Ухвала

від 16.12.2021 по справі 200/7698/18

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/7698/18

Провадження № 2/932/1434/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Кондрашова І.А., за участю секретаря судового засідання Мотуз Я.А., представника позивача - директора Різникова А.Л., представника відповідача - адвоката Данилової А.Г., розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арта - Родас до Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Арта - Родас звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року (головуючий суддя Шевцова Т.В.) було відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 20 258, 76 грн. до ухвалення рішення по справі.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року (головуючий суддя ОСОБА_2 ) відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року (головуючий суддя ОСОБА_2 ) вжито заходів забезпечення позову та накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах суми стягнення, а саме 2 017 250, 83 грн.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2018 року скасовані заходи забезпечення позову.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30.10.2018 року № 3306/0/15-18 суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_2 було звільнено з посади судді у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 09.08.2018 року справа передана судді ОСОБА_3 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2018 року справа прийнята в провадження судді ОСОБА_3 .

Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року суддю Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 було відсторонено від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності у вигляді подання про звільнення з посади.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 20.02.2020 року справа передана судді ОСОБА_4 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2020 року справа прийнята в провадження судді ОСОБА_5 .

Рішенням Вищої ради правосуддя від 07 липня 2020 року за № 2049/0/15-20, суддю ОСОБА_4 звільнено з посади судді, у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 16.02.2021 року справа передана судді Кондрашову І.А.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2021 року справа прийнята в провадження судді Кондрашова І.А., ухвалено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 16 грудня 2021 року судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження по справі у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача заперечував проти закриття провадження, наполягав на судовому розгляді, просив затвердити мирову угоду між сторонами.

Представник відповідача не заперечувала проти закриття провадження у справі та передання спору на розгляд господарського суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим закриття провадження у даній справі виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до вимог ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Вимогами ч. 1 ст. 19 даного Кодексу визначено справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів, а саме, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У той же час, згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, до юрисдикції господарських судів віднесені справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Аналіз цієї норми дозволяє зробити висновок, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З матеріалів справи убачається, що спір між сторонами виник з приводу стягнення заборгованості за договором поставки, який укладено між двома суб`єктами господарювання, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю Арта - Родас та Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод . В обґрунтування позовних вимог ТОВ Арта-Родас посилається на те, що всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод не оплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суб`єктний склад сторін та укладання спірного договору у сфері господарської діяльності, суд вважає, що спір з приводу стягнення заборгованості за договором поставки з ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод на користь ТОВ Арта-Родас , є господарським та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з цим, в матеріалах справи міститься договір поруки від 02 лютого 2016 року, який укладено між ТОВ Арта-Родас та фізичною особою ОСОБА_1 . Однак суд вважає, що укладення договору поруки з фізичною особою мало на меті лише штучно змінити юрисдикцію цього спору, а не реальне забезпечення виконання господарських зобов`язань.

Так, за змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

В даному випадку договір поруки є забезпечувальним зобов`язанням, а реальний спір між сторонами виник з договору поставки, який є господарським договором, тому даний спір має ознаки господарського.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18). Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці .

Беручи до уваги, що сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а порука, що укладена кредитором із фізичною особою, не може змінювати юрисдикцію спору, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження по справі та роз`яснення сторонам їх права на звернення до господарського суду на загальних підставах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 42, 43, 197, 200, 255, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження по справі № 200/7698/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Арта - Родас до Приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод , ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, закрити.

Роз`яснити сторонам право на звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ