Рішення

від 21.12.2021 по справі 692/994/21

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 692/994/21

Провадження № 2/692/371/21

21.12.21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року смт. Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченко О.В.,

за участю: секретаря Савенко О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Зеленого Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з відповідачем по справі перебувала у шлюбі з 12.08.1979р. по 13.10.2018р. У період перебування у шлюбі сторонами за власні заощадження у нерезидентів були придбані за договорами купівлі-продажу дві земельні ділянки: 23.08.2006р. площею 2,3411га, кадастровий номер 7120688400:04:001:0372, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах: Черкаська область, Драбівський район, Погребська сільська рада (на сьогоднішній день Шрамківська ОТГ) та 26.04.2008р. площею 2,4614га, кадастровий номер 7120688400:04:001:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах: Черкаська область, Драбівський район, Погребська сільська рада (на сьогоднішній день Шрамківська ОТГ). Придбане майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності та позивач бажає його поділити, однак після розлучення сторони не можуть дійти згоди з цього питання. Тому позивач просить здійснити поділ майна подружжя та визнати за неї право власності на земельну ділянку площею 2,3411га, кадастровий номер 7120688400:04:001:0372, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах: Черкаська область, Драбівський район, Погребська сільська рада (на сьогоднішній день Шрамківська ОТГ), судові витрати стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 24.11.2021 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні, до початку розгляду справи, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з письмовою заявою про зміни до позовної заяви без зміни предмета позову, у якій просила змінити позовні вимоги визнати за нею в порядку поділу майна подружжя право власності на земельну ділянку площею 2,4614га, кадастровий номер 7120688400:04:001:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах: Черкаська область, Драбівський район, Погребська сільська рада (на сьогоднішній день Шрамківська ОТГ), та просила не стягувати з відповідача судові витрати.

Представник позивача адвокат Зелений Ю.В. правову позицію своєї клієнтки підтримав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не надав, натомість скерував до суду письмову заяву вх. № 4466/21-Вх від 17.12.2021р., у якій просив провести розгляд справи без його участі, змінені позовні вимоги визнав у повному обсязі, судовий збір просив покласти на позивача.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому може бути прийнято судом та можливо ухвалити рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_1 , виданого 12.08.1979р. вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 одружились 12 серпня 1979 року у Погребській сільській раді Драбівського району, Черкаської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 27, після реєстрації шлюбу прізвище дружини: ОСОБА_1 .

З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , виданого Святошинським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві вбачається, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано, про що 13.10.2018р. складено відповідний актовий запис № 360, після розірвання шлюбу прізвище дружини: ОСОБА_1 .

Згідно інформації державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 12.10.2021р. право власності на земельну ділянку площею 2,3411 кадастровий номер 7120688400:04:001:0372, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Черкаська область, Драбівський район, Погребська сільська рада (за межами населеного пункту) зареєстровано за ОСОБА_3 , дата державної реєстрації 30.11.2016р., що також відповідає відомостям витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9901975592021 від 12.10.2021р., а також відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційна довідка № 169760011 від 26.10.2021р. Підставою для державної реєстрації вказано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 629515 від 23.10.2006р. та договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 2315, виданий 23.08.2006р. приватним нотаріусом Драбівського районного нотаріального округу Черкаської області Бірюком О.В.

З договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.04.2008р., зареєстрованого в реєстрі за № 2131, державний нотаріус Петраченко О.В., вбачається, що ОСОБА_3 купив у гр. ОСОБА_6 земельну ділянку площею 2,4614 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Черкаська область, Драбівський район, на території Погребської сільської ради.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 117224 від 12.09.2008р. вбачається, що він виданий власнику земельної ділянки ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2131 від 26.04.2008р. та ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,4614 га, кадастровий номер 7120688400:04:001:0043, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в адмінмежах Погребської сільської ради.

Згідно інформаційної довідки № 169759082 від 26.10.2021р. - Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку площею 2,4614 га, кадастровий номер 7120688400:04:001:0043, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Черкаська область, Драбівський район, с. Погреби зареєстровано за ОСОБА_3 , дата державної реєстрації 14.03.2017р., підстава: державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 117224 від 12.09.2008р.

Таким чином судом достовірно встановлено, що за час перебування сторонами у зареєстрованому шлюбі шляхом укладення угод купівлі-продажу було набуто дві земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за адресою Черкаська область, Драбівський район, Погребська сільська рада: площею 2,4614 га, кадастровий номер 7120688400:04:001:0043 та площею 2,3411 кадастровий номер 7120688400:04:001:0372, право власності на які зареєстровано за відповідачем.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1,2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення , якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007р. № 11).

Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст.60 СК України.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, а також визнання позову відповідачем, що є самостійною підставою задоволення позову, суд приходить висновку, що уточнені позовні вимоги щодо поділу майна подружжя та визнання за позивачем право власності на земельну ділянку площею 2,4614га, кадастровий номер 7120688400:04:001:0043 є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи клопотання позивача та заяву відповідача, суд покладає судові витрати на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-89, 222, 258-259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 р. №11, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку площею 2,4614га, кадастровий номер 7120688400:04:001:0043, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах: Черкаська область Драбівський район, Погребська сільська рада (на сьогоднішній день Шрамківська ОТГ).

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлений 21 грудня 2021року.