утримано податок з матеріальної допомоги в частині перевищення розміру суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абз.1 п.п.6.5.1 п.6.5 ст.6 Закону №889 (працівники Трохінін Н.Д., Глушак В.М., Павленко А.М., а.с.78). З огляду на викладене порушення, встановлено заниження зазначеного податку на суму 200грн. 31коп. (93,06+85,15+22,10).

Загальна сума заниженого податку з доходів складає 1283грн. 65коп.

Дослідженням фактичних обставин справи суд встановив правомірність донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у сумі 1283грн.65коп.

З огляду на викладене до підприємства обґрунтовано застосовано штраф, передбачений п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у розмірі 2567грн. 30коп., тобто у  подвійному розмірі донарахованого зобов'язання за основним платежем.

Судом не приймається твердження позивача щодо того, що розрахунок за формою №1 ДФ не є податковою декларацією у розумінні положень Закону №2181, оскільки таке твердження  протирічить приписам п.1.11 ст.1 Закону №2181, відповідно до якого податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у  строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється  нарахування та /або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Розрахунок №1 ДФ відповідає встановленим ознакам і є податковим розрахунком у розумінні вищеназваної правової норми.

За викладених обставин позовні вимоги в частині визнання нечинним податкових повідомлень-рішень №0001981702/0 та з дробами 1, 2, 3 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000332301/0 від 06.03.2007р. та з дробом 3 від  11.05.2007р. по нарахованому податковому зобов'язанню за штрафною санкцією по ПДВ в розмірі 2173грн. ( в частині донарахованого податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 1475грн. позивачем зменшено позовні вимоги, отже, підприємство цю суму визнає), то в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині визнання нечинним рішення по нарахованому штрафу у сумі 1435,5грн. (2173- (1475:2)).

Відповідно до п.п.17.1.3 ст.17 Закону №2181, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за результатами даних документальної перевірки, платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно  від кількості податкових періодів, що минули. Отже, за змістом п.п.17.1.3 ст.17 Закону граничний максимальний та мінімальний розмір штрафної санкції стосується загальної суми недоплати і не може бути застосований за кожний податковий період. За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно застосував штрафну санкцію за кожне заниження податкового зобов'язання, а не від сукупної суми недоплати податку.

У задоволенні  позову щодо визнання нечинними зазначених рішень в частині донарахування решти штрафу у сумі 737грн. 50коп. (50% від суми донарахованого  основного зобов'язання - 1475грн.) відмовляється за безпідставністю вимог, оскільки нарахування штрафу в цій частині проведено у повній відповідності з вимогами законодавства.

Позивачу присуджується з Державного бюджету 34грн. судового збору (пропорційно задоволеній вимозі).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про дату, час і місце виготовлення її повного тексту -  08 жовтня 2007р. о 16год., каб.№324, м.Херсон, вул.Горького, 18.

Керуючись ст.ст.160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити частково.

Визнати нечинними в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства прийняті Каховською об'єднаною державною податковою інспекцією (м.Каховка, код ЄДРПОУ 34256023) податкові повідомлення-рішення:

- №0002712301/0 від 11.12.2006р., №0002712301/1 від 29.12.2006р., №0002712301/2 від 06.03.2007р., №0002712301/3 від 11.05.2007р. про  донарахування  ВАТ "Каховське хлібоприймальне підприємство", м.Каховка, код ЄДРПОУ 956619, податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 13555грн. 25коп. та штрафною санкцією в розмірі 6777грн.63коп.;

- № 0002722301/0 від 11.12.2006р., №0002722301/1 від 29.12.2006р., № 0000342301/0 від 06.03.2007р., №0000332301/0 від 06.03.2007р., №0000332301/3 від 11.05.2007р. в частині донарахування ВАТ "Каховське хлібоприймальне підприємство", м.Каховка, код ЄДРПОУ 956619,  податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 175грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1605грн.

2. У задоволенні решти позову відмовити.

3. Присудити ВАТ "Каховське хлібоприймальне підприємство", м.Каховка, вул.Свердлова, 15, код ЄДРПОУ 956619, з Державного бюджету 34 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Суддя                                                                      Н.О. Задорожна

Повний текст постанови

складений 08.10.2007р.