Рішення

від 20.12.2021 по справі 120/9661/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 грудня 2021 р. Справа № 120/9661/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомолця, 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 00032684) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України, відповідач).

Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановлення І Б групи інвалідності з 11.03.2020, яка викладена у Висновку за результатами повторного розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги від 12.07.2021;

- зобов`язати МВС України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності, а саме наявністю І Б групи інвалідності з 11.03.2020, причиною якої являється захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС, в розмірі 525000,00 грн., відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 08.02.1994 по 09.04.2001 він проходив службу в УДСО при УМВС України у Вінницькій області на різних посадах, звільнившись 09.04.2001 по ст. 64 п. ж Положення Про проходження служби рядовим і начальницьким складом . З 09.12.2009 ОСОБА_1 продовжив проходити службу в УДСО при ГУМВС України у Вінницькій області на різних посадах, звільнившись 11.06.2015 з посади начальника Хмільницького міжрайонного відділення Управління Державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області за ст. 64 п. а Положення Про проходження служби рядовим і начальницьким складом . У подальшому, як вказує позивач, 12.06.2015 він прийнятий на роботу та призначений на посаду начальника Хмільницького міжрайонного відділення УДСО при УМВС України у Вінницькій області (не атестованим працівником), а 06.11.2015 переведений до Управління поліції охорони у Вінницькій області і призначений на посаду начальника Хмільницького міжрайонного відділення, де працює і по даний час.

Позивач також зазначає, що з 2012 року він регулярно, двічі на рік, проходив медичні обстеження та санаторно-курортне лікування. В серпні 2019 року його стан здоров`я значно погіршився, тому звернувся до сімейного лікаря КУ ПМСД Хмільницького району Вінницької області, де після проведення рентгену у нього виявлено плеврит. Під час лікування та подальшого обстеження виявлено Сr правої легені, в результаті чого позивачу встановлено основний діагноз: периферичний рак н/частини правої легені, Mts. в плевру, печінку, правий наднирник.

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернуся в медичну (військово-лікарську) комісію ДУ ТМО МВС України у Вінницькій області . За результатом розгляду поданих документів, ДУ ТМО МВС України у Вінницькій області винесено Постанову №19 від 24.12.2019, якою встановлено, що на час звільнення зі служби 11.06.2015 за даними медичної документації майор міліції ОСОБА_1 діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії): ХОЗЛ другої стадії, середнього ступеня важкості. Емфізема легень. ДНІ , захворювання, Так, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

З метою отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з установленням першої групи інвалідності, ОСОБА_1 звернувся до відповідача. Водночас, позивач вказує, що відповідно до висновку за результатами повторного розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням першої групи інвалідності від 12.07.2021 йому відмовлено у призначенні вищезазначеної допомоги.

ОСОБА_1 вважає вищезазначений висновок протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 20.08.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

06.09.2021 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому МВС України позовні вимоги заперечує та просить відмовити у задоволенні останніх. Сторона відповідача вказує, що оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги виникло з часу встановлення інвалідності, то правила п. 15 Прикінцевих положень Закону України Про національну поліцію поширюються виключно на тих працівників, яким інвалідність встановлена до 07.11.2015 (часу набрання чинності Законом України Про національну поліцію ).

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 №1146, яка набрала чинності 04.01.2019 внесені зміни, зокрема, до підпункту 9 пункту 5 Положення про Національну поліцію (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 №877. Відповідно до підпункту 9 пункту 5 Положення (з останніми змінами) Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету Україну за винятком діяльності поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, крім виплат гарантованої з боку держави одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського або колишнього працівника міліції, що здійснюється за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції, інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання .

Отже, на переконання сторони відповідача, урядом чітко визначено, що виплата одноразової грошової допомоги колишнім працівникам міліції охорони здійснюється за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом для Національної поліції.

Також за змістом відзиву представник МВС України зазначив, що позивач повторно звернувся до суду з позовом з того ж самого питання, з тих самих обставин та до того самого відповідача.

13.09.2021 МВС України повторно подано відзив на позовну заяву, який базується на доводах аналогічного змісту з відзивом, який надійшов до суду 06.09.2021.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив, що позивач з 08.02.1994 по 09.04.2001 проходив службу в Управлінні Державної Служби охорони при УМВС України у Вінницькій області.

З 09.12.2009 продовжив проходити службу в УДСО при ГУМВС України у Вінницькій області на різних посадах та з 12.06.2015 ОСОБА_1 переведений до Управління поліції охорони у Вінницькій області і призначений на посаду начальника Хмільницького міжрайонного відділення, де працює і по даний час.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №634535, при первинному огляді 26.11.2019, позивачу встановлено І Б групу інвалідності. Із зазначенням причини: загальне захворювання.

Відповідно до постанови М(ВЛ)К ДУ ТМО МВС України по Вінницькій області № 19 від 24.12.2019 встановлено, що на час звільнення зі служби, а саме 11.06.2015, за даними медичної документації майор міліції ОСОБА_1 , 1970 р.н., начальник Хмільницького MB УДСО при УМВС України у Вінницькій області. Діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання, поранення(травми, контузії): ХОЗЛ другої стадії, середнього ступеня важкості. Емфізема легень. ДН , захворювання, ТАК , пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 030605 від 14.01.2020 позивачу встановлено 90% втрати працездатності. Крім цього, комісія встановила, що причиною втрати професійної працездатності є захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №641366, при повторному огляді 14.01.2020, позивачу встановлено І Б групу інвалідності. Із зазначенням причини: Захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

25.03.2020 позивач звернувся із заявою до Ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І Б групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС.

Ліквідаційною комісією Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області сформовано висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про міліцію № 565-ХІІ від 20.12.1990 року, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 525500,00 грн.

Проте 13.05.2020 листом № 14941/15-2020 Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повернуто матеріали на призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , роз`яснивши, що призначення та виплату одноразової допомоги повинен здійснювати орган, у якому колишній працівник міліції проходив службу, а оскільки позивач звільнявся з посади, яку обіймав у системі органів Державної служби охорони, тому за питання призначення одноразової грошової допомоги повинен відповідати саме Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, або його правонаступник - Департамент поліції охорони НПУ. Разом з тим, МВС зазначило, що за результатами опрацювання зазначених матеріалів Департаментом охорони здоров`я та реабілітації МВС України вказано на неналежне оформлення медичних документів заявника.

Так, 13.07.2020 позивач повторно звернувся до Ліквідаційної комісії Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області з проханням провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено І Б групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС.

Листом від 26.08.2020 № 28246/15-2020 Департамент фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України повідомив, що вказані документи повернуто для доопрацювання та належного надсилання за належністю. Крім цього, зазначено, що одноразова грошова допомога колишнім працівникам Державної служби охорони повинна здійснюватися Департаментом поліції охорони Національної поліції України, як правонаступником, з дотриманням визначеного законодавством порядку фінансування, за рахунок власних джерел надходження.

Вважаючи відмову у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності протиправною, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, за результатом якого, Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято рішення від 12.01.2021 у справі №120/6474/20-а.

Вищезазначеним рішенням суду вирішено позов задовольнити частково. Визнано протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України № 28246/15-2020 від 26.08.2020 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановленням І Б групи інвалідності з 11.03.2020 та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі встановлення І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію" та постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

24.02.2021 позивач повторно звернувся до Ліквідаційної комісії УДСО при УМВС України у Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Однак така заява була повернута для належного оформлення.

06.05.2021 ОСОБА_1 усунув недоліки та повторно звернувся до відповідача із заявою щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що йому встановлено І групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в ОВС.

У подальшому Ліквідаційною комісією Управління державної служби охорони при УМВС України у Вінницькій області сформовано висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України Про міліцію № 565-ХІІ від 20.12.1990 (зі змінами), в сумі 525000,00 грн.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного від 12.01.2021 у справі № 120/6474/20-а у Міністерстві внутрішніх справ України повторно розглянуто надіслані Ліквідаційною комісією УДСО при УМВС України у Вінницькій області матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок).

За результатами вивчення направленої медично-експертної документації відповідачем встановлено, що винесене рішення МСЕК щодо причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 , яке призвело до інвалідності (перша Б група, 90% втрати професійної працездатності) з проходженням служби в органах внутрішніх справ неправомочне, так як М(ВЛ)К ДУ ТМО МВС України по Вінницькій області такого рішення не приймалося (постанова М(ВЛ)К від № 19 щодо діагнозу ОСОБА_1 на час фактичного звільнення з органів внутрішніх справ 11.06.2015).

Окрім того, відповідач вказав, що відповідно до законодавства виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , призначеної згідно з висновком Ліквідаційної комісії УДСО при УМВС України у Вінницькій області від 06.05.2021, повинна бути здійснена за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України.

Відтак, висновком від 12.07.2021 МВС України вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням першої групи інвалідності за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом на утримання МВС.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті спірної допомоги, яка викладена у висновку МВС України від 12.07.2021, протиправними, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До набрання чинності Законом України Про Національну поліцію , тобто до 07.11.2015, порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовано статтею 23 Закону України № 565-ХІІ Про міліцію і Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

Відповідно до статті 23 Закону № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України Постановою № 850 від 21.10.2015 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції . Дана постанова набрала законної сили 31.10.2015.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Згідно з пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07.11.2015) визнано таким, що втратив чинність Закон № 565-XII.

Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

Згідно з частиною першою статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті працівника поліції внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань поліції відповідно до цього Закону, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

Частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII встановлено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

За приписами статті 99 Закону № 580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги, зокрема, визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності I групи - 120 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97- 101 Закону № 580-VIII, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджено Порядок, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 4).

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (пункт 2 розділу IV Порядку №4).

Таким чином, як Порядком № 850, так і Порядком № 4 регламентовано, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності подається за останнім місцем служби, виплата такої допомоги також проводиться за останнім місцем служби.

При цьому, право на отримання одноразової грошової допомоги обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, відповідно до Порядку № 850 - з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а відповідно до Порядку № 4 - з проходженням служби в поліції.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №754/3912/18.

Окрім того, колегія суддів Верховного Суду зазначила, що в законодавстві була наявна прогалина щодо нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, оскільки не було визначено порядок виплати одноразової грошової допомоги особам, які після звільнення з органів внутрішніх справ продовжили службу в Національній поліції та яким інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, але під час служби в органах поліції або після звільнення з цих органів.

Так, Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 14.02.2019 у справі №822/764/18, виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, якими визначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності виникає з дати встановлення втрати працездатності за довідкою МСЕК, а реалізація цього права здійснюється за останнім місцем служби особи, дійшов висновку, що виплата такої допомоги має здійснюватися органами Національної поліції на підставі норм Закону № 580-VIII та у відповідності до Порядку № 4.

Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ від 12.09.2016 № 916 Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського , яким пункт 5 розділу I Порядку № 4 доповнено підпунктом 4 стосовно випадків, за яких призначається одноразова грошова допомога. За його змістом встановлення інвалідності поліцейському внаслідок захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, є також обставиною, за якої поліцейському призначається одноразова грошова допомога.

Крім того, задля усунення прогалини в законодавстві 08.06.2017 прийнято Закон України № 2097 Про внесення змін до статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському , яким право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності розповсюдили також на поліцейських, у яких втрата працездатності настала внаслідок захворювання або поранення, отриманого внаслідок виконання завдань міліції або під час проходження служби в органах внутрішніх справ. Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону, який набрав чинності 12.07.2017, установлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності мають поліцейські з числа осіб, зазначених у пунктах 3-6 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", які визнані інвалідами або отримали поранення до набрання чинності цим Законом.

Так, у справі №754/3912/18 колегія суддів Судової палати відступила від правового висновку, висловленого, зокрема, у постанові від 13.02.2018 у справі №806/845/16 (провадження №К/9901/10764/18), що особа, яка проходила службу в поліції у разі встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про міліцію , виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850, тобто за останнім місцем служби в органах внутрішніх справ, та сформулювала такий правовий висновок.

Поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України Про Національну поліцію , виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4.

При цьому, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватись саме остання позиція Верховного Суду.

Як встановлено судом, позивач з 09.12.2009 по 11.06.2015 проходив службу в УДСО при ГУМВС України у Вінницькій області. З 12.06.2015 ОСОБА_1 переведений до Управління поліції охорони у Вінницькій області і призначений на посаду начальника Хмільницького міжрайонного відділення, де працює і по даний час.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Закону 580-VIII до складу апарату центрального органу управління поліції входять організаційно поєднані структурні підрозділи, що забезпечують діяльність керівника поліції, а також виконання покладених на поліцію завдань.

У складі поліції функціонують:

1) кримінальна поліція;

2) патрульна поліція;

3) органи досудового розслідування;

4) поліція охорони;

5) спеціальна поліція;

6) поліція особливого призначення.

Окрім того, Кабінет Міністрів України постановою від 13.10.2015 № 834 Питання функціонування органів поліції охорони як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ створив як територіальні органи Національної поліції: Департамент поліції охорони як міжрегіональний територіальний орган Нацполіції; Відділ поліції охорони об`єктів стратегічного значення, а також управління поліції охорони в областях, Києві, Автономній Республіці Крим та Севастополі, Криворізький міський відділ Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, Маріупольський міжрайонний відділ Управління поліції охорони в Донецькій області, а також Управління поліції охорони з фізичної безпеки в Києві.

Відтак, з вищезазначено вбачається, що позивач на даний час проходить служби в територіальному органі Національної поліції України, тому ОСОБА_1 має право на звернення з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням першої групи інвалідності відповідно до Законом України Про Національну поліцію , виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4, а не на підставі Закону України Про міліцію та Порядку №850, як про це вказує позивач.

Отже, Міністерство внутрішніх справ України не є тим органом, який уповноважений у даному випадку приймати рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням першої групи інвалідності ОСОБА_1 , як особі, яка перебуває на службі в органах поліції охорони.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач висновком від 12.07.2021 правомірно відмовив ОСОБА_1 у призначенні та виплаті спірної допомоги.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити про необґрунтованість доводів представника відповідача про те, що спір у даній справі виник у зв`язку з незгодою позивача з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/6474/20-а та між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки предметом розгляду у вищезазначеної справі були позовні вимоги про: визнання протиправною відмови Міністерства внутрішніх справ України № 28246/15-2020 від 26.08.2020 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов`язків, що призвело до встановленням І Б групи інвалідності з 11.03.2020; та зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із втратою працездатності, а саме наявністю І Б групи інвалідності з 11.03.2020, причиною якої являється захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС, в розмірі 525 000,00 грн., відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції , затвердженого постановою КМУ № 850 від 21.10.2015.

У свою чергу, спір у даній справі (№120/9661/21-а) виник у зв`язку з повторним розглядом питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на виконання рішення у даній справі та свідчить про виникнення нового спору, у зв`язку з непогодженням позивача з відмовою МВС України, яка викладена у Висновку за результатами повторного розгляду питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги від 12.07.2021.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтею 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань (далі - ЄСПЛ) щодо застосування окремих положень цієї Конвенції.

Також, ухвалюючи дане судове рішення суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомолця, 10, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 00032684).

Рішення в повному обсязі сформовано: 20.12.2021.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна