Постанова

від 21.12.2021 по справі 179/1767/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8328/21 Справа № 179/1767/20 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю.,

при секретарі - Усик А.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення осіб апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосппідприємство «Дудківка» про відшкодування упущеної вигоди від невиконання умов договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Сільгосппідприємство «Дудківка» про відшкодування упущеної вигоди від невиконання умов договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому належать на праві приватної власності дві земельні ділянки площею 6,450 га кожна, що розташовані на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Вказані земельні ділянки, згідно договорів оренди земельної ділянки, укладених 29 серпня 2002 року та зареєстрованих 10.12.2009 року Магдалинівським відділом Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру позивач передав в оренду строком на 10 років ТОВ СП Дудківка .

За користування вказаною в Договорі оренди земельною ділянкою Орендар після збору врожаю щорічно до 31 грудня сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі: 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору та у натуральній та відробітковій формі.

Але, орендар не виплачує погоджений договором оренди грошовий еквівалент від вартості земельної ділянки. 10 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошового еквівалента за 2017, 2018 та 2019 роки, на що отримав письмову відповідь про відмову у проханні.

При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, який відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на отримання необхідних обігових грошових коштів, а отже у зв`язку з порушенням порядку сплати орендної плати позивач був позбавлений можливості отримання матеріальних благ, на які він розраховував при укладені договору оренди землі.

На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає стягнути з відповідача суму упущеної вигоди в розмірі 78 096,37 грн.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ Сільгосппідприємство Дудківка про відшкодування упущеної вигоди від невиконання умов договору оренди землі, відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просив залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що земельна ділянка, розміром 6,450га, розміщена на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 129153 від 26 липня 2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 8802, кадастровий № 1222382500:01:001:0163, належить позивачеві на праві приватної власності (а.с. 11).

Земельна ділянка, розміром 6,450 га, розміщена на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 388590 від 12 березня 2009 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 010912300168, кадастровий № 1222382500:01:001:0777, належить позивачеві на праві приватної власності (а.с. 10).

29 серпня 2002 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 6,450 га (кадастровий № 1222382500:01:001:0163), який зареєстровано 10.12.2009 року відділом Держкомзему у Магдалинівському районі за № 040912301399 (а.с. 7-10).

04 січня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 6,450 га (кадастровий № 1222382500:01:001:0777), який зареєстровано 17.07.2012 року відділом Держкомзему у Магдалинівському районі за № 122230004002463 (а.с. 7-9).

Відповідно до умов п. 2.2. Договорів оренди земельної ділянки, відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору та у формі: - натуральна - пшениця - 500 кг., фуражне зерно - 1500 кг., сонях - 200 кг., цукор - 75 кг., один візок соломи; - відробіткова - обробіток присадибної ділянки (оранка та культивація) - до 0,5 га, посів - до 0,3 га, механізоване збирання зернових - до 0,3 га, надання транспортних послуг - до 30 км.

Послуги, які надаються Орендарем і не входять (не враховуються) до розміру орендної плати - ритуальні послуги у випадку смерті орендодавця.

Як зазначає позивач у позові, він прохає стягнути з відповідача суму упущеної вигоди в розмірі 78 096,37 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт спричинення збитків саме у вигляді упущеної вигоди, не обґрунтовано їх розмір, а також не доведено безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розміром відшкодування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/422/18.

Таким чином, зазначені позивачем суми у розрахунку заборгованості за своєю природою не є збитками у вигляді упущеної вигоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що постановами Верховного Суду у справах за його позовами до відповідача, було залишено в силі рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими задоволено частково його позови щодо розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості за договорами оренди за 2015-2016 роки, а тому є підстави для задоволення і даного позову, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в даній справі ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом саме про стягнення упущеної вигоди від невиконання умов договору оренди земельних ділянок, що не є тотожними вимогами із вищезазначеними вимогами у справах, на які посилається апелянт.

Між тим, ОСОБА_2 не позбавлений права звернутися до суду з новим позовом про стягнення саме заборгованості за договорами оренди за 2017-2019 роки, з урахуванням індексу інфляції тощо, на власний розсуд.

Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида

І.Ю. Ткаченко