Постанова

від 03.07.2007 по справі ас-42/267-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-42/267-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "03" липня 2007 р.  10:30              Справа № АС-42/267-07

вх. № 7127/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін :

позивача - Рєпнін Є.Ю. (дов.)

1-відповідача - Тамошюнас А.Р. (дов.)

2-відповідача - не з*явився.

по справі за позовом  ТОВ "Альтернатива +", м. Харків   

до  ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

та ДПІ у Київському районі м.Харкова  

про скасування податкових повідомлень-рішень  

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському р-ні м.Харкова №0000182330/1/6050 від 13 квітня 2007 року, №0000702330/1/6050 від 13 квітня 2007 року, при цьому посилається на той факт, що при винесенні вказаних повідомлень-рішень Відповідачем було допущено порушення чинного законодавства і перевищено власні повноваження.

За клопотанням ДПІ у Червонозаводському р-ні до участі у справі судом було залучено в якості 2-відповідача ДПІ у Київському р-ні м.Харкова, фахівці якої безпосередньо проводили перевірку позивача, за наслідками якої були винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

02 липня 2007 року Позивач уточнив позовні вимоги, надавши через канцелярію відповідні уточнення. Відповідно до уточнень, Позивач просить стягнути з Відповідачів суму збитків у розмірі 1892000,00 гривень. На думку позивача, внаслідок порушення з боку відповідачів законодавства під час винесення спірних повідомлень - рішень, що призвело к виникненню податкової застави, позивач змушений обмежити власну господарську діяльність. Позивач не отримує прибутку, не виконує статутні цілі. Тому вважає, що діями відповідачів йому завдані збитки, які оцінює в розмірі прибутку за перший квартал 2007 року.

1-Відповідач з позовними вимогами не згоден, просить у позові відмовити. Свої заперечення проти позову обґрунтовує тим, що перевіркою позивача з питань податкового і валютного законодавства встановлено порушення чинного законодавства з боку позивача. Внаслідок чого позивачеві надіслано спірні податкові повідомлення – рішення.

2-Відповідач до судового засідання не з*явився, відзив на позов не надав, про причини неявки до суду не повідомив. За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення 2-відповідачем перевірки ТОВ „Альтернатива +” з питань дотримання податкового та валютного законодавства при проведенні фінансово-господарської діяльності, за результатами якої складено Акт № 166/23-3/31942508 від 22.01.2007 року, встановлено, що 26.04.2006р. між компанією SUNTRUST CAPITAL LIMITED, Великобританія, (Продавець) та Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернатива +” (Покупець) укладений договір №К63/06 купівлі – продажу цінних паперів - простих іменних акцій ЗАТ „Українська металургійна компанія” номінальною вартістю акції 0,50 грн., в кількості 8 000 000 шт. Загальна договірна вартість вказаних акцій становила 3 376 161 доларів США, вартість однієї акції склала 0,42 долара США або 2,13 гривень за курсом НБУ на 26.04.2006р.

19.04.2006р. між ПП „Професіонал” (Продавець) та Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернатива +”  (Покупець) укладений договір №К 45-06 купівлі – продажу цінних паперів - простих іменних акцій ЗАТ „Українська металургійна компанія” номінальною вартістю акції 0,50 грн., кількістю 142 100 000 шт. Загальна договірна вартість вказаних цінних паперів склала 43 939 385 гривень, вартість однієї акції становила 0,31 грн.

Відповідачі вважають, що при відображенні в податковому обліку вказаних операцій, позивач припустився порушення п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 п.п. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Крім того, перевіркою встановлено, що позивачем у третьому кварталі 2005 року отримано від ПП "Бізнес-Технології" суми коштів в якості внесків до статутного фонду. Але з урахуванням того, що вказані суми отримані до державної реєстрації статуту позивача, у останнього відсутні підстави для застосування п.п. 4.2.5 п. 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а отримані позивачем суми коштів слід вважати безповоротною фінансовою допомогою.

Розглянувши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково у зв'язку з наступним:

Згідно з п.п.7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР на операції з особами, які не є платниками податку на прибуток підприємств за ставкою 25% об'єкту оподаткування, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками, поширюються положення підпунктів 7.4.1., 7.4.2. цього Закону.

Згідно п.п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за вказаними у п.п. 7.4.3. операціями доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно п.п.7.4.2. п. 7.4. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” за вказаними у п.7.4.3. операціями витрати, понесені платником податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) визначаються виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Згідно п.п.1.20.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідачі посилаються на те, що при купівлі акцій у компанії SUNTRUST CAPITAL LIMITED Позивач при визначенні рівня звичайних цін повинен застосовувати п.п. 1.20.2  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Так, при визначенні звичайних цін по операції з купівлі акцій у компанії SUNTRUST CAPITAL LIMITED, позивач повинен був керуватися ціною акцій за договором, який був укладений раніше, а саме договір №К63/06 від 24.04.2006р. між ПП „Професіонал” і Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернатива +”. При цьому відповідачі зазначають, що акції, що виступають предметом договорів від 26.04.2006р. між компанією SUNTRUST CAPITAL LIMITED, Великобританія, (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернатива +”  (Покупець) і від 19.04.2006 року №К 45-06 ПП  між ПП „Професіонал” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Альтернатива +”  (Покупець) емітовані одним емітентом - ЗАТ „Українська металургійна компанія”, що надає підстав стверджувати, що акції в обох договорах є ідентичними.

В той же час, як заперечує позивач і суд погоджується з цим, для висновку про те, що товари в обох зазначених договорах є ідентичними, наявності лише однієї ознаки – однакового емітенту акцій – ЗАТ „Українська металургійна компанія”, недостатньо. За умовами пункту 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні ціни як звичайної повинні враховуватися не лише ознаки ідентичних товарів, але і співставні умови договорів, за якими відбувається їх продаж.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилався у письмових запереченнях і скарзі до відповідача на той факт, що відповідачем не враховуються умови договорів, зокрема обсяг акцій за договорами, сторони за договором, додаткові умови виконання договорів. Позивач підтвердив суду наявність об'єктивних умов, що значно впливає на ціну акцій: за договором №К63/06 від 24.04.2006р. продавцем виступає особа, що зареєстрована в Великобританії, на відміну від сторони за договором від 19.04.2006 року №К 45-06 ПП.

Договір №К63/06 від 24.04.2006р. укладено з метою набуття права власності на акції ЗАТ „Українська металургійна компанія”. На дату укладання цього договору у позивача вже була значна кількість акцій цього емітенту у власності, тож збільшення кількості акцій у позивача призводить до того, що його вплив на керування емітентом акцій може суттєво збільшитися. Ця обставина не була врахована відповідачами.

Крім того, судом враховано, що позивачем при укладанні договору №К63/06 від 19.04.2006р. з компанією SUNTRUST CAPITAL LIMITED було здійснено незалежну оцінку акцій, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю „Дельта – Консалтинг” надано Звіт про оцінку майна №74/04 від 27.04.2006р. Згідно з цим звітом ринкова вартість простих іменних акцій ЗАТ „Українська металургійна компанія” у кількості 8000000 шт., що належать компанії  SUNTRUST CAPITAL LIMITED, станом на 25.04.2006р. складає 26 512 630 гривень.

Позивач довів суду, що відповідачами не прийнято до уваги той факт, що компанія SUNTRUST CAPITAL LIMITED продала акції за договором №К63/06 від 19.04.2006р. за ціною, за якою ці ж акції були придбані зазначеною компанією у ЗАТ „Українська металургійна компанія” за договором купівлі – продажу акцій другої емісії від 20.12.2002 р. За умовами п. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при визначенні звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару  договори з ідентичними товарами.

Відповідачі стверджують, що акції за договорами №К63/06 від 24.04.2006р. і від 19.04.2006 року №К 45-06 ПП є ідентичним товаром у розумінні п. 1.20.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Але підстав, за яких відповідачами не прийнято до уваги умови договору між ЗАТ "Українська металургійна компанія" і компанією SUNTRUST CAPITAL LIMITED від 20.12.2002 року, не наведено. За таких умов, відповідачами не в повному обсязі виконано обов'язок з доведення звичайної ціни за договором між позивачем і компанією SUNTRUST CAPITAL LIMITED №К63/06 від 24.04.2006р., наявність співставних умов не доведено, а тому визначити звичайну ціну за пунктом 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неможливо.

Пунктом 1.20.5-1 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом.

Згідно з п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 „Фінансові інструменти”, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 30.11.2001р. №559, зареєстрованого у Міністерстві юстиції  України 19.12.2001р. №1050/6241, фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Згідно з п. 6 вищевказаного Положення, фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.

Згідно з п. 8 вищевказаного Положення, до інструментів власного капіталу належать прості акції, частки та інші види власного капіталу.

Згідно з п. 29. вищевказаного Положення фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов'язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов'язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).

          Згідно з п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 „Фінансові інвестиції”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000р. №91, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 17.05.2000р. за №284/4505, фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

          Згідно з п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

          Отже, приймаючи до уваги недоведеність з боку відповідачів наявності співставних умов при укладанні договорів №К63/06 від 26.04.2006р. і від 19.04.2006 року №К 45-06 ПП, звичайною ціною за договором між Позивачем і компанією SUNTRUST CAPITAL LIMITED №К63/06 від 26.04.2006 року є ціна, визначена сторонами договору.

Також судом встановлено, що в порушення п.п. 1.20.8, п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідачами проведено донарахування податкових зобов'язань. Згідно п.п. 1.20.10 п.1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

На час розгляду справи відповідний закон, який встановлює процедуру визначення звичайних цін не прийнятий, що унеможливлює здійснити донарахування податкових зобов'язань позивачу.

Суду надані докази на підтвердження того, що 11.08.2005 року загальними зборами Товариства з обмеженою відповідністю "Альтернатива +" прийнято рішення про збільшення статутного фонду, затверджено нову редакцію статуту. Нова редакція статуту зареєстрована 31.10.2005 року у виконавчому комітеті Харківської міської ради Харківської області. Засновник ТОВ "Альтернатива+" на виконання прийнятого загальними зборами рішення щодо збільшення статутного фонду здійснив платежі на користь позивача. При здійсненні платежів з боку засновника – ПП "Бізнес -Технології" зазначено, що суми за платежами є внесками до статутного фонду згідно протоколу від 11.08.2005 року.

Позивачем здійснено відображення зазначених операцій у податковому обліку із застосуванням норм п.п. 4.2.5 п. 4.2 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Перевищення сум, що надійшли від засновника в якості внеску до статутного фонду, над зареєстрованим розміром статутного фонду не встановлено. Натомість доказів на підтвердження позиції відповідачів з приводу того, що суми, які надійшли від ПП "Бізнес-Технології2 до дати державної реєстрації статуту, є безповоротною фінансовою допомогою, не надано.

Крім того, судом враховано, що за висновками перевірки позивача заниження об'єкту оподаткування за 2005 рік не встановлено.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення

За таких умов висновки відповідачів щодо кваліфікування сум коштів, які надійшли від засновника ТОВ "Альтернатива+" в якості безповоротної фінансової допомоги виявляються недоведеними.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідачів збитки у розмірі 1892000,00 гривень.

Відповідно до ч.1 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, скаргою за винятковими обставинами, заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами, повинна сплатити судовий збір.

Позивач не надав суду докази сплати судового збору при подачі уточнення позовних вимог.

Крім того, позивач не надав доказів того, що для здійснення своєї господарської діяльності в умовах існування податкової застави він звертався з письмовим запитом до ДПІ про узгодження операцій із заставленим майном, та йому було в цьому відмовлено, а також не надано підтвердження того, що відповідачами чинились інші перешкоди позивачу в здійсненні його господарської діяльності.

За таких умов вимога позивача про стягнення з відповідачів збитків задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 статті 94  Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000182330/1/6050 від 13.04.2007 року, № 0000702330/1/6050 від 13.04.2007 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з держбюджету на користь ТОВ "Альтернатива +" (61050 м.Харків, вул. Б.Хмельницького, 24, код 31942508) 3,40 грн. держмита.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 06.07.2007р.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.