Постанова

від 14.11.2021 по справі 944/6128/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/6128/19 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.

Провадження № 22-ц/811/2896/21 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія справи:77

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Ванівського О.М. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Івасюти М.В.;

адвоката Степаняка І.В. представника позивача ОСОБА_1 ;

адвоката Луціва О.М. представника ТзОВ «Факро Орбіта»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факро Орбіта», на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 травня 2021 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні2019року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факро Орбіта» про поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що позивач з 27 травня 2019 року працював на посаді електрогазозварника у ТзОВ "Факро-Орбіта".

31.10.2019 року між позивачем та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу і 31.10.2019 року позивач звернувся до ТОВ «Факро-Орбіта» із заявою про звільнення його від виконання посадових обов`язків із збереженням робочого місця, посади і середньої заробітної плати.

26.11.2019 року ТОВ «Факро-Орбіта» на адресу місця проживання позивача скерувало повідомлення про його звільнення з роботи та отримання ним трудової книжки. До повідомлення долучено копію наказу № 97-к від 08.11.2019 року про його звільнення на підставі п.3ст.36 КЗпПу зв`язку із вступом на військову службу. Підставою для звільнення став контракт про проходження позивачем військової служби та витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31.10.2019 року № 258.

На військовій службі у в/ч НОМЕР_1 позивач перебуває з 31.10.2019 року і по даний час.

Просив наказ генерального директора ТОВ «Факро-Орбіта» від 08.11.2019 року №97-к про його звільнення з роботи визнати незаконним та скасувати такий, поновити його на посаді електрогазозварника у ТОВ «Факро-Орбіта» з 08.11.2019 року та стягнути з ТОВ «Факро-Орбіта» на його користь середній заробіток за період з 08.11.2019 року по час прийняття рішення судом про поновлення його на роботі (а.с. 1-4).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора ТОВ «Факро-Орбіта» №97-к від 08.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із вступом на військову службу на підставі п.3статті 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді електрогазозварника у ТОВ «Факро-Орбіта» з 08.11.2019 року.

Стягнуто зТОВ «Факро-Орбіта»на користь ОСОБА_1 середнійзаробіток заперіод з08.11.2019року по05.05.2021року врозмірі 243336грн.36коп.,а такожв дохіддержави судовийзбір врозмірі 768грн.40коп. (а.с. 114-120).

Вищезгадане рішення оскаржив представник відповідача.

Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що оскільки позивач «уклав Контракт на проходження військової служби в лавах Збройних Сил України за власним бажанням строком на три роки в період який не відноситься до особливого», то наведене «виключає можливістьпозивача накористування гарантіями,передбаченими ч.3ст.119КЗпП України» (а.с. 126-131).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Судом встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма її учасниками (в тому числі і відповідачем/апелянтом) те, що позивач з 27 травня 2019 року працював на посаді електрогазозварника у ТзОВ "Факро-Орбіта" і 31.10.2019 року між позивачем та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу (а.с. 6-7), в результаті чого позивач 31.10.2019 року звернувся до ТОВ «Факро-Орбіта» із заявою про звільнення його від виконання посадових обов`язків із збереженням робочого місця, посади і середньої заробітної плати (а.с. 12).

Наказом ТОВ «Факро-Орбіта» від 08.11.2019 року позивача було звільнено з роботи на підставі пункту 3статті 36 КЗпПу зв`язку із вступом на військову службу. Підставою для звільнення став контракт про проходження позивачем військової служби та витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 31.10.2019 року № 258 (а.с. 13).

З 31.10.2019 року і на час звернення до суду з даним позовом (06.12.2019 року) позивач перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності і обґрунтованості позовних вимог та прийшов до висновку, що позивача звільнено із порушенням вимогКЗпП України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3статті 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року.

Статтею 119КЗпП України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбаченихзаконами України «Про військовий обов`язок і військову службу»і «;Про альтернативну (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Згідно з частиною 3 даної статті, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно доЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» № 116-VII від 15.01.2015 року, який набрав чинності 08 лютого 2015 року, було внесено зміни дост. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»та абз. 1 ч. 2 даної статті викладений наступним чином: «за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання».

Як убачається з листа Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року, відповідно дост. 1 Закону України «Про оборону в Україні»з моменту оголошенняУказу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014, в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час звільнення позивача наказом від 08 листопада 2019 року, в Україні згідно зУказом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014діяв особливий стан, а відтак на спірні правовідносини поширювались вимоги частини 3статті 119 КЗпП України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» № 116-VII від 15 січня 2015 року, який набрав чинності 08 лютого 2015 року, тобто - до звільнення відповідачем позивача з роботи, передбачено, що за громадянами України, які призвані в тому числі на строкову військову службу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада) та середній заробіток на підприємстві.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 811 внесено зміни допостанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року №105«Про затвердження Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом» та встановлено, що дія цієїпостановипоширюється на громадян України, які починаючи з 11 червня 2015 року були призвані на строкову військову службу, а також призвані на військову службу під час мобілізаціїна особливий періодта які підлягають звільненню з військової служби у зв`язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

Відтак, відповідно до законодавства України з 08 лютого 2015 року для категорії громадян, призваних на строкову військову службу на особливий період, середній заробіток на підприємстві зберігався на загальних підставах, а починаючи з 11 червня 2015 року підприємствам, установам та організаціям здійснюється компенсація заробітку за рахунок державного бюджету, а тому, оскільки позивача було звільнено з порушенням вимогКЗпП України, з відповідача на його користь підлягає стягненню також середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2019 року по 05.05.2021 року у розмірі 243 336 грн. 36 коп., розрахунок якого колегія суддів вважає вірним.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що пунктом 12 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов`язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 12.03.2007 року № 80 (з наступними змінами (останні з яких внесені наказом від 22.05.2017 року) та в редакції, чинній на час апеляційного розгляду даної справи), встановлено, що «підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовослужбовцям, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов`язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати.Відшкодуванню підлягаютьвсі витрати,пов`язані звиплатою середньогозаробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

З урахуванням вищенаведеного доводи апеляційної скарги стосовно того, що у даній справі «має місце яскравий приклад прямої дискримінації роботодавців, які мають працівників, що добровільно вступили на військову службу за контрактом», колегія суддів також визнає такими, що не можуть прийматися до уваги.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування відсутні і апеляційну скаргу на нього, яка не спростовує висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Факро Орбіта», залишити без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 05 травня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 06 грудня 2021 року.

Головуючий: Цяцяк Р. П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.