Рішення

від 21.12.2021 по справі 477/1701/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1701/21

Провадження №2/477/908/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2021 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківської сільської ради Вітовського (Миколаївського) району Миколаївської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, в якому просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок та земельну ділянку, площею 0,1195 га, призначену для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, розташовані в АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку, площею 5,6 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області.

На обґрунтування вимог вказував, що нотаріальному оформленні цієї спадщини, на яку він претендує як спадкоємець другої черги спадкування за законом, заважає відсутність оригіналів правовстановлюючих документів.

Посилаючись не те, що є спадкоємцем другої черги спадкування за законом після смерті сестри і прийняв спадщину, проте не взмозі її оформити в нотаріальному порядку, тому просив суд визнати за ним в порядку спадкування право власності на ділянки та будинок.

В судове засіданні сторони не з`явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Позивач надав заяву з проханням розглядати справу без його участі і задовольнити позов.

Представник відповідача також подав суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також зазначив про можливість розгляду справи без його участі.

Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи без участі сторін, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на час смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами та на земельну ділянку, площею 0,1195 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, площа ділянки 5,60 га.

Часом відкриття спадщини є день смерті.

На час її смерті діяли положення ЦК України 2003 року.

Так, згідно з ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Заповіту спадкодавиці ОСОБА_2 судом не встановлено, тому спадкування після її смерті повинно здійснюватися за законом.

Цивільний кодекс України вирізняє п`ять черг спадкування за законом, виписаних у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкоємців першої черги спадкування за законом судом не встановлено (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Відповідно до довідки Шевченківської сільської ради Миколаївської області від 18 березня 2021 року на день відкриття спадщини зі спадкодавицею ОСОБА_2 проживав її брат ОСОБА_1 , тобто позивач в цій справі.

Крім того, на запит суду приватним нотаріусом Вітовського нотаріального округу Сапегою О.П. надано спадкову справу, заведену після смерті ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 від 24 березня 2021 року.

Таким чином позивач є єдиним спадкоємцем другої черги за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .

Інших спадкоємців цієї ж черги або попередньої черги після її смерті не встановлено.

Факт родинних відносин зі спадкодавицею підтверджується копіями свідоцтв про їх народження, серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , виданих Шевченківською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області області 01 лютого 1956 року та 03 жовтня 1964 року.

Однак він отримав письмове роз`яснення приватного нотаріуса Сапеги О.П. від 10 вересня 2021 року про неможливість нотаріального оформлення спадщини за законом через відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, будинок ОСОБА_2 був куплений у сільськогосподарського акціонерного товариства ім. Т.Г.Шевченко , що підтверджено квитанцією до прибуткового ордеру №107 від 31 березня 2005 року.

Відповідно до технічного паспорту, складеного комунальним підприємством "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" 05 листопада 2018 року, житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , був побудований в 1985 році, господарські будівлі та споруди - в 1980-90 роки.

Згідно з даними того ж технічного паспорту та довідки комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 06 листопада 2018 року житловий будинок має житлову площу 43,20 кв.м., загальну площу - 64.40 кв.м., але право власності на будинок не зареєстровано.

Відповідно до записів у погосподарській книзі Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області житловий будинок по АДРЕСА_1 існує та рахувався на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

До 2004 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилося питання узаконення житлових будинків та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними по господарських книг сільських, селищних Рад із додатком списків громадян, яким ці будинки належали.

До вказаних правовідносин також підлягала застосуванню Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затверджені Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.

Такими чином, записи у погосподарських книгах визнавалися у якості актів органів влади (публічної), що підтверджують право приватної власності.

Викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 , за свого життя правомірно отримала право власності на житловий будинок і мала всі законні підстави для отримання свідоцтва про право власності на нього, але цього не здійснила.

Однак це не скасовує належність їй будинку, так як надані докази підтверджують правомірність його набуття.

Також, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ-4811177092021 від 03 березня 2021 року за ОСОБА_2 була зареєстрована на праві власності земельна ділянка площею 0,1195 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , відведена на підставі проекту землеустрою від 21 серпня 2019 року, складеного ТОВ "Український експертний Центр по вимірюванню та оцінці". Дата реєстрації права власності - 03 січня 2020 року, кадастровий номер ділянки 4823384700:06:006:0002.

Крім того, за життя ОСОБА_2 належала земельна частка (пай), розміром 5,82 умовних кадастрових гектарів, в колективній власності АТ "ім. Т.Г. Шевченко" в межах території Шевченківської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області.

В 2019 році вона вирішила реалізувати своє право на виділення земельної частки в натурі, тому 22 липня 2019 року комунальним підприємством "Госпрозрахункове проектно-вишукувальне бюро" була розроблена технічна документація з виділенням їй земельної ділянки на місцевості, площею 5,60 га, та присвоєнням кадастрового номеру - 4823384700:01:000:0084.

Рішенням Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області № 83 від 18 вересня 2020 року її технічна документація була затверджена, а рішенням цієї ж сільської ради № 87 того ж дня земельна ділянка передана їй у власність.

Однак правовстановлюючих документів за життя отримати не встигла.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положеннями ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також, ч. 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що будинок та земельні ділянки належали ОСОБА_2 і це майно входило до складу спадщини після її смерті, а тому в порядку спадкування має перейти до спадкоємців, тобто до позивача, як спадкоємця за законом другої черги спадкування.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, він не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на нерухомість в порядку спадкування за законом.

За викладеного, керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на наступне майно:

- житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, площею 0,1195 га, кадастровий номер 4823384700:06:006:0002, виділену для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельну ділянку, площею 5,600 га, кадастровий номер 4823384700:01:000:0084, виділену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Шевченківської сільської ради Миколаївського (Вітовського) району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Р.В. Козаченко