Постанова

від 21.12.2021 по справі 910/1656/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2021 р. Справа№ 910/1656/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Сітайло Л.Г.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін згідно протоколу судового засідання від 21.12.2021.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 (повний текст складено 15.11.2021)

за скаргою Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо"

на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

у справі № 910/1656/18 (суддя - Ващенко Т.М.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо"

про стягнення грошових коштів.

ВСТАНОВИВ:

06.10. 2021 Київське комунальне виробниче підприємство "Міськпаливо" (далі - ККВП "Міськпаливо", боржник) звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просило:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції;

- зобов`язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з коштів в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку боржника № НОМЕР_1 відкритому в АТ КБ Приватбанк , які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників скаржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 (повний текст ухвали складено 15.11.2021) у задоволенні скарги ККВП "Міськпаливо" у справі №910/1656/18 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ККВП "Міськпаливо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішення, яким скаргу ККВП "Міськпаливо" задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена при порушенні норм матеріального та процесуального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи.

Так, апелянт стверджує, що державним виконавцем накладено арешт на всі рахунки відповідача, в тому числі і на рахунок № НОМЕР_1 , з якого підприємство здійснює виплату заробітної плати та необхідних податків та зборів, про що надано довідку АТ КБ Приватбанк №31088196/21442683 від 25.08.2021. При цьому, зарахування заробітної плати на картки найманих працівників ККВП Міськпаливо відбувається лише з транзитного рахунку № НОМЕР_2 , тоді як зарахування на вказаний транзитний рахунок здійснюється лише з поточного рахунку групи 2600 - № НОМЕР_1 . А отже, наявні підстави для зняття арешту з коштів, що знаходяться на розрахунковому рахунку боржника № НОМЕР_1 .

Боржник повідомив, що 29.09.2021 звернувся до державного виконавця із заявою про зняття арешту з коштів, проте станом на час звернення до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця (06.10.2021) останнім не вчинено будь-яких дій щодо задоволення заяви, у зв`язку з чим бездіяльність державного виконавця є неправомірною.

Крім того скаржник зауважує, що судом першої інстанції не досліджено документи, що підтверджують розмір виконання зобов`язань з виплати заробітної плати, в результаті чого неправомірно відмовлено в задоволенні скарги.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2021 апеляційну скаргу у справі №910/1656/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ККВП "Міськпаливо" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 у справі №910/1656/18, справу призначено до розгляду на 21.12.2021 встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Позивач та орган виконавчої служби не скористались наданим їм правом та не подали відзиву на апеляційну скаргу відповідача, що в силу приписів ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

В судовому засіданні 21.12.2021 представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення яким скаргу ККВП "Міськпаливо" задовольнити у повному обсязі.

Представник стягувача підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд задовольнити її в частині зобов`язання державного виконавця зняти арешт з коштів, що знаходяться на розрахунковому рахунку боржника № НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів встановила наступне.

Як слідує з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/1656/18 позов Комунального підприємства "Київський метрополітен" задоволено частково. Стягнуто з Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 2000000,00 грн поворотної фінансової допомоги, 5917,81 грн 3% річних, 59013,70 грн неустойки, 30973,97 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено (рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018).

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з приписами ч. 1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 ГПК України).

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №910/1656/18, 30.08.2018 господарським судом видано наказ.

З матеріалів справи також вбачається, що 19.04.2021 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Калюжним Є.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65196963 (а.с. 266, т. 2), згідно якої відкрито виконавче провадження з виконання наказу №910/1656/18, виданого 30.08.2018 Господарським судом міста Києва.

Також 19.04.2021 та 22.04.2021 вказаним державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника у ВП №65196963 (а.с. 267, т. 2), згідно яких накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

За змістом статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

29.09.2021 боржник звернувся до державного виконавця з листом №053/056/4-146, згідно якого просив зняти арешт з коштів в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку боржника № НОМЕР_1 в АТ КБ Приватбанк , які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників скаржника.

На звернення боржника виконавцем було надано відповідь від 12.10.2021 №65196963/30/3 з відмовою у знятті арешту.

06.10.2021 ККВП Міськпливо звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування поданої скарги боржник зазначив, що державним виконавцем накладено арешт на всі рахунки відповідача, в тому числі і на рахунок № НОМЕР_1 , з якого підприємство здійснює виплату заробітної плати та необхідних податків та зборів, про що надано довідку АТ КБ Приватбанк №31088196/21442683 від 25.08.2021. При цьому накладення арешту на кошти, які містяться на рахунку боржника групи 2600, що призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві.

Посилаючись на те, що державний виконавець на заяву боржника не здійснив жодних виконавчих дій щодо зняття арештів з коштів, в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку КМВП Міськпаливо № НОМЕР_1 , боржник просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця та зобов`язати останнього зняти арешт з коштів в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку ККВП Міськпаливо № НОМЕР_1 , які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників ККВП Міськпаливо .

Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві заперечуючи проти поданої боржником скарги відмітив наступне: згідно з довідкою банку, спірний рахунок не є рахунком зі спеціальним чи обмеженим режимом використання; боржник не обґрунтував яка саме сума грошових коштів необхідна йому для виплати заробітної плати, сплати соціального внеску та інших обов`язкових зборів та платежів до бюджету України; виконавець не порушив жодної норми закону, а навпаки, виконав свої передбачені законом обов`язки щодо примусового виконання судового рішення.

Господарський суд міста Києва розглянувши подану боржником скаргу відмовив у її задоволенні.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що боржником не надано жодних документів, що підтверджували б розмір зобов`язань з виплати заробітної плати та не подано доказів того, чи є ці кошти на рахунку № НОМЕР_1 , щоб зняти арешт з нього в частині заборгованості зі сплати заробітної плати.

Північний апеляційний господарський суд погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення скарги боржника на бездіяльність державного виконавця з урахуванням наступного.

За змістом статей 1, 5 Закону України Про виконавче провадження (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Абзацом 2 частини другої статті 48 Закону України Про виконавче провадження заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України Про електроенергетику , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України Про теплопостачання , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України Про теплопостачання , статті 18-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону).

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч. 3 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження .

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження ).

Як було зазначено, боржник просить суд зобов`язати державного виконавця зняти арешт з коштів, в частині накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 вказуючи на те, що даний рахунок призначений для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників підприємства.

Однак суд апеляційної інстанції критично сприймає наведені доводи боржника, оскільки згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджених постановою Національного банку України від 17.06.2004 №280, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рахунками зі спеціальним режимом використання є балансові рахунки 2604 Цільові кошти на вимогу суб`єктів господарювання . Тоді як рахунки 2600 призначені для обліку вкладів (депозитів) на вимогу суб`єктів господарювання крім (небанківських фінансових установ), у тому числі поточні рахунки суб`єктів господарювання та розрахунки за ними, надані кредити овердрафт, виплати заробітної плати, та навіть в разі виплати з цих рахунків заробітної плати, вони не мають спеціального статусу. До того ж, чинним законодавством України не передбачено відкриття для виплати заробітної плати окремого поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок боржника № НОМЕР_1 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. Відтак, на цьому рахунку зараховуються та зберігаються кошти боржника, призначені не тільки для виплати заробітної плати. А отже, зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Також слід звернути увагу, що АТ КБ Приватбанк , на яке нормами ст. 52 Закону України Про виконавче провадження покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку № НОМЕР_1 виконало, що свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №344/8982/17.

Разом з тим колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи боржником надано виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період квітень-вересень 2021 року, з яких вбачається, що зі спірного рахунку здійснювалися виплати різного призначення як-то орендна плата, плата за користування частиною складського майданчика, за користування побутовими приміщеннями (незважаючи на те, що з 19-20.04.2021 діяв арешт, накладений на кошти на спірному рахунку згідно з постановою державного виконавця), що ще раз доводить, що спірний рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання. А отже, зняття арешту з вказаного рахунку може призвести до безпідставного звільнення боржника від обов`язку виконання судового рішення.

Посилання скаржника, як на підставу для зняття арешту з грошових коштів на спірному рахунку, на договір №13В12000136 від 01.05.2021, укладений між АТ КБ Приватбанк та ККВП Міськпаливо , який містить інформацію про те, що рахунок № НОМЕР_2 призначений для перерахування в банк коштів: заробітної плати, стипендії та інших видів виплат, передбачених чинним законодавством України, не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, в даному договорі не передбачено та не встановлено спеціального використання рахунків в АТ КБ Приватбанк на які не поширюється накладення арешту та примусове стягнення коштів, по-друге, боржник просить зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 .

Разом з тим кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Згідно із ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

З наведених норм права вбачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

У разі виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати в певному розмірі, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку боржника, у такому ж розмірі не може бути накладений арешт, а якщо він накладений, то підлягає зняттю.

Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати та його розміру. Також арешт в розмірі суми зобов`язання з виплати заробітної плати може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Згідно матеріалів справи, боржник звертаючись до виконавця із заявою від 29.09.2021 №053/056/4-146 просив зняти арешт з коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , які необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників підприємства. Однак ККВП Міськпаливо не вказав яка сума зобов`язань виникла у нього з виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та інших обов`язкових зборів та платежів, та не просив зняти арешт з відповідної суми коштів на рахунку № НОМЕР_1 . Відтак заява боржника від 29.09.2021 №053/056/4-146 правомірно була відхилена виконавцем, так як в цій заяві боржник не вказав, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не надав документів, підтверджуючих ці обставини (аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №344/8982/17). З доданих боржником до заяви звітів про заборгованість з оплати праці за квітень-липень 2021 року не вбачається за можливе встановити яка сума заборгованості з виплати заробітної плати та сплати податків утворилась у боржника станом на 29.09.2021, що в свою чергу робить неможливим вчинення виконавцем дій по зняттю арешту зі спірного рахунку.

Враховуючи наведене, сукупність обставин, зокрема, не надання боржником жодного обґрунтування щодо суми грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, а також не підтвердження тієї обставини, що арештований рахунок використовувався виключно з метою оплати праці та здійснення пов`язаних відрахувань, наявності інших рахунків, які використовуються з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, або інших обставин, які підтверджують неможливість використання арештованого рахунку для ведення господарської діяльності, можуть свідчити про зловживання боржником своїми правами та про безпідставне звільнення від обов`язку виконання судового рішення, що є неприпустимим, тому наведені скаржником доводи не є достатніми для задоволення його вимог.

За вказаних обставин, судом не встановлено неправомірності дій державного виконавця стосовно не вчинення виконавчих дій щодо зняття арешту зі спірного рахунку, оскільки відповідно до постанов про арешт коштів боржника від 19-20.04.2021 державним виконавцем постановлено накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ККВП Міськпаливо . Тоді як в матеріалах справи відсутні, а боржником не надано доказів, що на кошти, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 заборонено звертати стягнення.

Що ж стосується другої вимоги скарги щодо зобов`язання державного виконавця зняти арешт з коштів, що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , то суд також не вбачає правових підстав для її задоволення, оскільки, як було зазначено вище, у заяві боржник не вказав, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не надав документів, підтверджуючих ці обставини.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на положення Закону України Про виконавче провадження , колегія суддів вважає правильним висновок Господарського суду міста Києва про відсутність підстав для задоволення скарги ККВП "Міськпаливо на бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції при розгляді заяви боржника, оскільки скаржником не доведено неправомірність та незаконність дій державного виконавця.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 у справі №910/1656/18 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції , не узгоджуються з матеріалами справи та приписами чинного законодавства, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267 - 285, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського комунального виробничого підприємства "Міськпаливо" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 у справі №910/1656/18 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Київське комунальне виробниче підприємство "Міськпаливо".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21 . 12.2021.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В.Андрієнко

Л.Г. Сітайло