Рішення

від 13.12.2021 по справі 675/1910/21

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 675/1910/21

Провадження № 2/675/740/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2021 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого -судді Демчука П.В.

з участю секретаря Григор`євої О.С.,

позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Каруна В.П.,

представника відповідача Миронова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізяславі справу за позовом ОСОБА_1 до Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ізяславвської міської ради, Відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ізяславської міської ради, Відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради про скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи. В обгрунтування позову зазначив, що з вересня 2008 року і по даний час він працює на посаді вчителя фізичного виховання Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ізяславської міської ради. Наказом директора школи від 08.11.2021 року № 31-к його відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Позивач вважає наказ таким, що грубо порушує його гарантоване ст. 43 Конституції України право на працю, ст. 2 Кодексу законів про працю України, ст. 23 Загальної декларації прав людини, ст. 1 Європейської соціальної хартії, ст. 6 Міжнародного пакту про економічні , соціальні і культурні права. ОСОБА_1 зазначив, що ст. 46 Кодексу законів України про працю не містить такої підстави для відсторонення від роботи, як відсутність щеплення проти COVID-19, ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб також не відносить щеплення проти COVID-19 до числа обов`язкових.

Також позивач зауважив, що при прийнятті його на посаду вчителя фізичного виховання серед істотних умов роботи не було передбачено його обов`язку вакцинуватися проти COVID-19. Про таку умову для продовження виконання трудових обов`язків його було проінформовано у жовтня поточного року. Недотримання роботодавцем двомісячного строку про зміну істотних умов праці є додатковою та окремою підставою для скасування наказу про відсторонення від роботи. За наведених обставин оскаржуваний наказ від 08.11.2021 року про відсторонення його від роботи порушує його право на працю, а тому є незаконним і підлягає скасуванню із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді від 22 листопада 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Директор Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Миронов В.А. подав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю. Свій відзив мотивував тим, що рішення про відсторонення позивача від роботи прийнято з врахуванням та на виконання вимог діючих нормативно-правових актів. Наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 затверджено перелік організацій, працівники яких підлягають обов`язковій вакцинації проти COVID-19, до якого також входять працівники закладів вищої, післядипломної,фахової передвищої, професійної, загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладівспеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Даний наказ опубліковано 07.10.2021 р., а введено в дію через 1 місць після оприлюднення - з 08.11.2021 року. 11 жовтня 2021 року він ознайомив усіх працівників з його вимогами та ним був виданий наказ № 71 Про попередження працівників школи про обов`язкове щепленнчя , з яким ознайомилися всі працівники школи, в тому числі і ОСОБА_1 . Крім того 01.11.2021 року був виданий наказ № 73 про внесення змін до наказу № 71, за якимневакцинований працівник може надати лабораторний тест (ПРЛ) для підтвердження того, що він не хворий і може працювати на період дії тесту, що також передбачено Постановою КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236 (із змінами від 20.10.2021 р.). Цією ж Постановою визначено санкції для керівників, які не дотримаються вимог роботи, тому він як керівник, змушений був відсторонити від роботи невакцинованих працівників, бо в іншому разі мав відповідати за порушення зазначених вимог. Станом на 08.11.2021 року позивач не надав жодних документів про наявність щеплення проти COVID-19 або довідки про наявні протипоказання для його здійснення, тому 08.11.2021 року був виданий наказ №31-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи. Також представник відповідача зазначив, що позивач був не звільнений, а відсторонений від роботи, за час відсторонення за ним зберігається посада та місце роботи, після зняття обмежень в результаті відміни в країні карантину позивача буде допущено до роботи.

Таким чином, Директор Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Миронов В.А. вважає, що його дії по відстороненню ОСОБА_1 здійснені не з власної ініціативи, а відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів від 09 грудня 2020 року № 1236, інших нормативних актів, а тому є правомірним і з цих підстав в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Від Відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської сіської ради до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти заявленого ОСОБА_1 позову, та , крім іншого, зазначив, що право позивача на працю було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтерееси, які у даному випадку переважають над особистими.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 2008 року і по даний час працює вчителем фізичного виховання Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів.

11 жовтня 2021 року директором Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів був виданий наказ за № 71 про повідомлення працівників школи про те, що з 08 листопада 2021 року запроваджується обов`язкове профілактичне щеплення усіх працівників закладів загальної середньої освіти проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронарівусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Працівники, які не матимуть обов`язкового щеплення або документа, що підтверджує протипоказання для його проведення, з 08 листопада 2021 року будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати.

Із даним наказом були ознайомлені всі працівники школи, в тому числі і позивач.

01 листопада 2021 до наказу № 71 були внесені зміни та наказ доповнено п. 4, згідно якого з 08 листопада 2021 року працівники закладу , крім документів про повний курс вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 можуть мати негативний результат тестування методом полімеразної ланцюгової реакції, або одужання особи від зазначеної хвороби, чинність якого підтверджена за допомогою Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, зокрема з використанням мобільного додатку порталу Дія (наказ № 73).

Із копії наказу директора Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів №31-к від 08 листопада 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Стаття 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом , ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадженні інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом .

Відповідно до ч.1-2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153), відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Підставою для відсторонення ОСОБА_1 від виконання роботи вказаний наказ про повідомлення працівників про обов`язкове щеплення, оскаржуваний наказ винесений директором закладу, керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, частиною 2 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , наказом МОЗ Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням , пунктом 41-6 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення позивачки від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу лише підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини 2 статті 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.

Крім того, не приймає суд і посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини у контексті виправдання дій відповідача при відстороненні працівника від виконання ним роботи, бо в протилежному випадку це суперечило б суті та змісту самої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликаної до забезпечення і розвитку прав людини та її основоположних свобод у будь-яких сферах особистого/суспільного/трудового життя цієї особи. Крім того, і у приведених самим же відповідачем прикладах судової практики ЄСПЛ, і в інших випадках Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою обмеження прав особи дійсно допускається, але будь-які втручання мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

За статтею 64 Конституції конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

Зокрема, пунктом 1 статті 92 Конституції встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

У своєму рішенні від 28 серпня 2020 року Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України „Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II „Прикінцеві положення" Закону України Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2020 рік" наголосив:

п. 3.2. Конституційний Суд України зазначає, що згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 4, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України наголошує, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Частинами другою, третьою, шостою статті 10 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України; якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує цей закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 08.11.2021 № 31-к про відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати, а також про стягнення із відповідача заробітної плати за час незаконного відсторонення підлягають задоволенню.

Разом із тим у суду відсутні відомості про робочий час позивача за останні два місяці перед відстороненням, тому суд не в змозі робити розрахунок середнього заробітку за час відсторонення від посади.

Судові витрати у відшкодування сплаченого позивачем судового збору слід покласти на відповідачів.

Рішення суду про поновлення на роботі незаконно відстороненого працівника підлягає негайному виконанню відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України.

На підставі ст.ст. 43, 64, 92 Конституції України, ст. 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , ст. 27 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення , керуючись ст. 46, 235 КЗпП України, ст. ст. 5, 10, 23, 247, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ізяславської міської ради Хмельницької області від 08.11.2021 № 31-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та поновити (допустити до роботи) ОСОБА_1 на посаді вчителя фізичного виховання Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ізяславської міської ради Хмельницької області.

Стягнути із Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ізяславської міської ради Хмельницької області, Відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час відсторонення від роботи.

Стягнути із Михнівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Ізяславської міської ради Хмельницької області, Відділу освіти, молоді та спорту Ізяславської міської ради на користь ОСОБА_1 908 грн. сплаченого судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення (допуску) ОСОБА_1 на роботі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів після його проголошення.

Повне рішення суду складено 18 грудня 2021 року.

Суддя П.В.Демчук