Рішення

від 02.12.2021 по справі 908/2714/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/151/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2021 Справа № 908/2714/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи № 908/2714/21

за позовом: Акціонерного товариства «Таскомбанк» (вул. С. Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 09806443),

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» (Дніпропетровське шосе, буд. 11, м. Запоріжжя, 69069, ідентифікаційний код 20470713),

до відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 363382,97 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від першого відповідача: не прибув

від другого відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Таскомбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 305554,00 грн., заборгованості по відсоткам (в. т.ч. прострочені) в сумі 0,16 грн., заборгованості по комісії (в т.ч. простроченій) в сумі 50925,62 грн., пені на суму простроченої заборгованості за період з 12.07.2020 по 11.01.2021 в сумі 4380,17 грн., штрафу за період з 12.07.2020 по 11.01.2021 в сумі 2523,02 грн. за заявою-договору № ID6185253 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу» ) від 29.03.2019, та договору поруки № Т 05.10.2018 І 6800 від 29.03.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2021, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області суду від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2714/21 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/151/21. Судове засідання призначено на 27.10.2021.

Судове засідання у справі № 908/2714/21 перенесено на 12.11.2021, про що винесено відповідні ухвали.

На адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просить суд судовий розгляд проводити за відсутністю представника позивача та повідомляти про судові засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 02.12.2021 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Підставою для звернення з позовом позивачем зазначено неналежне виконання ТОВ «Лада-ЛТД» зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів за заявою -договором №ID6185253 від 29.03.2019. Також позивач посилався на невиконання поручителем - відповідачем-2 зобов`язань щодо сплати заборгованості (кредитних коштів) за договором №ID6185253 від 29.03.2019 в рамках договору поруки № Т 05.10.2018 І 6800 від 29.03.2019. Посилаючись на норми Закону України Про електронний цифровий підпис , ст. ст. 15, ч. 2 ст. 16, 525, 526, 553, 554, 610, 612, 629, 1049, ч. 2 ст. 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 612 Господарського кодексу України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідачі заявлені позовні вимоги не спростували, відзивів на позов суду не надали, представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання за викликом жодного разу не з`явилися. Про дату та час розгляду справи відповідачі повідомлялись шляхом направлення на їх адресу відповідних ухвал.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача-1 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» є: Дніпропетровське шосе, буд. 11, м. Запоріжжя, 69069, і саме на вказану адресу направлялись ухвали суду.

Департаментом реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради листом від 29.09.2021 надано інформацію про зареєстровану адресу відповідача-2 ( ОСОБА_1 ): АДРЕСА_1 , яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача-2, зазначеним у позовній заяві.

В листі Міністерства юстиції України від 23.01.2018 № 1028/8.4.3/Ін-18 надано роз`яснення, що згідно статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відповідно до ст. 6 Закону «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Направлена на адресу відповідача-1 ухвала про відкриття провадження у справі від 27.09.2021 отримана відповідачем 1 - 25.10.2021, про що свідчать рекомендоване повідомлення. Ухвали суду від 27.09.2021 та від 10.11.2021, направлена на адресу відповідача-2 повернулись до суду з відміткою поштового відділення зв`язку «за закінченням терміну зберігання» .

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи викладене ухвали господарського суду вважаються врученими відповідачу-1 та відповідачу-2.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду у даній справі відповідачем-2 та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо їх належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2714/21 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі мігли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзиви на адресу суду від відповідача-1 та відповідача-2 не надійшли, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідачів не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

У судовому засіданні 02.12.2021 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

29.03.2019 між Акціонерним товариством Таскомбанк (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лада-ЛТД (Позичальник) було укладено Заяву-договір №ІD6185253 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ Таскомбанк (продукт Кредит на розвиток бізнесу ) з додатковими договорами до нього, згідно якого, за умови наявності вільних коштів Банк зобов`язується надати Позичальникові Кредит у розмірі на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит і сплатити проценти за користування Кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього Договору (п. 1.1.).

Відповідно до п. 1.2. Договору, кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_2 , відкритий у АТ «ТАСКОМБАНК» з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.

За умовами Розділу 2 Договору умовами надання кредиту є:

2.1 Розмір кредиту становить 500000,00 грн.

2.2 Валюта кредиту: гривня.

2.3.1 Розмір процентної ставки за користування кредитом 0,0001% річних.

2.3.2 Розмір комісійної винагороди 1,99 % від суми виданого кредиту (щомісячно).

2.6 Термін повернення кредиту 29.03.2022.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» та Цінові параметри продукту є Кредитним договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору цей договір є договором приєднання у визначенні статті 634 ЦК України Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим:

4.2.1. умови цього Договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладється лише шляхом приєднання до договору в цілому.

Згідно п. 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу» ) (далі за текстом - Правила), при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт банк/інтернет клієнт банк «ТАС24/БІЗНЕС» , або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль спрямований Банком через веріфікований номер телефону, якій належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідач 1 в особі директора Проценко І.А.. скористався своїм правом та на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» вчинив правочин підписавши Заяву-договір № ID6185253 від 29.03.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу» ) електронно-цифровим підписом.

Частиною 1 статті 634 ЦК України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших, стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідачем 1 та позивачем укладено Кредитний договір № ID6185253 від 29.03.2019.

Згідно з Додатком 1 до Договору між позивачем та відповідачем 1 узгоджено (як між Банком та Позичальником) графік погашення кредиту, сплати відсотків та комісії за кредитом

За умовами п. 18.2.1.3. Правил за користування кредитом клієнт сплачує щомісячно проценти за користування коштами та щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі,що зазначені в заяві та цінових параметрах цього розділу Правил, які розміщені на офіційному сайті банку. Датами сплати процентів та щомісячної комісії за управління кредитом є дати сплати платежів, зазначені в заяві. При несплаті процентів чи комісії у зазначений строк, вони вважаються простроченими.

Згідно з п.18.2.6 Правил договір, а саме: обслуговування кредиту клієнта, набирає чинності з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання до Правил та діє до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

В підтвердження факту перерахування коштів Позичальнику позивачем до матеріалів справи надано Виписку по особовому рахунку, яка підтверджує перерахування коштів Банком на рахунок боржника в сумі 500000,00 грн.

В пункті 42 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.09.2019 по справі № 910/10254/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів.

За змістом п. 18.2.2.2.5 Правил клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 1, отримавши доступ до користування кредитними коштами в розмірі 500000,00 грн., в порушення умов Договору, свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії за кредитом належним чином не виконував.

Відповідно до Виписки банку по особовому рахунку відповідачем 1 здійснювалося часткове погашення кредиту.

У зв`язку з недодержанням відповідачем 1 графіку погашення кредитної заборгованості позивач 26.01.2021 склав та надіслав відповідачеві 1 письмову Повідомлення-вимогу про дострокове повернення кредиту, а саме: 208331,00 грн. основного боргу, 0,01 грн строкової заборгованості по відсотках, 97223,00 грн простроченого боргу, 0,15 грн. простроченої заборгованості по процентам, 6995,95 простроченої пені, 9950,00 строкової комісії, 40975,62 грн. простроченої комісії.

Відповідач 1 вказану вимогу Банку не виконав ані повністю, ані частково.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Як передбачено п. 18.2.23.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» , банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

Таким чином, у зв`язку із порушенням відповідачем 1 графіку повернення кредитних коштів, у позивача виникло право вимагати повернення усієї суми кредиту достроково на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Матеріали справи свідчать також, що 29.03.2019 Акціонерним товариством «Таскомбанк» (кредитор) та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №Т05.10.2018І6800, за умовами якого (п. 1.1.) поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» (далі - боржник) зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви - договору №ID6185253 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу» ) від 29.03.2019, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненням до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому (далі - кредитний договір).

Згідно з п. 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, у тому числі: повернути кредитору кредит у розмірі 500000,00 грн. у терміни, визначені кредитним договором та додатком №1 до кредитного договору, але у будь-якому випадку не пізніше 29.03.2022; щомісячно сплачувати кредитору проценти за користування кредитом у розмірі 0,0001% річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору, та у строки, що встановлені кредитним договором; щомісячно сплачувати комісію за управління кредитом у розмірі 1,99% від суми виданого кредиту в порядку, встановленому кредитним договором; сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи та понад суму неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором; у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що вникають із кредитного договору; інших грошових зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього в майбутньому, в тому числі збільшення грошових зобов`язань, які передбачені умовами кредитного договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору поруки встановлено, що у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що й боржник. Передбачена пунктом 2.1 цього договору відповідальність поручителя настає у випадку, якщо боржник порушить зобов`язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених у п. п. 1.2, 1.3 цього договору.

За умовами пунктів 5.1, 5.2 договору поруки цей договір набуває чинності з момент його підписання сторонами. Порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом 5 років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до поручителя.

Відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису сторони підписали договір поруки.

У зв`язку з недодержанням відповідачем 1 графіку погашення кредитної заборгованості позивач 26.01.2021 склав та надіслав відповідачам 2 письмові Повідомлення-вимоги про дострокове повернення 208331,00 грн. основного боргу, 0,01 грн строкової заборгованості по відсотках, 97223,00 грн простроченого боргу, 0,15 грн. простроченої заборгованості по процентам, 6995,95 простроченої пені, 9950,00 строкової комісії, 40975,62 грн. простроченої комісії.

Відповідачі 2 вказану вимогу Банку не виконав ані повністю, ані частково.

Невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором № ID6185253 від 29.03.2019 в частині погашення заборгованості за кредитом стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в примусовому порядку.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» ).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» ).

Згідно із ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Заяву-договір № ID6185253 від 29.03.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу» ), Договір поруки № Т05.10.2018І6800 від 29.03.2019 та протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису сторони підписали договори.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачем 1 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання 29.03.2019 директором ТОВ «ЛАДА-ЛТД » Проценко І.А. за допомогою ЕЦП та електронної печатки відповідача 1 Заяви-договору № ID6185253 від 29.03.2019, а також щодо факту отримання від позивача кредитних коштів у сумі 500000,00 грн. та наявності боргу за Кредитним договором № ID6185253 від 29.03.2019.

Ввідповідачем 2 також не надано до справи заперечень щодо факту підписання за допомогою електронного цифрового підпису Договору поруки № Т05.10.2018І6800 від 29.034.2019.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Кредитним договром виконав належним чином, перерахувавши відповідачу 1 на поточний рахунок кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується Випискою по особовому рахунку.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 1 свої зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами і комісії не виконав, грошові кошти згідно умов Договору не повернув, внаслідок чого у відповідача 1 станом на 12.01.2021 утворилась заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) в розмірі 305554,00 грн., заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) в розмірі 0,16 грн., заборгованість по комісі (в т.ч. простроченій) в розмірі 50925,62 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Отже, Договорами поруки № Т05.10.2018І6800 від 29.03.2019 забезпечено виконання ТОВ «ЛАДА-ЛТД» зобов`язання за Кредитним договором № ID66185253 від 29.03.2019.

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договору поруки № Т05.10.2018І6800 від 29.03.2019, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Позовні вимоги в даній справі є однорідними та нерозривно пов`язаними з обов`язком належного виконання основного зобов`язання за кредитним договором. Тому ефективний судовий захист прав та інтересів позивача є можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи одним судом. Такий розгляд впливає, зокрема, і на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних відносин.

Захист прав кредитора у справі за його позовом до боржника і поручителя у межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності, оскільки не допускає роз`єднання вимог кредитора до сторін солідарного зобов`язання залежно від суб`єктного складу останнього.

На момент розгляду справи ні позичальник, ні поручитель заборгованість перед кредитором не сплатили.

За таких обставин, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за тілом кредиту (в т.ч, прострочена) у розмірі 305554,00 грн., по відсоткам за користування кредитними коштами (в т.ч. прострочені) у розмірі 0,16 грн. та комісії (в т.ч. простроченій) у розмірі 50925,62 грн., у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню судом.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення 4380,17 грн. пені, в тому числі обґрунтовуючи її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилається також на п. 3.3 Заяви-договру № ID6185253 від 29.03.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «ТАСКОМБАНК» (продукт «Кредит на розвиток бізнесу» ), яким визначено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сполачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Факт невиконання відповідачем 1 взятих на себе за умовами договору № ID6185253 від 29.03.2019 зобов`язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів, а також сплати процентів за користування кредитними коштами, матеріалами справи доведений.

У зв`язку із цим позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідачів солідарно 4380,17грн. пені, яка розрахована за загальний період з 12.07.2020 по 11.01.2021.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є правильним та здійснений з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно пені підлягають задоволенню судом в повному обсязі в сумі 4380,17 грн.

Щодо стягнення штрафу у сумі 2523,02 грн. за первод з 12.07.2020 по 11.01.2021, то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

За приписами ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

В обґрунтування нарахування штрафу позивачем не наведено жодного пункту Кредитного договору або Правил саме за порушення яких наразховано заявлений до стягнення штраф, так само і не доведено за яке саме зобов`язання, що виконано неналежним чином, нараховано штраф.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку штраф, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 2523,02 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі 1, 2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за тілом кредиту (в т.ч, прострочена) у розмірі 305554,00 грн., по відсоткам за користування кредитними коштами (в т.ч. прострочені) у розмірі 0,16 грн., комісії (в т.ч. простроченій) у розмірі 50925,62 грн. та пені у розмірі 4380,17 грн. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує, що згідно п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

За таких обставин судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподіленню порівну між відповідачами 1, 2.

Стосовно витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, про які зазначено у попередньому (орієнтовному) розрахунку доданому до позовної заяви, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

До позовної заяви додано лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікував понести в зв`язку із розглядом справи, згідно з яким витрати на правничу допомогу складають 2500,00 грн.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що позивачем не дотримані вимоги ч. 8 статті 129 ГПК України.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу (згідно попереднього орієнтовного розрахунку) до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» (Дніпропетровське шосе, буд. 11, м. Запоріжжя, 69069, ідентифікаційний код 20470713) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд.30, ідентифікаційний код 09806443) заборгованість по тілу кредиту в сумі 305554 (тристапять тисяч тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири) грн 00 коп., заборгованість по відсоткам у сумі 0,16 грн. (0 грн. 16 коп.), заборгованість по комісії в сумі 50925 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 62 коп., пеню на суму простроченої заборгованості в сумі 4380 (чотири тисячі триста вісімдесят) грн 17 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лада-ЛТД» (Дніпропетровське шосе, буд. 11, м. Запоріжжя, 69069, ідентифікаційний код 20470713) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд.30, ідентифікаційний код 09806443) - 2706 (дві тисячі сімсот шість) грн 45 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд.30, ідентифікаційний код 09806443) - 2706 (дві тисячі сімсот шість) грн 45 коп. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.12.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян