Постанова

від 08.12.2021 по справі 440/6926/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 р.Справа № 440/6926/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 13.08.21 року по справі № 440/6926/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Аграрні Інвестиції"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування наказу,зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Аграрні Інвестиції" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Полтавській області №1269-п від 31.05.2021 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції"; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Аграрні Інвестиції" суму судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Аграрні Інвестиції" задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Полтавській області №1269-п від 31.05.2021 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські Аграрні Інвестиції" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що документація з трансфертного ціноутворення про контрольовані операції, здійснені підприємством за звітні 2015-2017 роки, згідно з поданими звітами про контрольовані операції, надана ТОВ Українські Аграрні Інвестиції листом від 08.01.2020 року №08701. Вказує, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.39.5.2.8 пп.39.5.2 пп.39.5 ст.39, пп.78.1.14 пп.78.1.16 п.78.1 ст.78 ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ (із змінами та доповненнями) та з урахуванням Постанови КМУ від 03.02.2021 року №89 Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки ГУ ДПС у Полтавській області видано наказ від 31.05.2021 року №1269-п Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Українські Аграрні Інвестиції . Стверджує, що оскаржуваний наказ прийнято відповідачем на підставі п.п.78.1.9 п.78.1 ст.78 ПК України, відтак, проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача не підпадає під дію мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок, встановленого розділом XX перехідних положення ПК України. Зауважує, що сам факт проведення органом ДПС документальної планової перевірки не порушує права позивача. На права позивача можуть вплинути лише рішення, прийняті відповідачем за результатами перевірки. Вказує, що відповідач, відповідно до ст. 191, 20, 21 ПК України, забезпечуючи виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, та повною мірою використовуючи надані законодавством права, правомірно прийняв наказ від 31.05.2021 №1269-П Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Українські Аграрні Інвестиції , в межах повноважень та у спосіб, то передбачений Конституцією та Законами України, як цього вимагає ст.19 Конституції України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські Аграрні Інвестиції" подало до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 року без змін. Зазначає, що до Податкового кодексу України зміни стосовно відміни мораторію на податкові перевірки не вносились, тому відповідно, на час створення оскаржуваного наказу та по сьогодні діє мораторій на документальні позапланові виїзні перевірки, в т.ч. з підстав встановлених пп. 78.1.14 Податкового кодексу України, що виключає законність наказу ГУ ДПС у Полтавській області від 31.05.2021 року №1269-П Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Українські Аграрні Інвестиції 01.06.2021 року. Вказує, що Постанова №89 суперечить нормам Податкового кодексу України, що мають вищу юридичну силу. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2021 року, зазначає, що в разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. В іншому ж разі, така вимога може бути заявлена. А отже оскарження спірного наказу, в разі відсутності факту проведення податкової перевірки є належним та допустимим способом захисту, що і відбулось у даному випадку.

Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції задовольнити вимоги скарги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33558346.

31 травня 2021 року начальником Головного управління ДПС у Полтавській області прийнято рішення, яке оформлено наказом №1269-п від 31.05.2021 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції", яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 01.06.2021 тривалістю 18 місяців з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" під час здійснення контрольованих операцій з контрагентами UAI-TRADE SA (Швейцарія) та UKRFARM FUNDING LIMITED (Республіка Кіпр) за звітний період з 01.01.2015 по 31.12.2017 (а.с.24).

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.39.5.2.8 пп.39.5.2 п.39.5 ст.39, пп.78.1.14 пп.78.16 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДПС у Полтавській області №1269-п від 31.05.2021 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції" відповідачем видано направлення №1759, №1757, №1758 від 31.05.2021 (а.с.25-27).

01.06.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Полтавській області складено акт №249/16-31-07-06-09/33558346 "Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції" з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" під час здійснення контрольованих операцій з контрагентами UAI-TRADE SA (Швейцарія) та UKRFARM FUNDING LIMITED (Республіка Кіпр) за звітний період з 01.01.2015 по 31.12.2017 у зв`язку з відсутністю посадових осіб за юридичною (податковою) адресою платника податків (а.с.28, 29).

Позивач, вважаючи наказ Головного управління ДПС у Полтавській області №1269-п від 31.05.2021 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції" протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час винесення спірного наказу про проведення перевірки діяв мораторій на проведення документальних перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 ПК України, тому у відповідача були відсутні підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відповідно до пп.78.1.14 та пп.78.1.16 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема: у разі отримання документально підтвердженої інформації та даних, що свідчать про невідповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" та/або встановлення невідповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" у порядку, передбаченому підпунктом 39.5.1.1 підпункту 39.5.1 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу; отримано звіт про контрольовані операції, надісланий платником податків відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу. У такому разі перевірка проводиться виключно з питань контролю трансфертного ціноутворення.

Згідно з пп.39.5.1.1 пп.39.5.1 п.39.5 ст.39 ПК України моніторинг умов контрольованих операцій здійснюється шляхом аналізу звітів про контрольовані операції, документації з трансфертного ціноутворення, глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла) та звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, будь-яких інших інформаційних джерел, та шляхом отримання податкової інформації відповідно до статті 73 цього Кодексу.

У відповідності з пп.39.5.2.8 пп.39.5.2 п.39.5 ст.39 ПК України тривалість перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" не повинна перевищувати 18 місяців.

Кожні шість місяців проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" контролюючий орган надає платнику податків інформацію про поточний стан проведення перевірки.

Пунктом 102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX внесено зміни до ПК України, зокрема підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Постановами від 09 грудня 2020 № 1236, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження дії карантину.

Разом з цим, відповідно до положень пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі по тексту - Закон № 909-ІХ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Дана норма не є нормою Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» , а тому на даний час є діючою. Не конституційною не визнана.

Таким чином, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Колегія суддів зауважує, що положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, як і пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-ІХ були прийняті саме з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок якої актами Кабінету Міністрів України було введено та продовжено у подальшому карантин.

Отже, враховуючи право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, яке надано положеннями Закону № 909-ІХ, колегія суддів відхиляє доводи позивача про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України скоротити строк дії обмежень, заборон, встановлених положеннями пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

З метою реалізації вимог пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-ІХ, 03 лютого 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» (далі по тексту - постанова КМ України № 89), якою визначено скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 р. № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, постановою КМ України № 89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок в під час дії мораторію виключно за умови дотриманням ним вимог пункту 77.4 статті 77 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що постанова КМ України № 89 є чинною, доказів скасування або визнання її нечинною до суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що спірний наказ №1269-п від 31.05.2021 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції", яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку позивача з 01.06.2021 тривалістю 18 місяців з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" під час здійснення контрольованих операцій з контрагентами UAI-TRADE SA (Швейцарія) та UKRFARM FUNDING LIMITED (Республіка Кіпр) за звітний період з 01.01.2015 по 31.12.2017, прийнято саме з метою проведення документальної перевірки, право на проведення яких надається з дотриманням вимог ст.78 ПК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача, які підтримав суд першої інстанції, про те, що видання спірного наказу можливо було б правомірним лише за умови внесення відповідних змін до положень ПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для скасування наказу ГУ ДПС у Полтавській області №1269-п від 31.05.2021 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції".

Щодо посилань позивача на те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме положення ПК України, а не положення інших законодавчих актів та те, що норми ПК України не зазнали змін, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-ІХ, 03 лютого 2021 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» прийнято пізніше ніж відповідні норми ПК України.

Крім того, як і положення пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, пункт 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 909-ІХ в першу чергу регулює саме застосування карантинних обмежень в період дії карантину.

Тому саме ці норми підлягають застосуванню в даному випадку.

Посилання позивача на невідповідність положень постанови Кабінету Міністрів України №89 від 03.02.2021 приписам Податкового кодексу України суд визнає необґрунтованими з огляду на вимоги п. 4 розділу II Закону України від 17.09.2020 № 909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", яким Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо скорочення строків дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19.

Також колегія суддів зазначає, що вказані висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Конституційного Суду України, викладеним як у Рішенні від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002, на яке посилається позивач у відзиві на апеляційну скаргу.

Посилання позивача на Інформаційний лист Міністерства юстиції України від 26.12.2008 року №758-0-2-08-19 Щодо практики застосування норм права у випадку колізії є також безпідставними. Інформаційні листи Міністерства юстиції України чи інших органів виконавчої влади не є джерелом права, не містять правових норм чи їх тлумачень, і не можуть братися до уваги судом.

З урахуванням вищенаведеного, доводи позивача та висновок суду першої інстанції про неправомірність наказу Головного управління ДПС у Полтавській області №1269-п від 31.05.2021 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції" є помилковими.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Оскільки Головним управлінням ДПС у Полтавській області доведено правомірність оскаржуваного наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Українські Аграрні Інвестиції, колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2021 по справі № 440/6926/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 20.12.2021 року