Ухвала

від 20.12.2021 по справі 160/6837/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 грудня 2021 року Справа № 160/6837/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/6837/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІВН" до відповідача-1 - Державної податкової служби України, відповідача-2 - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1643897/41679612 від 16.06.2020 року. Зобов`язано Державну податкову службу України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 23.10.2019р., датою її подання. В задоволені інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ІВН» (вул.Олександра Оцупа, буд.4, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 41679612) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393). Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ІВН» (вул.Олександра Оцупа, буд.4, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 41679612) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1051,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17-а, м.Дніпро, 49600; код ЄДРПОУ 43145015).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року у справі №160/6837/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІВН" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії було повернуто особі, яка її подала.

Також, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 року у відкритті апеляційного провадження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року по справі №160/6837/20 було відмовлено.

Адміністративна справа №160/6837/20 повернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2021 року (суддя Дєєв М.В.) було прийнято до провадження заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) про заміну сторони по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІВН" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва по справі №160/6837/20 - задоволено. Замінено відповідача у справі №160/6837/20 - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) в порядку процесуального правонаступництва на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658).

01.10.2021 року судом було видано представнику позивача виконавчі листи.

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІВН" надійшла заява, в якій він просить суд: зобов`язати Державну податкову службу України подати протягом місяця, з дати прийняття ухвали суду за результатами розгляду заяви, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року у справі №160/6837/20, в частині реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма ІВН №8 від 23.10.2019 року.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що 19.10.2021 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаравцем Андрієм Тарасовичем, на підставі виконавчого листа №160/6837/20, виданого 01.10.2021 року, було відкрито виконавче провадження ВП №67169631, у якому зобов`язано боржника - Державну податкову службу України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 23.10.2019 року датою її подання. Проте, на даний час рішення суду від 16.09.2020 року у справі №160/6837/20 не виконано і податкова накладна ТОВ Фірма ІВН №8 від 23.10.2019 року не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Представник позивача вважає, що Державна податкова служба України фактично ухиляється від виконання рішення суду, яке неможливо виконати в інший спосіб, ніж застосування судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання, тому представник ТОВ Фірма ІВН звернувся до суду із такою заявою.

Згідно довідки начальника управління з організаційного забезпечення суду, адміністративна справа №160/6837/20 була отримана відділом з організаційного забезпечення суду, після розгляду заяви про заміну відповідача суддею Дєєвим М.В., та у зв`язку з необхідністю розгляду заяви №3555вр-21/160/6837/20 про встановлення судового контролю, справу передано судді Сидоренко Д.В.

Разом з тим, засобами поштового зв`язку до суду від Державної податкової служби України надійшли заперечення на заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в яких представник просить суд відмовити ТОВ Фірма ІВН (код ЄДРПОУ 41679612) у задоволені заяви про встановлення судового контролю.

У запереченнях Державна податкова служба України зазначає, що відповідно до п.4 Порядку ведення ЄРПН, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, до реєстру податкових накладних вносяться відомості щодо податкових накладних/розрахунків коригування, які прийняті до Реєстру та підлягають реєстрації, реєстрацію яких зупинено, а також щодо яких у встановленому порядку прийнято рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації. Згідно з п.20 такого Порядку, у разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні/розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених п.12 Порядку, або їх реєстрація скасовується. ЄРПН працює в автоматичному режимі відповідно до вимог ПК України. Наголошує, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/6837/20 позивачем необґрунтована, тому просить відмовити у її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч.ч.4 та 5 ст.372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 1 ст.373 встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що 01.10.2021 року судом було видано представнику позивача три виконавчих листа, зокрема, щодо зобов`язання Державну податкову службу України (Львівська площа, буд.8, м.Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №8 від 23.10.2019 р., датою її подання.

Матеріалами справи підтверджується, що 19.10.2021 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаравцем Андрієм Тарасовичем, на підставі виконавчого листа №160/6837/20, виданого 01.10.2021 року, було відкрито виконавче провадження №67169631.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За змістом ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.382 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст.382 вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка суб`єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.

Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Згідно із ч.ч.2-4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

В абз.3 п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також, у Рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява №60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно із ст.1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" №1403-VIII від 2 червня 2016 року примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців.

Поряд з цим, суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч.1 ст.382 КАС України. Тобто, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Суд зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій.

При цьому визначальним є те, чи існують достатні підстави вважати, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення, маючи реальну можливість його виконати.

В матеріалах справи відсутні докази, що державним виконавцем здійснено всі виконавчі дії передбачені Законом України Про виконавче провадження щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 року у справі №160/6837/20. Державна податкова служба України також зазначає, що податкову накладну буде внесено відповідно до Порядку ведення ЄРПН.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІВН" про встановлення судового контролю передчасною, та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 249, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/6837/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ІВН" до відповідача-1 - Державної податкової служби України, відповідача-2 - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко