Рішення

від 29.11.2021 по справі 910/9142/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2021Справа №910/9142/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Кучеренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/9142/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання

до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Теплоформат

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у справі Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України

про стягнення 34900,00 грн

та за зустрічним позовом Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання

про стягнення 11168,00 грн

Представники учасників справи:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): Сичов Д.В.;

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Корольов І.О.; Качук Д.С.

від третіх осіб: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - відповідач) про стягнення 34900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором №352 про закупівлю товарів за бюджетні кошти від 29.10.2020 в частині повернення коштів, які були сплачені позивачем в якості забезпечення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим просить суд стягнути заборгованість у розмірі 34900,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9142/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.06.2021 через відділ діловодства суду Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України подала зустрічний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання" 11168,00 грн пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару у визначені договором строки.

Зустрічний позов обґрунтований порушенням зі сторони первісного позивача строків поставки товару, що були обумовлені у договорі №352 про закупівлю товарів за бюджетні кошти від 29.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 зустрічний позов Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання» про стягнення 11168,00 грн прийнято до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом, у відповідності до приписів частини 7 статті 180 Господарського процесуального кодексу України постановлено здійснювати розгляд справи №910/9142/21 за правилами загального позовного провадження починаючи зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.

02.08.2021 через відділ діловодства суду позивач за первісним позовом подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні зустрічного позову з огляду на те, що позивачем були повністю виконані покладені на нього зобов`язання за договором 25.11.2020, а також на безоплатній основі виконані роботи, що не були передбачені договором, а саме за власні кошти мінімізував втрату теплової енергії, здійснивши монтаж системи теплозабезпечення, водопостачання та електропостачання, уклавши відповідний договір на виконання робіт № 18/11 від 18.11.2020 із ТОВ Теплоформат на суму 59000,00 грн. Окрім того, позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що акти на встановлення від 17.12.2020 та акт приймання є актами на додаткові роботи, які не передбачені умовами тендерної документації і умовами договору та були надані замовнику додатково з метою підтвердження додаткових робіт і є внутрішніми документами з метою реєстрації гарантійних зобов`язань, а тому затверджуються в день, коли замовник передав документи на оплату. Втім, всупереч власному проханню про найшвидше взяття на гарантію обладнання відповідач анулював довіреність № 322 від 23.11.2020 та надіслав претензію від 22.12.2020 № 83/1375 і лише наступного дня здійснив оплату за поставлене обладнання.

В судовому засіданні 03.08.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 17.08.2021.

09.08.2021 через відділ діловодства суду позивач за зустрічним позовом подав відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначив, що на позивача було покладено обов`язок здійснити як поставку обладнання так і його монтаж, що входить у вартість закупівлі як згідно умов тендерної документації, так і умов укладеного між сторонами договору. Відповідач за первісним позовом, як покупець, прийняв поставлений та змонтований товар 17.12.2020, що підтверджується належним чином оформленими видатковою накладною від 17.12.2020 № 201, довіреністю № 358 від 17.12.2020, актом приймання теплогенератора від 17.12.2020, актом встановлення та налагодження теплогенератора від 17.12.2020. При цьому, доводи позивача за первісним позовом про те, що акти встановлення та налагодження є актами на додаткові роботи, які не передбачені умовами договору та тендерною документацією вважає безпідставними, оскільки зазначені первинні документи містять інформацію про приймання встановленого та налагодженого обладнання відповідно до умов договору від 29.10.2020 №352 та тендерної документації замовника теплогенератора модульного ТМ-Т-200 OVK-KZOT-К-200. В свою чергу, наголошує на тому, що документи, які подані позивачем, про проведення першого пуску та прийняття на гарантію обладнання від 09.12.2020, а також контрольного талону від 09.12.2020 на підтвердження виконання зобов`язань за договором, не можуть підтвердити такі обставини, оскільки складені позивачем в односторонньому порядку без представника відповідача.

12.08.2021 позивач за первісним позовом подав додаткові пояснення, у яких наголошує на тому, що здійснив встановлення на підготовлену площадку замовника та здійснив монтаж (включаючи з/б основу), а також пусконалагоджувальні роботи (з розробкою необхідної для роботи документацією) під час поставки товару до 01.12.2020.

Підготовче засідання, призначене на 17.08.2021 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 підготовче засідання у справі №910/9142/21 призначено на 14.09.2021.

10.09.2021 через відділ діловодства суду відповідач за первісним позовом подав заперечення на додаткові пояснення, в яких зазначає про те, що замовником було прийнято поставлений в повному обсязі та змонтований товар відповідно до умов договору саме 17 грудня 2020 року, про що свідчить видаткова накладна №201, яка підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплена печатками, відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік» та відповідним нормам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.19958 №88, а відтак є належним та достовірним доказом передачі продавцем та приймання укомплектованого та змонтованого обладнання покупцем.

В судовому засіданні 14.09.2021 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоформат" в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача у справі, у зв`язку з чим відкладено підготовчого засідання на 12.10.2021.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частина 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи предмет та підстави позову, суд дійшов висновку про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору вищевказаних осіб, оскільки рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов`язки.

08.10.2021 через відділ діловодства суду відповідач за первісним позовом подав заяву про надання документів на виконання вимог суду.

Підготовче засідання, призначене на 12.10.2021 не відбулось у зв`язку з відсутністю складу суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 підготовче засідання у справі №910/9142/21 призначено на 29.10.2021.

20.10.2021 через відділ діловодства суду третя особа-1 подала пояснення по справі, у яких повідомила, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплоформат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання» був укладений договір №18/11 на виконання робіт по встановленню блочно-модульної котельні потужністю 200 кВт, роботи за цим договором розпочались з моменту поставки на територію військової частини котельні 25.11.2020. Для виконання зобов`язань було залучено автокран на підставі договору № ДГ-000233 про надання послуг автокрана від 25.11.2020 з ТОВ ПМ-Арсенал. В подальшому роботи були виконанні належним чином та оплачені зі сторони замовника.

В судовому засіданні 29.10.2021 виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті на 16.11.2021.

В судовому засіданні 16.11.2021 у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва до 30.11.2021.

В судовому засіданні 30.11.2021 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив, просив відмовити, первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити; представники відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти первісного позову заперечили, просили відмовити, зустрічні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час засідання повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що треті особи були належним чином повідомлені про розгляд даної справи і не надали суду доказів наявності поважних причин неявки в судове засідання, суд керуючись приписами статті 202 Господарського процесуального кодексу України, на місці постановив розгляд справи по суті проводити за їх відсутності.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 30.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2020 року між Базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання (далі - продавець) укладено договір №352 про закупівлю товарів за бюджетні кошти (далі договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого предметом договору є закупівля теплогенератора модульного ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200 (код 42160000-8 за ДК ЄЗС 021-2015) (надалі - товар) котрий продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець зобов`язується - прийняти товар та сплатити продавцю вартість товару у строки та на умовах встановлених даним договором.

У відповідності до п. 1.2 договору №352 продавець зобов`язується здійснити доставку товару в пункт відвантаження, а покупець зобов`язується прийняти товар, здійснивши його оплату на умовах договору.

Найменування (номенклатура, асортимент, необхідні технічні характеристики) товару передбачається у Специфікації, що є додатком 1 до договору (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 1.4 договору закупівля товару здійснюється за кошти Державного бюджету України по коду програмної класифікації видатків 1003020 Забезпечення виконання завдань та функцій Національної гвардії України.

За умовами п. 3.1 ціна договору становить 698000,00 грн (шістсот дев`яносто вісім тисячі грн 00 коп.) в тому числі ПДВ - 116 333,33 грн.

Ціна товару за договором, визначена з урахуванням витрат постачальника на пакування, маркування, доставку товару (завантаження, розвантаження, занесення, складання), сплату митних тарифів, транспортних витрат до місця поставки, податків і зборів, та інших витрат (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом безготівкової оплати покупцем вартості товару протягом 7 (семи) робочих днів з моменту його отримання на підставі видаткової накладної (згідно статті 49 Бюджетного кодексу України) за умови наявності бюджетного фінансування відповідних видатків на рахунку покупця.

Умовами пункту 5.1 договору узгоджено, що продавець зобов`язаний здійснити поставку та монтаж товару покупцеві за договором у повному обсязі до 01 грудня 2020 року. У випадку подання письмової заявки покупцем продавець зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту одержання такої заявки продавцем.

Доставка товару здійснюється в пункт відвантаження за адресою: 18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 32, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України. Дата та час поставки товару доводиться продавцем до відома покупця не менш ніж за 3 (три) робочі дні (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору поставка товару здійснюється транспортом продавця партіями, в асортименті та в кількості узгодженими сторонами у специфікації, товаророзпорядчих документах.

Згідно з п. 5.5 договору прийняття-передача товару здійснюється за кількістю згідно Специфікації та товаророзпорядчих документів, за якістю - згідно із документами якості та іншою технічною документацією.

Умовами п. 5.6 договору № 352 узгоджено, що у разі пошкодження цілісності тари або упаковки, в яких поставляється товар, невідповідності товару, який передається продавцем, за асортиментом, кількістю або якістю, покупець має право не приймати товар та вимагати його заміни або повернення коштів оплачених за товар. Про неприйняття та/або повернення товару сторонами складається відповідний Акт. У разі відмови однієї з сторін від підписання акту, останній складається стороною в односторонньому порядку і протягом 3 (трьох) робочих днів надсилається за місцезнаходженням іншої сторони.

За умовами п. 5.8 договору перехід права власності на товар відбувається з моменту прийняття покупцем товару, засвідчується підписом уповноваженої особи покупця у товаророзпорядчих документах.

Товар, який відвантажується, підлягає обов`язковому контролю представником покупця. Прийняття товару здійснюється покупцем в присутності представника продавця відразу після поставки товару до пункту відвантаження (п. 5.9.1, 5.9.2 договору).

Відповідно до п. 6.1.1, 6.1.2 договору покупець зобов`язаний прийняти доставлений товар згідно видаткової накладної, крім випадків, коли покупець має право вимагати заміни товару або відмовитися від договору, своєчасно та в повному обсязі сплатити за доставлений товар.

Згідно з п. 7.2.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання продавець сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Договір набирає чинності і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами зобов`язань за договором у повному обсязі (п. 10.1 договору).

У відповідності до п. 12.1 договору виконання зобов`язань продавця за цим договором забезпечується шляхом перерахування продавцем на рахунок покупця грошових коштів в розмірі 5 % ціни вказаної в п. 3.1 договору.

За умовами п. 12.5 договору покупець повертає забезпечення виконання договору про закупівлю (крім випадків, що визначені у п. 12.6 договору) після виконання продавцем умов договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Покупець не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо продавець порушив умови договору в частині дотримання строку поставки, якості поставленого товару (крім порушення вимог до маркування та етикетування, тари та упаковки). Сплата пені, штрафу, збитків нанесених неналежним виконанням умов договору, не є підставою для повернення покупцем забезпечення виконання договору, тому кошти забезпечення підлягають перерахуванню до Державного бюджету України (п. 12.6 договору).

Специфікацією, яка є додаток 1 до договору № 352, визначено, що до поставки підлягає Теплогенератор модульний ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200 в кількості 1 шт. за ціною 698000,00 грн в т.ч. ПДВ.

Як зазначає позивач за первісним позовом, 25 листопада 2020 року він поставив автомобільним транспортом за адресою: 18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 32, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України товар на загальну суму 698000,00 грн, в т.ч. ПДВ, про що складена видаткова накладна № 201 від 25.11.2020 та товарно-транспортна накладна № 251101 від 25.11.2020.

Однак, 04 січня 2021 року отримав від відповідача за первісним позовом претензію №1 про сплату штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товарів від 22.12.2020 № 83/1375. У претензії відповідач за первісним позовом вимагав сплатити пеню в сумі 11168,00 грн за порушення строків поставки товару на 16 днів, оскільки поставку здійснено лише 17 грудня 2020 року згідно видаткової накладної № 201 від 17.12.2020 та повідомив про неповернення забезпечення виконання договору в сумі 34900,00 грн.

У відповіді на претензію №4 від 25.01.2021 позивач за первісним позовом повідомив про вчасне виконання ним умов договору та поставку товару. При цьому зазначив, що позивач за первісним позовом надав видаткову накладну № 201 від 25.11.2020, яка не була підписана та повернута покупцем, у зв`язку з чим просив у відповідності до п. 12.5 договору повернути грошові кошти в сумі 34900,00 грн, які сплачені в якості забезпечення виконання зобов`язань.

Втім, відповідач за первісним позовом відповідь на претензію про повернення забезпечувального платежу не надав, грошові кошти в сумі 34900,00 грн не повернув, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідач за первісним позовом, в свою чергу, подав зустрічний позов про стягнення з первісного позивача 11168,00 грн пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару у визначені договором строки, що обрахована в розмірі 0,1% відсотка вартості товару (698000,00 грн) за 16 днів прострочення у відповідності до п. 7.2.2 договору № 352. Свою відмову в поверненні забезпечувального платежу в сумі 34900,00 грн первісний відповідач обґрунтовує тим, що первісний позивач порушив умови договору в частині строків поставки товару, а відтак покупець має право згідно п. 12.6 договору № 352 не повертати сплачені продавцем кошти забезпечення. Сплата пені у зв`язку з неналежним виконанням умов договору не є підставою для повернення забезпечувального платежу, а такі кошти підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, з огляду на його мету та предмет, суд дійшов висновку, що укладений договір за своєю правовою природою найбільш наближений до договору поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Умовами пункту 5.1 договору сторонами узгоджено, що продавець зобов`язаний здійснити поставку та монтаж товару покупцеві за договором у повному обсязі до 01 грудня 2020 року. У випадку подання письмової заявки покупцем продавець зобов`язаний здійснити поставку товару протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту одержання такої заявки продавцем.

Докази на підтвердження подання відповідачем за первісним позовом заявки та її одержання первісним позивачем матеріали справи не містять, а відтак строк поставки та монтажу товару становить до 01.12.2020.

За умовами п. 5.2 договору № 352 доставка товару здійснюється в пункт відвантаження за адресою: 18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 32, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України. Дата та час поставки товар доводиться продавцем до відома покупця не менш ніж за 3 (три) робочі дні.

Прийняття-передача товару здійснюється за кількістю згідно Специфікації та товаророзпорядчих документів, за якістю - згідно із документами якості та іншою технічною документацією. Перехід права власності на товар відбувається з моменту прийняття покупцем товару, засвідчується підписом уповноваженої особи покупця у товаророзпорядчих документах ( п. 5.5, 5.8 договору).

З аналізу вищевикладеного слідує, що уклавши договір №352 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання взяло на себе зобов`язання доставити власними силами узгоджений товар за адресою: 18027, м. Черкаси, вул. Сурікова, 32, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України та здійснити його монтаж в строк до 01 грудня 2020 року.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи, відповідачем за первісним позовом у підтвердження факту належного та повного виконання первісним позивачем взятих на себе зобов`язань за договором №352 від 29.10.2020 саме 17.12.2020 надано видаткову накладну № 201 від 17.12.2020, акт встановлення та налагодження теплогенератора модульного ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200 від 17.12.2020 та акт приймання вказаного теплогенератора від 17.12.2020.

Згідно видаткової накладної №201 від 17.12.2020 у відповідності до договору №352 Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання передало Базі виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України теплогенератор модульний ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200 в кількості 1 шт. загальною вартістю 698000,00 грн, яка підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень, в тому числі і щодо дати її оформлення.

Актом встановлення та налагодження теплогенератора модульного ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200 від 17.12.2020, який підписаний без зауважень, комісія у складі начальника служби (сервісної) ТОВ «ТД Коростенський завод теплотехнічного обладнання» Кухарчука О.В. та начальника відділення технічного нагляду Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України Левченко Є.П. встановила, що роботи по встановленню та налагодженні теплогенератора модульного транспортабельного ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200 відповідають вимогам нормативної документації України та керівництву з експлуатації ТМ-Т-200.

17.12.2020 комісією у складі голови комісії начальника комерційного відділу ТОВ «ТД Коростенський завод теплотехнічного обладнання» Лісового Р.О., членів комісії у складі: начальника цеху ТОВ «ТД Коростенський завод теплотехнічного обладнання» Струтинського В.П. та представника Бази ВТК начальника відділення технічного нагляду Левченко Є.П. складено та підписано акт приймання теплогенератора модульного транспортабельного ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200, згідно якого комісією проведено приймання обладнання за кількістю та якістю і встановлено, що обладнання виконано згідно сертифікату відповідності UA.PN.060.0888-18, ТУ У 25.2-38718237-001:2014; комплектація обладнання відповідає переліку керівництва з експлуатації ТМ-Т-200; обладнання передано в належному стані, без явних недоліків і дефектів.

Вказані акти затверджені директором Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання 17.12.2020 та скріплені печаткою без будь-яких зауважень.

Натомість позивач за первісним позовом стверджуючи, що зобов`язання за договором №352 були ним виконані належним чином 25.11.2020 долучив до матеріалів справи видаткову накладену № 201 від 25.11.2020, яка складена ним в односторонньому порядку та містить напис Отримано з підписом не встановленої особи, так як наявний підпис навіть при візуальному огляді суттєво відрізняється від підпису Левченко Є.П., який є єдиною уповноваженою особою на прийняття обладнання у спірних правовідносинах, наявного на видатковій накладній №201 від 17.12.2020, актах встановлення та прийняття теплогенератора від 17.12.2020 та в копії паспорту Левченка Є.П. та оригінал товарно-транспортної накладної № 251101 від 25.11.2020, яка взагалі не підписана вантажоодержувачем, а графи накладної, які мають містити відомості про вантажно-розвантажувальні операції не заповнені.

Втім надані документи не можуть бути прийняті судом як належні та достовірні докази у справі у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів у відповідності до приписів статті 76-78 Господарського процесуального кодексу України у підтвердження факту належного та повного виконання взятих на себе зобов`язань за договором №352 від 29.10.2020 щодо поставки та монтажу теплогенератора модульного ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200 у встановлений строк позивачем за первісним позовом суду не надано.

При цьому, суд зауважує, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт належного та повного виконання взятих на себе зобов`язань за договором №352 від 29.10.2020 щодо поставки у належній якості і кількості та монтажу теплогенератора модульного ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200 Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання та прийняття виконаних зобов`язань уповноваженою особою Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України відбулося саме 17 грудня 2020 року.

Водночас, судом враховано, що сам факт доставки узгодженого обладнання за визначеною адресою, без його встановлення, монтажу та передачі за якістю і кількістю уповноваженій особі Бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України не може вважатися належним виконанням зобов`язань за приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та умов договору.

З огляду на вищевикладене в сукупності та належності, допустимості і достовірності доказів через призму рішення Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання належним чином виконало взяті на себе зобов`язання за договором 17 грудня 2020 року, а отже допустило прострочення виконання зобов`язань за договором.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на обставини виконання безоплатних з його сторони монтажних робіт по підключенню теплогенератора до мереж, що і зумовило підписання накладної на поставку товару лише 17 грудня 2020 року, оскільки умовами укладеного між сторонами договору № 352 не було передбачено виконання будь-яких підрядних робіт, окрім як поставка та монтаж у місці розвантаження.

Частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позаяк, в даному випадку, позивач за первісним позовом не надав доказів на підтвердження пред`явлення вимоги до відповідача за первісним позовом про прийняття поставленого товару у визначену ним дату або відмови від договору № 352, а навпаки уповноважені представники Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання підписали без будь-яких зауважень щодо визначеної дати передачі обладнання за кількістю та якістю видаткову накладну № 201 від 17.12.2020, акт встановлення та налагодження теплогенератора модульного ТМ-Т-200 OVK-KZOT-K-200 від 17.12.2020 та акт приймання вказаного теплогенератора від 17.12.2020, які, до того ж, затверджені директором позивача за первісним позовом саме 17.12.2020 та скріплені печаткою без будь-яких зауважень.

Умовами пункту 12.6 договору сторони узгодили, що покупець не повертає забезпечення виконання договору у разі, якщо продавець порушив умови договору в частині дотримання строку поставки, якості поставленого товару (крім порушення вимог до маркування та етикетування, тари та упаковки). Сплата пені, штрафу, збитків нанесених неналежним виконанням умов договору, не є підставою для повернення покупцем забезпечення виконання договору, тому кошти забезпечення підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

Відтак, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт належного та повного виконання первісним позивачем своїх зобов`язань за договором №352 саме 17.12.2020, тобто з порушенням обумовлених договором строків, суд вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню вимогу за первісним позовом про повернення забезпечувального платежу в сумі 34900,00 грн, оскільки пунктом 12.6 договору передбачено, що покупець не повертає забезпечення виконання договору у разі якщо продавець порушив умови договору в частині дотримання строку поставки.

В той же час, статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2.2 договору №352 сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов`язання продавець сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.

Відтак, оскільки відповідач за зустрічним позовом допустив прострочення поставки товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.2.2 договору №352, позивачем за зустрічним позовом нарахована пеня в розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення в сумі 11168,00 грн за період з 01.12.2020 по 16.12.2020.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені, суд прийшов до висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки зустрічним позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення, так як прийменник «до» з прив`язкою до календарної дати в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 08.10.2018 у справі №927/490/18).

Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача за зустрічним позовом підлягає пеня в загальному розмірі 10470,00 грн за період з 02.12.2020 по 16.12.2020, в іншій частині зустрічних позовних вимог належить відмовити.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача за зустрічним позовом про те, що сума пені має бути утримана з суми забезпечувального платежу, оскільки умовами п. 12.6 договору визначено, що сплата пені, штрафу, збитків нанесених неналежним виконанням умов договору, не є підставою для повернення покупцем забезпечення виконання договору, тому кошти забезпечення підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б спростовували заявлені зустрічні позовні вимоги та свідчили про відсутність з його сторони порушення строків виконання зобов`язань за договором №352 та як наслідок наявність підстав для повернення забезпечувального платежу, а доводи, викладені в заявах по суті, спростовуються вищевикладеними обставинами.

При цьому, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог та відмову в задоволенні первісного позову.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за первісним позовом покладаються на первісного позивача, а за зустрічними позовними вимогами пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання» до Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України про стягнення 34900,00 грн відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання» про стягнення 11168,00 грн задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Коростенський завод теплотехнічного обладнання» (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Крупської, буд. 8, кім. 7; ідентифікаційний код 38290492) на користь Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 40-А; ідентифікаційний код 14323014) пеню у розмірі 10470 (десять тисяч чотириста сімдесят) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн 13 коп.

4. Видати наказ позивачу за зустрічним позовом після набрання рішенням суду законної сили.

5. В решті зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021.

Суддя Т.В. Васильченко