Постанова

від 04.09.2007 по справі 48/289-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/289-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

р.м.Київ№

За позовомКиївського міського центру зайнятості

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум»

Простягнення 5490,00 грн.

Головуючий суддя : Сулім В.В.

Представники сторін:

Від позивача:Лепесі В.М. –пред за довір., Малярчук М.П. –пред за довір.

Від відповідача:Не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум»–5490,00 грн. через порушення відповідачем строку подання позивачу даних про вивільнення працівників відповідачем передбачені статтею 20 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року N 803-XII.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2007 року відкрито адміністративне провадження у справі №48/289-А та призначено до судового розгляду.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст. 49, 51, 130 КАС України.

Крім цього, представникам позивача у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.45-46 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 45, 46 КАС України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку з проведеною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум», що відбулась 24.04.2007 року, здійснену головним спеціалістом Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості було виявлене порушення п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», що підтверджується актом №31-Ш від 24.04.2007 року про порушення законодавства України про зайнятість населення, у зв'язку з чим, на думку позивача, підприємство відповідача, внаслідок порушення строку подання позивачу даних про вивільнення працівників (Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М.) передбачених статтею 20 Закону України “Про зайнятість населення”, зобов'язано сплатити Київському міському центру зайнятості штраф у розмірі річної заробітної плати вищезгаданих працівників, а саме у сумі –5490,00 грн. (сумарний розмір річної заробітної плати звільнених працівників). Оскільки відповідачем у визначений законом термін цього зроблено не було, то за таких обставин позивач просить стягнути вказану суму у примусовому порядку.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не відомі. Оскільки ухвали та повістки надсилалися за юридичною адресою відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (про що свідчать відмітки канцелярії господарського суду міста Києва на зворотньому боці повісток та ухвал), сторони вважаються належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.  

Згідно з ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до ч. 1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

           На виконання ч. 1, 2 статті 18 Закону України “Про зайнятість населення” від 1991.03.2001 року № 803-XI, п. 1, 2, 4, 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість, затвердженого постановою КМУ №47 від 24.06.1991 року, позивачем було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум», що відбулась 24.04.2007 року, яка здійснена головним спеціалістом Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості, внаслідок чого було виявлене порушення п.5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», що підтверджується актом №31-Ш від 24.04.2007 року про порушення законодавства України про зайнятість населення.

           Так, перевіркою від 24.04.2007 року (що знайшло своє відображення у акті №31-Ш від 24.04.2007 року про порушення законодавства України про зайнятість населення) було встановлено, що Наказом №17 від 26.03.2007 року за п.1 ст.40 Кодексу законів про  працю України (далі - КЗпП України) були звільнені Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М. з 26.03.2007 року.

           Звіт про заплановане вивільнення працівників по формі 4-ПН (не   пізніш  як  за  два  місяці згідно ч. 2 п. 5 статті 20 Закону України “Про зайнятість населення” від 1991.03.2001 року № 803-XI)  та звіт про фактичне вивільнення  по формі 4-ПН (в десятиденний термін після вивільнення) в центр зайнятості відповідачем –не подавався.

           Згідно довідки відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум») від 24.04.07 до акту №31-Ш від 24.04.2007 року про порушення законодавства України про зайнятість населення річна заробітна плата Юрченко Я.В. складає –3562,00 грн., Плохотюк Л.М. –1928,00 грн.

           Також, згідно акту №31-Ш від 24.04.2007 року про порушення законодавства України про зайнятість населення відповідачу, було запропоновано у 10-ти денний термін внести штраф у розмірі сукупної річної заробітної плати вищезгаданих вивільнених працівників у сумарному розмірі –5490,00 грн. на відповідні рахунки вказані у акті, а саме до державного фонду сприяння зайнятості, які використовуватимуться для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

            Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум», у добровільному порядку імперативні вимоги Акту щодо сплати суми штрафу у десятиденний строк не виконало.

            З метою досудового врегулювання спору, Київським міським центром зайнятості 30.05.2007 року до відповідача направлено претензію №11-3534 від 30.05.07 з вимогою оплатити вищенаведений штраф, відповіді на яку до Київського міського центру зайнятості не надходило.

             Через те, що відповідачем  на день розгляду справи визначений законом штраф у розмірі 5490,00 грн. не сплачений, то за таких обставин позивач просить стягнути вказану суму у примусовому порядку.

           Так, згідно статті 18 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року N 803-XII Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

          Згідно пунктів 1, 2, 4 (пп. «ф»), 8 (пп. «л») Положення про державну службу зайнятості, затвердженого вказаною постановою КМУ №47, державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Мінпраці, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських та районних у містах центрів зайнятості.

           Державна служба зайнятості відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, законодавства про зайнятість населення.

             Згідно статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року N 803-XII Державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

             Згідно статті 26 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року N 803-XII працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, і військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, за умови їх реєстрації в службі зайнятості протягом семи календарних днів після звільнення як таких, що шукають роботу, гарантується зокрема: право на одержання допомоги по безробіттю у розмірі 100 процентів середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 процентів - протягом 90 календарних днів і 50 процентів - протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати; збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи; право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законом строку осіб передпенсійного віку, які мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії. Витрати, пов'язані із достроковим виходом на пенсію, здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України з наступним відшкодуванням цих витрат із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

             Вивільненим працівникам надаються також інші пільги і компенсації відповідно до законодавства.

              Частиною другою цієї ж статті Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року N 803-XII встановлено, що у разі коли вивільнений працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався у державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, він втрачає пільги, передбачені цією статтею, а умови виплати допомоги по безробіттю та її розмір встановлюються на підставі статей 28 і 29 цього Закону.

          Право державної служби зайнятості на стягнення штрафів з підприємств, установ, організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання останніми державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, регламентовано пунктом 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року N 803-XII, згідно якої при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів, за не подання або порушення строків подання яких стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Дані кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Беручи до уваги до уваги те, що суму штрафу за не подання у 10-ти денний строк після вивільнення списків фактично вивільнених працівників (Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М., - в тому числі за неподання останніми державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М. за 2-ва місяці до фактичного їх вивільнення), до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,  у загальному розмірі –5490,00 грн. (річна заробітна плата Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М. складає 5490,00 грн.) Товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум», у встановлені законодавством строки (в тому числі Актом №31-Ш від 24.04.2007 року про порушення законодавства України про зайнятість населення) не сплатило; факт не подання відповідачем у 10-ти денний строк після вивільнення списків фактично вивільнених працівників (Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М., - в тому числі факт неподання відповідачем державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М. за 2-ва місяці до фактичного їх вивільнення) до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття встановлено Актом №31-Ш від 24.04.2007 року про порушення законодавства України про зайнятість населення; доказів сплати відповідачем зазначеної санкції станом на день розгляду цього спору не надано, суд, приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум»штрифу згідно імперативних вимог пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року N 803-XII за не подання відповідачем у 10-ти денний строк після вивільнення списків фактично вивільнених працівників, а саме –Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М. (та в тому числі за неподання відповідачем державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М. за 2-ва місяці до фактичного їх вивільнення) до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у сумарному розмірі –5490,00 грн. (річна заробітна плата Юрченко Я.В. та Плохотюк Л.М.), і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі та які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст.  94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Консіліум»(03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 58, місцезнаходження: 03058, м Київ, вул. Західна, 12, код ЄДРПОУ 32732078, р/р №26002038374200 у АКБ “Укрсіббанк”, МФО 351005) з будь-якого виявленого рахунку на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, р/р №37179301900001 Управління Державного казначейства м. Києва, МФО 820019, одержувач: Київський центр зайнятості, код 03491091) штраф у сумі –5490 (п‘ять тисяч чотириста дев‘яносто) гривень 00 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                  В.В. Сулім