Рішення

від 12.10.2021 по справі 200/5816/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2021 р. Справа№200/5816/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Оголь В.К. та представника відповідача: Слєпцової К.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187) про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, відповідно до якого просив:

- скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 04.02.2021 р. №14835-2411-0516 на суму 12678,08 грн., №14834-2411-0516 на суму 12678,08 грн., №14837-2411-0516 на суму 69573,88 грн., видані Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області.

Позовні вимоги, серед іншого, мотивовані тим, що за період з 06.07.2016 року по 02.04.2019 р. у позивача, як орендаря, не виникало право користування земельною ділянкою, оскільки не було продовжено строк дії договору оренди землі, а зареєстровано відповідну додаткову угоду, якою поновлено дію договору оренди лише 03.04.2019 року, тому позивач вважає, що зобов`язання зі сплати орендної плати у нього не виникло.

Крім цього, позивач зазначає, що договором оренди землі від 05.07.2011 року (та Додатковою угодою до нього від 03.07.2020 року передбачено, що орендна плата вноситься орендарем на відповідний рахунок орендодавця рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 1 1 Договору).

Так само і у п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Позивач вважає, що час для оплати річної суми орендної плати за 2021 рік у розмірі 69573,88 гри, ще не настав та не може вважатися податковим зобов`язанням, оскільки розмір та порядок внесення орендної плати за користування земельною ділянкою визначений договором.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов, серед іншого, зазначає про те, що у випадку коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, до укладання договору оренди на новий строк, такий платник має сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі.

Вказує. що відповідно до п. 286.2. ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 податкову декларацію з плати за землю за 2018-2021 роки, не надавав.

Зазначає, що відповідно до п.54.3. ст. 54 та п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний був самостійно визначити суму грошових зобов`язань.

Ухвалою суду від 30 червня 2021 року клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про заміну відповідача у справі на його правонаступника - задоволено.

Замінено відповідача у справі, Головне управління ДПС у Донецькій області (код код ЄДРПОУ 43142826), на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44070187, місцезнаходження: вул. Італійська, буд. 59, м. Маріуполь, Донецька обл., 87500) (далі - відповідач) та відкладено підготовче засідання у даній справі на 19 липня 2021 року.

Ухвалою суду від 16 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у справі № 200/5816/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 серпня 2021 року о 10 год. 40 хв.

Розгляд справи відкладався на 04 жовтня 2021 року та на 12 жовтня 2021 року.

Суддя Бабіч С.І. перебував у щорічній відпустці з 06 вересня 2021 року по 01 жовтня 2021 року та з 18 жовтня до 23 жовтня і на лікарняному з 25 жовтня до 12 листопада 2021 року.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 12 жовтня 2021 року не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з поширенням на території України пандемії коронавірусу COVID-19.

У судовому засіданні 12 жовтня 2021 року, протокольною ухвалою суду, у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача.

Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення - рішення №14835-2411-0516 від 04.02.2021 року про визначення суми податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 12678,08 грн. за податковий період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 рік; №14834-2411-0516 від 04.02.2021 року про визначення суми податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 12678,08 грн. за податковий період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року та №14837-2411-0516 від 04.02.2021 року про визначення суми податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб у розмірі 69573,88 грн. за податковий період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року.

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження спірних рішень контролюючого органу та 12.03.2021 року, на адресу Департаменту адміністративного оскарження Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8) були направлені скарги на вказані податкові повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарг, 29.04.2021р. позивачем було отримано рішення Державної податкової служби України № 9244/6/99-00-06-01-04-06 від 23.04.2021 року про залишення вказаних скарг без задоволення.

Суд зазначає, що підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

ОСОБА_1 жодних податкових декларацій з плати за землю за 2018-2021 роки відповідачу не подавав, а відповідно до п.п. 288.1 - 288.2 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а платником орендної плати - орендар земельної ділянки.

Відповідно до п.287.7 ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель та їх частин.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 ПК України).

Згідно п.288.7 ст.288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 ПКУ.

Суд не приймає посилання відповідача на п. 286.2. ст.286 ПК України та п.54.3. ст. 54 і п.п. 54.3.1 п. 54.3 ст.54 ПК України.

Суд звертає увагу відповідача на те, що позивач є фізичною особою, отже, подання відповідної звітності є його правом, а не обов`язком.

У змісті п. 286.2. ст.286 ПК України чітко зазначено: » (крім фізичних осіб)» .

Відповідне нарахування сум орендної плати має здійснюватись контролюючим органом на підставі п. 286.5 ст. 286 ПК України.

Судом встановлено, що між позивачем та Красноармійською міською радою було укладено договір оренди землі від 05.07.2011 року, яким передано позивачу в оренду земельну ділянку з кадастровим № 1413200000:13:011:0075 для реконструкції будівлі котельної під механічні майстерні, яка знаходиться: АДРЕСА_1 .

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно судом встановлено, що 03.04.2019 року за фізичною особою ОСОБА_1 зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 0,3 га (для реконструкції котельної під механічні майстерні, кадастровий номер 1413200000:13:011:0075, дата державної реєстрації земельної ділянки: 22.06.2010 року, підстава для державної реєстрації є договір оренди землі, серія та номер б/н, виданий 05.07.2011 року та додаткова угода до договору оренди землі, серія та номер б/н від 07.07.2020 року, видавник Покровська міська Рада.

Реєстрація факту припинення та/ або розірвання вищезазначеного договору оренди номер б/н, виданого 05.07.2011 року, відсутня.

Договором оренди землі від 05.07.2011 року передбачено, що його укладено на 5 років (п. 8 Договору).

Згідно п. 37 договору, його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, зі спливом п`яти років, з 06.07.2016 року, вказаний договір оренди припинив свою дію.

Спірними у даній справі податковими періодами, за які відповідачем нараховано позивачу орендну плату за землю, є 2018, 2019 та 2021 роки.

Як зазначено у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право оренди позивача вказаної земельної ділянки зареєстровано у реєстрі 03.04.2019 року (хоча саму додаткову угоду датовано 03.07.2020 року).

Додатковою угодою від 03.07.2020 року поновлено на 5 років строк дії договору оренди землі від 05.07.2011 року та у п.4 визначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та державної реєстрації іншого речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, щодо правовідносин у спірні у даній справі періоди, саме з 03.04.2019 року (дати реєстрації права користування у реєстрі) за позивачем, у встановленому законом порядку, зареєстровано право користування вказаною земельною ділянкою і саме з цієї дати позивач є платником орендної плати за землю за вказаною ділянкою.

Щодо користування спірною земельною ділянкою.

Частинами 1-2 ст. 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

З огляду на викладене судом встановлено, що право користування позивачем вказаною земельною ділянкою перейшло до позивача, оскільки позивач набув право власності на будівлю, що розташована на вказаній земельній ділянці, - будівля котельної площею 215,4 кв.м, підстава виникнення: договір купівлі - продажу ВМА №747437 від 24.11.2008 року, що підтверджується інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, як було вказано вище, договір оренди земельної ділянки, після відновлення його дії вважається зареєстрованим лише з 03.04.2019 року.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27.04.2021 року у справі № 922/2378/20 Верховний Суд дійшов таких висновків щодо правовідносин, пов`язаних з користуванням земельною ділянкою без оформлення відповідного договору.

Верховний Суд, серед іншого зазначив про те, що у разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

Судом було відхилено посилання на те, що до спірних правовідносин суди мали застосувати положення ПК України, зазначивши таке: Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності". У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа.

Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача .

Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т. ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою.

З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, КГС ВС дотримується висновку, що: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України .

Також суд зазначає, що у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС від 28.02.2020 року № 913/169/18 (3/4) Верховний Суд дійшов до висновків про те, що відповідно до ч. 1 ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

При цьому, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 рокуу справі № 629/4628/16-ц).

Застосувавши вказані висновки Верховного Суду, суд також зазначає про таке.

Відповідно до п.287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Пунктом 287.6 ст. 287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з п.п. 288.2 та 288.3 ст. 288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Спірними податковими повідомленнями рішеннями від 04.02.2021 р. №14835-2411-0516 на суму 12678,08 грн., №14834-2411-0516 на суму 12678,08 грн. відповідачем було нараховано позивачу орендну плату за землю з фізичних осіб за податкові періоди 2018-2019 роки повністю.

Проте, як було вказано вище, договір оренди землі від 05.07.2011 року припинив свою дію 06.07.2011 року, а право оренди вказаної земельної ділянки виникло у позивача лише з 03.04.2019 року (дати реєстрації права користування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, приймаючи до уваги, що у період з 06.07.2016 року до 02.04.2019 року право оренди земельної ділянки у встановленому законом порядку оформлено не було - державна реєстрація права позивача на користування вказаною земельною ділянкою здійснена не була, у вказаний період, позивач не був землекористувачем та платником орендної плати, а вказана земельна ділянка не була об`єктом оподаткування, у розумінні ПК України.

З огляду на викладене спірні податкові повідомлення рішення від 04.02.2021 р. №14835-2411-0516 на суму 12678,08 грн. та №14834-2411-0516 на суму 12678,08 грн. (яким оренду плату позивачу нараховано за весь 2019 рік, хоча додаткову угоду до договору оренди землі було зареєстровано лише 03.04.2019 року) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню повністю.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на положення ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати понесені позивачем у вигляді сплати судового збору в сумі 949,30 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Податковим кодексом України, Земельним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ ВП: 44070187) про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області як відокремленого підрозділу код ЄДРПОУ ВП: 44070187) від 04.02.2021 року №14835-2411-0516 на суму 12678,08 грн., № 14834-2411-0516 на суму 12678,08 грн. та №14837-2411-0516 на суму 69573,88 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (відокремлений підрозділ, код ЄДРПОУ 44070187, вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87500) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 949 (дев`ятсот сорок дев`ять) гривень 30 (тридцять) копійок.

Вступну та резолютивну частини даного рішення прийнято та підписано у нарадчій кімнаті 12 жовтня 2021 року.

Повне судове рішення складене 20 грудня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч