Рішення

від 16.12.2021 по справі 280/7022/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 грудня 2021 року (о 14 год. 30 хв.)Справа № 280/7022/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Гончаровій В.І.,

представників позивача Бєлікова А.І.

представника відповідача Прокоф`єва С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (ПрАТ «ЗЗРК» ) (71674 Запорізька область, Василівський район, с. М. Білозерка, Веселівське шосе, 7 км, ЄДРПОУ)00191218) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038 м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22 ЄДРПОУ 43350935), Запорізької митниці Державної митної служби України (69041 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, б. 12, ЄДРПОУ ВП 44017631) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат (далі позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі відповідач-1), Запорізької митниці Державної митної служби України (далі відповідач-2) відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача-1 під час проведення невиїзної документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині правомірності застосування преференційного режиму за митними деклараціями, а також визнання протиправн6ими і скасування податкових повідомлень - рішення відповідача-2 від 22 липня 2021 року №00000000419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання: мито на товар у сумі 461 630,13 грн та штрафні санкції 230 815,14 грн, та від 22 липня 2021 року №00000000519, яким було донараховано позивачу грошові зобов`язання: податку на додану вартість у сумі 92 326,02 грн та штрафні санкції 46 163,02 грн, що прийняті на підставі акту невиїзної документальної перевірки від 29.06.2021 №0021/21/7.5-19/0000191218 (далі за текстом акт невиїзної документальної перевірки), як такі, що не відповідають чинному законодавству України, а також порушують права та охоронювані законом інтереси Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат .

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.08.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/7022/21 та призначено підготовче судове засідання на 26.08.2021.

Ухвалою суду від 26.08.2021 відкладено підготовче засідання по справі № 280/7022/21 на 05.10.2021 у зв`язку з отримання клопотання відповідача про неможливістю представника бути у судовому засіданні.

05.10.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 28.10.2021.

18.11.2021, на підставі клопотання позивача про відкладення розгляду справи та клопотання представника про зупинення провадження у справі для надання сторонам часу для примирення, ухвалою суду зупинено провадження у справі № 280/7022/21 до 16.12.2021 для надання часу для примирення сторін.

16.12.2021 ухвалою суду поновлено провадження у зв`язку з не досягненням згоди сторін на примирення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та зазначив, що документальну невиїзну перевірку щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині правомірності застосування преференційного режиму за митними деклараціями від 15.03.2017 №UA112100/2017/000090, 30.05.2017 №UA112100/2017/000395, 14.06.2017 №UA112100/2017/000466, 19.10.2017 №UA112100/2017/000835, 05.12.2017 №UA112100/2017/000986, 03.01.2018 №UA112100/2018/000015 (далі за текстом МД типу ІМ 40) було проведено відповідачем-1 в порушення вимог п. 41.1.2. п. 41.1. ст. 41 та п 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України, а саме не вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Вказує, що позивач сплатив належні митні платежі і здійснив безперешкодне митне оформлення ввезення товарів в режимі імпорт, тобто виконав свої податкові обов`язки. Крім того вважаємо, що в ході проведення відповідачем-1 перевірки та складання акту невиїзної документальної перевірки не було здобуто прямих доказів того, що товари, які підлягали митному оформленні за МД типу ІМ 40 та по яким на підставі висновку відповідачем-2 в подальшому відмовлено в преференції, не мають преференційного режиму з ЄС у розумінні розділу IV "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VІІ, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергетики і їхніми державними членами, з іншої сторони, та сертифікати з перевезення товару які надавались МД типу ІМ 40 є офіційними документами у відповідності до яких настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такі документи потребують встановлення їх у відповідності до закону не чинними, підробленими чи не дійсними, що відповідачем-1 зроблено не було, а також щодо відсутності прямих доказів доведення відповідачем-1 та відповідачем-2 вини позивача. Також зазначив, щодо відсутності у відповідача-1 мораторію на проведення документальної невиїзної перевірки, та як факт ним допущено порушення вимог абзацу 1 п. 102.1 ст. 102 ПКУ у зв`язку зі спливом 1095 днів - строку позовної давності. Крім того, зазначає про нарахування відповідачем-2 позивачу штрафних (фінансових) санкцій всупереч приписів п.п. 112.8.1. п. 112.8. ст. 112 та ст. 521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. З огляду на таке, також вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву від 06.09.2021 № 7.5-10-27/1/1/800 та від 06.09.2021 №3, у яких зазначив, що перевірку проведено законно згідно з пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, наказом Дніпровської митниці Держмитслужби від 26.05.2021 № 124. Вказує на порушення позивачем статті 16 Протоколу І Щодо визначення концепції Походження товару і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони , ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-УІІ, пунктів 1, 4 частини 1 статті 266, частини 1, пункту 6 частини 8 статті 257, частини 1 статті 281, частини 1 статті 289 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, внаслідок неправомірного застосування преференційного режиму зі сплати ввізного мита при митному оформленні товарів, що возились на митну територію України у митному режимі імпорт (випуск для вільного обігу) за МД типу ІМ 40, що на їх думку призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму 587 016,37 грн. Зазначає, що дії відповідача-1 та складені відповідачем-2 податкові повідомлення рішення від 22.07.2021 №00000000419 та від 22.07.2021 року №00000000519 прийняті з дотриманням норм чинного законодавства та скасуванню не підлягають, просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

16.12.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали адміністративної справи судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, наказом Дніпровської митниці Держмитслужби від 26.05.2021 № 124, проведена документальна невиїзна перевірка щодо дотримання Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат вимог законодавства України з питань митної справи в частині неправомірного застосування преференційного режиму зі сплати ввізного мита при митному оформленні товарів, що возились на митну територію України у митному режимі імпорт (випуск для вільного обігу) та повноти нарахування та сплати митних платежів за МД типу ІМ 40 від 15.03.2017 №UA112100/2017/000090, 30.05.2017 №UA112100/2017/000395, 14.06.2017 №UA112100/2017/000466, 19.10.2017 №UA112100/2017/000835, 05.12.2017 №UA112100/2017/000986, 03.01.2018 №UA112100/2018/000015.

За результатами перевірки складено акту невиїзної документальної перевірки від 29.06.2021 №0021/21/7.5-19/0000191218 .

Під час перевірки відповідачем-1 суцільним методом було перевірено документи:

- облікова картка 112/2012/0000087 (в електронному вигляді);

- митні декларації: типу ІМ 40 МД від 15.03.2017 №UA112100/2017/000090, 30.05.201 №UA112100/2017/000395, 14.06.2017 №UA112100/2017/000466, 19.10.2017№UA112100/2017/000835, 05.12.2017 №UA112100/2017/000986, 03.01.2018 №UA112100/2018/000015 з наявними копіями документів (в електронному вигляді);

- лист Державної митної служби України від 07.05.2020 №16-3/16-01/7.5/1189 щодо відповіді уповноваженого органу Королівства Швеція 12.03.2020 №ТV-2019-11631;

- лист уповноваженого органу королівства Швеція від 12.03.2020 №ТV-2019-11631 щодо результатів перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1 від 15.02.2017 № А 2220607, від 28.03.2017 № А 2220611, від 04.10.2017 № А 2220619, від 16.11.2017 № А 2220620, від 13.12.2017 № А 2220621;

АСМО Інспектор , інформаційно-аналітична система Ліга-Закон , відкриті джерела інформації.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порядку статті 258 Митного кодексу України подано МД типу ІМ 40 ДЕ:

1. від 15.03.2017 № UA112100/2017/000090, що підлягає перевірці, згідно якої задекларовано товари: № 3. № 6, № 9, № 11, № 12, № 13, № 15, № 17, № 20, № 21, № 23, № 24, № 29, № 30, № 34, № 35. № 37, № 39, № 43.

2. від 30.05.2017 № UA112100/2017/000395, що підлягає перевірці, згідно якої задекларовано товари: № 1, № 2, № 3, № 4. № 5. № 9.

3. від 14.06.2017 № UA112100/2017/000466, що підлягає перевірці, згідно якої задекларовано товари: № 1, № 2, № 4. № 5. № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12. № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20. № 21, № 22, № 23, № 24, № 25, № 26. № 27, № 28, № 29.

4. від 19.10.2017 № UA112100/2017/000835, що підлягає перевірці, згідно якої задекларовано товари: № 1, № 2.

Виробник SANDVIK MINING AND CONSTRUCTION FINLAND CORPORATION. Країна походження: Країни Європейського Союзу.

Умовами зовнішньоекономічного контракту № 01012016 від 10.12.2015 між ПРАТ ЗЗРК та компанією Minerfin a.s. Namestie Ludovita Stura 2, 81102 Bratislava, Slovak republik (продавець) передбачено, що продавець зобов`язується поставити покупцю товар згідно комерційних інвойсів до цього контракту, а покупець - прийняти і оплатити отриманий товар у відповідності до умов цього контракту.

Митне оформлення наведених товарів відбулося із застосуванням преференційного режиму зі сплати ввізного мита у зв`язку із наданням сертифікату з перевезення товару EUR. 1, виданим митними органами країни експорту.

Відправник/експортер - SANDVIK SRP АВ. (AGATAN 27, 23381 SVEDALA Швеція).

5. від 05.12.2017 № UA112100/2017/000986, що підлягає перевірці, згідно якої задекларовано товари: № 2, № 3.

6. від 03.01.2018 № UA112100/2018/000015, що підлягає перевірці, згідно якої задекларовано товар № 1.

Виробник SANDVIK MINING AND CONSTRUCTION FINLAND CORPORATION. Країна походження: Країни Європейського Союзу.

Умовами зовнішньоекономічного контракту 01012016 від 10.12.2015 між ПІІ ПрАТ Запорізький залізорудний комбінат та компанією Minerfin a.s. Namestie Ludovita Stura 2, 81102 Bratislava, Slovak republik (продавець) передбачено, що продавець зобов`язується поставити покупцю товар згідно комерційних інвойсів до цього контракту, а покупець - прийняти і оплатити отриманий товар у відповідності до умов цього контракту.

Митне оформлення наведених товарів відбулося із застосуванням преференційного режиму зі сплати ввізного мита у зв`язку із наданням сертифікату з перевезення товару EUR.1, виданим митними органами країни експорту.

Висновками відповідача-1 акту невиїзної документальної перевірки зафіксовано порушення, допущені позивачем, а саме:

статті 16 Протоколу 1 Щодо визначення концепції Походження товару і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони , ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-УІІ, пунктів 1, 4 частини 1 статті 266, частини 1, пункту 6 частини 8 статті 257, частини 1 статті 281. частини 1 статті 289 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу Українии, внаслідок неправомірного застосування преференційного режиму зі сплати ввізного мита при митному оформленні товарів, що ввозилися на митну територію України у митному режимі імпорт (випуск для вільного обігу) за МД типу ІМ 40 ДЕ від 15.03.2017 №UA112100/2017/000090, 30.05.201 №UA112100/2017/000395, 14.06.2017 №UA112100/2017/000466,19.10.2017 №UA112100/2017/000835, 05.12.2017 №UA112100/2017/000986, 03.01.2018 №UA112100/2018/000015, що призвело до заниження податкових зобов`язань зі сплати митних платежів на загальну суму на суму 587 016,37 грн, а саме:

мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання (020) у сумі 489 180,31 грн.,

та, оскільки відповідно до пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України база оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є вартість не нижче митної вартості цих товарів з урахуванням мита, податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім ставки 7%) (ПДВ) у сумі 97 836,06 грн.

Розрахунок заниження податкового зобов`язання за МД типу ІМ 40 ДЕ від 15.03.2017 № UA112100/2017/000090, 30.05.201 №UA112100/2017/000395, 14.06.2017 №UA112100/2017/000466,19.10.2017 №UA112100/2017/000835, 05.12.2017 №UA112100/2017/000986, 03.01.2018 №UA112100/2018/000015, по видах митних платежів наведено у Додатку 11 до акту невиїзної документальної перевірки.

Відповідач-2 на підставі висновків та акту невиїзної документальної перевірки прийняв спірні податкові повідомлення рішення від 22.07.2021:

- №00000000419, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання: мито на товар, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, у загальному розмірі 461 630,13 гривень, в тому числі 230 815,14 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №00000000519, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, у загальному розмірі 92 326,02 гривень та 46 163,02 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, дослідивши докази в судовому засідання, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд вважає податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) згідно п. 1.1 ст. 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно до пп. 41.1.2. п. 41.1. ст.41 Податкового кодексу України визначено, що контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи), та згідно до вимог п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України має право проводити документальні невиїзні перевірки з урахуванням особливостей встановлених у ст. 79 Податкового кодексу України, а саме обов`язкового вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так судом встановлено, що в порушення вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України відповідачем-1 було надіслано позивачу лише одне повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки від 26.05.2021 №23 (вхідний номер ПрАТ ЗЗРК № 996 від 02.06.2021) без долучення/вручення копії наказу №124 від 26.05.2021, на який йдеться посилання в тексті даного повідомлення.

В свою чергу Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду під час розгляду справи від 27.01.2015 по справі № 21-425а/14 зазначила, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання цих вимог призводить до визначення перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VІ (зі змінами та доповненнями).

Згідно з ч. 1 ст. 351 Митного кодексу України (далі -МК України) предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Відповідно до п. 1) ч. 2. ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Як встановлено судом, документальна невиїзна перевірка щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи в частині повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 15.03.2017 №UA112100/2017/000090, 30.05.2017 №UA112100/2017/000395, 14.06.2017 №UA112100/2017/000466, 19.10.2017 №UA112100/2017/000835, 05.12.2017 №UA112100/2017/000986, 03.01.2018 №UA112100/2018/000015 була проведена відповідачем-1 згідно з п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, пп. 41.1.2 п. 41.1, 41.5 ст. 41, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України.

Пунктом 522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених пп. 78.1.7 та 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині:

обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального та спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених пп. 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 цього Кодексу.

Суд зазначає, що документальні перевірки органів Державної митної служби України, як контролюючого органу, не виключені законодавцем з переліку документальних перевірок щодо яких запроваджений мораторій на проведення, тому документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи в частині повноти нарахування та сплати митних платежів за митними деклараціями від 15.03.2017 №UA112100/2017/000090, 30.05.2017 №UA112100/2017/000395, 14.06.2017 №UA112100/2017/000466, 19.10.2017 №UA112100/2017/000835, 05.12.2017 №UA112100/2017/000986, 03.01.2018 №UA112100/2018/000015, було проведено відповідачем з порушенням ст. 522 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду під час розгляду справи № 826/17123/18 (постанова від 21 лютого 2020 року) вказував про можливість посилання платника податків на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, навіть після допуску до перевірки, при подальшому оскаржені наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок: незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства .

З урахуванням вищевказаного правового висновку Верховного Суду під час розгляду даної справи суд вказує, що порушення відповідачем ст. 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України під час проведення документальної перевірки позивача, оформленої акт невиїзної документальної перевірки №0021/21/7.5-19/0000191218 від 29.06.2021, тягне протиправність податкових повідомлень рішень від 22.07.2021 №00000000419 та №00000000519.

Щодо наявності порушень податкового та митного законодавства як підстави збільшення позивачу сум грошових зобов`язань за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, та за платежем: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання, податковими повідомленнями рішеннями відповідача від 22.07.2021 №00000000419 та №00000000519, то суд виходить з наступного.

У відповідності до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Зокрема ч. 2 ст. 257 Митного кодексу України визначено, електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини третьої 257 Митного кодексу України, митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Так, ч. 1 ст. МКУ визначено, що декларант зобов`язаний, зокрема, надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Суд встановив, що згідно з п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання позивачем митної декларації для митного оформлення, тобто: 15.03.2017 подано митну декларацію ІМ 40 типу МД №UA112100/2017/000090, 30.05.2017 подано митну декларацію ІМ 40 типу МД №UA112100/2017/000395, 14.06.2017 подано митну декларацію ІМ 40 типу МД №UA112100/2017/000466, 19.10.2017 подано митну декларацію ІМ 40 типу МД №UA112100/2017/000835, 05.12.2017 подано митну декларацію ІМ 40 типу МД №UA112100/2017/000986, 03.01.2018 подано митну декларацію ІМ 40 типу МД №UA112100/2018/000015.

Вимогою п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

За змістом вказаної норми контролюючий орган у разі проведення перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства повинен ураховувати приписи ст. 102 Податкового кодексу України, що повністю співпадає з викладеною позицією викладеною у Постанові від 12.05.2021 по справі №520/4238/19 Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, який зазначив, що при визначені періоду проведення перевірки контролюючий орган повинен дотримуватись строку давності, передбачений пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

Згідно абз. 3 п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення за результатами перевірки порушень інших вимог податкового законодавства, безпосередньо не пов`язаних з декларуванням податкових зобов`язань платником податків, а також порушень вимог іншого, крім податкового, законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму штрафних санкцій (фінансових санкцій, штрафів) платника податків не пізніше 1095 дня з дня вчинення відповідного правопорушення.

Згідно до пп. 112.8.1. п. 112.8. ст. 112 Податкового кодексу України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: сплив строків давності застосування штрафів за вчинення податкового правопорушення.

Судом встановлено, що з тексту акту невиїзної документальної перевірки складеного відповідачем-1 та висновку відповідача -2 вбачається, що перевірка проводилась за відсутності випадків, визначених п. 102.2. ст. 102 Податкового кодексу України і охоплено проміжок часу в якому позивачем вчинялись митне оформлення, а також факти (дії), які мають юридичне значення, а саме з 15.03.2017 до 03.01.2018 включно, тобто коли на думку відповідачів були допущені відповідні правопорушення під час оформлення/декларування МД типу ІМ 40, та як факт по результатах виявлених порушень відповідачем-2 визначено позивачеві суму грошових зобов`язань, а саме: мита на товар у сумі 461 630,13 грн, та штрафні санкції 230 815,14 грн, а також податку на додану вартість у сумі 92 326,02 грн, та штрафні санкції 46 163,02 грн.

Таким чином суд приходить до висновку, що з урахуванням строку позовної давності, який передбачено пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, строк давності за МД типу ІМ 40 сплив відповідно: №UA112100/2017/000090 - 15.03.2020, №UA112100/2017/000395 - 30.05.2020, №UA112100/2017/000466 - 14.06.2020, №UA112100/2017/000835 - 19.10.2020, №UA112100/2017/000986 - 05.12.2020, №UA112100/2018/000015 - 03.01.2021, та у відповідача-2, як контролюючого органу, відсутні законні підстави для донарахування грошових зобов`язань та штрафних санкцій за МД типу ІМ 40 у зв`язку зі спливом 1095 днів - строку позовної давності.

Також суд погоджується з позицією позивача, що нарахування штрафних (фінансових) спірними податковими повідомленнями рішеннями здійснено відповідачем-2 всупереч приписів статті 521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно яких за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України корона вірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються.

Відповідачем не обґрунтовані підстави не застосування положень ст. 521 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України під час нарахування штрафних (фінансових) санкцій податковими повідомленнями - рішеннями від 22.07.2021 року №00000000419, згідно якого позивачу донараховано - 230 815,14 гривень, та від 22.07.2021 року №00000000519, за яким позивачу було донараховано - 46 163,02 гривень.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року N 3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття якість закону Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі Солдатенко проти України (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам доступності , передбачуваності та зрозумілості ; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як закон , якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах Сєрков проти України , заява № 39766/05, пункт 51; Редакція газети Правоє дело та Штекель проти України , заява № 33014/05, пункт 51, 52; Свято-Михайлівська Парафія проти України , заява № 77703/01, пункт 115; Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), заява № 18139/91, пункт 37; Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№ 1) (SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1)), серія А, № 30, пункти 48-49; Мелоун проти Об`єднаного Королівства (Malone v. The United Kingdom), серія А, № 82, пункт 66); Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції (Margareta and Roger Andersson v. Sweden), серія А, № 226-А, п. 75; Круслен проти Франції (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; Ювіг проти Франції (Huvig v. France), серія А № 176-В, пункт 26; Аманн проти Швейцарії (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів доброго врядування і належної адміністрації (встановлення процедури і її дотримання), частково збігається з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до якості закону).

У пунктах 70-71 рішення у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. згадані вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Отже, митний орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що його рішення з приводу митного оформлення мають бути належними та послідовними. Тому прийняття митним органом двох цілком суперечливих рішень за одним і тим саме фактом зі спливом певного часу дають підстави вважати, що дії та рішення митного органу суперечать принципам належного врядування.

За вказаних обставин, оскаржувані податкові повідомлення - рішення Дніпровської митниці Держмитслужби від 22.07.2021 року №00000000419 та №00000000519 є протиправними та підлягають скасуванню.

Також суд зазначає, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві № 466-IX від 16.01.2020 внесено ряд змін до Податкового кодексу України, зокрема в частині запровадження концепції притягнення до відповідальності платника податків за податкові правопорушення за умови доведення його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, абзацом 2 підпункту 4) пункту 4 Розділу II. Порядок складання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015, визначено, що податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами документальних перевірок, які були розпочаті до 01 січня 2021 року, оформлюються за правилами Кодексу та цього Порядку, що діяли до 01 січня 2021 року.

З урахування вище вказаної норми суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем-1 невиїзна документальна перевірка була розпочата до 01.01.2021, відповідач-2 повинен був оформити два податкових повідомлення - рішення за правилами Податкового кодексу України та Наказу Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015, що діяли до 01.01.2021, що зроблено не було.

Окрім того суд приходить до висновків, з урахуванням проміжку часу в якому вчинялись вищевказані події та факти та норм статей 248, 257 Митного кодексу України, всі певні дії настали до 01.01.2021, а саме до запровадження в дію Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві № 466-IX від 16.01.2020 року, а саме до ведення інституту доведення вини особи, та з урахуванням вимоги частини 1 статті 58 Конституції України, що даний Закон № 466-ІХ зворотної дії в часі не має та застосовується до події, факту під час дії якого вони настали або мали місце, а саме після 01.01.2021.

Так в судовому засіданні відповідачем-1 та відповідачем-2 не доведено вина позивача у розумінні вимог п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, де зазначено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Також суд звертає увагу, що на сьогоднішній час податкове законодавство України, у тому числі Податковий та Митний кодекси України, не містять чіткого визначення поняття вини , а також визначення та тлумачення поняття умислу, умисності діяння, бездіяльності , та немає критеріїв для встановлення достатніх заходів чи добросовісних та розумних дій , а суди ще не сформували правової позиції з цього приводу.

Тому суд, враховуючи вище викладене приходить до висновку, що принцип податкової вини не може застосовуватись відповідачем-1 та відповідачем-2 до подій, які викладено ними в акті невиїзної документальної перевірки, Висновку, а потім і в податкових повідомленнях - рішеннях.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так відповідачем-1 по справі, як суб`єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності своїх дій під час проведення невиїзної документальної перевірки, а відповідачем-2 не доказано правомірності своїх дій під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви.

Згідно до ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 12464,01 гривень підлягають стягненню на користь Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства Запорізький залізорудний комбінат (код ЄДРПОУ 00191218) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935, 49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22) та Запорізької митниці Державної митної служби України (ЄДРПОУ ВП 44017631, 69041, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, б. 12).

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до Дніпровської митниці Держмитслужби, Запорізької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Дніпровської митниці Держмитслужби під час проведення на Підприємстві з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» документальної невиїзної перевірки щодо дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, в частині правомірності застосування преференційного режиму за митними деклараціями від 15.03.2017 №UA112100/2017/000090, 30.05.2017 № UA112100/2017/000395, 14.06.2017 № UA112100/2017/000466, 19.10.2017 № UA112100/2017/000835, 05.12.2017 № UA112100/2017/000986, 03.01.2018 № UA112100/2018/000015.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької митниці Державної митної служби України від 22.07.2021 №00000000419.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Запорізької митниці Державної митної служби України від 22.07.2021 №00000000519.

Стягнути на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (ПрАТ «ЗЗРК» ) (71674 Запорізька область, Василівський район, с. М. Білозерка, Веселівське шосе, 7 км, ЄДРПОУ)00191218) судовий збір у розмірі 14926 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять шість 69 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби та Запорізької митниці Державної митної служби України (солідарно по 7463,35 грн. з кожного).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 20 грудня 2021 року.

Суддя О.О. Артоуз