Рішення

від 16.11.2021 по справі 183/1856/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1856/21

№ 2/183/2361/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О. В.,

секретаря судового засідання Устименко М. О.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 , Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське про розірвання договору оренди землі,-

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 та Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське , в якому просив:

- розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 4,820 га (кадастровий номер 1223284500:02:029:0354), без номеру від 10 березня 2012 року, з урахуванням змін, викладених у Додатковій угоді № б/н від 05 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 (код ЄДРПОУ 35601700), яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки Новому Орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське (код ЄДРПОУ 41102163), вирішити питання стосовно судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилається на те, що йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 052373, виданого 30 листопада 2001 року Новостепанівською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, на праві приватної власності належить земельна ділянка загальною площею 4,820 га, кадастровий номер 1223284500:02:029:0354, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

10 березня 2012 року між ним та ТОВ Агро-Віта 2000 було укладено договір оренди земельної ділянки, без номеру.

У відповідності до п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору, ОСОБА_1 надав ТОВ Агро-Віта 2000 в строкове, платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,820 га терміном на сім років з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору Відповідач-1 зобов`язався сплачувати Позивачеві щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 5,5 (п`ять цілих п`ять десятих) відсотка від нормативної грошової оцінки землі, що становить 10 353,22 грн. за один рік, проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га, а також сплатити за Орендодавця відсоток з доходів фізичних осіб, нарахованих на суму орендної плати за цим Договором у розмірі та у порядку встановленому законодавством.

Строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року (п. 4.5 Договору).

Пунктом 2.6 Договору, сторонами було погоджено нормативно грошову оцінку земельної ділянки, яка на день підписання Договору становила 188 240,00 грн.

05 квітня 2018 року до зазначеного договору оренди була укладена додаткова угода про заміну сторони та внесення змін до договору оренди.

За інформацією позивача, додатковою угодою від 05 квітня 2018 року було змінено орендаря на ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське , а також змінено строк дії договору оренди земельної ділянки до 31 грудня 2026 року зі щорічною орендною платою у грошовій формі у розмірі 7,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 14 118,00 грн., а також визначено обов`язок орендаря проводити безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснювати безкоштовну оранку та культивацію присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем.

Таким чином, позивач наполягає на тому, що у спірному договорі, з урахуванням додаткових угод, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню).

Однак, починаючи з 2017 року, позивач більше не отримував орендну плату за користування його земельною ділянкою, зокрема в частині надання послуг з оранки, культивації присадибної ділянки та надання послуг з поставки 1 тони соломи до його садиби, а орендна плата у грошовій формі сплачувалась не в повному обсязі та із порушенням строків її виплати.

Позивач вважає, що систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є грубим порушенням його прав, оскільки він не отримав ті блага, на які розраховував, а також вважає, що є всі достатні підстави для розірвання договору оренди, так як систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків порушує принцип добросовісного виконання договірних зобов`язань.

Не погоджуючись із пред`явленою позовною заявою, 04 серпня 2021 року відповідач ТОВ АП Придніпровське надав суду відзив, відповідно до змісту якого він заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки, на його думку, відсутні докази систематичності невиконання Орендарем умов договору оренди в частині сплати орендної плати у грошовій, натуральній та відробітковій формах. Відповідачем не спростовано, що сторонами договору було вирішено передати право Орендаря на користь Відповідача-2, що було оформлено укладанням тристоронньої угоди 05 квітня 2018 року між ОСОБА_1 , ТОВ Агро-Вита 2000 та ТОВ АП Придніпровське , у зв`язку з чим обов`язки виплати орендної плати взяв на себе Відповідач-2, який у свою чергу виплатив Позивачеві орендну плату за період з 2018 по 2020 роки (грошова форма) у повному обсязі, на підтвердження чого надав відповідні відомості. Також, Відповідач-2 стверджує, що Позивач у період з 2018 року по 2020 рік не звертався із письмовими заявами на його адресу із заявами про здійснення оранки і культивації присадибної земельної ділянки, а також про поставку соломи, як не надав жодних доказів їх наявності, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити і вирішити питання стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 39-43).

06 жовтня 2021 року Позивач надав суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти доводів Відповідача-2, зазначеними у відзиві на позовну заяву, посилаючись на систематичність невиконання та неналежного виконання умов спірного договору оренди земельної ділянки, як в частині сплати орендної плати в грошовій формі, так і в відробітковій та натуральній формах, заперечуючи при цьому щодо доказів, поданих Відповідачем-2 в частині виплати орендної плати в грошовій формі. Позивач наголошує на тому, що у період з 2018 року по 2021 рік він звертався із відповідними заявами до відповідача про здійснення поставки соломи, а також проведення оранки і культивації присадибної ділянки, що підтверджується наявністю вхідного реєстраційного номеру відповідача на таких заявах від 2021 року. При цьому позивач наполягає на тому, що у попередні періоди проставлення таких номерів процедурно відповідачем не вимагалось. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 85-92).

Ухвалою суду від 24 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 05 серпня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ямковий В. Ф. у судове засідання не з`явились, представником позивача суду подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені позовні вимоги останній підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

У судове засідання представники відповідачів - ТОВ Агро-Віта 2000 та ТОВ АП Придніпровське не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином,причин неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавали.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши подані докази з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Суду надано копію державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 052373, виданого 30 листопада 2001 року, відповідно до якого ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,820 га, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11).

Позивачем не було надано суду копії договору оренди земельної ділянки від 10 березня 2012 року, укладеного між ним та ТОВ Агро-Віта 2000 , оскільки останній у нього відсутній, саме з цих причин Позивачем заявлялось відповідне клопотання про витребування доказів, яке було задоволено судом, однак не виконано відповідачем. При цьому суд виходить із дійсності такого договору та його умов, оскільки, як позивач так і Відповідач-2 не заперечують його існування, що окремо підтверджується наявністю його реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також укладанням між сторонами трьохсторонньої угоди від 05 квітня 2018 року про заміну сторони та внесення до нього змін (а.с. 12).

Так, суду надано копію додаткової угоди від 05 квітня 2018 року про заміну сторони та внесення змін до договору оренди землі від 10 березня 2012 року, укладену між ОСОБА_1 , ТОВ Агро-Віта 2000 та ТОВ Аграрне підприємство Придніпровське (а.с. 13).

Вказана додаткова угода була зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права з індексним номером 130809336 від 13 липня 2018 року (а.с. 12).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 05 квітня 2018 року, зі згоди орендодавця орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони орендаря, передбачені в договорі оренди.

Відповідно до п. 4.2 додаткової угоди від 05 квітня 2018 року, сторони домовились внести зміни в абзац 1 п. 5 Договору оренди та викласти його в наступній редакції: 5 За користування вказаною в Договорі земельною ділянкою Орендар нараховує Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5 % (сім цілих п`ять десятих) відсотків від нормативної грошової оцінки землі, що становить 14 118,11 грн. (чотирнадцять тисяч сто вісімнадцять) грн., а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної земельної ділянки Орендодавця до 0,40 га, в територіальних межах Орендаря, на підставі поданої письмової заяви Орендодавцем та сплачує за Орендодавця податок з доходів фізичних осіб, нарахований на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку, встановленому законодавством України .

Відповідно до п. 4 додаткової угоди від 05 квітня 2018 року, сторони домовились внести зміни в п. 4 Розділу Строк дії договору Договору оренди № б/н від 10 березня 2012 року, виклавши його в наступній редакції: Договір діє до 31 грудня 2026 року, але в будь-якому випадку даний договір та право оренди за даним договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 1 (один) місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію .

Суду не надано доказів виплати орендної плати у натуральній формі (поставки 1 тони соломи до садиби позивача) та відробітковій формі (оранка і культивація присадибної земельної ділянки) жодним з відповідачів взагалі, розмір цієї орендної плати, визначений позивачем у позові, відповідачами не спростований.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа.

Таким чином, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вирішуючи позов в частині виплати орендної плати у вигляді поставки соломи до садиби позивача, а також оранки і культивації присадибної земельної ділянки суд, крім зазначених вище норм законів, керується наступними нормами.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, судне бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до умов Договору, зміненого та доповненого додатковою угодою від 05 квітня 2018 року, за користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар нараховує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5% від нормативно-грошової оцінки землі, що становить 14 118,00 грн., а також проводить безкоштовне завезення соломи до садиби орендодавця та здійснює безкоштовну оранку та культивацію присадибної ділянки орендодавця до 0,40 га в територіальних межах орендаря, на підставі поданої письмової заяви орендодавцем.

В силу ст. 82 ЦПК України, позивачем доведено, відповідачами не спростовано, що в період з 2018 по 2020 рік солома не поставлялася до садиби позивача, грошова компенсація також не виплачувалася.

Вирішуючи питання щодо умов договору про поставку соломи, а також оранку і культивацію присадибної земельної ділянки, суд керується наступними нормами закону.

За ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Як зазначалося вище, Договір оренди землі визначає три основні складові орендної плати, якими є: орендна плата у грошовій формі; безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га на рік.

Таким чином сторони укладаючи договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову, натуральну та відробіткову, які є самостійними формами та підлягають виплаті.

П. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України визначає однією з загальних засад цивільного законодавства - свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч. 1-3 ст. 6 ЦК України).

Ч. 1 ст. 14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Системний аналіз наведених вище норм закону, дає суду підстави для розірвання договору оренди, в тому числі, в зв`язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати, визначеної договором у формі безкоштовної поставки соломи до садиби позивача, проведення оранки і культивації присадибної земельної ділянки за 2018-2020 роки.

Суду, в силу ст. 81 ЦПК України, не надано належних та допустимих доказів виконання відповідачем таких істотних умов договору, як виплата орендної плати у формі оранки та культивації земельної ділянки позивача, поставки соломи.

Між тим, умови додаткової угоди від 05 квітня 2018 року не передбачають чітко прописаної процедури подачі письмової заяви Орендодавцем, навпаки мітять обов`язок орендаря внести орендну плату, в тому числі у виді оранки та культивації земельної ділянки Орендодавця, поставку 1 тони соломи до садиби, що не може бути тотожним обов`язку Орендодавця.

Таким чином, суд приходить до висновку про систематичну несплату визначеної Договором орендної плати в частині поставки соломи, оранки і культивації присадибної земельної ділянки позивача, що являється підставою для задоволення позову та розірвання договору оренди, укладеного між сторонами.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд керується наступними нормами процесуального закону.

Так, статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У відповідності до приписів ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно до положень ч.ч.1-4 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Разом з тим склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані наступні документи: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимог.

В матеріалах справи міститься попередній розрахунок надання послуг адвокатом (а.с. 8), акт надання юридичних послуг за договором (а.с. 61), а також містяться докази понесених позивачем витрат по оплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (а.с.1).

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта та Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське солідарно на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 908,00 грн., та витрати на правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12,76-82,89,141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 , Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське про розірвання договору оренди землі, - задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 4,820 га (кадастровий номер 1223284500:02:029:0354), без номеру від 10 березня 2012 року, з урахуванням змін, викладених у Додатковій угоді № б/н від 05 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000 (код ЄДРПОУ 35601700), яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки Новому Орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське (код ЄДРПОУ 41102163).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність Агро-Віта 2000 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 гривень (чотириста п`ятдесят чотири гривні), витрати на правничу допомогу в розмірі 2750 гривень (дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність Аграрне підприємство Придніпровське на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 гривень (чотириста п`ятдесят чотири гривні), витрати на правничу допомогу в розмірі 2750 гривень (дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень).

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Віта-2000 , код ЄДРПОУ 35601700, адреса місцезнаходження: 512300, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Голубівка, вул.Лесі Українки, 10.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрне підприємство Придніпровське , код ЄДРПОУ 41102163, адреса місцезнаходження: 03115, м.Київ. Проспект Перемоги, 12-В.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. В. Сорока