Рішення

від 03.12.2021 по справі 757/85/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/85/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя: Матійчук Г.О.,

секретар судового засідання: Пітей О.Д.,

справа №757/85/21-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Спорт-Актив ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Актив про стягнення суми та моральної шкоди, розірвання договорів,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього 5 442 грн коштів за послуги, що не були надані за договором №ПРЯ 70060 від 20.02.2020 р. через одностороннє розірвання договору відповідачем, розірвати договір №ПРЯ 70552 від 08.07.2020 р., стягнути 8 063 грн за послуги, що не були надані ОСОБА_2 за цим договором, стягнути 50 000 грн моральної шкоди та 13 870 грн збитків у вигляді витрат на оплату юридичних послуг.

В обґрунтування позову зазначає, що 20.02.2020 року між ним та відповідачем був укладений договір №ПРЯ 70060 про надання спортивно-оздоровчих послуг у спортивному клубі Sport Life , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1 .

За умовами договору він сплатив повну вартість послуг за 12 місяців - 7 040 грн.

Листом від 02.09.2020 року його було повідомлено про блокування його клубної карти та розірвання договору без повернення коштів.

В якості підстави вказано неодноразове порушення ним умов п.п. 2.8.11 та 2.8.13 клубних правил, що є додатком №1 до договору.

В той же час, систематичність має бути зафіксована у відповідних актах, які відповідач не складав і йому на підпис не надавав.

Вважає, що діями відповідача порушено його права, як споживача, які виразились у ненаданні послуг та неповерненні коштів за ці послуги.

Крім того, вважає умови договору несправедливими в частині дострокового припинення дії договору з ініціативи виконавця на підставі п. 3.7.3., 3.7.5. ст. 3 договору, якими вважається, що клієнт отримав послуги, а виконавець їх надав належним чином та в повному обсязі. Ці пункти є несправедливими ще й тому, що у виконавця є право на розірвання договору, а у споживача таке право відсутнє. Отже. вони не відповідають вимогам закону.

Вважає п.п. 3.7.3., 5.4. договору такими, що не відповідають вимогам закону, а тому на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України договір має бути визнаний недійсним.

Також за цим договором відповідач отримав грошові кошти, які з урахуванням блокування його карти є майном, що зберігається відповідачем без достатньої правової підстави, згідно із ст. 1212 ЦК України.

Також зазначає, що ним був укладений договір №ПРЯ 70552 від 08.07.2020 року на суму 8 800 грн про надання спортивно-оздоровчих послуг його неповнолітній дочці, яка може відвідувати клуб лише під його наглядом та контролем, тому внаслідок припинення надання йому послуг відповідно позбавляє можливості отримання таких послуг його дочкою.

Таким чином, на його думку, він має право на повернення сплачених коштів за договорами №ПРЯ 70552 від 08.07.2020 року та №ПРЯ 70060 від 20.02.2020 року на загальну суму 13 505 грн.

Одночасно просить стягнути з відповідача 50 000 грн моральної шкоди та 13 870 грн понесених ним витрат по оплаті юридичних послуг.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

13.07.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує позовні вимоги та просить відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 20.02.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ Спорт-Актив був укладений договір про надання спортивно-оздоровчих послуг № ПРЯ 70060 та додаток № 1 Клубні правила до договору , затверджені наказом № 15-01-2020-КП від 15.01.2020 року.

На підставі договору, відповідач (виконавець) надавав спортивно-оздоровчі послуги на користь позивача (замовника) у фітнес-клубі Sport Life .

Актом №2 про порушення клієнтом умов договору від 14.03.2020 року виконавцем зафіксовано порушення ОСОБА_1 п. 2.17.8 клубних правил (в частині повернення клубного інвентаря на місце після використання ).

Попередженням від 16.03.2020 року керівництво ТОВ Спорт-Актив застерегло позивача про недопущення повторних порушень умов договору, з зазначенням, що у разі недотримання вимог клубних правил, будуть змушені заблокувати клубну карту.

Одночасно з попередженням на адресу позивача був направлений примірник акта №2 про порушення від 14.03.2020 року.

Пунктами 2.8.11, 2.8.13 та 2.8.14 клубних правил визначено: Окрім існуючих заборон, передбачених чинним законодавством України, на території клубу клієнту категорично забороняється вчинення таких дій, які суперечать загальноприйнятим морально-етичним нормам; непристойна поведінка та жести; грубе поводження по відношенню до персоналу та інших відвідувачів клубу; нецензурні, голосні, образливі вислови та погрози на адресу будь-якої особи .

Актом № 3 від 27.07.2020 року про порушення умов договору зафіксовано порушення ОСОБА_1 п.п. 2.8.11. та 2.8.13., зокрема: вчинення дій, які суперечать загальноприйнятим морально-етичним нормам; непристойна поведінка та жести , грубе поводження по відношенню до персоналу та інших відвідувачів клубу .

Попередженням від 30.07.2020 року керівництво ТОВ Спорт-Актив застерегло позивача про недопущення повторних порушень умов договору, з зазначенням, що у разі недотримання вимог клубних правил, будуть змушені заблокувати клубну карту.

Одночасно з попередженням на адресу позивача був направлений примірник акта №3 про порушення від 30.07.2020 року з описом вкладення в цінний лист.

Листом-повідомленням від 02.09.2020 року позивача повідомлення про блокування його клубної картки, у зв`язку з допущенням останнім порушень клубних правил, що зафіксовано в актах про порушення.

З 17.03.2020 року на підставі ч. 3, п. 2 Постанови № 215 Кабінету Міністрів України Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , були введені наступні обмеження:

2. Заборонити:

3) з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 р. роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту .

Обмеження, щодо заборони прийому відвідувачів для фітнес-центрів діяли до 31.05.2021 року включно.

Актом №1 про відмову від отримання клієнтом листа від 26.08.2020 року, зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 отримати лист-попередження №2 від 16.03.2020 та №3 від 30.07.2020.

Листом від 22.10.2020 у відповідь на звернення позивача від свого імені та імені ОСОБА_2 , ТОВ Спорт-Актив повідомило його про прийняте рішення блокування клубної картки та розірвання договору без повернення коштів, у зв`язку з порушенням клубних правил. Щодо договору №ПРЯ 70552 від 08.07.2020, який укладений на ім`я ОСОБА_2 , товариством прийнято рішення про його розірвання із пропорційним відшкодуванням коштів, шляхом підписання додаткової угоди про розірвання.

Згідно п. 8.7 договору: цим клієнт заявляє, що він усвідомлює, що факт укладення цього договору означає, що: а) клієнт свідомо погоджується на всі умови договору; б) клієнт ознайомлений з вартістю послуг за цим договором, яка його повністю влаштовує .

Відповідно до п. 5.15 додатку № 1 Клубні правила до договору: укладаючи договір, клієнт заявляє, що: а) він свідомо погоджується на всі умови цього договору та усіх Додатків до нього та зобов`язується їх виконувати; д) він не має жодних претензій до змісту цього договору і умови договору його повністю влаштовують та є справедливими по відношенню до обох сторін .

Згідно п. 8.2. договору передбачено: сторони домовились і погодились, що цей договір в цілому та будь-яка його частина відповідає вільному волевиявленню сторін і не можуть бути визнаними такими, що не відповідають інтересам обох сторін .

Згідно з п. 3.6.7 договору: клієнт зобов`язується дотримуватись усіх умов цього договору та додатків до нього . В свою чергу п. 3.7.2. договору передбачено, що: виконавець має право вимагати від клієнта дотримання усіх умов договору та правил .

Відповідно до п. 3.1. договору, факт підписання цього договору клієнтом, зокрема, але не виключно, означає, що клієнт ознайомлений з Правилами та зобов`язується їх дотримуватись, а у разі їх порушення або невиконання - нести відповідальність згідно всіх пунктів, визначених цим договором, правилами та чинним законодавством України .

Згідно п. 3.7.3. договору: виконавець має право зробити зауваження клієнту, у разі порушення ним правил, вказати на підстави такого порушення та скласти акт про порушення клієнтом договору або акт про факт нанесення шкоди майну, акти мають бути складені комісією у складі не менш, ніж 3 (трьох) осіб. Клієнт погоджується та не заперечує, що при фіксації порушень умов договору клієнтом представники виконавця можуть застосовувати засоби аудіо-, фото- та відеофіксації. У разі, якщо клієнт відмовився від підписання актів, вони вважаються дійсними, за умови дотримання процедури їх складання, передбаченої даним пунктом. З моменту набрання чинності актів, тобто з моменту їх підписання комісією. клієнт несе відповідальність, в тому числі, але не виключно, матеріальну, передбачену даним договором, правилами та чинним законодавством України. У разі, якщо порушення сталось 2 (два) і більше рази - випровадити клієнта з приміщення клубу. При систематичному (2 (два) і більше рази) порушенні правил клієнтом - позбавити права відвідувати клуб без повернення клієнту грошових коштів, сплачених за цим договором. У цьому разі іменна клубна картка клієнта блокується, а співробітники виконавця складають та підписують відповідний акт .

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово порушував умови договору та клубних правил, що зафіксовано в актах від 14.03.2020 та від 27.07.2020, та констатовано в попередженнях відповідача від 16.03.2020 та від 30.07.2020, що надсилались на адресу позивача рекомендованим листом с описом вкладення.

Крім того, вказані акти та попередження повторно направлялись позивачу разом з відповіддю на його звернення від 22.09.2020.

Відповідачем складено три акти про порушення позивачем умов договору, на підставі яких позивачу було відправлено засобами поштового зв`язку два попередження листами з описом вкладення.

Судом також досліджено та надано оцінку відеозапису доданого відповідачем до відзиву, щодо порушень позивачем установлених в клубі правил, в період дії договору, що діяв до 20.02.2020.

В даному випадку суд не досліджував відносини сторін за договором, що діяв до 20.02.2020 (оскільки не є предметом спору), втім переглянутий судом відеозапис дав можливість з`ясувати природу виникнення конфлікту між сторонами.

Стаття 651 ЦК України визначає підстави для зміни або розірвання договору. Згідно п. 3 даної статті у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно пункту 3.7.5. договору: про припинення надання послуг клієнт повідомляється будь-яким зручним для виконавця способом .

Щодо посилання позивача на норми Закону України Про захист прав споживачів .

Згідно положення вказаного Закону, в частині визначення позивачем несправедливі умови договору суд зазначає наступне.

Стаття 18 цього Закону містить самостійні підстави визнання недійсними умови договорів, що обмежують права споживача.

Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу (ч. 2 ст. 18 Закону).

Зі змісту цієї норми вбачається, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 509 ЦК України); призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Посилання позивача на п. 3.7.3. договору, як такий, що дозволяє відповідачу в односторонньому порядку розірвати договір, в той час, як він позбавлений такої можливості, безпідставні.

Вказаним пунктом договору встановлено, що виконавець має право: зробити зауваження клієнту, у разі порушення ним правил, вказати на підстави такого порушення та скласти акт про порушення клієнтом договору або акт про факт нанесення шкоди майну. Акти мають бути складені комісією у складі не менш, ніж 1 (однієї) уповноваженої особи виконавця та 2 (двох) незацікавлених осіб. У разі, якщо клієнт відмовився від підписання актів, вони вважаються дійсними, за умови дотримання процедури їх складання, передбаченої даним пунктом. З моменту набрання чинності актів, тобто з моменту їх підписання комісією, клієнт несе відповідальність, в тому числі, але не виключно, матеріальну, передбачену даним договором, правилами та чинним законодавством України. У разі, якщо порушення сталось 2 (два) і більше рази - випровадити клієнта з приміщення клубу. При систематичному (2 (два) і більше рази) порушенні правил клієнтом - позбавити права відвідувати клуб без повернення клієнту грошових коштів, сплачених за цим договором. У цьому разі іменна клубна картка клієнта блокується, а співробітники виконавця складають та підписують відповідний акт , таким чином розірвання договору здійснюється за умови систематичного порушення умов договору та не виконання зобов`язання щодо дотримання умов договору зі сторони споживача, що виповідає вимогам ч. 1 ст. 615 ЦК України.

В статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (ст. 3 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, укладений між сторонами договір є правомірним та таким, що відповідає законодавству і відсутні підстави визнання такого правочину недійсним.

Щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави.

Відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Таким чином, позовна вимога позивача про безпідставність збереження майна не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи.

В даному випадку, не повернення майна (грошових коштів) позивача має санкційний характер, що передбачено договором, укладеним між сторонами.

Щодо позовної вимоги позивача про розірвання договору № ПРЯ 70552 від 08.07.2020 року, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 08.07.2020 року між сторонами був укладений договір № ПРЯ 70552 від 08.07.2020 року. Позивач, укладаючи цей договір, діяв від імені своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як законний представник.

Після виявлення позивачем бажання розірвати договір № ПРЯ 70552 від 08.07.2020 року, відповідачем була прийнята пропозиція позивача і повідомлено про прийняття рішення розірвати договір із пропорційним відшкодуванням грошових коштів, сплачених у відповідності до п. 5.1 договору, за вирахуванням (за мінусом) використаного періоду дії договору. Одночасно повідомлено про необхідність підписання додаткової угоди про розірвання договору. Зазначена інформація відображена також в листі відповідача від 22.10.2020 р., що був скерований позивачу.

Отже, перепон для розірвання цього договору та повернення коштів за ним у позивача не було, з умовою укласти додатковий договір про розірвання.

Щодо посилання позивача на нечесну підприємницьку практику, слід відмітити наступне.

Поняття нечесна підприємницька діяльність означає будь-яку підприємницьку діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим чи іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 19, ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика може бути такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

В той же час, позивачем не доведено, яким чином відповідачем допущено нечесну підприємницьку діяльність по відношенню до нього.

Його посилання на факти зауважень до персоналу клубу, щодо неналежного стану душових кабін та басейну, не можуть слугувати підставою для визнання діяльності відповідача такою, що є нечесною.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача, що в силу вимог ст. 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача.

Доказування не можу грунтуватись на припущеннях.

За таких обставин ця вимога позивача задоволенню не підлягає, в т.ч. як похідна від основних вимог позивача.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи та письмових поясненнях, суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) Пронін проти України зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

І насамкінець, вимога позивача про відшкодувати витрат на професійну юридичну допомогу не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системним аналізом вказаних норм, слід дійти висновку, що професійну правничу (правову) допомогу можуть надавати лише професійні адвокати.

Позивачем же не надано суду доказів звернення за правовою допомогою до адвоката, адвокатського об`єднання, адвокатського бюро, товариство з обмеженою відповідальністю, до якого звернувся позивач не є надавачем професійних юридичних послуг в розумінні цивільного процесуального законодавства, та норм Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність . До того ж позивачем не надано жодного доказу на підтвердження сплати наданих йому юридичних послуг на вказану у позові суму.

Щодо судових витрат (судового збору) у цій справі.

За ст. 133, п.п. 1, 2 ч. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Аналізуючи норму ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів у її системному зв`язку з положеннями ст. ст. 1-5 Закону України Про судовий збір слід дійти висновку, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до ст. 22 ЗУ Про захист прав споживачів звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви.

Отже ключовим моментом (підставою для звільнення позивача від судового збору) є порушене право позивача-споживача , що встановлено судом при розгляді такого позову.

Оскільки судом в ході розгляду цієї справи не встановлено факту порушення прав позивача-споживача ОСОБА_1 , відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору.

А тому на підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України, ст. ст. 1-4 Закону України Про судовий збір з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягнення судовий збір за подання та розгляд його позову до ТОВ Спорт-Актив в розмірі 2 724 грн (дві немайнові вимоги, 1 майнова).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 18, 19, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст. ст. 11, 16, 509, 526, 615, 627, 651, 654, 1167, 1212 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 19, 76-81,133, 141, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт-Актив про стягнення суми та моральної шкоди, розірвання договорів - залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 2 724 грн судового збору на користь держави.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Спорт-Актив , ЄДРПОУ 36018997, адреса: м. Київ, 01014, вул. Катерини Білокур, 1 оф. 23.

Суддя Г.О. Матійчук