Рішення

від 20.12.2021 по справі 420/5663/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5663/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Грачука В.С.

За участю сторін:

Представника позивача: Конева К.С.

Представника відповідачів: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 до Головного управління ДПС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2020 року №0009180508, №0009200508.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) були винесені податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №84/15-32-05-09/35567/183 від 18.02.2020 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам підприємства позивача з ТОВ УКР МБК за період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року та ТОВ Ексімпторг ЛТД за період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року , а тому вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки з боку товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства при здійсненні підприємством господарської діяльності.

Ухвалою суду від 27.07.2020 року було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 07.09.2021 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання. 06.10.2020 року строк підготовчого провадження у справі було продовжено.

11.11.2020 року провадження в адміністративній справі №420/5663/20 за клопотанням представника позивача було зупинено.

21.09.2021 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання провадження у справі було поновлено, залучено в якості другого відповідача Головне управління ДПС Одеській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44069166), розпочато розгляд справи спочатку.

25.10.2021 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 09.12.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив їх задовольнити.

Представник Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) та Головного управління ДПС Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44069166) до судового засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.

Водночас Головним управлінням ДПС в Одеській області був наданий відзив на адміністративний позов (т. 1 а.с. 165-169, 177-183), з якого вбачається, що податковий орган заперечує проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 , оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом у справі встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.12.2007 року за №15561020000030212.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 68.31 Агентства нерухомості, 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, 43.34 Малярні роботи та скління, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у., 43.91 Покрівельні роботи, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін, 43.31 Штукатурні роботи, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.11 Знесення.

Товариство з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 з 31.01.2008 року є платником податків на додану вартість (т. 1 а.с. 19).

В період з 05.02.2020 року по 11.02.2020 року на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 04.02.2020 року №302 (т.1 а.с.170) , направлень на перевірку від 05.02.2020 року №347/05-08 та №346/05-08 (т. 1 а.с. 171-172) посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ УКР МБК за період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року та ТОВ Ексімпторг ЛТД за період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №84/15-32-05-09/35567/183 від 18.02.2020 року (т. 1 а.с. 18-38), у висновках якого зазначено про порушення позивачем наступних норм законодавства:

- п.44.1 ст.44, п.п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення позивачем суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 86840,00 гривень;

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п 198.3 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 282442,00 грн. в т. ч. за травень 2019 року - в сумі 97670,00 грн., за червень 2019 року - в сумі 184772,00 грн.

За результатами вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення (далі - ППР):

- від 27.03.2020 року №0009180508 (форма В4), яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 86840,00 грн. (т.1 а.с.16);

- від 27.03.2020 року №0009200508 (форма Р), яким товариству з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 423 663,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням - 282442,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 141 221,00 грн. (т.1 а.с.15).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

При цьому судом під час розгляду адміністративної справи №420/5663/20 було встановлено, що зазначені в акті перевірки №84/15-32-05-09/35567/183 від 18.02.2020 року порушення були визначені контролюючим органом товариству з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 через здійснення позивачем господарських відносини з контрагентами ТОВ УКР МБК за період з 01.05.2019 року по 31.05.2019 року та ТОВ Ексімпторг ЛТД за період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Заслухавши пояснення, доводи сторін, дослідивши заяви по суті справи та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами підпункту а пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За положеннями п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ПКУ).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом під час розгляду справи встановлено, що 02.05.2018 року між ТОВ Кайлас 2007 та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було укладено договір на закупівлю підрядних робіт за державні кошти, предметом якого є здійснення капітального ремонту Одеського дошкільного навчального закладу Ясла-сад №145, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 20/2 (т. 2 а.с. 19-26). Також 09.08.2018 року між позивачем та Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради було укладено договір на закупівлю підрядних робіт за державні кошти, предметом якого є здійснення капітального ремонту будівлі КУ Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 , розташованої за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 30/32 (т. 2 а.с. 29-36).

З метою виконання умов вищезазначених договорів, між позивачем (як замовником) та ТОВ Ексімпторг ЛТД (як підрядником) було укладено наступні договори підрядів:

- від 29.04.2021 року №2904 (т.1 а.с.39-42). предметом якого є виконання підрядником робіт з капітального ремонту елементів благоустрою території та приміщень в будівлі, розташованої за адресою: Одеса, вул. Академіка Воробйова, 20/2. Матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну, замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст. 844 ЦК України.

Відповідно до п.3.1.2 Договору №2904 підрядник зобов`язаний забезпечити виконання Робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. В разі залучення третіх осіб (субпідрядників) Підрядник залишається відповідальним перед Замовником за якість і своєчасність виконання Робіт.

Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підрядникові за даним Договором визначається відповідно до Договірної ціни, що погоджена Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), та складає 561 120,00 грн., в т. ч. ПДВ 93520 грн. 00 коп. (п.4.1 Договору №2904);

- від 30.04.2019 року №3004 (т.1 а.с.43-46), предметом якого є виконання робіт з капітального ремонту будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 30/32. Матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст. 844 ЦК України.

Відповідно до п.3.1.2 Договору №3004 підрядник зобов`язаний забезпечити виконання Робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. В разі залучення третіх осіб (субпідрядників) Підрядник залишається відповідальним перед Замовником за якість і своєчасність виконання Робіт.

Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підрядникові за даним Договором визначається відповідно до Договірної ціни, що погоджена Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), та складає 523 242,00 грн., в т. ч. ПДВ 87207 грн. 00 коп. (п.4.1 Договору №3004).

Також судом встановлено, що 09.04.2018 року між позивачем (як замовником) та ТОВ УКР МБК (як підрядником) було укладено договір підряду №0904 (т.1 а.с.47-50), предметом якого є виконання підрядником робіт з капітального ремонту приміщення, розташованого за адресою м. Одеса, вул. Академіка Воробйова, 20/2. Матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм робіт, які підрядник виконує за завданням замовника, передбачаються кошторисною документацією і визначаються згідно з договірною ціною, що складена у програмному комплексі АВК-5, погодженою сторонами, що є невід`ємною частиною договору. До договірної ціни додається локальний кошторис і відомість ресурсів до локального кошторису, які є невід`ємною частиною. Підписуючи договірну ціну замовник тим самим підтверджує і погоджує кошторис, згідно ст. 844 ЦК України.

Відповідно до п.3.1.2 Договору №0904 підрядник зобов`язаний забезпечити виконання Робіт, використовуючи власні матеріали, власне устаткування, своїми силами і засобами та/або притягненими силами і засобами третіх осіб. В разі залучення третіх осіб (субпідрядників) Підрядник залишається відповідальним перед Замовником за якість і своєчасність виконання Робіт.

Загальна вартість робіт, що підлягає оплаті замовником підрядникові за даним Договором визначається відповідно до Договірної ціни, що погоджена Сторонами і є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток №1), та складає 1131330,00 грн., в т. ч. ПДВ 188555,00 грн. (п.4.1 Договору №0904).

На підтвердження виконання робіт за вищезазначеними договорами із підрядниками - контрагентами позивач надав передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні документи, а саме: договірні ціни (т.1 а.с.51-52, 66-67, 83-84), довідки форми КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (т.1 а.с.53-54, 60-61, 68-69, 74-75, 85-86, 93-99), акти приймання виконаних будівельних робіт (форми К3-2в) (т. 1 а.с.55-59, 62-65, 70-73, 76-82, 87-92, 95-108), податкові накладні та відомості, щодо їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.109-124), платіжні доручення (т.1 а.с.135-142).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про здійснення позивачем вищезазначених господарських операцій з метою формування штучного обсягу податкового кредиту з огляду на те, що контрагенти позивача з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, трудових ресурсів не могли фактично здійснювати господарські операції на адресу ТОВ КАЙЛАС 2007 .

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, ТОВ КАЙЛАС 2007 є підрядною організацією, яка виконує великий обсяг будівельних робіт. При виникненні великих обсягів замовлення робіт, позивач вимушений заключати договори субпідряду з іншими організаціями та підприємствами, що обумовлено браком власних сил та потужностей при виконанні великих обсягів замовлень з проведення будівельних робіт. При цьому контрагентів з надання субпідрядних робіт, позивач обирав з достатньою мірою обачності та обережності, перевіряв всю інформацію щодо контрагентів, що є у відкритому доступі (як-то наявність певної репутації на ринку підрядних послуг, реєстрація підприємства платником податку на додану вартість, у разі виконання будівельних робіт - наявність ліцензії на здійснення таких робіт). Контрагенти виконували свої зобов`язання за договорами якісно та в оговорені у договорах терміни, будь-яких зауважень у позивача, як замовника таких робіт та послуг з будівництва до підприємств-контрагентів не виникало. Первинні документи за результатами господарських операції складались своєчасно та у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, як зазначив в судовому засіданні представник позивача та цього не було спростовано відповідачем, в обов`язок позивача не входило проведення перевірки штатного розпису підприємств-контрагентів, а також наявності у них певної кількості штатних працівників, складських приміщень, будівель, споруд, майданчиків для зберігання ТМЦ, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, машин, механізмів та обладнання завантажувально-розвантажувальних робіт, транспорту, будь-яких матеріалів (сировини) та товарних запасів, необхідних для ведення господарської діяльності з позивачем.

Так, статтею 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Якщо підрядник не виконав обов`язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва.

Згідно статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором на замовника може бути покладений обов`язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Підрядник, який зобов`язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

У разі неможливості використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, наданого замовником, без погіршення якості виконуваних робіт, підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати ціни робіт пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Аналогічні положення містяться також і у Господарському кодексі України.

Суд зауважує, що в наданих позивачем до суду договорах про виконання підрядних робіт містяться пункти, які надають право підряднику залучати до виконання будівельних робіт субпідрядників. Вказане право підрядника також не звужується Законом.

Крім того, чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників, або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності.

На думку суду відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Так Верховний Суд у своїй постанові від 07.08.2018 року у справі №808/760/16 зазначив, що відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає взагалі можливості реального виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або в лізингу.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство позивача перевіряти наявність таких ресурсів у контрагентів та формувати податковий кредит лише за їх наявності, а його контрагента - здійснювати господарську діяльність лише при таких умовах.

Також суд зауважує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ КАЙЛАС 2007 , а також про відсутність у позивача, як покупця робіт, права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях чітко визначив правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про податок на додану вартість" стало не передбачуваним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Так суд зауважує, що згідно витягів з ЄДРПОУ контрагенти позивача на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ КАЙЛАС-2007 були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридичні особи; перебували на обліку в податковому органі та були платниками ПДВ. Крім того, відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД вони могли здійснювати роботи, які визначені у наданих до суду первинних документах.

У період здійснення спірних господарських правовідносин з позивачем будь-яких записів щодо відсутності контрагентів позивача за їх місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДРПОУ не вносилось. В акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов немає жодних посилань відповідача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість у контрагентів позивача на момент укладання чи виконання ним умов договорів підряду були скасовані чи визнанні недійсними за рішенням суду.

Будь-яких доказів того, що позивач діяв без реальної господарської мети отримання прибутку, або з наміром штучного заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, відповідачем за весь час розгляду справи до суду надано не було.

В ході розгляду даної справи відповідачем також не було пред`явлено до суду будь-які належних доказів нереальності правочину, укладеного між ТОВ КАЙЛАС 2007 та його контрагентами.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідачами не надавались: рішення суду відносно контрагенту позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 Господаського кодексу України ( Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання ); рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України; рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Також, суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві, який є суб`єктом владних повноважень, на інформацію щодо контрагентів позивача, яка міститься в АІС Податковий блок та податкову інформацію, зібрану щодо контрагентів-постачальників, оскільки внесені відомості до баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року по справі № 804/7470/16 (№К/9901/3989/17).

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд зазначає, що відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів того, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентам не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення від 17.07.2020 року №918 (т. 1 а.с. 152) про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 7658,00 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 7658,00 грн. з Головного управління ДПС в Одеській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370), Головного управління ДПС в Одеській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.03.2020 року №0009180508, №0009200508.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю КАЙЛАС 2007 (код ЄДРПОУ 35567183) суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 7658,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 17.07.2020 року №918.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 20 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Білостоцький