Рішення
від 15.11.2021 по справі 183/6016/20
НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/6016/20

№ 2/183/1399/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2021 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі,-

в с т а н о в и в:

30 жовтня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 листопада 2010 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за реєстровим № 2-2367, вона успадкувала 1/2 частин земельної ділянки площею 5,370 га. (ріллі 5,370 га.), кадастровий номер 1223210500:02:037:0663, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

ЇЇ право власності на земельну ділянку площею 5,370 га., кадастровий номер 1223210500:02:037:0663 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 27 березня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Співак С.Г. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12100820від 02 квітня 2014 року, номер запису про право власності: 5195646.

Зазначену земельну ділянку вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 , 1944 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ДП № 125857, виданого 02 квітня 2001 року Перещепинською міською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15139.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 посилався на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 листопада 2010 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за реєстровим № 2-2370, він успадкував 1/2 частин земельної ділянки площею 5,370 га. (ріллі 5,370 га.), кадастровий номер 1223210500:02:037:0663, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Його право власності на земельну ділянку площею 5,370 га., кадастровий номер 1223210500:02:037:0663 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 27 березня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Співак С.Г. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12099362 від 02 квітня 2014 року, номер запису про право власності: 5195101.

Зазначену земельну ділянку він успадкував після смерті батька ОСОБА_3 , 1944 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та належала йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IІ-ДП № 125857, виданого 02 квітня 2001 року Перещепинською міською радою Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15139.

У 2005 році між спадкодавцем ОСОБА_3 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (Орендарем) укладено Договір оренди без дати та номеру (далі по тексту Договір оренди), зареєстрований 28 лютого 2005 року у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за № 04-05-126-01193 .

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, ОСОБА_3 (Орендодавець) передав відповідачу (Орендар) в строкове платне користування належну йому земельну ділянку площею 5,370 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів, з моменту державної реєстрації. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на день підписання договору склала 62 263,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки землі, згідно Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) зі змінами від 13.09. 2002 року, що становить 933,95 грн. за один рік. Строк видачі орендної плати: до 30 грудня кожного календарного року.

Крім того, абз. 2 п. 2.2 Договору, сторонами було погоджено, що у випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати шляхом видання наказу без внесення змін до договору.

У відповідності до абз. 3 п. 2.2 Договору, Орендар також гарантував продаж Орендодавцю зерна різного до 2 тони та іншої сільськогосподарської продукції по цінам реалізації на момент видачі і надавати послуги (оранка, культивація, завезення соломи, ритуальні послуги та інше).

Відповідно до п. 3 Договору оренди, сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочки.

На виконання п. 3 Договору оренди ОСОБА_3 (Орендодавець) в день підписання Договору оренди землі також підписав акт приймання-передачі (без дати), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

26 травня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-02638 між спадкодавцем ОСОБА_3 (Орендарем) та ТОВ АФ Олімпекс-Агро було зареєстровано Додаткову угоду без номеру та дати до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ними у 2005 році.

За змістом Додаткової угоди до Договору оренди землі, сторонами було вирішено: внести зміни до абз. 1 п. 2.2. Договору, яким змінили орендну плату в грошовій формі у розмірі 2 (Двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 289,00 грн., зокрема Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га, відшкодовує витрати на поховання. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни в Договір оренди земельної ділянки; внести зміни до абз. 1 п. 2.3 Договору, яким зазначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 4 Додаткової угоди, Орендар несе відповідальність за заростання земельної ділянки бур`янами відповідно до Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Додатковою угодою також встановлено, що у всьому іншому, що не передбачено додатковою угодою, сторони керуються Договором та діючим в Україні законодавством.

На виконання вимог ст. 148-1 ЗК України позивачі повідомили відповідача про набуття ними права спільної часткової приватної власності (по 1/2 частки) земельної ділянки площею 5,370 га,кадастровий номер 1223210500:02:037:0663, що розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

26 серпня 2016 року між позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ АФ Олімпекс-Агро було укладено Додаткові угоди про заміну сторони у зобов`язанні до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_3 та відповідачем, відповідно до яких новими Орендодавцями за договором оренди стали позивачі. Зазначені додаткові угоди були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора, тобто приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В., індексний номер: 31528771 від 23 вересня 2016 року та індексний номер: 31528829 від 23 вересня 2016 року.

Таким чином, сторони за Договором оренди з урахуванням укладеної Додаткової угоди погодили 3 складових орендної плати: грошову - орендна плата у грошовій формі у розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову - оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га.; натуральну - безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця. Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання у розмірі 257,65 грн.

З 2008 року на виконання Указу Президента України від 02.02.2002 року № 92 Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) із змінами від 13.09.2002 року та Указу Президента України від 19.08.2008 року № 725/2008 Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) відповідачем розмір орендної плати у грошовому виразі за Договором оренди землі було збільшено до 3% від нормативної грошової оцінки землі.

У подальшому відповідачем відповідно до внутрішніх наказів розмір орендної плати поступово збільшувався, а саме: з 2012 року - до 4% від нормативної грошової оцінки землі; з 2013 року - до 4,69 %, з 2016 року - до 5,5 %, а з 2017 року - до 6,5 %.

Проте відповідач, починаючи з 2017 року не виконує свій обов`язок щодо сплати орендної плати за спірним Договором оренди земельної ділянки в частині сплати орендної плати у грошовій, натуральній та відробітковій формі, в результаті чого позивачі позбавлені тих благ, які вони розраховували отримати за Договором.

Згідно з інформацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачам в період з 2017 по 2020 роки становила: станом на 01.01.2017 рік - 212 730,00 грн.; станом на 01.01.2018 рік - 221 750,00 грн.

За підрахунками позивача, з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, за період 2017-2020 роки, розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті позивачам повинен становити 55 896,10 грн., а саме:

-за 2017 рік -13 827,45 грн. (212 730,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2018 рік - 13 827,45грн. (212 730,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік -13 827,45 грн. (212 730,00 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2020 рік - 14 413,75 грн. (221 750,00 грн. : 100% х 6,5%).

Оскільки відповідач допустив невиконання умов договору в частині своєчасної несплати та повної виплати орендної плати, відповідно до приписів ст. 625 ЦК України останній повинен сплатити суму основного боргу за 2017-2020 роки в розмірі 55 896,10 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 179,59 грн., 3% річних в розмірі 2 267,93 грн., пеню в розмірі 2 762,72 грн., а всього - 64 106,34 грн.

Позивачі, кожен окремо, звертають увагу на те, що вони мають право на отримання орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних та пені пропорційно розміру їх часток у спадщині, а саме по 1/2, що становить 32 053,16 грн.

Зокрема ОСОБА_1 і ОСОБА_2 посилаються на те, що відповідач взагалі не виконував взятого на себе обов`язку за Договором щодо здійснення оранки, культивації присадибної ділянки розміром до 0,40 га та послуг щодо безкоштовної поставки соломи до садиби позивачів за 2017-2020 роки, в тому числі не компенсував відсутність даних послуг, що передбачено умовами Договору.

Невиплата орендної плати, передбачена Договором оренди для позивачів є вкрай важливим та необхідним, враховуючи те, що останні проживають в сільській місцевості, мають підсобне господарство (утримують велику рогату худобу, свиней, птицю та іншу худобу) та присадибну ділянку для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за місцем фактичного проживання позивачів по АДРЕСА_1 , на якій вирощують сільськогосподарську продукцію для власного споживання, а також реалізації її надлишків. Саме за рахунок ведення підсобного сільськогосподарського виробництва позивачі забезпечують себе та свою родину, як продуктами харчування так і коштами (за рахунок реалізації надлишків сільськогосподарської продукції). Невиконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати, поставки соломи та обробітку присадибної ділянки (оранки, культивації) створило несприятливі умови для позивачів, а саме останні були вимушені нести додаткові витрати на обробіток землі та придбання соломи. Означені факти позивачі розцінюють, як систематичну несплату орендної плати відповідачем, що тягнуть за собою наслідки розірвання договору оренди землі.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 5, 370 га (рілля 5,370 га) кадастровий номер 1223210500:02:037:0663, без номеру та дати, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою Олімпекс-Агро (код ЄДРПОУ 30195842) та спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкоємцями якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований 28 березня 2006 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 04-06-126-965, зі змінами та доповненнями викладеними в Додатковій угоді, зареєстрованої 26 травня 2009 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-02638, Додаткових угодах про заміну сторони у зобов`язанні від 26 серпня 2016 року, та в подальшому зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31528829 від 23 вересня 2016 року ( номер запис у про інше речове право: 16538299) та індексний номер: 31528771 від 23 вересня 2016 року (номер запису про інше речове право: 16538255);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2017-2020 роки за користування земельною ділянкою площею 5,370 га., кадастровий номер 1223210500:02:037:0663 в розмірі 27 948,05 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 598,79 грн., 3% річних в розмірі 1 133,96 грн. та пені в розмірі 1 381,36 грн., а всього - 32 053,16 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2017-2020 роки за користування земельною ділянкою площею 5,370 га., кадастровий номер 1223210500:02:037:0663 в розмірі 27 948,05 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 598,79 грн., 3% річних в розмірі 1 133,96 грн. та пені в розмірі 1 381,36 грн., а всього - 32 053,16 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 1 681,60 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., а всього - 7 681,60 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 1 681,60 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн., а всього - 7 681,60 грн.

Ухвалою суду від 04 грудня 2020 року дану позовну заяву залишено без руху, позивачу ОСОБА_1 надано строк для усунення її недоліків, а саме: долучення документів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.

22 грудня 2020 року на виконання вимог даної ухвали ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій усунула недоліки позову, надавши документ про сплату судового збору на суму 840,80 грн.

Ухвалою суду від 04 січня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25 травня 2021 року підготовче провадження у справі закрите, справу призначено до судового розгляду по суті.

У відзиві представник відповідача ТОВ АФ Олімпекс-Агро позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що ТОВ АФ Олімпекс-Агро припинив виплату орендної плати, оскільки 13 жовтня 2016 між позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ТОВ Орільські ниви був укладений Договір оренди спірної земельної ділянки, яка передана в оренду іншому Орендарю. 07 лютого 2018 року ТОВ АФ Олімпекс-Агро звернулося до Міністерства юстиції України Департаменту державної реєстрації зі скаргою на рішення приватного нотаріуса Ярмолюк М.М. щодо реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за новим Орендарем ТОВ Орільські ниви та 06 березня 2018 року рішення державного реєстратора щодо реєстрації Договору оренди земельної ділянки № 31851934 від 13 жовтня 2016 року було скасоване Наказом Міністерства юстиції України № 642/5. Проте, незважаючи на наявність скасованого рішення ТОВ Орільські ниви продовжують використовувати спірну земельні ділянку. Отже, з 13 жовтня 2016 року відповідач був позбавлений можливості користуватися земельною ділянкою з вини позивачів, які її передали в оренду іншому підприємству в період дії Договору оренди, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_3 і ТОВ АФ Олімпекс-Агро , внаслідок чого відповідач припинив виплату орендної плати в грошовій формі, яка за своєю суттю є платою за фактичне користування землею..Також зазначив, що.відповідно до п. 1 Додаткової угоди, розмір орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою Орендар нараховує у розмірі 2 (Двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 289,00 грн. Указом Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних частко (паїв) із змінами, було запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних частко (паїв) у розмірі не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Оскільки, між позивачем та відповідачем не підписувалися ніякі Додаткові угоди про зміну відсотка орендної плати, тому вважає, орендна плата повинна становити 3% на підставі чинного законодавства, за умови користування земельною ділянкою відповідачем. Таким чином, орендна плата з урахуванням 3% повинна становити: у 2017 році - 5 127,46 грн.; у 2018 році - 5 127,46 грн.; 2019 році - 5 127,46 грн.; у 2020 році - 7 020,51 грн. Відносно штрафних санкцій вказує на те, що оскільки ТОВ АФ Олімпекс-Агро не користується спірною земельною ділянку з вини позивачів, які передали її новому Орендарю, у зв`язку з чим припинилась виплата орендної плати, а тому з огляду на приписи ст. 616 ЦК України вимоги в частині 3% річних, інфляційних втрат та пені є необґрунтованими, при цьому до вимог пені просив застосувати річний строк позовної давності, про що подав відповідну заяву. Також заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн., вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, крім того зауважив, що позивачами не надано доказів понесення цих витрат на вказану суму.

У відповіді на відзив представник позивачів зазначив, що відповідач не заперечує факту існування заборгованості по орендній платі за період 2017- 2020 роки, з посиланнями відповідача на недобросовісні дії позивачів не погоджується, оскільки самі позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заперечують факт передачі ними спірної земельної ділянки в користування іншим особам, в тому числі ТОВ Орільські ниви . Крім того, відповідач посилається у своєму відзиві на подану ним скаргу до Міністерства юстиції у зв`язку з подвійною реєстрацією права оренди відносно спірної земельної ділянки, що належить позивачам, в якій ТОВ АФ Олімпекс-Агро вказувало на те, що воно користується даною земельною ділянкою на підставі Договору оренди, який достроково не був розірваний чи визнаний судом недійсними, державна реєстрація якого також не скасовувалася. Однак, незважаючи на наявність чинного зареєстрованого договору оренди відбулася повторна всупереч діючому законодавству реєстрація права оренди за ТОВ Орільські ниви , що перебуває у користуванні ТОВ АФ Олімпекс-Агро . Також, відповідно до змісту вказаної скарги відповідач зазначає, що йому стало відомо про наявність подвійної реєстрації права оренди тільки у 2018 році (тоді як у відзиві останній вказує про 2016 рік), оскільки власники земельної ділянки не зверталися до товариства з вимогою припинити право оренди. Крім того, відповідач у скарзі просив звернути увагу Мін`юсту, що на час звернення зі скаргою, ТОВ АФ Олімпекс-Агро продовжує користуватися земельною ділянкою позивачів і припинення орендних відносин між сторонами не відбувалося. На думку представника позивачів твердження відповідача про те, що після скасування права оренди ТОВ Орільські ниви продовжує протиправно користуватися земельною ділянкою є надуманими, оскільки зазначене не підтверджується жодним доказом та спростовується наведеним ТОВ АФ Олімпекс-Агро у сказі, що саме воно користується спірною ділянкою, окрім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо припинення договору оренди, укладеного з відповідачем, в тому числі акту приймання-передачі спірної ділянки. Що стосується помилкового розрахунку суми заборгованості по орендній платі, то представник позивачів зазначає, що відповідно до абз.2 п.2.2 Договору оренди сторони визначили, що вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься Орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі. Внутрішнім наказом відповідача у 2017 році збільшено розмір орендної плати до 6,5% від нормативної грошової оцінки. Щодо суми витрат на адвоката, відповідач жодним чином не аргументує, чому саме він вважає такі витрати завищеними, при цьому останній не звернувся з відповідним клопотання про зменшення суми витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити. В подальшому звернувся з заявою про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ТОВ агрофірма Олімпекс-Агро Шваб О.В. в судовому засіданні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві. Зазначив, що у товариства були відсутні підстави сплачувати орендну плату позивачам за вказаний період, оскільки існував факт подвійної реєстрації договору оренди землі, якою користувався інший Орендар ТОВ Орільські ниви .

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 листопада 2010 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за реєстровим № 2-2367, належить 1/2 частини земельної ділянки площею 5,370 га. (ріллі 5,370 га.), кадастровий номер 1223210500:02:037:0663, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

ЇЇ право власності на земельну ділянку площею 5,370 га, кадастровий номер 1223210500:02:037:0663 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 27 березня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Співак С.Г. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 12100820 від 02 квітня 2014 року, номер запису про право власності: 5195646, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 19872260 від 02 квітня 2014 року.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 листопада 2010 року, виданого державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Крутько Л.П. за реєстровим № 2-2370, належить 1/2 частини земельної ділянки площею 5,370 га. (ріллі 5,370 га.), кадастровий номер 1223210500:02:037:0663, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Встановлено, що у 2005 році між спадкодавцем ОСОБА_3 (Орендодавцем) та ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро (Орендарем) укладено Договір оренди без дати та номеру (далі по тексту Договір оренди), зареєстрований 28 лютого 2005 року у Новомосковському державному земельному кадастровому центрі за № 04-05-126-01193.

У відповідності до до абз. 3 п. 2.2 Договору, Орендар також гарантував продаж Орендодавцю зерна різного до 2 тони та іншої сільськогосподарської продукції по цінам реалізації на момент видачі і надавати послуги (оранка, культивація, завезення соломи, ритуальні послуги та інше).

На виконання п. 3 Договору оренди спадкодавець ОСОБА_3 (Орендодавець) в день підписання Договору оренди землі також підписав акт приймання-передачі (без дати), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу.

Встановлено, що 26 травня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-02638 між спадкодавцем ОСОБА_3 (Орендарем) та ТОВ АФ Олімпекс-Агро було зареєстровано Додаткову угоду без номеру та дати до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ними у 2005 році.

За змістом Додаткової угоди до Договору оренди землі, сторонами було вирішено: внести зміни до абз. 1 п. 2.2. Договору, яким змінили орендну плату в грошовій формі у розмірі 2 (Двох) відсотків від грошової оцінки землі, що становить 1 289,00 грн., зокрема Орендар проводить безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранку та культивацію присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га., відшкодовує витрати на поховання. У випадку прийняття відповідними державними органами нормативних документів про підвищення вартості орендної плати за земельну ділянку, Орендар також повинен підняти вартість орендної плати та внести відповідні зміни в Договір оренди земельної ділянки; внести зміни до абз. 1 п. 2.3 Договору, яким зазначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

Судом встановлено, що 26 серпня 2016 року між позивачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ АФ Олімпекс-Агро було укладено Додаткові угоди про заміну сторони у зобов`язанні до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_3 та відповідачем, відповідно до яких новими Орендодавцями за договором оренди стали позивачі. Зазначені додаткові угоди були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора, тобто приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В., індексний номер: 31528771 від 23 вересня 2016 року та індексний номер: 31528829 від 23 вересня 2016 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 116800764 від 13 березня 2018 року.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року у справі № 183/5921/17 задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Олімпекс-Агро", третя особа - ОСОБА_1 про визнання Додаткової угоди недійсною, витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом скасування державної реєстрації . Визнано недійсною Додаткову угоду від 26 травня 2009 року до Договору оренди земельної ділянки, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровану в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 26 травня 2009 року за № 04-09-126-02638 та зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В., індексний номер: 31528771 від 23 вересня 2016 року; визнано недійсною Додаткову угоду про заміну сторони у зобов`язанні від 26серпня 2016 року до Договору оренди земельної ділянки, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" та ОСОБА_2 , зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В., індексний номер 31528771 від 23 вересня 2016 року; витребувано 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 1223210500:02:037:0663, площею 5,370 га, яка розташована на території Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області із чужого незаконного володіння шляхом скасування рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В., індексний номер: 31528771 від 23 вересня 2016 року, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про інше речове право за № 16538255.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 січня 2019 року зазначене вище рішення суду першої інстанції скасоване, в позові відмовлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Також, відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 3 розділу "Інші умови" Договору оренди землі передбачено, що в разі переходу права власності до інших осіб Договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Згідно із приписами ч.ч. 1, 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Отже, 09 листопада 2010 року позивач ОСОБА_1 та 10 листопада 2010 року набувши право власності по1/2 частини на земельну ділянку площею 5,370 га., кадастровий номер 1223210500:02:037:0663 набули прав та обов`язків за Договором оренди землі, укладеним між спадкодавцем ОСОБА_3 та відповідачем, та стали новими Орендодавцями.

Як зазначено вище, укладений між спадкоємцем (Орендодавцем) та Відповідачем Договір оренди землі (п.2.2. Договору з урахуванням Додаткової угоди) визначає три основні складові орендної плати, якими є: орендна плата у грошовій формі 2% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Таким чином, сторони за Договором оренди з урахуванням укладеної Додаткової угоди погодили 3 складових орендної плати: грошову - орендна плата у грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; відробіткову - оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця розміром до 0,40 га.; натуральну - безкоштовна поставка соломи до садиби Орендодавця. Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на неї, між сторонами існує спір щодо розміру орендної плати за 2017-2020 роки, а саме позивач зазначає, що орендна плата за 2017-2020 роки складала 6,5% від нормативної грошової оцінки землі, в свою чергу відповідач стверджує, що розмір орендної плати за вказані роки складав за 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що наказом відповідача № 9 від 23 лютого 2017 року з 01 січня 2017 року встановлено розмір річної орендної плати по відділенням, згідно з яким у пункті № 19 відділення Дзержинського (місце знаходження земельної ділянки позивачів) розмір відсотка складає 6,5 від вартості нормативної грошової оцінки землі 212 731,20 грн; у п. 20 встановлено 5,5 % від вартості нормативної грошової оцінки землі; у п. 21 встановлено 4%, а в п. 22 зазначеного наказу розмір річної орендної плати становить 3% від вартості нормативної грошової оцінки землі.

З наведеного слідує, що у самому тексті наказу зазначено: Установити з 01 січня 2017 року розмір орендної плати згідно з укладеними договорами по відділенням:… , і при цьому для відділення Дзержинського першим рядком, який за порядковим номером відповідає номеру 19 встановлено відсоткову ставку 6,5% від вартості нормативної грошової оцінки землі.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що з 2017 року було встановлено орендну плату для позивача у розмірі 3%, оскільки такий розмір орендної плати було встановлено значно раніше на виконання Указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" та Указу Президента України від 19 серпня 2008року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", якими запроваджено плату за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Отже, суд приходить до висновку, що розмір орендної плати встановлено першим рядком зазначеного наказу, а наступні рядки відображають розмір орендної плати за попередні періоди (роки).

Також суд відхиляє посилання представника відповідача про те, що до Договору оренди не вносилися зміни щодо розміру орендної плати, тому її розмір залишився незмінним, з огляду на нижченаведене.

Так, відповідно до абз. 2 п. 2.2. договору, сторони визначили, що вказана у цьому договорі орендна плата також коригуватиметься орендарем шляхом видання наказу без внесення доповнень до договору у наступних випадках: у разі зміни законодавством мінімальної орендної плати; у разі індексації законодавством грошової оцінки землі. В цій частині зміни до укладеного договору оренди сторонами не вносилися.

Відповідне коригування орендної плати і було вчинено відповідачем (Орендарем) шляхом видання внутрішнього наказу №9 від 23 лютого 2017 року.

При цьому, суд звертає увагу, що Додатковою угодою від 27 травня 2009 року, не скасовувався передбачений абз. 2 п. 2.2. договору обов`язок орендаря коригувати орендну плати без внесення доповнень до договору у передбачених договором випадках.

Як вже було встановлено, відповідно до внутрішнього наказу відповідача № 9 від 23 лютого 2017 року розмір орендної плати за 2017 рік складає 6,5 % від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, що становить 212 731,20 грн.

Згідно з інформацією наданою Головним управлінням Держгеокадастру у Новомосковському районі Дніпропетровської області нормативна грошова оцінка земельної ділянки належної позивачам за 2017-2020 роки становила: станом на 01.01.2017 рік - 212 730,00 грн.; станом на 01.01.2018 рік - 221 750,00 грн.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

З урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її збільшення, за період дії спірного договору (2017-2020 роки), розмір орендної плати в грошовому виразі, який підлягав сплаті позивачам повинен був складати 55 896,34 грн., з яких:

-за 2017 рік - 13 827,53 грн. (212 731,20 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2018 рік - 13 827,53 грн. (212 731,20 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2019 рік - 13 827,53 грн. (212 731,20 грн. : 100% х 6,5%);

-за 2020 рік - 14 413,75 грн. (221 750,00 грн. : 100% х 6,5%).

У судовому засіданні встановлено, що за 2017-2020 роки виплата орендної плати ні в грошовій, ні в натуральній формі відповідачем не здійснювалась. Вказана обставина визнана сторонами та у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Як зазначалося вище, в позовній заяві позивач просив стягнути орендну плату за період 2017-2020 роки в розмірі 55 896,10 грн., з яких: за за 2017 рік - 13 827,45 грн. (212 730,00 грн. : 100% х 6,5%);за 2018 рік - 13 827,45 грн. (212 730,00 грн. : 100% х 6,5%); за 2019 рік - 13 827,45 грн. (212 730,00 грн. : 100% х 6,5%); за 2020 рік - 14 413,75 грн. (221 750,00 грн. : 100% х 6,5%).

Проте, суд не може погодитися з даним розрахунком позивача, так як він здійснений без врахування утримання податку та військового збору, що суперечить умовам Договору оренди, яким визначено, що орендна плата сплачується після утримання прибуткового податку.

Приписами п. 170.1 ст.170 ПК України визначено особливості нарахування (виплати) та оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).

Так, п.п.170.1.1 п.170.1 ПК України визначає, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі..

П.170.1.4 п.170.1 ст.170 ПК України вказує, що доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставками, визначеними пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

П.167.1 ст.167 ПК України визначає, що Ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

З 2015 року, відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Таким чином, відповідачем з урахуванням норм ПК України, під час нарахування орендної плати з суми нарахованої орендної плати, як податковим агентом платника податку повинно бути перераховано податок на прибуток фізичних осіб та утримано військовий збір. Відтак, сума орендної плати, належна до виплати позивачу становить:

-за 2017 рік -11 131,16грн. (13 827,53 грн. - 2 488,96 грн. (ПДФО 18%)-- 207,41 грн. (ВЗ 1,5 %));

-за 2018 рік -11 131,16 грн. (13 827,53 грн. -2 488,96 грн. (ПДФО 18%) -207,41 грн. (ВЗ 1,5 %));

-за 2019 рік - 11 131,16 грн. (13 827,53 грн. -2 488,96 грн. (ПДФО 18%) -207,41 грн. (ВЗ 1,5 %));

-за 2020 рік - 11 603,06 грн. (14 413,75 грн. - 2 594,48 грн. (ПДФО 18%) - 216,21 грн. (ВЗ 1,5%)).

За таких обставин, за Договором оренди земельної ділянки за період з 2017-2020 роки до стягнення підлягає орендна плата в сумі 44 996,54 грн.

В той же час, суд звертає увагу, що позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , як спадкоємці, мають право на отримання орендної плати пропорційно розміру їх часток у спадщині, а саме по 1/2, що становить по 22 498,27 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання в частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач не виконував свої обов`язки щодо сплати орендної плати в повному обсязі та у строк, передбачений Договором оренди землі з урахуванням змін, викладених в Додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач допустив невиконання умов договору щодо виплати орендної плати, відповідно до зазначених норм цивільного законодавства та договору, суд вважає за необхідне стягнути штрафні санкції в межах строку позовної давності.

Відносно інфляційних втрат за прострочення сплати орендної плати за 2017 рік, за умовами укладеного між сторонами договору зобов`язання мало бути виконане у строк до 30 грудня 2017 року; за 2018 рік - до 30 грудня 2018 року, за 2019 рік - до 30 грудня 2019 року, за 2020 рік - до 30 грудня 2020 року, а тому строк штрафних санкцій підлягає нарахуванню з 31 грудня 2017 року, з 31 грудня 2018 року, з 31 грудня 2019 року та з 21 грудня 2020 року, проте виходячи з принципу диспозитивності та заявленого позивачем періоду з 01 січня 2018 року по 27 жовтня 2020 року згідно приписів ст. 13 ЦПК України (в межах заявлених вимог) розрахунок інфляційних втрат здійснюється наступним чином:

Інфляційні втрати за 2017 рік за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 рік. Формула сукупного індексу інфляції: ІІс = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ). Де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Сукупний індекс інфляції - IІс: (101,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,10 : 100) x (100,80 : 100) x (100,00 : 100) x (100,00 : 100) x (99,30 : 100) x (100,00 : 100) x (101,90 : 100) x (101,70 : 100) x (101,40 : 100) x (100,80 : 100) = 1.09777104.

Інфляційне збільшення:13 827,53 x 1.09777104 - 13 827,53 = 1 351,93 грн.

Розрахунок інфляційних втрат за 2018 рік період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року:

Сукупний індекс інфляції - IІс: (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) = 1.04053724.

Інфляційне збільшення:13 827,53 x 1.04053724 - 13 827,53 = 560,53 грн.

Розрахунок інфляційних втрат за 2019 рік період з 01.01.2020 року по 27.10.2020 року:

Сукупний індекс інфляції - IІс: (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) = 1.02720461.

Інфляційне збільшення:14 413 ,75 x 1.02720461 - 14 413,75 = 392,12 грн.

Оскільки позивачами вимоги в частині інфляційних втрат за 2020 рік не заявлялися, судом за цей період розрахунок не здійснюється.

Таким чином, інфляційні втрати за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року складають 2 304,58 грн., що пропорційно від розміру 1/2 частки позивачів у спадщині становить по 1 152,29 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Стосовно 3% річних за прострочення сплати орендної плати за 2017 рік, за умовами укладеного між сторонами договору зобов`язання мало бути виконане у строк до 30 грудня 2017 року; за 2018 рік - до 30 грудня 2018 року, за 2019 рік - до 30 грудня 2019 року, за 2020 рік - до 30 грудня 2020 року, а тому строк штрафних санкцій підлягає нарахуванню з 31 грудня 2017 року, з 31 грудня 2018 року, з 31 грудня 2019 року та з 31 грудня 2020 року, проте виходячи з принципу диспозитивності та заявленого позивачем періоду з 01 січня 2018 року по 27жовтня 2020 року згідно приписів ст. 13 ЦПК України (в межах заявлених вимог) розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

3% річних за 2017 рік період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року розраховуються наступним чином:

-з 01.01.2018року до 31.12.2019 року: 13 827,53 грн. (орендна плата за 2017 рік) x 3 % x 730 (кількість днів у періоді) : 365 : 100= 829,65 грн.;

-з 01.01.2020 року до 27.10.2020: 13 827,53 грн. (орендна плата за 2017 рік) x 3 % x 301 (кількість днів у періоді) : 365 : 100 = 341,15 грн ., а всього -1 170,80 грн.

3% річних за 2018 рік період з 01.01.2019 року по 27.10.2018 року розраховуються наступним чином:

- з 01.01.2019 року до 31.12.2019 року: 13 827,53 грн. (орендна плата за 2018 рік) x 3 % x 365 (кількість днів у періоді) : 365 : 100 = 414,83 грн.

- з 01.01.2020 року до 27.10.2020 року: 13 827,53 грн. (орендна плата за 2018 рік) x 3 % x 301 (кількість днів у періоді) : 365 : 100 = 341,15 грн.,а всього - 755,98 грн.

Враховуючи, що строк виконання зобов`язання з виплати орендної плати за 2019 рік визначений до 30 грудня 2019 року, в той час як 3% річних за цей період повинні нараховуватися з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, розрахунок 3% річних за цей період судом не проводиться, оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, а позивачем в цій частині під час розгляду справи вимоги не уточнялись.

Таким чином, 3% річних за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року складають 1926,78 грн., що пропорційно від розміру 1/2 частки позивачів становить по 963,39 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати, суд виходить з наступного.

За частиною 1 та 2 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, при цьому, проценти на неустойку не нараховуються.

Розрахунки розміру пені за невиконання зобов`язання щодо виплати орендної плати за 2017-2019 роки позивачами здійснений за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року.

Як вже встановлено, сторони укладаючи спірний договір оренди землі погодили, що Орендар несе відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати у вигляді пені у розмірі 0,01 відсотка від суми недоїмки за кожен день прострочки (п. 3 розділ №Відповідальність сторін ).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу Україниперіод, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання, не обмежується.

Відповідно до частини друго їстатті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже аналіз норм статт і266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18 травня 2016 року у справі №6-474цс16.

Вимогу про стягнення пені позивачем заявлено поза межами спеціального строку позовної давності у один рік, а саме за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року.

Відповідачем у відзиві висловлена позиція про невірне нарахування позивачем пені за період з 01.01.2018 по 27.10.2020 року, оскільки перевищує спеціальний строк позовної давності, встановлений в один рік нормами ч. 2 ст. 258 ЦК України, у зв`язку з чим останній просив до вимог про стягнення пені застосувати строк позовної давності в один рік.

Так, позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з позовом до суду звернулася 30.10.2020 року, а отже початок річного строку позовної давності починається з 31.10.2019 року.

При цьому позовні вимоги позивачем заявлені та розраховані за період по 27.10.2020 року.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кінцевий строк здійснення розрахунку пені становить саме 27.10.2020 року, тобто в межах заявлених позивачем вимог.

Таким чином, розмір пені судом обраховується за період з 31.10.2019року по 27.10.2020 рік.

Як встановлено вище, заборгованість з орендної плати за 2017-2020 роки склала 44 996,54 грн., з яких: за 2017 рік - 13 827,53 грн.; за 2018 рік - 13 827,53 грн., за 2019 рік - 13 827,53 грн. та за 2020 рік - 14 413,75 грн.

Оскільки строк виконання зобов`язання з виплати орендної плати за 2017 рік визначений до 30 грудня 2017 року, в даному випадку пеня за цей період повинна нараховуватися починаючи з 01.01.2018 року, в той же час, встановивши, що позивачам було відомо про невиплату орендної плати за 2017 рік вже 01.01.2018 року, тоді як з позовом вони звернулися в жовтні 2020 року, суд дійшов висновку про доцільність застосування строку позовної давності до даних правовідносин та відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С x РП x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, РП - розмір пені, зазначений в договорі, Д - кількість днів прострочення.

Пеня за 2018-2019 роки за період з 31.10.2019 року по 27.10.2020 року розраховуються наступним чином:

- 13 827,53 грн. (орендна плата за 2018 рік) x 0,01 x 363 : 100 = 501,94 грн.;

- 13 827,53 грн. (орендна плата за 2019 рік) х 0,01 х 363 : 100 = 501,94 грн.

Враховуючи, що строк виконання зобов`язання з виплати орендної плати за 2020 рік визначений до 30 грудня 2020 року, в даному випадку пеня за цей період повинна нараховуватися починаючи з 01.01.2021 року та в межа строку позовної давності в один рік, а тому розрахунок пені за цей період судом не проводиться, оскільки він передчасний, при цьому суд не може вийти за межі позовних вимог, а позивачем вимоги в цій частині не уточнялись.

Таким чином, загальна сума пені за 2018-2019 роки складає 1 003,88 грн., що пропорційно від розміру 1/2 частки позивачів становить по 501,94 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Доводи представника відповідача про відсутність обов`язку сплачувати орендну плату у зв`язку з тим, що позивачами передано земельну ділянку іншому Орендарю, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 95415184 від 23 серпня 2017 року вбачається, що 13 жовтня 2016 року за земельною ділянкою кадастровий номер 1223210500:02:037:0663 було зареєстровано право оренди земельної ділянки за Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю Орільські ниви , підстава - Договір оренди землі, серія та номер: 01-16-0663 від 22 вересня 2016 року, строк дії договору: 10 (десять) років, Орендодавці: ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ярмолюк Маргаритою Миколаївною, індексний номер: 31851934 від 13 жовтня 2016 року.

07 лютого 2018 року відповідач звертався до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державного реєстратора, зокрема і щодо реєстрації оренди земельної ділянки позивачів. Наказом Міністерства юстиції № 642/5 від 06 березня 2018 року рішення державного реєстратора - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ярмолюк Маргаритою Миколаївною, індексний номер: 31851934 від 13 жовтня 2016 року скасовано.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 116800764 від 13 березня 2018 року, зокрема Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 15 жовтня 2020 року право оренди спірної земельної ділянки зареєстровано за відповідачем ТОВ АФ Олімпекс-Агро .

Відповідач, обґрунтовуючи строки звернення із вищезазначеною скаргою до Міністерства юстиції України зазначив, що про існування оскаржуваного рішення приватного нотаріуса та Договору оренди з ТОВ Орільські ниви відповідач дізнався у лютому 2018 року від представників ТОВ Орільські ниви , які вимагали передачі їм у користування земельні ділянки. Наведене спростовує доводи представника відповідача про те, що у 2017-2020 роках він не використовував земельну ділянку, належну позивачу, оскільки вона вибула з його користування на підставі Договору оренди, укладеного 22 вересня 2016 року між позивачами та ТОВ Орільські ниви .

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на ту обставину, що спірна земельна ділянка не перебувала у його користуванні протягом 2017-2020 років, проте жодного доказу на підтвердження цього факту не надав. Також відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що позивачами чинилися будь-які перешкоди відповідачу у користуванні земельною ділянкою.

При цьому суд зауважує, що реєстрація Договору оренди спірної земельної ділянки з ТОВ Орільські ниви у період з 13 жовтня 2016 року по 06 березня 2018 року не свідчить про те, що відповідач був обмежений у використанні земельної ділянки, а також не може бути підставою для звільнення його від виконання обов`язку зі сплати орендної плати.

З позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою у зазначений період відповідач не звертався, натомість звернення до суду з відповідним позовом не є обов`язком відповідача, проте невчинення таких дій у сукупності з іншими доказами спростовує доводи відповідача про вибут тя земельної ділянки з його користування.

З урахуванням наведеного, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, з відповідача на користь позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить стягнути по 25 115,89 грн., з яких: заборгованість по орендній платі за 2017-2020 роки в сумі 22 498,27 грн.; інфляційні втрати за 2017-2019 роки за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року в сумі 1 152,29 грн.; 3% річних за 2017-2019 роки за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року в сумі 963,39 грн., а також пеню за 2018-2019 роки за період з 31.10.2019 року по 27.10.2020 року в сумі 501,94 грн.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог в частині розірвання договору оренди, суд виходить з наступного.

Однією з підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, позивач у позові визначає систематичне невиконання умов Договору в частині своєчасної сплати орендної плати у грошовій формі та в частині надання послуг з оранки і культивації присадибної ділянки та завезення соломи до садиби Орендодавця.

В той же час, судом було встановлено, що за період з 2017-2020 роки відповідачем не виплачена орендна плата в грошовій формі за вказаний період, зокрема не виконувались зобов`язання з оранки, культивації присадибної ділянки розміром до 0,40 га. та не здійснювались послуги щодо безкоштовної поставки соломи до садиби позивача за 2017-2020 роки, в тому числі останній не компенсував відсутність даних послуг, що передбачено умовами Договору.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України Про оренду землі відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст. 21, 22 Закону України Про оренду землі , в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5 статті 24 Закону України Про оренду землі встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Так, Договором оренди передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату, утримувати з орендної плати прибутковий податок та вносити його до бюджету. Нести відповідальність за несвоєчасну сплату орендної плати.

Як зазначалося вище, укладений Договір, з урахуванням Додаткової угоди, визнаного сторонами факту збільшення розміру Орендної плати визначає три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі 6,5% від грошової оцінки землі, безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Пункт 3 ч. 1 ст.3 ЦК України визначає однією з загальних засада цивільного законодавства свободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України).

Частина 1 ст. 14 ЦК України визначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже встановлено, заборгованість з орендної плати за 2017-2020 роки у передбачені умовами Договору оренди землі строки відповідачем не сплачена.

Водночас, підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата відповідачем позивачу орендної плати у встановлені договором строки, зокрема орендної плати визначеної Договором у формі оранки та культивації присадибної ділянки Орендодавця, та поставки соломи до садиби Орендодавця за 2017- 2020 роки, з урахуванням наявних в справі доказів, які підтверджують наявність такої земельної ділянки та враховуючи не надання відповідачем доказів на підтвердження виконання цих послуг протягом цього періоду.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17 Верховний Суд України зробив висновок про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до 6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро систематично порушувалося виконання зобов`язання за спірним Договором по сплаті орендної плати за 2017-2020 роки, зокрема в частині проведення оранки та культивації присадибної земельної ділянки, а також поставки соломи протягом цього періоду, в той час як сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди. Тобто, позивачі не отримали вчасно того, на що вони розраховували при наявності діючої угоди. Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов`язку зі своєчасної сплати орендної плати, є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке, з огляду на положення статті 526 ЦК України, дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість у подальшому.

Таким чином, встановивши, що ТОВ Агрофірма Олімпекс-Агро не виконало зобов`язання за спірним Договором оренди землі, що порушило передбачене договором право орендодавця на її своєчасне отримання, зокрема в повному обсязі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_1 і ОСОБА_2 навели попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 1 681,60 грн. та 840,80 грн., а також витрат на правову допомогу в сумі 12 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення Саленко В.П. і Саленко О.П. витрат на адвоката надано: договір № 02/0620 від 25.06.2020 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 ; договір № 03/06-20 від 25.06.2020 року про надання правової допомоги ОСОБА_2 ; ордер адвоката серії АЕ № 1040947 від 26.10.2020 року про надання правової допомоги ОСОБА_1 за Договором № 02/06-20 від 25.06.2020 року; ордер адвоката серії АЕ № 1040944 від 26.10.2020 року про надання правової допомоги ОСОБА_2 за Договором № 03/06-20 від 25.06.2020 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 18.06.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року та попередні розрахунки № б/н від 25.06.2020 року про надання юридичних послуг до Договору № 02/06-20 та № 03/06-20 від 25.06.2020 року, згідно яких кожному позивачу надається наступні послуги на суму 6 000,00 грн., з яких: 350,00 грн. - консультація; 650,00 грн. - послуги щодо аналізу та збору доказів; 2 500,00 грн. - послуги зі складання та подачі до суду даної позовної заяви, а також 2 500,00 грн. - послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції.

Однак, в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі наданих адвокатом послуг, а також докази на підтвердження сплати позивачами коштів в розмірі 12 000,00 грн. (тобто кожним по 6 000,00 грн.), а саме квитанції, платіжні доручення, будь-які розрахункові документи, в тому числі довідка в довільній формі.

При цьому, суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

В свою чергу, представник відповідача ТОВ АФ Олімпекс-Агро у відзиві заперечував проти стягнення з товариства витрат на правову допомогу в зазначеному розмірі, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, зокрема матеріали справи не містять доказів їх понесення позивачами.

Однак, в силу приписів ст. 137, 141 ЦПК України позивачами, кожним окремо, не надано жодних доказів, які б підтверджували факт понесення ними витрат в зазначеному вище розмірі.

Враховуючи те, що позивачами в передбачені законом строки не подано належних доказів понесення ними витрат на правничу допомогу, суд на підставі вищевикладеного відмовляє останнім у відшкодуванні цих витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем ОСОБА_2 у позові заявлено дві позовні вимоги - майнового та немайнового характеру, за кожну з яких сплачено 840,80 грн. судових витрат. Оскільки судом задоволено вимогу немайнового характеру про розірвання договору оренди, в цій частині судові витрати в сумі 840,80 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 ..

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості по орендній платі задоволені частково, з відповідача на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог майнового характеру в сумі 658,83 грн. (840,80 грн. х 25 115,89 грн./32 053,16 грн.).

Позивачем ОСОБА_1 у позові заявлено позовну вимогу майнового характеру, за яку остання сплатила суму судового збору в розмірі 840,80 грн., а тому, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по орендній платі задоволені частково, з відповідача на її користь необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог майнового характеру в сумі 658,83 грн. (840,80 грн. х 25 115,89 грн./32 053,16 грн.).

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Олімпекс-Агро про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі, - задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 5, 370 га. (рілля 5,370 га.) кадастровий номер 1223210500:02:037:0663, без номеру та дати, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою Олімпекс-Агро (код ЄДРПОУ 30195842) та спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкоємцями якого є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований 28 березня 2006 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного земельного кадастру за № 04-06-126-965, зі змінами та доповненнями викладеними в Додатковій угоді, зареєстрованої 26 травня 2009 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-02638, Додаткових угодах про заміну сторони у зобов`язанні від 26 серпня 2016 року, та в подальшому зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Клименко В.В. на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31528829 від 23 вересня 2016 року ( номер запис у про інше речове право: 16538299) та індексний номер: 31528771 від 23 вересня 2016 року (номер запису про інше речове право: 16538255).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за 2017-2020 роки в сумі 22 498,27 грн.; інфляційні втрати за 2017-2019 роки за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року в сумі 1 152,29 грн.; 3% річних за 2017-2019 роки за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року в сумі 963,39 грн., а також пеню за 2018-2019 роки за період з 31.10.2019 року по 27.10.2020 року в сумі 501,94 грн., а всього - 25 115,89 грн. (двадцять п`ять тисяч сто п`ятнадцять грн. 89 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2017-2020 роки в сумі 22 498,27 грн.; інфляційні втрати за 2017-2019 роки за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року в сумі 1 152,29 грн.; 3% річних за 2017-2019 роки за період з 01.01.2018 року по 27.10.2020 року в сумі 963,39 грн., а також пеню за 2018-2019 роки за період з 31.10.2019 року по 27.10.2020 року в сумі 501,94 грн., а всього - 25 115,89 грн. (двадцять п`ять тисяч сто п`ятнадцять грн. 89 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 658,83 грн. (шістсот п`ятдесят вісім грн. 83 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 499,63 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят дев`ятьгрн. 63 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - відмовити.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма Олімпекс-Агро , код ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження юридичної особи: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 15 листопада 2021 року.

Суддя Д.І. Городецький


Суд	Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	15.11.2021
Оприлюднено	21.12.2021
Номер документу	102013404
Судочинство	Цивільне