Рішення

від 20.12.2021 по справі 904/9040/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2021м. ДніпроСправа № 904/9040/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Савенко О.О.

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД", 51901, м.Кам`янське, вул.Колеусівська, 1, код ЄДРПОУ 05393085

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", 49602, м.Дніпро, просп.Д.Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237

про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу

Представники:

від позивача: Захарченко О.В.

від відповідача: Береза В.В.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 42 008,26грн. та сплаченого судового збору у розмірі 2 270,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом вересня 2021р. за залізничними накладними: №№ 45610193, 50265230, 50288802, 50288810, 50304500, 50304518, 50304526, 50304617, 45655875, 32030819, 45944592, 45944576, 45944584, 46084430, 56084422, 38304697, 46262903, 46305454, 46224986, 46224994, 38462446, 50806298, 50812437, 41807199, 46526612 Акціонерне товариство Українська залізниця допустило прострочення термінів доставки вантажів, що визначені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів. За порушення відповідачем термінів доставки вантажів, перевезення яких оформлено вищевказаними накладними, позивачем нараховано штраф у загальному розмірі 42 008,26грн.

Ухвалою суду від 22.11.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.12.2021р.

03.12.2021р. до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки зобов`язання відповідача за перевезеннями, зазначеними в накладних виконані в повному обсязі, вантаж доставлено, що підтверджується залізничними накладними. Крім того, відповідач просив суд, в разі задоволення позову, зменшити розмір нарахованого штрафу до 50%.

Ухвалою суду від 09.12.2021р. відкладено розгляд справи на 20.12.2021р.

14.12.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про зменшення штрафу у повному обсязі, у зв`язку з недоведеністю відповідачем поважності причини невиконання зобов`язання з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, доводів щодо неспівмірності штрафу розмірам збитків позивача, заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні штрафу.

В судовому засіданні 20.12.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Акціонерним товариства "Українська залізниця" (далі - Відповідач) здійснено перевезення вагонів (вантажу) за залізничними накладними: №№ 45610193, 50265230, 50288802, 50288810, 50304500, 50304518, 50304526, 50304617, 45655875, 32030819, 45944592, 45944576, 45944584, 46084430, 56084422, 38304697, 46262903, 46305454, 46224986, 46224994, 38462446, 50806298, 50812437, 41807199, 46526612, одержувач - Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД" (далі - Позивач).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що під час здійснення перевезення вантажів протягом вересня 2021р. за залізничними накладними: №№ 45610193, 50265230, 50288802, 50288810, 50304500, 50304518, 50304526, 50304617, 45655875, 32030819, 45944592, 45944576, 45944584, 46084430, 56084422, 38304697, 46262903, 46305454, 46224986, 46224994, 38462446, 50806298, 50812437, 41807199, 46526612 Акціонерне товариство Українська залізниця допустило прострочення термінів доставки вантажів, що визначені статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.

За порушення відповідачем термінів доставки вантажів, перевезення яких оформлено накладними №№ 45610193, 50265230, 50288802, 50288810, 50304500, 50304518, 50304526, 50304617, 45655875, 32030819, 45944592, 45944576, 45944584, 46084430, 56084422, 38304697, 46262903, 46305454, 46224986, 46224994, 38462446, 50806298, 50812437, 41807199, 46526612 на підставі статті 116 Статуту залізниць України, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 42 008,26грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до приписів статті 307 ГК України, положення якої кореспондуються із нормами частини 1 статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 ЦК України).

Як визначено пунктом 6 Розділу 1 Статуту залізниць, накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Аналогічна норма міститься в пункті 1.2 Правил оформлення перевізних документів.

За статтею 23 Статуту залізниць, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції.

Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 313 ГК України.

У відповідності з абз. 2 частини 2 статті 908 ЦК України, з частиною 5 статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються транспортними кодексами, транспортними уставами та іншими нормативно-правовими актами і правилами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено статтею 2 Статуту залізниць України, Статут визначає обов`язки, права та відповідальність залізниць, підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниця повинна доставити вантаж до місця призначення у встановлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки встановлюються Правилами обчислення строків доставки вантажів.

Пунктом 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів визначено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Також Правилами обчислення термінів доставки вантажів передбачено: у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється, виходячи з однієї доби на кожні повні та неповні 200 км. У разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками термін доставки на кожні повні та неповні 320 км складає 1 добу. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної у перевізних документах. Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу (відповідно пп.1.1.1 п.1.1; абз.1 п.2.1; п.2.4).

Зі змісту частини 4 статті 41 Статуту та пункту 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів вбачається, що вантаж вважається доставленим вчасно, якщо вагон з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 2.9. Правил обчислення термінів доставки вантажів, залізниця має право на збільшення терміну доставки вантажу з підстав, зазначених у цих Правилах. Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки, повинна бути зроблена відмітка у перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Згідно зі статтею 130 Статуту залізниць належним доказом прострочення доставки вантажу залізницею є накладна.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначено у частині 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 116 Статуту залізниць передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.12 р., оглядового листа ВГСУ Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення № 01-06/662/2014 від 21.05.14 р. нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Відповідно до положень статтею 130 Статуту залізниць, у разі прострочення доставки вантажу право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів має одержувач вантажу.

Позивачем надано розрахунок суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за вересень 2021р. розмір якого склав 42 008,26 грн. по кожній залізничній накладній окремо з урахуванням відстані перевезення, залізничного тарифу, дат приймання вантажу до відправлення та дат прибуття вантажу на станцію призначення, встановленого терміну доставки та фактичного терміну доставки вантажу.

Матеріалами справи підтверджено, що за залізничними накладними №№ 45610193, 50265230, 50288802, 50288810, 50304500, 50304518, 50304526, 50304617, 45655875, 32030819, 45944592, 45944576, 45944584, 46084430, 56084422, 38304697, 46262903, 46305454, 46224986, 46224994, 38462446, 50806298, 50812437, 41807199, 46526612 вантаж відповідачем доставлено із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статут залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, що підтверджується календарними штемпелями на накладних.

Суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за прострочення доставки вантажу у розмірі 160 185,84 грн. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Як вже зазначалося, відповідач звернувся до суду з відзивом, в якому просив суд про зменшення розміру штрафу до 50% від суми позову. В обґрунтування необхідності зменшення розміру штрафу до 50% відповідач посилається на скрутний фінансовий стан підприємства, на відсутність компенсацій з місцевих та державного бюджетів з перевезень пільгових категорій громадян, дефіцит фінансових ресурсів, а також на те, що нарахування суми штрафу за накладними, які зазначені у позові на загальну суму 42 008,26грн. занадто великі, так як позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про спричинення збитків у зв`язку з простроченням.

В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню належним чином та у встановлений строк. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання), що тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2019р. у справі №910/16925/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Суд зауважує, що в процесі реалізації договору перевезення вантажовідправник та перевізник як господарюючі суб`єкти несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, намагалася виконати зобов`язання у строк та що порушення були зумовлені винятковими обставинами, а також не завдали значних збитків контрагенту.

Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, могли передбачити пов`язані із цим ризики.

При цьому, суд зауважує, що у будь-якому випадку у вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафу мають бути враховані майнові інтереси обох сторін.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що залізничний транспорт є однією з важливих галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв`язки і потреби населення у перевезеннях, враховуючи неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, а також наявність великого розміру заборгованості самого позивача перед відповідачем, враховуючи суспільну важливість та необхідність господарської діяльності відповідача та притаманність їй особливої соціальної ролі, внесення до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, беручи до уваги як інтереси позивача, так і відповідача, суд дійшов висновку про можливість застосування приписів статей 233 Господарського кодексу України, 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та вважає за необхідне зменшити суму штрафу, який підлягає до стягнення з відповідача на 20%, а саме: до 33 606,61грн. (42 008,26грн. - 20%).

Таке зменшення розміру штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Крім того, суд зазначає, що штраф - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 33 606,61грн., з урахуванням їх зменшення на 20%, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 270,00грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", 49602, м.Дніпро, просп.Д.Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237 на користь Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД", 51901, м.Кам`янське, вул.Колеусівська, 1, код ЄДРПОУ 05393085 штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 33 606,61грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 21.12.2021

Суддя С.П. Панна