Постанова

від 08.12.2021 по справі 923/1435/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 923/1435/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Стельникович О.І. (адвокат), Когут Е.В. (самопредставництво),

відповідача - Ковальчук І.М. (адвокат),

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноком Херсон Агро"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (у складі колегії суддів: Савицький Я.Ф. (головуючий), Діброва Г.І., Принцевська Н.М.)

та рішення Господарського суду Херсонської області від 21.05.2021 (суддя Нікітенко С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноком Херсон Агро"

до Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України

про стягнення 4 932 302,00 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноком Херсон Агро" (далі - ТОВ "Зерноком Херсон Агро", Позивач) звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області (далі - Райдержадміністрація, Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 4 932 302,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Райдержадміністрацією було вчинено неправомірні дії стосовно поділу земельної ділянки, орендованої Позивачем, передання її складових без попереднього вилучення в оренду іншим юридичним особам, внаслідок чого ТОВ "Зерноком Херсон Агро" у період з 2018-2020 не мало доступу до орендованої земельної ділянки, та, як наслідок, не мало можливості здійснювати власну господарську діяльність, що потягнуло за собою, за твердженням Позивача, виникнення у останнього неодержаного доходу у заявленому до стягнення розмірі.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 21.05.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 923/1435/20, відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

2.2. Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про недоведеність заявленої до стягнення суми упущеної вигоди, оскільки відповідні розрахунки є суто теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідним висновком експерта, відповідними первісними бухгалтерськими документами.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Зерноком Херсон Агро" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків викладених у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 127/27155/16-ц щодо доказів, якими підтверджується розрахунок розміру збитків у вигляді упущеної вигоди.

4. Обставини встановлені судами

4.1. У відповідності до договору оренди землі від 08.11.2016, укладеного між ТОВ "Зерноком Херсон Агро" (орендар) та Райдержадміністрацією, та акта приймання-передачі від тієї ж дати орендар отримав в оренду земельну ділянку загальною площею 120,8759 га (кадастровий номер 6520685500:03:010:0306). Договір укладено на 20 років до моменту реєстрації права власності на земельні ділянки власниками земельних паїв в Державному реєстрі прав.

4.2. Право оренди вказаної земельної ділянки було зареєстровано позивачем 18.11.2016, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис № 17503534.

4.3. 20.12.2017 головою Райдержадміністрації було винесено розпорядження № 753 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яку орендує ТОВ "Зерноком Херсон Агро", в результаті чого 05.03.2018 розпорядженням голови Райдержадміністрації № 96 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо роз`єднання земельної ділянки КН 6520685500:03:010:0306 на КН 6520683500:03:001:0112 та КН 6520683500:03:001:0113.

4.4. 10.04.2018 винесено розпорядження Райдержадміністрації № 166, за яким земельну ділянку в контурі № 15 КН 6520683500:03:001:0113 передано в оренду ТОВ "Берегиня".

4.5. 23.04.2018 винесено розпорядження Райдержадміністрації № 190, відповідно до якого земельну ділянку КН 6520683500:03:001:0112 передано в оренду ТОВ "Зерноком Агроюг" разом з посівами та врожаєм пшениці 2018 року, які належали ТОВ "Зерноком Херсон Агро".

4.6. Водночас, договір від 08.11.2016 про оренду земельної ділянки за кадастровим номером 6520685500:03:010:0306, укладений між Позивачем і Відповідачем не було розірвано.

4.7. Рішеннями у справах № 923/689/18, № 923/1041/18, № 923/1040/18 було встановлено неправомірність дій Відповідача, яка полягала у прийнятті рішень про розподіл земельної ділянки орендованої Позивачем, передання її складових, без попереднього вилучення, в оренду іншим юридичним особам, внаслідок чого Позивач упродовж періоду з 2018 по 2020 роки не мав доступу до орендованої земельної ділянки і не мав змоги здійснювати власну господарську діяльність, що окрім іншого підтверджується довідкою Ольгівської сільської ради від 15.08.2019.

4.8. Разом з цим, рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.02.2020 та постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 у справі №923/965/19 встановлено законність розпорядження Відповідача від 03.11.2016 № 634 "Про передачу земельної ділянки в оренду" та відповідно факт оренди Позивачем земельної ділянки з кадастровим номером: 6520685500:03:010:0306.

4.9. 19.10.2020 Позивач звернувся до Відповідача з клопотанням про затвердження розрахунку упущеної вигоди/неодержаного доходу у розмірі 4 932 302,00 грн. за період з 2018 по 2020 роки, яке залишилось без відповіді та реагування.

4.10. 16.11.2020 Позивач повторно звернувся до Відповідача з вимогою про відшкодування завданої шкоди, в результаті чого Відповідач повідомив Позивача про призначення засідання комісії по визначенню розміру збитків власникам землі та землекористувачам на 15.12.2020, яке неодноразово переносилось, востаннє на 30.12.2020 доказів проведення якого у матеріалах справи відсутні.

4.11. Ухилення Райдержадміністрації від встановлення обсягу нанесених нею збитків та відповідно їх сплати, як того вимагає Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Оскільки Позивач у цій справі звернувся з позовними вимогами про відшкодування збитків, то суди розглядаючи таку справу з урахуванням предмету та підстав позову, а також встановлених обставин справи повинні були послідовно вирішити такі питання: а) чи порушив Відповідач права Позивача? б) чи має Позивач право на відшкодування за рахунок Відповідача? в) у якому розмірі підлягають відшкодуванню збитки Позивача?

При цьому якщо суди при розгляді справи дійдуть висновку про позитивну відповідь на два перших питання, то відмова у відшкодуванні з посиланням на недоліки здійсненого Позивачем розрахунку не відповідає загальним завданням господарського судочинства метою якого є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.3 . Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

5.4. У пункті 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

5.5. Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною третьою статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

5.6. Крім того, за загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

5.7. Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 3-64гс11 та постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

5.8. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.9. Стаття 56 Конституції України надає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

5.10. Зазначене положення основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

5.11. Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

5.12. Наведена стаття є спеціальною, оскільки передбачає певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності за статтею 1166 Цивільного кодексу України, а саме: а) наявність владно-адміністративного, тобто обов`язкового, одностороннього характеру дій органів державної влади, місцевого самоврядування; б) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених суб`єктів; в) настання відповідальності незалежно від вини цих органів.

5.13. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

5.14. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

5.15. Таким чином, при зверненні з позовом про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

5.16. Натомість, боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (стаття 614 Цивільного кодексу України).

5.17. За змістом пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

5.18. Отже, згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

5.19. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

5.20. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

5.21. Відтак, звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

5.22. Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц та постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

5.23. Тобто, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц).

5.24. Водночас, відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки у момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

5.25. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

5.26. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.27. Судова колегія звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

5.28. Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.

5.29. Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 1 статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

5.30. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

5.31. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

5.32. З огляду на наведене, при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати наведені принципи і засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

5.33. Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини від 11.06.2020 у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 у справі "PORБZIK v. HUNGARY", в яких суд, зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків керуючись критерієм справедливості.

5.34. В такий спосіб, відмова у стягненні упущеної вигоди з підстав не доведення Позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

5.35. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.36. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

5.37. Оскільки упущена вигода є категорією розрахунок якої потребує урахування значної кількості чинників, зокрема, звичайних умов обороту, справедливості, розумності, компенсаційності відшкодування, які є оціночними поняттями, очевидно, що доведення таких обставин передбачає існування ряду міркувань (умовиводів), ймовірностей, а отже має здійснюватися із застосуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Таким стандартом є стандарт вірогідності доказів, який з розумною впевненістю дозволяє стверджувати, що факт є доведеним, якщо після оцінки доказів вбачається, що факт скоріше відбувся (мав місце), аніж не був. Зокрема, з розумною впевненістю стверджувати доведеність позивачем наявності заподіяних йому збитків, правильність розрахунку збитків у вигляді упущеної вигоди, розміру упущеної вигоди, яка підлягає стягненню з боржника на користь кредитора тощо.

За цих умов збитки у вигляді упущеної вигоди підлягають відшкодуванню у разі: 1) коли заявлений кредитором не отриманий дохід (майнова вигода) був у межах припущення сторін на момент виникнення зобов`язань; 2) втрата доходу є ймовірним результатом порушення зобов`язання іншим контрагентом (боржником); 3) дохід не є абстрактним і може бути доведеним із розумним рівнем впевненості.

5.38. За змістом статті 86, частини п`ятої статті 236 та статті 237 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати, зокрема, обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

5.39. Як вбачається з матеріалів справи Позивач до звернення суду звертався до Відповідача щодо вирішення питання про відшкодування збитків з посиланням на Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284ё однак Відповідач жодних дій не вчинив.

Також Відповідачем не було надано відповідного контррозрахунку під час розгляду справи, а також не було спростовано наведений розрахунок.

5.40. При цьому, колегія суддів враховує близькі за змістом правові висновки Верховного Суду щодо перевірки судом розрахунків здійснених позивачем в контексті предмету та підстав позову, а також позиції сторін у справі.

Так, у постановах від 02.12.2020 у справі № 910/14341/18, від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16 та від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 Верховним Судом наводилась позиція щодо обов`язку суду з перевірки розрахунків.

Зокрема, у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

При цьому, суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

5.41. Крім того, визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений Позивачем розрахунок упущеної вигоди), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).

5.42. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення шкоди, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення йому Райдержадміністрацією шкоди у вигляді упущеної вигоди саме у тому розмірі, який заявлений до стягнення у цій справі.

5.43. Поряд з цим, суди попередніх інстанцій не врахували наведені вище норми законодавства, висновки Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, не навели мотивовані правові аргументи на спростування розрахунку Позивача, а також не надали відповідної правової оцінки заявленому Позивачем розміру шкоди у вигляді упущеної вигоди з урахуванням критерію справедливості.

5.44. При цьому, поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що відмова у стягненні упущеної вигоди з формальних підстав не доведення Позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків, за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості та фактично призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

5.45. Додатково Суд зазначає, що суд не позбавлений можливості як безпосередньо перевірити наведений розрахунок упущеної вигоди, так і застосувати інші способи щодо його верифікації в тому числі з використанням передбачених господарським процесуальним законодавством засобів.

5.46. Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

5.47. Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").

5.48. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

5.49. Крім того, Суд звертає увагу, що оскільки спір виник у галузі цивільних відносин, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, то, за змістом статті 8 Цивільного кодексу України, якщо ці відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

5.50. В контексті зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

5.51. Хоча зазначена Методика за своїм змістом і не поширюється на спірні правовідносини, однак вона фактично підтверджує як можливість розрахункового характеру оцінки розміру шкоди, так і базовий середньорічний дохід від використання земель за цільовим призначенням в залежності від виду цільового використання землі, адміністративно-територіальної одиниці тощо.

При цьому, суди не позбавлені можливості щодо застосування й інших актів законодавства, оскільки обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Водночас, у випадку наведення Позивачем обґрунтування розміру шкоди (в умовах відсутності чітких критеріїв його визначення та значної кількості перемінних які можуть впливати на здійснений розрахунок), недостатнє обґрунтування застосування тих чи інших складових не є підставою для відмови судом у задоволенні позовної вимоги в цілому, а доказування або спростування розміру збитків у вигляді доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) здійснюється учасниками спору на загальних засадах, передбачених процесуальним законодавством.

5.52. З огляду на зазначене, судова колегія вважає передчасним висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову внаслідок необґрунтованості спричинення Позивачу Райдержадміністрацією шкоди у вигляді упущеної вигоди саме у тому розмірі, який заявлений до стягнення у цій справі.

5.53. Наведене також слід врахувати суду під час відповіді на питання зазначені у пункті 5.2. цієї постанови та встановлення дійсного розміру завданих Позивачу збитків, що входить до предмета доказування у цій справі.

5.54. Натомість, суд касаційної інстанції за таких умов позбавлений можливості оцінити відповідні докази та прийняти нове рішення з урахуванням меж перегляду справи у касаційному порядку встановленими статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.55. За наведених обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

6.4. З огляду на викладене та зважаючи на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що ухвалені у справі рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, а касаційну скаргу - задовольнити частково.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог Позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноком Херсон Агро" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 та рішення Господарського суду Херсонської області від 21.05.2021 у справі № 923/1435/20 скасувати.

3. Справу № 923/1435/20 направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік І. С. Міщенко