Рішення

від 17.12.2021 по справі 640/23968/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 року м. Київ № 640/23968/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сьома Вершина"

до Київської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сьома Вершина" (ЄДРПОУ: 42504483, 02125, м. Київ, вул. Старосільська, будинок 1 У, оф. 7) з позовом до Київської митниці Державної митної служби (03124, м. Київ, вул. Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000347/2 від 28.08.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00430;

- повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сьома Вершина" надмірно сплачені кошти у розмірі ціни позову в сумі 219 447, 25 гривень;

- зобов`язати Київську митницю Державної митної служби України надати до органу казначейської служби України висновок про повернення сум надмірно сплачених платежів.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що спірне рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки всі документи, які передбачені законодавство, що підтверджують митну вартість товару були надані товариством вчасно та в повному обсязі, а посилання митного органу на розбіжності не відповідають дійсності.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зобов`язано відповідачів подати до суду протягом 15 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду відзив на позовну заяву. Роз`яснено відповідачам, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від митний органі діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, адже враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митну вартість визначено із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначених органами доходів і зборів митних вартостях, а відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.

Позивачем в свою чергу надано відповідь на відзив, в якому, останнім наголошено на тому, що поставка товару на умовах СІР передбачає, що у вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Таким чином, враховуючи зміст специфікації № 12072 від 03.08.2020 до Договору поставки №WWS-07/1 від 07.02.2020, додатків до нього у тому числі інвойсу, у разі поставки товару на умовах СІР витрати по страхуванню товару здійснюється продавцем і закладаються ним у вартість товару, а тому твердження Відповідача щодо неможливості завершення процедури митного оформлення товару позивача у зв`язку із ненаданням документів, що підтверджують страхування товару, є неправомірною.

Наголошено на тому, що для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов специфікації № 12072 від 03.08.2020 до Договору поставки №WWS-07/1 від 07.02.2020, такі складові митної вартості товару як витрати на страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Також, зазначено, що Позивачем було додатково повідомлено Відповідача, що ним вже здійснено оплату товару, та на підтвердження цього факту надано платіжне доручення в іноземній валюті № 184 від 03.09.2020 року.

Крім того зауважено, що страховий поліс є документом, що посвідчує виключно факт здійснення страхування, в чому немає необхідності його витребування митним органом, оскільки такий факт вже підтверджений умовами специфікації № 12072 від 03.08.2020 до Договору поставки № WWS-07/1 від 07.02.2020.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Як вбачається із матеріали справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЬОМА ВЕРШИНА", як покупцем та компанією WSPOLPRACA WSCHODNIA Sp.Zо.о, як продавцем було укладено Договір поставки від 07.02.2020 №WWS-07/1, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у зумовлені строки покупцеві товар та документи, що відносяться до нього, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити продавцю за нього обумовлену грошову суму. Продавець гарантує, що товар, який поставляється знаходиться в його власності. Товар не обтяжений арештом, заставою, не знаходиться у наймі та інше.

Пунктом 2.2 передбачено, що відправником товару за цим договором може бути третя особа, що не є стороною даного Договору. В будь-якому випадку вантажовідправник вказується у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.3 опис товару, який поставляється, його загальна кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки від 07.02.2020 №WWS-07/1 умови поставки (відповідно до Incoterms 2010) вказуються у Специфікації, яка є невід`ємною частиною до цього Договору. Якщо товар поставляється на умовах CPT (відповідно до Incoterms 2010), такий товар вважається поставленим після митного оформлення.

03 серпня 2020 року, між сторонами було укладено Специфікацію №12072 до Договору поставки у від 07.02.2020 №WWS-07/1, відповідно до якої сторонами було узгоджено найменування, кількість та вартість товару та визначено, що поставка товару здійснюється на умовах CIP KYIV (відповідно до Incoterms 2010), товар вважається поставленим після митного оформлення. Ціна товару обумовлена в цій Специфікації є остаточна та зміні після підписання Специфікації не підлягає.

Декларантом було обрано основний метод визначення митної вартості товару - За ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) .

Для підтвердження правильності визначення митної вартості декларантом було подано документи відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.12 №4495-VI: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт (Договір на поставку) від 07.02.2020 №WWS-07/1, специфікацію № 12072 до договору поставки №WWS-07/1 від 07.02.2020, рахунок-фактура (інвойс) від 03.08.2020 № 02/08/2020, книжка МДП (TIR) №ХТ82964399, міжнародної ТТН (CMR) №00305, пакінг-лист від 03.08.2020 № 02/08/2020.

У зв`язку з виникненням сумнівів у правильності визначення митної вартості в результаті виявлених розбіжностей, які були зазначені в електронному повідомленні за даною ЕМД позивачу запропоновано надати документи згідно переліку та, за бажанням інші документи.

Листом від 10.06.2020 №10378/М/1 позивач повідомив митний орган, що разом з митною декларацією Товариством для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару, зокрема: контракт, специфікація, інвойс, пакувальний лист, коносамент, прайс-лист, експортну декларацію з перекладом, висновок експерта, тощо. Зазначено, що, митну декларацію було заповнено у відповідності до вищенаведених документів, що не містять будь-яких розбіжностей у вартості товару, а тому визначено митну вартість у відповідності до вимог законодавства, з огляду на що, вимоги щодо надання додаткових документів є безпідставними.

У відповідь Позивачем направлено документи, що містять додаткові відомості, а саме - експертний висновок №808/20 від 18.08.2020 та каталог товарів.

28 серпня 2020 року Київською митницею ДМС України прийнято рішення № UA100000/2020/000347/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00430.

Так, зокрема, Київською митницею Державної митної служби України у графі 33 рішення про коригування митної вартості: "Автоматизованою системою аналізу та управління ризиками за електронною митною декларацією від 17.08.2020 №UA100020/2020/037399 згенеровано в тому числі наступні форми митного контролю: 105-2 це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Здійснити перевірку правильності визначення країни походження товару. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність невідповідностей, а саме: у специфікації №12072 від 13.08.2020 року до зовнішньоекономічного договору №WWS-07/l від 07.02.2020 року зазначено, що товари поставляються на умовах поставки СІР Київ, але документів які підтверджують вартість страхування відсутні у пакеті документів наданих до митного оформлення. Чим порушено вимоги cт. 53 п.2 МКУ.

Не погодившись з прийнятим Відповідачем рішенням Позивачем 21.09.2020 року направлено на адресу Київської Держмитслужби скаргу на рішення про коригування митної вартості та надання додаткових документів відповідно до ст. 55 МК України, з вимогою про поновлення прав Позивача, шляхом скасування митним органом вищого рівня рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000347/2 від 28.08.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00430.

За результатами розгляду зазначеної скарги Відповідачем 29.09.2020 надісланий лист-відповідь №7.8/15/11/19318, яким відмовлено Позивачу в задоволенні скарги.

Позивач не погоджується зі спірним рішенням, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, подані документи не містять розбіжностей, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями, зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі -МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом ст. ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 51 МК України).

Так частинами 1- 3 ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом ч. ч. 1- 3 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).

Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявлено. декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

Cтаттею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Зі змісту наявних у матеріалах справи документів вбачається, що останнім сформовано висновок про неможливість визначення митної вартості товарів за поданими документами.

Так, судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товару із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну .

Судом встановлено, що відповідно до п.5.5 Договору поставки від 07.02.2020 року № WWS-07/1 покупець сплачує Продавцю загальну вартість товару у порядку, визначеному Сторонами у Специфікації до цього Договору. Усі розрахунки за цим Договором здійснюються Покупцем виключно з продавцем товару. У разі якщо відповідно до п.2.2 цього Договору вантажовідправником товару є інша особа (завод-виробник, та інше) ніж Продавець, така особа має право грошової вимоги до Покупця за поставлений товар. У разі якщо Покупцем здійснена оплата за Товар на рахунок вантажовідправника, Покупець вважається таким, що не виконав зобов`язання перед Продавцем щодо сплати вартості товару та не звільняє його від обов`язку сплати вартості товару продавцю. Згідно з п.8 Специфікації №12072 до Договору поставки № WWS-07/1 від 07.02.2020 року оплата товару здійснюється Покупцем не пізніше 45 днів отримання товару. Якщо Покупець прострочив оплату товару, Продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження оплати товару за зовнішньоекономічним договором товариством надано платіжне доручення № 184 від 03.09.2020.

Водночас, позивачем повідомлено, що розрахунковий документ був направлений до банку в електронному вигляді, використовуючи систему дистанційного обслуговування - Клієнт-Банк. Тому твердження Відповідача, щодо необхідної наявності у платіжному дорученні підпису та відбитку штампу банку, є безпідставним.

Разом з тим, відповідно до правової позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2018 року № 803/1112/17: Неподання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів, які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості .

Відповідачем зазначено, що Київською митницею Держмитслужби розглянуто сертифікат страхування вантажів від 02.08.2020 №200224767.20.

Згідно з умовами Інкотермс термін СІР (фрахт/перевезення та страхування оплачені до) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак, за умовами терміна СІР на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески.

Покупець повинен брати до уваги, що за умовами терміна СІР від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям, відповідно до Умов страхування вантажів (Institute Cargo Clauses) інституту Лондонських страховиків (Institute o f London Underwriters) або будь-якого подібного зводу правил.

Разом з тим, у сертифікаті страхування вантажів №200224767.20 страхувальником та вигодонабувачем зазначено ТОВ Сьома вершина , а не продавця товарів. Крім того, страхова сума не відповідає мінімальним умовам страхування вантажів, що повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110%), що суперечить умовам Інкотермс.

Отже дані, що містяться у сертифікаті страхування вантажів №200224767.20, не підтверджують відомості стосовно ціни за товар, яка сплачена або підлягає сплаті у відповідності до умов глави 9 Кодексу, що дає підстави вважати, що до ціни товару не включено всі обов`язкові складові вартості, а саме до ціни товару не включено витрати на страхування перевезення товару до України.

З приводу зазначеного, суд зауважує.

Згідно п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також і витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

У відповідності до положень ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України витрати на страхування включаються до митної вартості з наданням підтверджуючих документів виключно у тих випадках, коли витрати на страхування несе декларант.

До того ж, відповідно до Правил Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), що регулюють питання, про те яка зі сторін договору купівлі-продажу повинна здійснити необхідні для перевезення і страхування дії, коли продавець передає товар покупцю, і які витрати несе кожна із сторін, термін СІР (Carriadge and Insurance Paid to (...named place of destination) Фрахт/перевезення та страхування сплачено до) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим.

Додатково до цього продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. За умовами терміна СІР на продавця покладається також обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Згідно з пунктом 6 статті А.З Інкотермс за умовами поставки СІР продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж відповідно до договору купівлі-продажу на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.

Отже, поставка товару на умовах СІР передбачає, що у вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Таким чином, враховуючи зміст специфікації № 12072 від 03.08.2020 до Договору поставки №WWS-07/1 від 07.02.2020, додатків до нього у тому числі інвойсу, у разі поставки товару на умовах СІР витрати по страхуванню товару здійснюється продавцем і закладаються ним у вартість товару, а тому твердження Відповідача щодо неможливості завершення процедури митного оформлення товару позивача у зв`язку із ненаданням документів, що підтверджують страхування товару, є неправомірною.

Як вже зазначалось, термін СІР згідно Правил Інкотермс означає, що продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб.

Враховуючи вищенаведені обставини, для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов специфікації № 12072 від 03.08.2020 року до Договору поставки №WWS-07/1 від 07.02.2020 року , такі складові митної вартості товару як витрати на страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Також суд зауважує, що страховий поліс не відноситься до документів, які продавець зобов`язаний передати покупцю товару разом із таким товаром.

До того ж, страховий поліс є документом, що посвідчує виключно факт здійснення страхування, в чому немає необхідності його витребування митним органом, оскільки такий факт вже підтверджений умовами специфікації № 12072 від 03.08.2020 року до Договору поставки № WWS-07/1 від 07.02.2020.

Таким чином, оскільки за умовами поставки СІР вартість страхування включена в ціну товару та не є додатковою складовою митної вартості, то неподання страхового документу жодним чином не впливає на митну вартість товару, а відтак, не є обов`язковим. Продавець не надав окремих документів щодо страхування.

З приводу того, що у сертифікаті страхування вантажів №200224767.20, який наданий Позивачем, страхувальником та вигодонабувачем зазначено ТОВ Сьома вершина , а не продавця товарів. Та не відповідності страхової суми мінімальним умовам страхування вантажів.

Поставка товару на умовах СІР передбачає, що у вартість товару вже включені витрати на страхування, які впливають на митну вартість товару, тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування, однак з огляду на те що за умовами поставки СІР від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям відповідно до Умов страхування вантажів інституту Лондонських страховиків. Позивачем було вжито додаткових заходів для зменшення ризиків фінансових втрат пов`язаних з настанням страхових випадків, шляхом самостійного ініціювання страхування вантажу, про що свідчить сертифікат страхування №200224767.20, яким підтверджується, що АТ СК Інго застрахувала вантаж, у відповідності до Генерального договору страхування вантажів № 200223708.20 від 02.08.2020.

При цьому, судом встановлено, що сертифікат був наданий Відповідачу з метою сприяння виконанню митним органам покладених на них завдань.

Щодо відсутності у експертному висновку Наукового-дослідного інституту судової експертизи та оцінки м. Одеса №808/20 від 18.08.2020 повних відомостей, що підтверджують відповідну ціну, яка сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, суд зазначає.

Експерт під час складання висновку використовував основний метод визначення митної вартості товару - метод за ціною договору, бази даних: маркетинг ринку аналогічної продукції, Торгово-промислова палата України (ТТП), інформацію з інтернет-ресурсів країни виробника, тощо. Про це детально зазначено на сторінці З висновку. Тобто зазначений документ виданий компетентним органом і недостовірність змісту може бути оскаржено в установленому законом порядку.

До того ж, слід зазначити, що відповідно до частини другої ст. 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

У силу вимог ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності.

Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Відповідно до положень статті 327 Митного кодексу України, митний орган не був позбавлений можливості самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів при наявності сумнівів щодо поданого декларантом Позивача висновку експерта.

Водночас, суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі N 805/2713/16-а.

За вказаних обставин, наведена відповідачем підстава, не перешкоджає митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

Водночас, відповідачем до суду не надано доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, висновок відповідача про встановлення розбіжностей у поданих позивачем документів, які не містять даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, як на підставу для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

До того ж, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №420/2315/19.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 року у справі №815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

У постанові від 29.01.2019 року у справі № 815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Отже, надані ТОВ "Сьома Вершина" документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товарів, а ті розбіжності, які стали підставою для прийняття спірного рішення не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA100000/2020/000347/2 від 28.08.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00430, які, за встановлених обставин, є протиправними та підлягають скасуванню.

В частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача надати до органу казначейської служби України висновок про повернення сум надмірно сплачених платежів та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сьома Вершина" надмірно сплачені кошти у розмірі ціни позову в сумі 219 447, 25 гривень, суд відмовляє з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №976/30844, передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу України, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Вимогами пунктів 4, 5 розділу ІІІ Порядку №643 визначено, що після надходження до митниці Держмитслужби заява, подана за допомогою засобів ІТС Держмитслужби в електронній формі, автоматично після перевірки засобами антивірусного захисту інформації вноситься до Реєстру опрацювання заяв на повернення (далі - Реєстр), який ведеться за допомогою засобів АСМО. Заяву платника, внесену до Реєстру, розглядають відповідні структурні підрозділи митниці Держмитслужби, за визначенням керівника митниці.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету та відсутність у нього податкового боргу за допомогою засобів АСМО.

Співробітник Підрозділу до Реєстру вносить дату сплати і реквізити, за якими кошти перераховано до бюджету (код класифікації доходів бюджету, бюджетний рахунок, на який перераховано кошти, код за ЄДРПОУ територіального органу Казначейства, на ім`я якого відкрито рахунок, та МФО Казначейства).

Отже, враховуючи те що позивач із заявою не звертався та наявність чітко визначеного механізму повернення платникам податків коштів, які обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/ надмірно сплачених до бюджету, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є передчасними та, відповідно, такими що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьома Вершина" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, б. 1у, оф.7, код ЄДРПОУ 42504483) задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДМС про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000347/2 від 28.08.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00430.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сьома Вершина" (02125, м. Київ, вул. Старосільська, б. 1у, оф.7, код ЄДРПОУ 42504483) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 337, 05 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359)

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа