Рішення

від 20.12.2021 по справі 120/13721/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 грудня 2021 р. Справа № 120/13721/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області про визнати протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач 1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач 2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , позивач 3), ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 , позивач 4), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 , позивач 5 ), ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 , позивач 6), ОСОБА_7 (далі - ОСОБА_7 позивач 7) із позовом до Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області (далі -Жмеринська міськрада Жмеринського району Вінницької області, відповідач), в якому просили :

- визнати протиправним та скасувати рішення 14 сесії 8 скликання від 28.09.2021 р., яким відмовлено в затвердженні проекту стосовно передачі у власність земельних ділянок з кадастровими номерами №0521083600:02:001:0435, №0521083600:02:001:0436 ,№0521083600:02:001:0437, №0521083600:02:001:0438, №0521083600:02:001:0439, №0521083600:02:001:0440, №0521083600:02:001:0441.

- зобов`язати затвердити розроблений проект щодо відведення земельних ділянок у власність та передати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства на території Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області за межами населеного пункту ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером №0521083600:02:001:0438, ОСОБА_2 №0521083600:02:001:0439, ОСОБА_3 №0521083600:02:001:0435, ОСОБА_4 №0521083600:02:001:0441, ОСОБА_5 №0521083600:02:001:0436, ОСОБА_6 №0521083600:02:001:0440, ОСОБА_7 №0521083600:02:001:0437.

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що їм безпідставно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою з тих мотивів, що спірні землі віднесено до земель оборони, адже як свідчать витяги із ДЗК землі є вільними та не перебувають у постійному користуванні будь-якої установи. Відтак, спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

23.10.2021 р. ухвалою відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

15.11.2021 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що земельні ділянки, на які претендують позивачі віднесені до земель оборони. Окремо вказав й на те, що Господарським судом Вінницької області відкрито провадження у справі №902/866/21, предметом якого є оскарження розпорядження, яким вилучено земельні ділянки у колишнього військового радгоспу "Вінницький". Відтак, на думку відповідача, спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

18.11.2021 р. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачів вказує на безпідставність мотивів відзиву і вкотре зазначає, що жодних доказів, які б підтверджували факт перебування спірних земель у користуванні в тому числі Міністкрства Оборони або його структурних підрозділів відповідачем не надано.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази , суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулись до Жмеринської міської ради із клопотаннями про затвердження проектів землеустрою та передачі у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області. До даного клопотання долучено проект землеустрою та витяг з ДЗК.

28.09.2021 р. Жмеринською міською радою Вінницької області прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з підстав того, що бажані землі відносяться до земель оборони державної форми власності.

Не погоджуючись із рішенням, позивачі звернулись до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт б частини 1 статті 121 ЗК України).

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

На час звернення позивачів із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чинним було наступне нормативно-правове регулювання особливостей безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відтак, застосовуючи норми ч. 7 ст. 118 ЗК України, із застосуванням принципу мовчазної згоди позивачами замовлено виготовлення (розробку) проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на території Жмеринської міської ради.

Згідно з вимогами статті 50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено ба

Відповідно до частини 8 статті 118 ЗК України (в редакції чинній до 27.05.2021 року) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (в редакції чинній до 27.05.2021 року), і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 6 статті 186 ЗК України (в редакції чинній до 27.05.2021 року).

Згідно зі статтею 186-1 ЗК України (в редакції чинній до 27.05.2021 року) проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Суд акцентує увагу на змісті витягів з ДЗК, зокрема,

- №НВ-68139802622021 від 10.06.2021 р. стосовно земельної ділянки №0521083600:02:001:0438;

- №НВ-7116517992021 від 17.06.2021 р. стосовно земельної ділянки №0521083600:02:001:0439;

- №НВ-531827352021 від 03.06.2021 р. стосовно земельної ділянки №0521083600:02:001:0435;

- №НВ-0711848872021 від 11.08.2021 р. стосовно земельної ділянки №0521083600:02:001:0441;

- №НВ-6509435562021 від 08.06.2021 р. стосовно земельної ділянки №0521083600:02:001:0436;

- №НВ-0711588392021 від 09.06.2021 р. стосовно земельної ділянки №0521083600:02:001 : 0437;

- №НВ-7421113922021 від 23.06.2021 р. стосовно земельної ділянки №0521083600:02:001:0440, у яких не встановлено жодних обмежень та визначено категорію землі землі сільськогосподарського призначення .

Окрім того, в проекті землеустрою наданому відповідачеві на затвердження у розділі "Перелік обмежень щодо використання земельної ділянки", вказано, що стосовно земельних ділянок із кадастровими номерами №0521083600:02:001:0438, №0521083600:02:001:0439, №0521083600:02:001:0435, №0521083600:02:001:0436, №0521083600:02:001:0440, №0521083600:02:001:0441, - відсутні обмеження у використанні.

Суд вказує, що частина дев"ята статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021 року) встановлювала, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивачів із клопотаннями про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на час розроблення проекту землеустрою, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку, - у відповідача виникав у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до статті 186-1 ЗК України.

Суд бере до уваги, що на час звернення до відповідача із клопотаннями про затвердження проекту землеустрою у Законі України "Про землеустрій", Земельний кодекс України внесено зміни, а статтю186-1 ЗК України виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021 року, проте це не звільняє відповідача від обов`язку розглянути у двотижневий строк клопотання позивачів та затвердити проект землеустрою, оскільки частина 9 статті 118 ЗК України чітко вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до норм частини 15 статті 123 Земельного кодексу України, підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином законодавцем чітко передбаченні підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, які дотримані відповідачем не були.

Відтак, із урахуванням вищевказаного, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що спірні земельні ділянки відносятся до земель оборони, оскільки це не підтверджено жодними доказами. Більш того, як вже зазначалось, матеріали проекту землеустрою свідчать про те, що землі належать до земель сільськогосподарського призначення та будь-які обмеження, в т.р. право користування ними, - відсутні.

Не враховуються судом й посилання відповідача на перебування в Господарському суді Вінницької області справи №902/866/21, предметом якої є оскарження розпорядження, яким вилучено земельні ділянки у колишнього військового радгоспу "Вінницький", оскільки жодних доказів, які б вказували, що земельні ділянки, на які претендують позивачі пов' язані із цим розпорядженням - суду не надано.

Визначаючись щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передати у власність, суд зазначає наступне.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).

Обраний позивачами спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному.

Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, в постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Суд вказує, що частина 8 статті 186 ЗК України передбачає, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.

Враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка в даному випадку, свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційних прав фізичних осіб на землю, суд вважає, що відповідача необхідно зобов`язати прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою позивачів щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства.

На переконання суду, зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства забезпечить ефективний судовий захист порушених прав позивачів та призведе до реального їх відновлення.

При цьому, обираючи спосіб захисту порушених прав позивачів суд враховує правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24.01.2020 та №560/1334/19 від 27.01.2021, яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність.

В свою чергу, за матеріалами даної справи та встановленими судом обставинами, аналізуючи поведінку відповідача, суд дійшов переконання, що інший спосіб судового захисту неможливо застосувати, так як ним не буде забезпечено ефективне відновлення порушених прав позивача та не виключається повторність звернень позивача за захистом до суду з питань реалізації права на землю.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивачів належить стягнути 908 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Жмеринської міської ради Вінницької області 14 сесії 8 скликання від 28.09.2021 р., яким відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в затвердженні проекту землеустрою стосовно передачі у власність земельних ділянок з кадастровими номерами №0521083600:02:001:0435, №0521083600:02:001:0436 ,№0521083600:02:001:0437, №0521083600:02:001:0438, №0521083600:02:001:0439 , №0521083600:02:001:0440, №0521083600:02:001:0441.

Зобов`язати Жмеринську міську раду Жмеринського району Вінницької області затвердити розроблений проект щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області за межами населеного пункту та передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із кадастровим номером №0521083600:02:001:0438, ОСОБА_2 земельну ділянку із кадастровим номером №0521083600:02:001:0439, ОСОБА_3 земельну ділянку із кадастровим номером №0521083600:02:001:0435, ОСОБА_4 земельну ділянку із кадастровим номером №0521083600:02:001:0441, ОСОБА_5 земельну ділянку із кадастровим номером №0521083600:02:001:0436, ОСОБА_6 земельну ділянку із кадастровим номером №0521083600:02:001:0440, ОСОБА_7 земельну ділянку із кадастровим номером №0521083600:02:001:0437.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084233).

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084233).

Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084233).

Стягнути на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084233).

Стягнути на користь ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084233).

Стягнути на користь ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084233).

Стягнути на користь ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Жмеринської міської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084233).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Позивач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Позивач 3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Позивач 4: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Позивач 5: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Позивач 6: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Позивач 7: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач: Жмеринська міська рада Жмеринського району Вінницької області (вул. Центральна, 4, м. Жмеринка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03084233).

Повний текст рішення оформлено 20.12.21 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна