Постанова

від 09.09.2021 по справі 910/10821/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2021 р. Справа№ 910/10821/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.09.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 (повний текст складено 19.08.2019)

у справі №910/10821/17 (суддя Балац С.В.)

за позовом Київської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД"

про повернення земельної ділянки

В судовому засіданні 09.09.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Київська місцева прокуратура № 5 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД" про повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем здійснене самовільне використання (без правовстановлюючих документів) земельної ділянки, загальною площею 0,04 га по вул. Полярна, 10-Г в Оболонському районі м. Києва, у зв`язку з чим порушується право територіальної громади міста Києва на землю.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 позов залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2017, ухвалу Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 скасовано, справу № 910/10821/17 направлено на розгляд до Господарського суду м. Києва.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України , надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням того, що збірно-розбірна металево-скляна конструкція, в якій знаходиться магазин "АТЛ", зведена на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:049:0001, яка знаходиться на праві постійного користування у кооперативу "ПЕРЕМОГА" по будівництву та експлуатації гаражів, з яким відповідач перебуває у договірних відносинах. Водночас, акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2017 № 17-0976-05 не є належним доказом самовільного зайняття спірної земельної ділянки відповідачем.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України , надав суду відповідь на відзив, в якій вказав про те, що будівля магазину "АТЛ" є нерухомим майном, а нежитлова адміністративна будівля з влаштованими приміщеннями для обслуговування та ремонту автомобілів площею 1221,6 кв.м. не має відношення до предмету спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 у справі № 910/10821/17 призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

До Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.11.2018 № 6494/6495/18-41, яким останній повернув матеріали справи із повідомленням про неможливість надання висновку експертизи у зв`язку з відсутністю здійснення попередньої оплати за її проведення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 910/10821/17 призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою від 19.02.2019 у справі № 910/10821/17 судом залучено до проведення земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 у справі № 910/10821/17, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

До Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, яким останній повернув матеріали справи № 910/10821/17 з висновком проведеної судової земельно-технічної експертизи від 23.04.2019 № 779/19-41.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2019 провадження у справі № 910/10821/17 поновлено.

До суду надійшло клопотання відповідача про призначення у справі №910/10821/17 повторної судової земельно-технічної експертизи, яке відхилено судом в підготовчому засіданні 12.06.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі №910/10821/17 позов задоволено частково.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 213,47 кв.м. по вулиці Полярна 10-Г в Оболонському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД" на користь прокуратури міста Києва витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з наявного у справі висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.04.2019 № 779/19-41, яким встановлено, що збірно-розбірна металево-скляна конструкція - автомагазин "АТЛ" (зазначена в акті обстеження земельних ділянок від 21.06.2017 № 17-0976-05 із доданими фото матеріалами) (арк. справи 16 - 17) не знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:049:0001, яка знаходиться на праві постійного користування у кооперативу "ПЕРЕМОГА" по будівництву та експлуатації гаражів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права,

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

1) суд першої інстанції, в порушення норм матеріального права, статей 3, 12 Закону України Про судову експертизу визнав таким, що відповідає вимогам закону, обґрунтованим, належним та повним висновок експерта, що призвело до неправильного вирішення справи по суді, опираючись саме на такий висновок, як на єдиний доказ;

-проігноровано той факт, що у висновку експертf, останнім у порушення вимог ст.104 ГПК України не зазначено детальний опис досліджень, які передували отриманню висновку, зокрема, не вказано яким чиноv та ким здійснювалось вимірювання площі земельної ділянки, на якій розміщена спірна конструкція, за допомогою яких технічних засобів здійснювалось визначення поворотних точок земельної ділянки, на якій фактично розміщена збірно-розбірна конструкція, а також її координати, що давало б суду можливість оцінити підсумкову частину висновку tксперта в сукупності з його дослідницькою частиною;

- у порушення вимог ст. ст. 78, 79, 86, 104, 236 ГПК України суд першої інстанції залишив поза увагою неповноту та суперечливість висновку експертизи, в тому числі невідповідність його дослідницької частини та підсумковим висновком, незаконно відмовив позивачу у призначенні повторної судової земельно-технічної експертизи, що мало наслідком ухвалення неправильного рішення у справі;

-судом порушено норми ч.2 ст.96 та ст.104 ГПК України визначено висновок експерта заздалегідь встановленої сили, та не розглянуто його в сукупності з іншими доказами, які є протилежними висновку експерта;

-в порушення статті 237 ГПК України не досліджено всі питання, які суд повинен вирішити під час ухвалення рішення суду;

- рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справі та не підтверджується належними і допустимими доказами, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на висновку експерта, який фактично покладений в основу рішення, який є необгрунтованим, некоректним, внутрішньо суперечливим, а сама експертиза здійснена з порушенням вимог чинного законодавства. З огляду на це рішення суду першої інстанції в цій частині є необгрунтованим, а тому таким, що не відповідає вимогам ч. 5 ст. 236 ГПК України;

-судом порушено вимогу ст.107 ГПК України, за наявності обґрунтованих пояснень відповідача, які не спростовані поясненнями експерта щодо необґрунтованості, суперечності, не повноти та висновку експерта, не призначив повторну експертизу;

2) всупереч вимогам ст.14 ГПК України та прямій забороні у ч.2 ст.237 ГПК України, суд задовольнив позов частково та зобов`язав відповідача звільнити земельну ділянку загальною площею 213, 47 кв.м.;

- суд вийшов за межі позовних вимог і фактично задовольнив позовну вимогу, яку не було заявлено, адже позивач просив зобов`язати відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку орієнтовною площею 0,04 га по вулиці Полярна, 10-Г в Оболонському районі м.Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд, і заяв про зміну предмета позову до суду не подавав;

-у справі пред`явлено позов немайнового характеру, а часткове задоволення позову може мати місце у разі часткової обґрунтованості вимог майнового характеру чи обґрунтованості однієї з вимог немайнового характеру у разі пред`явлення позову, що містить декілька таких вимог;

-суд самостійно змінив предмет позову, чим порушив принципи рівності учасників справи та диспозитивність господарського судочинства;

-всупереч вимогам п.3 ч.4 ст.238 ГПК України суд не мотивував належним чином відхилення доводів відповідача щодо неналежного способу захисту та відсутності заяви про зміну предмета позову, які викладені у письмових поясненнях;

-судом мали бути оцінені аргументи відповідача, чого судом зроблено не було;

-суд не застосував ст.184 ЦК України, ст.ст.79,79-1 ЗК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, застосував ст.212 ЗК України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, самостійно змінивши предмет позову, порушив ст.ст.2,14, ч.2 ст.237 ГПК Українита п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

3) позивачем не доведено, що спірна конструкція розміщена не на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:049:0001, що свідчить про невиконання позивачем обов`язку доказування, передбаченого ч.1 ст.74 ГПК України;

-повернення самовільно зайнятої земельної ділянки як спосіб захисту може бути застосоване винятково до сформованої земельної ділянки, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру. Натомість, земельна ділянка, яка є предметом спору, у Державному земельному кадастрі не зареєстрована, фактичних меж, точної площі та координат не має, що унеможливлює застосування ст.212 ЗК України.

4) із приписів статті 23 Закону України Про прокуратуру , статті 53 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що участь прокурора у господарському процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обгрунтування необхідності такої участі;

- прокурор може здійснювати представництво в суді інтересів держави лише у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

-прокурором не доведено підстав для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради, відповідно до приписів ст.23 Закону України Про прокуратуру та ст.53 ГПК України, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує доводи апелянта, просить апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2019 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №910/10821/17, призначено апеляційну скаргу до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД" про призначення повторної земельно - технічної експертизи у справі №910/10821/17 задоволено.

Призначено у справі №910/10821/17 повторну судову земельно - технічну експертизу. Апеляційне провадження у справі №910/10821/17 зупинено до повернення до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи з висновком повторної судової земельно - технічної експертизи.

18.03.2021 на адресу суду супровідним листом №5824/21-41/6741/21-41 від 11.03.2021 надійшло клопотання судових експертів про забезпечення обстеження об`єкту дослідження та надання роз`яснень з матеріалами справи №910/10821/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 розгляд клопотання судових експертів Юрія Бікуса та Вікторії Савчак про забезпечення обстеження об`єкту дослідження у справі №910/10821/17 призначено на 29.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 оголошено перерву в розгляді клопотання експертів на 27.05.2021.

20.05.2021 від експертів Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз надійшло повторне клопотання про забезпечення обстеження об`єкту дослідження та надання роз`яснень, з рахунком на оплату судової експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 клопотання судових експертів Юрія Бікуса та Вікторії Савчак про забезпечення обстеження об`єкту дослідження у справі №910/10821/17 задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД" забезпечити прибуття експерта (експертів) із експертної установи на місцевість для обстеження об`єкту дослідження (збірно-розбірної металево-скляної конструкції-автомагазину АТЛ , щодо якої на вирішення експертизи поставлено питання) 15.06.2021 , безперешкодний доступ до об`єкту дослідження, присутність сторін по справі, належні умови праці та повернення експерта (експертів) до експертної установи.

Апеляційне провадження у справі №910/10821/17 зупинено до повернення до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи з висновком судової експертизи.

08.07.2021 на адресу суду надійшов лист Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №5824/21-41/6741/21-41 від 18.06.2021 про залишення ухвали суду про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи без виконання у зв`язку з несплатою вартості експертизи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 поновлено провадження у справі, справу призначено до розгляду на 09.09.2021.

Явка представників сторін

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції 09.09.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 09.09.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації складено акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2017 № 17-0976-05, відповідно до якого встановлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 400 кв.м. по вулиці Полярна, 10-Г в Оболонському районі міста Києва функціонує магазин з продажу автозапчастин "АТЛ".

Вказаним актом також встановлено, що між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛ" укладено договір оренди нежитлових приміщень від 21.06.2015 № 28 загальною площею 195 кв.м. на вул. Полярній, 10-Г в Оболонському районі міста Києва. Інформація про право власності на нежитлові приміщення у вказаному договорі оренди відсутня.

Рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність (користування) позивачем за поданням департаменту земельних ресурсів не прийнято, документи, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою в департаменті земельних ресурсів не зареєстровано.

В діях відповідача вбачаються ознаки самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 400 кв.м. (ст. 212 Земельного кодексу України).

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи, наданих комунальним підприємством "КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ" слідує, що за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 10-Г розташовано будівлю літера "А", що складається з двох поверхів та підвалу загальною площею 1221,6 кв.м. Однак на плані вказаних приміщень відсутнє приміщення площею 195 кв.м., що використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛ" на підставі вказаного вище договору оренди.

Прокурор вказує, що будівля, що використовується під магазин з продажу автозапчастин "АТЛ" не входить до переліку нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, що підтверджується листом комунального підприємства "КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ" від 31.05.2017 № 062/14-6598 (И-2017) з додатками.

Спір між сторонами даного спору виник в результаті використання відповідачем спірної земельної ділянки без належної та достатньої правової підстави.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради у даній справі колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересі в не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади , орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

За ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ , ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про столицю України місто-герой Київ місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону у місті Києві діють представницькі органи місцевого самоврядування - Київська міська рада , районні в місті ради (у разі їх утворення), які є юридичними особами.

За ч. 1 ст. 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїхінтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 60 вказаного Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Отже, порушення прав територіальної громади, яка є невід`ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Враховуючи викладене, Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста, уповноваженим діяти від імені територіальної громади та в її інтересах, у тому числі щодо захисту, охорони, збереження та раціонального використання земель комунальної власності.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування ст. 23 Закону України Про прокуратуру є поняття інтерес держави .

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування , яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи .

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.

У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів порушує інтереси територіальної громади в особі Київської міської ради, яка у даному випадку незаконно позбавлена можливості ефективно та виключно в інтересах територіальної громади розпоряджатись землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для поліпшення соціальної інфраструктури міста.

На спірній земельній ділянці відповідач здійснює діяльність всупереч визначеному ст. 206 Земельного кодексу України платному принципу, який встановлено державою як основне джерело надходжень коштів до бюджету з метою фінансування програм і проектів, спрямованих на раціональне використання, поліпшення, збереження та охорону земель.

Крім того, відповідач, зайнявши комунальну земельну ділянку без правовстановлюючих документів, здійснив протиправне втручання у вільне володіння та розпорядження територіальною громадою своїм майном (землею).

Наведене беззаперечно свідчить про порушення державних та суспільних інтересів, оскільки таке втручання перешкоджає територіальній громаді ефективно використовувати земельну ділянку, розпоряджатись нею на свій розсуд та в своїх інтересах (у тому числі здавати земельну ділянку в оренду за максимально вигідну плату з метою наповнення бюджету).

У свою чергу, в силу ст. ст. 16, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 189 Земельного кодексу України, саме Київська міська рада як власник комунальної землі у м. Києві має виконувати відповідні функції, здійснювати контроль за використанням земель та своєчасно реагувати на порушення земельного законодавства.

Виконання субсидіарної ролі щодо заміни відповідного органу, який неналежно здійснює захист інтересів держави, є конституційним обов`язком прокурора вживати заходів щоб інтереси держави не залишалися незахищеними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18.

Встановлено, що Київська міська рада (та її підпорядковані органи), як орган місцевого самоврядування, захист інтересів держави свідомо не здійснює, хоча усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Зазначені обставини є безумовно виключним випадком для застосування прокурором вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру щоб інтереси держави не залишались не захищеними.

Крім того, надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 № 806/1000/17, від 02.10.2018 № 4/166 Б , від 17.10.2018 №910/11919/17, від 08.02.2019 №915/20/18, від 19.03.2019 у справі № 925/1381/16.

Щодо порушень земельного законодавства при використанні ТОВ АВТОЛЕНД земельної ділянки площею 0,0213 га по вул. Полярна, 10-Г, в Оболонському районі міста Києва Київська міська рада була достовірно обізнана, що підтверджується актами обстеження від 09.03.2016 № 16-0490-05 та від 21.06.2017 № 17-0976-05, листом

Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.06.2017 №057025-11213.

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомив Київську місцеву прокуратуру №5 листом від 27.06.2017 про виявлені порушення і прохання місцеву прокуратуру вжити заходи в межах компетенції, а також, з якого не вбачалось вжиття вказаним органом будь-яких заходів на захист інтересів держави.

Таким чином, встановивши у січні 2017 року використання земельної ділянки відповідачем у порушення вимог земельного законодавства, а саме без оформлення правовстановлюючих документів на землю, жодних заходів щодо реального захисту інтересів держави, а саме щодо відновлення порушених прав територіальної громади міста на землю Київською міською радою та її підпорядкованими органами, на які покладено обов`язок забезпечення виконання повноважень Київської міської ради у сфері управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва, не вжито.

Правомочності власника землі на території міста Києва від імені територіальної громади здійснює Київська міська рада, яка відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, приймає рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Статтею 18-2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування

Київська міська рада (в т.ч. її підпорядковані органи, на які покладено обов`язок забезпечення виконання повноважень Київської міської ради у сфері управління землями комунальної власності територіальної громади міста Києва), будучи обізнаною про порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту з позовом до суду не звергалась.

При цьому, нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці Київської міської ради, яка будучи уповноваженим державою суб`єктом по захисту відповідних інтересів, жодних дій по усуненню викладених в позові порушень не вживала.

Вказане свідчить про неналежне здійснення Київської міською радою повноважень по захисту державних інтересів, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

У зв`язку з цим, позов подано Київською місцевою прокуратурою №5 в інтересах держави в особі Київської міської ради і підстав для залишення його без розгляду немає.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Згідно ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Жодних документів, що посвідчують право власності або право користування спірною земельною ділянкою, та доказів, що підтверджують звернення відповідача до позивача, як органу місцевого самоврядування, уповноваженого передавати у власність або користування спірну земельну ділянку, з клопотанням про оформлення речового права на неї або доказів вжиття відповідачем інших заходів, спрямованих на оформлення його прав на спірну земельну ділянку, останнім до суду не подано.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Так судом, з метою роз`яснення питань, що виникли під час розгляду справи №910/10821/17, а саме: з метою встановлення самовільного використання відповідачем (без правовстановлюючих документів) земельної ділянки, загальною площею 0,04 га по вул. Полярна, 10-Г в Оболонському районі м. Києва, ухвалами від 28.02.2018 та від 17.12.2018 призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:

Чи знаходиться збірно-розбірна металево-скляна конструкція - автомагазин "АТЛ" (зазначена в акті обстеження земельних ділянок від 21.06.2017 № 17-0976-05 із доданими фото матеріалами) (а.с. 16 - 17) на земельній ділянці з кадастровим номером 78049001, яка знаходиться на праві постійного користування у кооперативу "ПЕРЕМОГА" по будівництву та експлуатації гаражів (04201, м. Київ, вул. Полярна, буд. 10-В, ідентифікаційний код: 23492394) відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 006685 (а.с.186 - 189)?

Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.04.2019 №779/19-41 встановлено:

збірно-розбірна металево-скляна конструкція - автомагазин "АТЛ" (зазначена в акті обстеження земельних ділянок від 21.06.2017 № 17-0976-05 із доданими фото матеріалами) (а.с.16-17) не знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:049:0001, яка перебуває на праві постійного користування у кооперативу "ПЕРЕМОГА" по будівництву та експлуатації гаражів (04201, м. Київ, вул. Полярна , буд. 10-В, ідентифікаційний код 23492394) відповідно до державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ № 006685.

У додатку № 1 до висновку, межі земельної ділянки, на якій фактично розміщений автомагазин "АТЛ" позначені синім кольором (213,47 кв.м.), а межі земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні у кооперативу "ПЕРЕМОГА" - лінією червоного кольору.

Таким чином, судом обґрунтовано встановлено самовільне використання відповідачем (без правовстановлюючих документів) земельної ділянки, загальною площею 213,47 кв.м. по вул. Полярна, 10-Г в Оболонському районі м. Києва.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6"Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Оскільки відповідач, всупереч наведеним нормам закону, користується спірною земельною ділянкою без достатніх правових підстав, місцевий господарський суд дйшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача повернути власнику - позивачу земельну ділянку, загальною площею 213,47 кв.м. по вул. Полярна, 10-Г в Оболонському районі м. Києва.

Приймаючи до уваги наявність в матеріалах справи висновку судової земельно-технічної експертизи від 23.04.2019 № 779/19-41, в якому встановлено, що збірно-розбірна металево-скляна конструкція - автомагазин "АТЛ" (зазначена в акті обстеження земельних ділянок від 21.06.2017 № 17-0976-05 із доданими фото матеріалами) (а.с.16 - 17) не знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:049:0001, яка перебуває на праві постійного користування у кооперативу "ПЕРЕМОГА" по будівництву та експлуатації гаражів, що не спростовано відповідачем належними, достовірними та допустимими доказами, доводи відповідача (апелянта), викладені в поданих до суду заявах, правомірно відхилені судом як необґрунтовані.

При цьом судом враховано, що листом Київського науково - дослідного інституту судових експертиз №5824/21-41/6741/21-41 від 18.06.2021 матеріали справи повернуто до суду апеляційної інстанції, а ухвала Північного апеляційного господарського суду про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи залишена без виконання у зв`язку з несплатою вартості експертизи, яку було покладено на апелянта - ТОВ Автоленд .

Водночас суд приймає до уваги той факт, що на даний момент об`єкт дослідження відсутній, проведення експертизи у справі є недоцільним та призведе до надмірного затягування справи.

Як зазначає прокурор з посиланням на відповідні докази, як і подані до матеріалів справи, 10.03.2021 до Київської місцевої прокуратури №5 надійшов лист Департаменту міського благоустрою виконавчого органу КМР (КМДА) від 22.02.2021 №064-909 з додатками, з якого вбачається, що на виконання доручення Департаменту міського благоустрою від 20.02.2020 №064-736 Комунальним підприємством Київблагоустрій 16.03.2020 демонтовано автомагазин АТЛ за адресою: м.Київ, вул.Полярна, 10-г в Оболонському районі міста Києва.

Відповідач не спростував належними доказами позицію прокурора та позивача у справі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставини, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та наданих доказів в їх сукупності, місцевий господарський суд ,з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 213,47 кв.м. по вулиці Полярна 10-Г в Оболонському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі №910/10821/17.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛЕНД" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі №910/10821/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2019 у справі №910/10821/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10821/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 21.12.2021 після виходу суддів Тищенко А.І. та Скрипки І.М. з лікарняного та відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська