Рішення

від 10.12.2021 по справі 913/540/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2021 року м.Харків Справа №913/540/20

Провадження №16/913/540/20

Розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи

за позовом керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області (вул. Шевченка, 10, м. Сватове, Луганська область, 92603)

до відповідача-1 - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (пр.Центральний, 17, корп.2, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

відповідача-2 - Фермерського господарства "Агро-ліга 2018" (вул. Мічуріна, 3, с.Малоолександрівка, Троїцький район, Луганська область, 92143)

про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Кравченко Н.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Кадацька Д.М., прокурор відділу Харківської обласної прокуратури за службовим посвідченням №058455 від 03.12.2020;

від відповідача 1 - Шимкуте Ю.В., представник на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача 2 - Євсюков А.А., адвокат, ордер на надання правової допомоги серії АА №058414 від 01.10.2021

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Старобільської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Фермерського господарства "Агро-ліга 2018" про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 28.11.2017 №1097-сг;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 34,1990 га, з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062, яка розташована за межами населеного пункту, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області;

- зобов`язання фермерське господарство "Агро-ліга 2018" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 31,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення (пасовища), систематично використовувалася для випасання худоби, однак надана ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства, тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, що дає підстави вважати незаконним наказ №1097-сг від 28.11.2017 та укладений на його підставі договір оренди №51 від 11.12.2017.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.12.2020 (суддя Шеліхіна Р.М.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 05.04.2021, позов задоволено повністю; визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 28.11.2017 №1097-сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства"; визнано недійсним договір оренди від 11.12.2017 №51 земельної ділянки площею 34,1990 га, з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062, яка розташована за межами населеного пункту, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (94404, м.Сєвєродонецьк Луганської області, просп. Центральний, буд.17, ід. код 39771244) та громадянином ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); зобов`язано фермерське господарство "Агро-ліга 2018" (92142, с.Малоолександрівка Троїцького району Луганської області, вул.Мічуріна, буд.3, ід.код 42011439) повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (94404, м.Сєвєродонецьк Луганської області, просп. Центральний, буд.17, ід. код 39771244) за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 31,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062), яка розташована за межами населеного пункту, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області; стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (94404, м. Сєвєродонецьк Луганської області, просп. Центральний, буд.17, ід. код 39771244) на користь прокуратури Луганської області, (ід. код 02909921, місцезнаходження: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б. Ліщини, 27) судові витрати у сумі 3153 грн та зобов`язано перерахувати їх на р/р: UA048201720343140001000000839, банк: ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909921; стягнуто з Фермерського господарства "Агро-ліга 2018" (92142, с. Малоолександрівка Троїцького району Луганської області, вул. Мічуріна, буд.3, ід. код 42011439) на користь прокуратури Луганської області, (ід. код 02909921, місцезнаходження: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б. Ліщини, 27) судові витрати у сумі 3153 грн та зобов`язано перерахувати їх на р/р: UA048201720343140001000000839, банк: ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909921.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021 рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №913/540/20 скасовано; справу №913/540/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Луганської області.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021 справа передана на розгляд судді Косенко Т.В.

Ухвалою суду від 21.09.2021 прийнято справу №913/540/20 до свого провадження та підготовче засідання призначено на 18.10.2021.

Відзивом на позовну заяву б/н від 01.10.2021 Фермерське господарство "Агро-ліга 2018" просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вважає, що зміна виду використання земельної ділянки в межах цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного порядком, і тільки така зміна з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення є підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди земельної ділянки та скасування наказів, якими затверджено проекти землеустрою. Разом з тим, зазначає, що позивачем не надано жодного доказу наявності такого механізму та визначеного порядку зміни виду використання земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру у Луганській області у відзиві на позовну заяву б/н від 06.10.2021 зазначає, що передача спірної земельної ділянки на підставі наказу відбулась правомірно, а позовні вимоги прокурора є безпідставними та необґрунтованими. Вказує, що зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено. Передача земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 здійснювалась саме за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно з ч.1 ст.20 Земельного кодексу України, яка діяла на час звернення гр. ОСОБА_1 з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зміна цільового призначення земельної ділянки державної власності проводилась органом виконавчої влади на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим наданням її у користування. За оспорюваним наказом гр. ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (код 01.02). Тобто, на підставі проекту землеустрою відбулася зміна виду цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4425487000:12:001:0012 із "землі резервного фонду" (код 17.00) на землі "для ведення фермерського господарства" (код 01.02). Необхідно розрізняти поняття "вид цільового призначення земельної ділянки" та "вид сільськогосподарських угідь". Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель існує вид цільового призначення "для ведення фермерського господарства" (код 01.02) та "для сінокосіння та випасання худоби" (код 01.08). Такий вид цільового призначення земель, як "пасовища" або "випасання худоби" відсутній у Класифікації видів цільового призначення земель. Таким чином, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області вважає, що передача спірної земельної ділянки на підставі наказу №1097-сг від 28.11.2017 відбулася правомірно, а тому відсутні підстави для визнання наказу від №1097-сг від 28.11.2017 незаконним, його скасування та визнання договору оренди землі недійсним. Разом з тим, зазначає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень у цій справі, який може і бажає захищати інтереси держави.

Ухвалою суду від 11.10.2021 перенесено розгляд справи на 21.10.2021.

Ухвалою суду від 21.10.2021 у задоволенні заяви №51/2-862вих-21 від 11.10.2021 Сватівської окружної прокуратури про зміну підстав позову відмовлено; відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 02.11.2021.

Подана Сватівською окружною прокуратурою відповідь на відзив №51/2-920вих-21 від 27.10.2021 за змістом є ідентичною заяві №51/2-862вих-21 від 11.10.2021 про зміну підстав позову та не відповідає вимогам ст.166 Господарського процесуального кодексу України, тому не прийнята судом до уваги.

Ухвалою суду від 02.11.2021 відкладено розгляд справи в підготовчому провадженні на 15.11.2021.

Ухвалою суду від 15.11.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 15 днів по 07.12.2021 включно; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.11.2021.

Ухвалою суду від 29.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 10.12.2021.

У судовому засіданні 10.12.2021 суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами.

Представники сторін у судовому засіданні виступили із заключним словом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури від 19.09.2019 проводиться реформування органів прокуратури.

Вся територія Луганської області підпадає під територіальну юрисдикцію Луганської обласної прокуратури.

Відповідно до ст.12 Закону України Про прокуратуру у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Наказом Генерального прокурора №39 від 17.02.2021 Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур.

Згідно з додатком до наказу на території Луганської області функціонує, зокрема Сватівська окружна прокуратура, з місцем розташування у м.Сватове Луганської області, територіальна юрисдикція якої розповсюджується на території Сватівського, Троїцького та Білокуракинського районів.

День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур.

Вказані рішення публікуються у газеті Голос України .

Наказом Генерального прокурора №40 від 17.02.2021 Про день початку роботи окружних прокуратур 15.03.2021 визначено днем початку роботи окружних прокуратур. Наказ набирає чинності з дня його оприлюднення.

Вказаний наказ опубліковано в газеті Голос України № 38 від 27.02.2021.

Отже, з 15.03.2021 розпочала роботу Сватівська окружна прокуратура, розташована за адресою: вул. Шевченка, 10, м. Сватове, Луганська область, 92603.

Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 Про утворення та ліквідацію районів Троїцький район у Луганській області ліквідовано та створено Сватівський район (з адміністративним центром у місті Сватове) у складі територій Білокуракинської селищної, Коломийчиської сільської, Красноріченської селищної, Лозно-Олександрівської селищної, Нижньодуванської селищної, Сватівської міської, Троїцької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Земельна ділянка з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062, щодо якої виникли спірні правовідносини, розташована за межами населеного пункту на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району (нинішній Сватівський) Луганської області.

Згідно перспективного плану формування територій громад Луганської області, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 486-р від 29.04.2020, до складу Троїцької територіальної громади увійшла Тимонівська сільська рада. На вказану територію поширюється територіальна юрисдикція Троїцького відділу (на час звернення із позовною заявою Троїцький відділ входив до складу Старобільської місцевої прокуратури).

Старобільська місцева прокуратура припинила свою діяльність з 15.03.2021.

Наказом Офісу Генерального прокурора №2ш від 17.02.2021 затверджено структуру та штатну чисельність Луганської обласної прокуратури. Зокрема, Троїцький відділ діє у складі Сватівської окружної прокуратури.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що ухвалою суду від 21.10.2021 задоволено клопотання Сватівської окружної прокуратури про зміну найменування Старобільської місцевої прокуратури Луганської області на Сватівську окружну прокуратуру Луганської області, тобто належним позивачем у справі є Сватівська окружна прокуратура Луганської області.

31.12.2015 Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області видано наказ №704-сг, яким надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 48,6000 га в оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства (01.02), розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області, за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя - пасовища.

У подальшому громадянин ОСОБА_1 звернувся до Державного підприємства "Луганський інститут землеустрою" із заявою від 04.02.2016 з приводу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 7 років, для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 48,6000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Тимонівської сільської ради Троїцького району Луганської області.

Державним підприємством "Луганський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області.

28.11.2017 Головне управління Держгеокадастру у Луганській області наказом №1097-сг затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 34,1990 га, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя - пасовища, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка, за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області.

11.12.2017 між Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди №51, за умовами п.1 якого орендодавець на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1097-сг від 28.11.2017 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, за рахунок земель резервного фонду, з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062, яка розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 34,1990 га, угіддя: пасовища (п.2 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 34,1990 га, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, на дату укладання договору становить 31386,32 грн з урахуванням коефіцієнтів індексації, затверджених рішенням Троїцької районної ради №16/11 від 19.10.2017 (витяг Відділу у Троїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 26.10.2017 №01192) (п.5 договору).

Договір укладено на 7 (сім) років (п.8 договору).

Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель резервного фонду (п.14 договору).

Цільове призначення земельних ділянок: для ведення фермерського господарства (п.15 договору).

Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 21.03.2018 ОСОБА_2 засновано Фермерське господарство "Агро-ліга 2018". Надана громадянину ОСОБА_2 земельна ділянка використовується Фермерським господарством "Агро-ліга 2018" як "рілля".

На запит Старобільської місцевої прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Луганській області листом №10-12-0.3-4197/2-20 від 09.06.2020 повідомило, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 4425487000:12:001:0062, зареєстрована у державному земельному кадастрі з цільовим призначенням - 01.02. - для ведення фермерського господарства, в поземельній книзі відомості щодо зміни цільового призначення відсутні, заяви від орендаря вказаної земельної ділянки щодо зміни цільового призначення не надходило.

За результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №413-ДК від 17.08.2020 "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів", складено акт №413-ДК/304/АП/09/01/20 від 19.08.2020, яким зафіксовано відсутність на ґрунтовому покриву земельної ділянки дернини та трав`янистої рослинності, що є невід`ємною частиною складу пасовищ. Спірна земельна ділянка має ознаки аграрної обробки зі знищенням дернини та засіяна сільськогосподарською культурою - соняшником, у зв`язку з чим відповідач-1 порушив адміністративне провадження стосовно відповідача-2 за нецільове використання землі.

Прокурор вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1097-сг від 28.11.2017, при встановленні цільового призначення спірної земельної ділянки, прийнятий з порушенням положень Земельного кодексу України та Закону України Про фермерське господарство , а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Укладений на підставі наказу договір оренди землі №51 від 11.12.2017 підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за актом приймання-передачі, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір, суд керується нормами законодавства, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 -37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони.

Згідно із ч.1 ст.31 Земельного кодексу України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до ст.33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Згідно зі ст.34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.35 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.36 Земельного кодексу України громадянам або їх об`єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.

Відповідно до ст.37 Земельного кодексу України приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства. Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення підсобного господарства.

Указаними нормами права визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених ст.ст.31, 33 - 37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення.

При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 з подібними правовідносинами, яка в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховується при виборі і застосуванні норм права.

Ураховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-417а12, від 08.04.2015 у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 701/902/17-ц, від 03.06.2019 у справі № 708/933/17, від 24.03.2020 у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Застосовуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 01.06.2021 у справі №925/929/19, суд зазначає, що в даному випадку на підставі оспорюваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства №1097-сг від 28.11.2017 відбулася зміна виду використання земельної ділянки із земель для сінокосіння і випасання худоби на землі для ведення фермерського господарства, без зміни цільового призначення земельної ділянки (землі сільськогосподарського призначення). І такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки, зокрема на землі фермерського господарства, без зміни її категорії цільового призначення чинним законодавством не передбачено.

При вирішенні даного спору судом враховано також правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 913/540/20 у спорі з подібних правовідносин, яка в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховується при виборі і застосуванні норм права.

Як встановлено судом, наказ Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1097-сг від 28.11.2017, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства та надано земельну ділянку загальною площею 34,1990 га (кадастровий номер 4425487000:12:001:0062) для ведення фермерського господарства за рахунок земель резервного фонду сільськогосподарського призначення державної власності, угіддя - пасовища, розташовану за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області в оренду терміном на 7 (сім) років, відповідає вимогам закону. Головне управління Держгеокадастру у Луганській області діяло в межах визначених законом повноважень та у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 не мав права на умовах Закону України Про фермерське господарство отримати та використовувати спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, оскільки відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону фермерське господарство не включає в себе таку господарську діяльність як сінокосіння та випасання худоби, суд відхиляє, оскільки згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Книшову С.О. було надано земельну ділянку для ведення фермерського господарства, а не для сінокосіння та випасання худоби. На час звернення ОСОБА_1 нормами Земельного кодексу України передбачалася передача земельних ділянок для ведення фермерського господарства громадянам, в тому числі без торгів, за рішенням відповідного органу на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим наданням її у користування.

Разом з тим, законодавством України не передбачено заборони використання фермерським господарством земельних ділянок з угіддями - пасовища. Фермерське господарство використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а вид угідь залежить від типу місцевості, на якій така земельна ділянка розташована. Крім того, він може бути змінений, але не під час передачі земельної ділянки в оренду, оскільки передача земельної ділянки в оренду фермерському господарству здійснювалась саме за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області. Зміна угідь не передбачена цим проектом. Зміна угідь можлива лише шляхом розроблення та затвердження іншого виду документації із землеустрою - проекту землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (пункт е ч.2 ст.25 Закону України Про землеустрій ).

Відповідно до ч.2 ст.22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Отже, земельне законодавство не містить вказівок на конкретний вид угідь, що визначається для такого виду використання як для ведення фермерського господарства.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка кадастровий номер 4425487000:12:001:0062 має цільове призначення - для ведення фермерського господарства, вид угідь - пасовища, такі відомості вносяться під час формування земельної ділянки на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, пасовища є видом сільськогосподарських угідь, а не видом цільового призначення земельної ділянки.

В свою чергу, ст.24 Закону України Про фермерське господарство безпосередньо визначено, що фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних.

Норми ст.22 Земельного кодексу України кореспондуються з нормами ст.24 Закону України Про фермерське господарство стосовно цілей використання земель сільськогосподарського призначення, а саме: для виробництва сільськогосподарської продукції.

При цьому, як Земельний кодекс України, так і Закон України Про фермерське господарство не містять обмежень щодо використання видів сільськогосподарських угідь при здійсненні своєї діяльності фермерським господарством.

При цьому, затверджуючи проект землеустрою цільове призначення земельних ділянок не було змінене, оскільки як до прийняття оскаржуваного наказу, так і після, цільове призначення залишилося одним і тим самим - землі сільськогосподарського призначення. Зазначення іншого виду цільового призначення цих земельних ділянок не тягне за собою зміну їх цільового призначенні, а відтак і не потребує окремої процедури, яка необхідна при зміні цільового призначення. Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, він виконаний саме для передачі ділянки для ведення фермерського господарства та отримав позитивний висновок повноважного органу, який здійснює державний контроль за використанням земель.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №925/929/19 користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їх власником.

У даній справі прокурором не доведено, а судом не виявлено доказів використання землі не за цільовим призначенням та не у відповідності до виду використання, за яким земельна ділянка з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062 була передана в оренду гр. ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 у справі №360/4563/20 позов гр. ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про визнання протиправним та скасування приписів задоволено; визнано протиправними та скасовано приписи про усунення порушень земельного законодавства №413-ДК/0202ПР/03/01-20 від 21 жовтня 2020 року та №413-ДК/204ПР/03/01/-20 від 21 жовтня 2020 року, винесені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області, Гончаровим Юрієм Євгеновичем, відносно громадянина ОСОБА_1 , складених на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 19 серпня 2020 року.

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №1097-сг від 28.11.2017 є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 сформульовано такий правовий висновок, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладання) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає правочин.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення, тому будь-які обставини, що виникли після видання наказу про передачу земельної ділянки в оренду та укладання договору оренди, не можуть бути підставою недійсності правочину та не мають жодного правового значення при розгляді такого спору.

В даному випадку право на користування фермерським господарством земельною ділянкою підтверджено укладеним договором оренди землі №51 від 11.12.2017, що підтверджує законність та правомірність користування спірною земельною ділянкою.

Прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено наявність підстав у відповідності до ст.ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України для визнання недійсними договору оренди земельної ділянки площею 34,1990 га, з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062, а також повернення спірної земельної ділянки.

Стосовно доводів відповідача 1 про те, що прокурор не набув процесуального статусу особи, якій законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, суд зазначає наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність №18-ОТГ від 10.12.2020, на виконання Указу Президента України №449 від 15.10.2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин та постанови Кабінету Міністрів України №1113 від 16.11.2020 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , із державної власності передано, а Троїцькою селищною територіальною громадою в особі Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області на підставі акту приймання-передачі від 10.12.2020 прийнято у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Троїцької селищної ради (територіальної громади) Троїцького району Луганської області, у тому числі земельну ділянку площею 34,1990 га з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №278112693 від 05.10.2021 Троїцька селищна рада є власником спірної земельної ділянки, яка у встановленому земельним законодавством порядку була передана з державної власності в комунальну власність.

Разом з тим, на момент звернення прокурором до суду з позовом, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №209753386 від 21.05.2020, та інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №10-12-0.3-4197/2-20 від 09.06.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 4425487000:12:001:0062 площею 34,1990 га за адресою Луганська область, Троїцький район, Тимонівська сільська рада, зареєстрована 09.08.2017 Відділом у Троїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді Троїцького району Луганської області. Власник: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області. Форма власності: державна.

Таким чином, вказана земельна ділянка належала до державної форми власності, яка розташована за межами населеного пункту, на території, яка за даними земельного кадастру враховується в Тимонівській сільській раді.

В силу п.п. є-1 ч.1 ст.15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з абз.4 ст.15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14 січня 2015 р. № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме:

1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності;

2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Отже, територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, на момент звернення прокурором до суду з відповідним позовом, є законними розпорядником спірної земельної ділянки.

При цьому, відповідно до пп.3 п.6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду тільки з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Тобто, Головне управління Держгеокадастру у Луганській області не наділено повноваженнями на звернення до суду з заявленими прокурором позовними вимогами. Разом з тим, був відсутній і будь-який інший орган, уповноважений державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

При цьому, зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що прокурор просив повернути спірну земельну ділянку державі в особі саме Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, тобто органу, який на момент звернення з позовом до суду був власником земельної ділянки.

А тому вказані доводи відповідача 1 судом відхиляються.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі ретельного дослідження наявних у справі документів, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 01.06.2021 у справі № 929/925/19, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 913/540/20, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами правомірності заявлених позовних вимог.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

В силу приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що позов заявлено керівником Сватівської окружної прокуратури Луганської області, який є позивачем у справі, понесені судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 6 306 грн 00 коп. покладаються на Луганську обласну прокуратуру.

При цьому, відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК та наразі є чинною) у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, понесені витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області у розмірі 9 459 грн 00 коп. та Фермерським господарством "Агро-ліга 2018" у розмірі 9 459 грн 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 12 612 грн 00 коп., понесені Фермерським господарством "Агро-ліга 2018", підлягають стягненню з Луганської обласної прокуратури на користь відповідачів.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову керівника Сватівської окружної прокуратури Луганської області до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області та Фермерського господарства "Агро-ліга 2018" про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покласти на Луганську обласну прокуратуру.

3. Стягнути з Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921) на користь Головного управління Держгеокадастру у Луганській області (пр.Центральний, 17, корп.2, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 39771244) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9 459 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921) на користь Фермерського господарства "Агро-ліга 2018" (вул. Мічуріна, 3, с.Малоолександрівка, Троїцький район, Луганська область, 92143, ідентифікаційний код 42011439) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 9 459 грн 00 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 12 612 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.12.2021.

Суддя Тетяна КОСЕНКО