Постанова

від 08.12.2021 по справі 182/3252/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8242/21 Справа № 182/3252/20 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Соломці М.Я .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Гульбандян Людмили Володимирівни, третя особа ОСОБА_2 , про визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса, зобов`язання видати свідоцтва про право на спадщину,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , він успадкував житловий будинок з відповідною частиною будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , про що приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02 березня 2020 року.

Разом з цим, постановою приватного нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. від 02 березня 2020 року відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1222981000:08:002:0015, та на земельну ділянку площею 0,2489 га, кадастровий номер 1222981000:08:002:0002.

Вважає постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії незаконною, тому просить суду визнати постанову незаконною, скасувати, та зобов`язати приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. видати свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1222981000:08:002:0015, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та на земельну ділянку площею 0,2489 га, кадастровий номер 1222981000:08:002:0002, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано необґрунтованістю заявлених позовних вимог. Підстави для визнання постанови приватного нотаріуса незаконною та її скасування відсутні, оскільки остання діяла в межах наданих їй повноважень, разом з цим суд позбавлений права зобов`язувати нотаріуса вчиняти будь-дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому таке рішення є незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

Приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 за життя на підставі рішення сесії Дмитрівської сільської ради від 11 грудня 2008 №176 набув у власність земельну ділянку, площею 0,2500 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1222981000:08:002:0015 та земельну ділянку, площею 0,2489 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1222981000:08:002:0002 розташовані по АДРЕСА_1 , та отримав Державні акти на право власності на земельні ділянки 19 жовтня 2009 року (а.с.65-66 том 1).

Згідно заповіту, посвідченого 29 квітня 2010 року ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заповів житловий будинок з відповідною частиною будівель та споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП №058363, виданого 21 лютого 2005 року, земельну ділянку згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ДП №058478, виданого 21 лютого 2005 року, ОСОБА_1 (а.с.10, 79 том1).

Після смерті ОСОБА_3 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , було заведено спадкову справу №15/2018 (а.с.76, а.с. 85 том1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02 березня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Нікопольського районного нотаріального округу Гульбандян Л.В., спадкоємцем майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі за №366 (а.с.11-13,181,183 том1).

02 березня 2020 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою, в якій просив просить видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий номер 1222981000:08:002:0015 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та на земельну ділянку, площею 0,2489 га, кадастровий номер 1222981000:08:002:0002 для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належали померлому ОСОБА_3 (а.с.192 том 1).

Постановою приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Гульбандян Л.В. від 02 березня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 1222981000:08:002:0015, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельну ділянку площею 0,2489 га, кадастровий номер 1222981000:08:002:0002, для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21-23, 194-195 том1). У постанові зазначено, що ОСОБА_1 просить видати на його ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, які не зазначені в заповіті спадкодавця.

Згідно положень ст. 49 Закону України Про нотаріат (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:

1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;

2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;

3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;

4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;

5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;

6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;

7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;

8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням;

8 - 1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.

Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі №473/1878/19 зазначено, що аналіз вищезазначених норм права свідчить про те, що нотаріус зобов`язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.

На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов`язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз`яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Згідно положень ст.50 Закону України Про нотаріат (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Встановивши, що приймаючи постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус діяв в межах наданих йому повноважень та мотивував свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії, враховуючи, що факт безпідставності відмови судом не встановлений, а доказів порушення нотаріусом норм законодавства позивачем не надано, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 березня 2020 року.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі №473/1878/19 зазначено наступне.

Тлумачення ст. 50 Закону України Про нотаріат свідчить, що слід розмежовувати оскарження: 1) нотаріальної дії, 2) відмови у вчиненні нотаріальної дії; 3) нотаріального акта.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2018 року у справі № 754/16825/15-ц (провадження № 61-3156св18) викладено висновок, що суд не може зобов`язати нотаріальну контору видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону України Про нотаріат .

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 161/9939/17 (провадження № 61-40053св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта.

Тобто суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до його компетенції.

Враховуючи викладене, та те, що суд не може зобов`язувати нотаріуса вчиняти дії щодо вирішення питань, які безпосередньо не належать до його компетенції, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини у справі, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін у справі, дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги не не підлягають задоволенню, оскільки нотаріус відповідно до положень ЗУ Про нотаріат та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, розглянула заяву позивача про видачу свідоцтва про право на спадщину, за результатами розгляду якої правомірно відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що таке майно не зазначене в заповіті спадкодавця, та вчинення такої дії суперечить п.9 ч.1 ст. 49 Закону України Про нотаріат .

Посилання апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не зазначені підстави неправомірності постанови державного нотаріуса, є безпідставними, так як вказане є обставиною, яка встановлюється у мотивувальній частині судового рішення, та судом надано цим доводам належну правову оцінку.

Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України , оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Таким чином, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними у справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова