Рішення

від 25.11.2021 по справі 915/1281/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Справа № 915/1281/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Берко О.В.

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Біг-Ресурс"

(55310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, селище Кавуни, вул.Елеваторна, буд.15Б,

код ЄДРПОУ 42830173; адреса представника позивача - адвоката Калаянова І.В.:

54036, м.Миколаїв, вул.Адмірала Макарова, буд.23; ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ),

до відповідача: Державного підприємства "Хлібна база №76" Державного агенства резерву України

(55310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, селище Кавуни, вул.Елеваторна, буд.10,

код ЄДРПОУ 20885124; ел.адреса: baza76@ukr.net ),

про: стягнення заборгованості у розмірі 18557,93 грн, -

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Біг-Ресурс" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Державного підприємства "Хлібна база №76" заборгованість у розмірі 18557,93 грн, з яких: 15005,0 грн борг за отриманий товар згідно видаткової накладної №5 від 28.02.2020 за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №0402/19 від 02.04.2019, 1124,97 грн пені, 1783,94 грн збитків від інфляції, 644,02 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 07.10.2021.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем було укладено договір поставки №5 від 28.02.2020, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах, визначених договором та специфікацією до нього. Всупереч умовам договору відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару. Неналежне виконання з боку відповідача умов договорів стало підставою для нарахування пені, інфляційних витрат та відсотків річних.

Ухвалою суду від 07.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2021

03.11.2021 судове засідання відкладалось на 25.11.2021 в зв`язку з неявкою сторін.

Відповідач відзиву по суті позовної заяви до суду не надав, вимоги та доводи позивача не спростував, явку повноважного представника у судове засідання 25.11.2021 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 25.11.2021 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 25.11.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

02.04.2019 між Приватним підприємством "Біг-Ресурс", як продавцем, та Державним підприємством "Хлібна база №76", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №0402/19 від 02.04.2019 (далі - Договір) (а.с.5,6), за умовами якого продавець зобов`язався продати і відпустити у власність покупця нафтопродукти через свою АЗС, а покупець зобов`язався прийняти товар та повністю оплатити його вартість (п.1.1 Договору).

Договір набуває чинності з моменту його укладання (підписання та скріплення печатками) і діє до 31.12.2019 (п.7.1 Договору). Закінчення строку дії договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії договору (п.7.4 Договору).

Оригінал договору оглянуто судом у судовому засіданні.

Відповідно до умов п.п.2.3-2.4 Договору кількість товару (партії товару) зазначається сторонами у відповідній видатковій накладній. Факт відпуску (передачі у власність) товару в рамках цього договору підтверджується видатковими накладними підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній.

На виконання умов Договору постачальник здійснив поставку покупцеві товару на загальну суму 15005,0 грн, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною №5 від 28.02.2020 (а.с.7), оригінал якої досліджено судом у судовому засіданні.

Згідно п.3.1 Договору ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується сторонами та зазначається у відповідних видаткових накладних на переданий товар.

Відповідно до умов п.3.6 Договору сплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого продавцем рахунку на оплату. Рахунок на оплату нафтопродуктів сплачується протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту надання рахунку покупцеві.

Позивачем на адресу відповідача було направлено рахунок №6 від 28.02.2020, який отримано останнім 28.02.2020.

У видатковій накладній №5 від 28.02.2020 також вказано, що розрахунковим документом є рахунок на оплату покупцю №6 від 28.02.2020.

Враховуючи приписи п.3.6 Договору, останній строк оплати переданого по видатковій накладній №5 від 28.02.2020 за Договором товару сплинув 06.03.2020 і з 07.03.2020 почалося прострочення виконання зобов`язання зі сплати поставленого товару.

Позивач вказує, що відповідачем, у визначений Договором термін не вчинено дій щодо оплати 15005,0 грн вартості переданого по Договору товару, чим порушено законні права та інтереси позивача, як сторони зобов`язання, яка зі свого боку виконала взяті на себе обов`язки в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору купівлі-продажу ст.655 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст.73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що останній, всупереч умовам договору та приписів чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив вартість поставленого товару, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 15005,0 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу.

За такого, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 15005,0 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1124,97 грн пені.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема одним із правових наслідків виділяється сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що у випадку порушення строку оплати згідно умов договору покупець сплачує продавцю пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Судом встановлено, що на підставі п.5.5 Договору та з урахуванням положень ч.6 ст.232 ГК України позивачем нарахована пеня в сумі 1124,97 грн за період з 14.03.2020 по 14.09.2020.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що одинадцятий день прострочення оплати товару припадає на 17.03.2020, тому вірним буде нарахування пені за період з 17.03.2020 по 14.09.2020, що становить 1100,37 грн.

В частині стянення пені у сумі 24,60 грн слід вімовити у зв`язку з відсутністю правових підстав для їх нарахування.

До того ж, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1783,94 грн збитків від інфляції за період березень 2020 року по липень 2021 року та 644,02 грн - 3% річних за період з 14.03.2020 по 18.08.2021.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Вказане право кредитора є імперативним, встановленим законодавством, тому не потребує підтвердження у договорі.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що розрахунок є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі №62-97р від 03.04.1997 , при здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат , а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

Враховуючи, що обов`язок зі сплати поставленого товару мав бути виконаний відповідачем не пізніше 06.03.2020, тобто у березні 2020 року, то вірним є нарахування збитків від інфляції за період з квітня 2020 року (місяця наступного за тим, в якому платіж мав бути здійснений) по липень 2021 року, що становить 1650,69 грн.

В частині стягнення збитків від інфляції у сумі 133,25 грн слід відмовити у зв`язку з безпідставним нарахуванням.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Хлібна база №76" Державного агенства резерву України (55310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, селище Кавуни, вул.Елеваторна, буд.10, код ЄДРПОУ 20885124) на користь Приватного підприємства "Біг-Ресурс" (55310, Миколаївська обл., Арбузинський р-н, селище Кавуни, вул.Елеваторна, буд.15Б, код ЄДРПОУ 42830173) 15005,0 грн основного боргу, 1100,37 грн пені, 644,02 грн - 3% річних, 1650,69 збитків від інфляції та 2250,71 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 06.12.2021 року.

Суддя М.В.Мавродієва