Рішення

від 20.12.2021 по справі 910/14701/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2021Справа № 910/14701/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія

Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Централізовані закупівлі

до Товариства з обмеженою відповідальністю Афіна-Кон

про стягнення 151.850,56 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

08.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Централізовані закупівлі до Товариства з обмеженою відповідальністю Афіна-Кон про стягнення 151.850,56 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки № 53-129-01-19-01949 від 29.08.2019, умовами якого встановлено, що строк поставки продукції становить 10 робочих днів з моменту укладення договору або до 01.10.2019, в залежності від того, що настане раніше. Відповідним договором встановлено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію. Всупереч умовам договору, відповідачем було поставлено частину товару з порушення строків, про що свідчать видаткові накладні № 302 від 02.10.2019 на суму 669.706,07 грн, № 315 від 15.10.2019 на суму 672.107,11 грн, № 320 від 18.10.2019 на суму 672.107,11 грн. У зв`язку з викладеним, на підставі п. 7.2 договору позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 151.850,56 грн, з яких 57.755,58 грн пені та 94.094,98 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/14701/21 від 14.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

12.10.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2021 відкрито провадження у справі № 910/14701/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.10.2021 було 22.10.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04114, м. Київ, вул. Пріорська, 21 (номер відправлення 0105481309227), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 21.10.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 28.10.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105481309227, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 12.11.2021 включно.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.10.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2019 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі відокремленого підрозділу Атомкомплект (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальність Афіна-Кон (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки № 53-129-01-19-01949 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити світлі нафтопродукти (далі - продукція) виробництва ПАТ Уктатнафта для потреб ВП Рівненська АЕС ДП НАЕК Енергоатом , а покупець зобов`язався в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і сплатити продукцію.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставку продукції своєчасно не здійснив, в зв`язку з чим позивачем нараховано пеню в розмірі 57.755,58 грн та штраф в розмірі 94.094,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині оплати за поставлену продукцію до повного розрахунку.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації (далі - Специфікації), яка є невід`ємною частиною договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами до договору складено Специфікацію за № 1, що є додатком № 1 до договору, згідно якої поставляється наступний товар: паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В(5) у кількості 134,284 тонни.

Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 02.09.2019) сума договору становить 3.582.472,60 грн, у тому числі ПДВ 597.078,77 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки продукції зазначений в Специфікації. За погодженням з покупцем (вантажоодержувачем) допускається поставка партіями.

Зі Специфікації № 1 вбачається, що сторонами узгоджено наступний строк поставки: протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору або до 01.10.2019, в залежності від того, що настане раніше.

З огляду на те, що договір укладено 29.08.2019, то відповідач мав здійснити поставку продукції у строк 12.09.2019 включно.

Згідно з п. 5.2 договору поставка продукції згідно Специфікацій здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс 2010: автомобільним транспортом - склад ВП РАЕС ДП НАЕК Енергоатом (м. Вараш, Рівненська обл.) або залізничним транспортом - ст. Рафалівка, Львівської залізниці, код 355105, Вантажоодержувач ВП РАЕС, код 4646.

Пунктом 5.4 договору визначено, що датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної № 302 від 02.10.2019 поставлено продукцію на суму 669.706,07 грн, тобто прострочення строку поставки складає 19 днів (з 13.09.2019 до 01.10.2019).

Відповідно до видаткової накладної № 315 від 15.10.2019 поставлено продукцію на суму 672.107,11 грн, тобто прострочення строку поставки складає 32 дні (з 13.09.2019 до 14.10.2019).

Відповідно до видаткової накладної № 320 від 18.10.2019 поставлено продукцію на суму 672.107,11 грн, тобто прострочення строку поставки складає 35 дні (з 13.09.2019 до 17.10.2019).

Позивач звертався до відповідача з претензією № 13729/51 від 14.11.2019, в який вимагав сплатити пеню та штраф в загальному розмірі 151.839,46 грн.

У відповідь відповідач листом № 21/07/1 від 21.07.2020 повідомив, що з боку позивача вбачається порушення умов договору щодо своєчасної оплати поставленої продукції, у зв`язку з чим відповідачем нараховано 3% річних, а тому відповідач просив з огляду на прострочення зобов`язань обох сторін вирішити спір шляхом переговорів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов`язався забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк продукцію не поставив, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення, але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Оскільки прострочення з постачання товару мало місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 57.755,58 грн пені та 94.094,98 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Централізовані закупівлі обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Афіна-Кон (04114, м. Київ, вул. Пріорська, 21, код ЄДРПОУ 39939775) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Централізовані закупівлі (01054, м. Київ, вул. І.Франка, 31, код ЄДРПОУ 26251923) 57.755 (п`ятдесят сім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 58 коп. пені, 94.094 (дев`яносто чотири тисячі дев`яносто чотири) грн 98 коп. штрафу, 2.277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) грн 75 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова