Рішення

від 20.12.2021 по справі 440/9428/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 20 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/9428/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Градизької селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2021 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, в якій просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незатвердження у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області;

зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області;

встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання відповідача у двадцятиденний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про його виконання.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами розгляду відповідачем його проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйнятті жодного з можливих рішень.

Ухвалою суду від 25 серпня 2021 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін у судове засідання.

10 вересня 2021 року судом отримано відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що поданий позивачем на затвердження проект землеустрою вивчався Комісією з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів, екології, раціонального природокористування та архітектури Градизької селищної ради, яка визнала передчасним винесення питання про його затвердження на розгляд сесії з мотивів необхідності додаткового опрацювання матеріалів поданої на затвердження документації. З огляду на вищевикладені обставини відповідач вважає зволікання із затвердженням поданого позивачем проекту землеустрою виправданим та припустимим.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Полтавській області № 9884-СГ від 13 грудня 2016 року позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.

Вищевказаний проект 10 червня 2021 року подано на затвердження до Градизької селищної ради.

Оскільки у строк, який перевищує два тижні з дня отримання проекту землеустрою, відповідач не прийняв жодного з передбачених статтею 122 Земельним кодексом України рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно вимог частини першої статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

В силу положень статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

В розумінні вимог статей 81, 116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Статтею 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно вимог частин дев`ятої та десятої статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Судом встановлено, що 10 червня 2021 року відповідач отримав для затвердження проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, проте в строк, встановлений частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України рішення про його затвердження не прийняв.

Суд акцентує увагу і на тому, що позивач звернувся до відповідача із заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкту владних повноважень належить прийняти відповідне управлінське рішення, тобто відповідачем за наслідками розгляду заяви позивача не було прийнято жодного акту ради, як суб`єкта земельних правовідносин, у формі рішення.

Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача за наслідками розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, залишення заяви без розгляду чи відмови у затвердженні документації із землеустрою, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він мав ухвалити за законом.

Таким чином, відповідач не забезпечив розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області у визначений законом спосіб.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданої позивачем заяви.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог наведеної статті, відповідач не надав суду належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірної бездіяльності.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, суд зазначає про таке.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року № 509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У дослідженому випадку судом надавалась правова оцінка бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивача про затвердження землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.

Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи дотримано позивачем умови для затвердження його проекту землеустрою.

Отже, позовна вимога про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області задоволенню не підлягає.

Натомість належним способом захисту та відновлення прав ініціатора звернення у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача вхідний № Б-02-22/309 від 10 червня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Відтак, заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов`язань на суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду.

У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть вживатися заходи з метою добровільного його виконання.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Київська, 51, смт. Градизьк, Глобинський район, Полтавська область, 39071, ЄДРПОУ 21063176) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області щодо нерозгляду у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.

Зобов`язати Градизьку селищну раду Кременчуцького району Полтавської області розглянути заяву ОСОБА_1 вхідний № Б-02-22/309 від 10 червня 2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 5320680700:00:006:0231, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства на території Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяА.О. Чеснокова