Постанова

від 20.12.2021 по справі 520/15514/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 520/15514/2020

адміністративне провадження № К/9901/35176/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хот-Велл до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року (ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Бартош Н.С. суддів Григорова А.М., Подобайло З.Г.)

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" (надалі за текстом ТОВ Хот-Велл , позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби, у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості № UА807000/2020/002170/2 від 19.10.2020 та картку відмови Слобожанської митниці Держмитслужби в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА807170/2020/01178 від 19.10.2020.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Велл" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - митний орган) подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.21 р. апеляційну скаргу Слобожанська митниця Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року по справі № 520/15514/2020 залишено без руху зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків, а саме сплати судового збору.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальна оспорювана сума (ціна позову) у справі становить 311874,36 грн. та вимога немайнового характеру (визнання протиправною та скасування картки відмови). грн. Відтак, за подання адміністративного позову слід було сплатити 4678,11 грн. (1,5 відсотока ціни позову) в частині вимог майнового характеру та 2102,00 грн. (1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) в частині вимог немайнового характеру, а отже, розмір ставки за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції становить 10170,17 грн. (150% від 6780,11 грн.)

Копію ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 28.05.21 р. про залишення апеляційної скарги без руху апелянт отримав 16.07.21 р., що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням з відміткою про отримання.

22.07.2021 р. через засоби поштового зв`язку (відповідно до штемпеля на поштовому конверті) до Другого апеляційного адміністративного суду апелянтом додатком до клопотання про усунення недоліків подано платіжне доручення № 1389 від 23 квітня 2021 року на суму 7017,17 грн., тобто сума судового збору за подання апеляційної скарги сплачена не в повному обсязі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби було повернуто скаржнику через неусунення недоліків апеляційної скарги в повному обсязі.

Суд, повертаючи апеляційну скаргу, вказував на те, що відповідачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від 28.05.2020 року та не сплачено судовий збір, у порядку та розмірах визначених законом.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Слобожанська митниця Держмитслужби подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги та направити справу для продовження розгляду до Другого апеляційного адміністративного суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд не було наведено обґрунтування розрахунку ціни позову, з якої проведено розрахунок судового збору. Митний орган вказує , що ціна позову у даній справі становить 81087,33 грн. Крім того, вказана сума 81087,33 грн., є сумою можливих втрат державного бюджету у разі скасування рішення про коригування митної вартості, оскільки мас бути повернута декларанту. Отже, Слобожанська митниця Держмитслужби мала сплатити за подання апеляційної скарги 4204x150%=6306 грн.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 8 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна.

Оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, є майновими.

Аналогічне правозастосування викладене і в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року (справа №804/1760/16), від 26 березня 2019 року (справа №820/3356/16).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 8 липня 2011 року №3674-VI Про судовий збір (далі - Закон №3674-VI).

Відповідно до п.1 ч. 5 ст. 296 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 р., до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Положеннями ч. 2 наведеної статті визначено, що розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення адміністративного суду встановлено на рівні 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з наведеного, для правильного визначення судового збору, що підлягає сплаті під час звернення до суду з вимогами майнового характеру, важливе значення має встановлення розміру ціни позову. Неправильне визначення ціни позову може призвести до необґрунтованого відкриття провадження у справі або, навпаки, до необґрунтованого повернення поданої заяви/скарги.

Звертаючись до положень Митного кодексу України при визначенні ціни позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів, слід враховувати наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Стаття 50 МК України визначає цілі використання відомостей про митну вартість товарів, а саме для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Одним із обов`язків декларанта у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, є сплата митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу (підпункт 4 частини першої статті 266 МК України).

Пунктом 1 частини першої статті 279 МК України встановлено, що базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є, зокрема для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів.

Відповідно до підпункту в пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (частина перша пункту 190.1 статті 190 МК України).

З аналізу наведених правових норм слідує, що митна вартість товару для декларанта є базою оподаткування податком на додану вартість та митними платежами. При цьому на митні органи, з метою виконання та досягнення митних цілей, покладено функціональні обов`язки з контролю за правильністю визначення платником митної вартості товарів. Якщо за наслідками такого контролю встановлено, що митна вартість визначена не правильно, орган доходів і зборів приймає рішення про коригування митної вартості, внаслідок прийняття якого пропорційно змінюється і розмір належних до сплати митних платежів та податку на додану вартість.

Таким чином, сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.

Отже, Суд уважає що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Як убачається з матеріалів справи, що сума надмірно сплачених митних платежів через коригування становить 81087,33 грн.

Суд зазначає, що саме сума 81087,33 грн., яка складає різницю митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом в оскаржуваному рішенні, є ціною позову, з якої має бути обрахований належний до сплати судовий збір, в тому числі і за подання апеляційної скарги, на що правильно посилався скаржник.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962

Ураховуючи, що 1,5 % від ціни позову (81087,33 грн.) становить 1216,31 грн., тобто менше ніж 1 прожитковий мінімум встановлений на 1 січня 2020 року, то фактично сума судового збору, яка підлягала сплаті за майнову вимогу, становить 2102 грн.

Cуд зазначає, що позовна заява містить, як майнову, так і немайнову вимогу (оскарження картки відмови в митному оформленні №UА807170/2020/01178), то відповідно сума судового збору за подання позову в частині немайнового характеру становить 2102 грн.

Загальна сума судового збору, що підлягала сплаті за подання позовної заяви по справі № 520/15514/20 мала становити 4204 грн.

Відповідно до статті 4 ЗУ "Про судовий збір" установлено, що розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Отже, відповідач - Слобожанська митниця Держмитслужби мала сплатити за подання апеляційної скарги 4204x150%=6306 грн.

За таких обставин, у суду апеляційної інстанції були відсутні визначені законом підстави для повернення апеляційної скарги з підстав сплати судового збору не у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби задовольнити.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 серпня 2021 року у справі №520/15514/2020 скасувати, справу направити до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко