Рішення

від 21.12.2021 по справі 340/8254/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2021 року м.Кропивницький Справа № 340/8254/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Гайворонської міської ради (вул. Василя Стуса, 30, м.Гайворон, Кіровоградська область, 26300, код ЄДРПОУ 04055297) про скасування рішення та зобов`язати вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області (надалі - відповідач) та просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 04055297) прийняте на тринадцятій сесії восьмого скликання від 29.06.2021 та у вигляді листа від 03.08.2021 №02-30/2026 в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер №3521180400:02:000:0214 площею 1,7344 га розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області для передачу мені у власність для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Гайворонську міську раду Голованівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 04055297) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7344 га кадастровий номер №3521180400:02:000:0214 розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області та передати мені у власність земельну ділянку кадастровий номер №3521180400:02:000:0214 площею 1,7344 га розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Ухвалою суду від 08.11.2021р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.08.2019р. №11-4362/14-19-СГ позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Позивач вказує, що ним було замовлено за власні кошти проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Проект землеустрою пройшов всі необхідні погодження передбачені земельним законодавством, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3521180400:02:000:0214.

Згідно Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій , повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою щодо якої розроблено проект землеустрою, перейшли до відповідача.

З метою затвердження проекту землеустрою позивач передав до відповідача вказаний проект.

Відповідач листом від 03.08.2021р. поінформував позивача, що рішення про затвердження проекту землеустрою не прийнято у зв`язку з не набранням відповідної кількості голосів депутатів, але при цьому відповідне рішення позивачеві не надано.

Вважаючи вказану бездіяльність протиправною позивач звернувся до суду з даними позовом.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позов не надав (а.с.49).

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позов та не повідомлено суд про причини неподання відзиву, суд кваліфікує вказану бездіяльність відповідача, як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.08.2019р. №11-4362/14-19-СГ позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (а.с.16 звор.).

На підставі вказаного рішення позивачем було замовлено, а ФОП ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою, який отримав позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, відомості щодо земельної ділянки внесені до Державного земельного кадастру, а земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3521180400:02:000:0214 (а.с.12-36).

Відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020р. №716-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області , повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою щодо якої розроблено проект землеустрою, перейшли до відповідача по справі.

З метою затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність позивач 15.07.2021р. звернувся до відповідача із заявою (а.с.37).

Листом від 03.08.2021р. відповідач поінформував позивача, що рішення про затвердження проекту землеустрою не прийнято у зв`язку з не набранням відповідної кількості голосів депутатів (а.с.38).

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська рада питання регулювання земельних відносин повинна вирішувати виключно на пленарних засіданнях і відповідно до закону.

У відповідності зі ст. 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Повноваження сільської, селищної, міської ради у галузі земельних відносин передбачені, зокрема, ст.ст.12, 122 Земельного кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ст. 122 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч.7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Частиною 8 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частин 9, 10 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, чинним законодавством чітко визначено, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, розглядає клопотання у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому суд зазначає, що положення ч. 9 ст. 118 ЗК України не надають відповідному органу місцевого самоврядування приймати будь-яке інше рішення ніж про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, в порушення ч.9 ст.118 Земельного кодексу України відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття в межах повноважень рішення про затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність.

Крім того, суд враховує, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021р. №1423-IX Розділ Х. Перехідні положення Земельного кодексу України доповнений пунктом 24, яким, зокрема передбачено, що надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

При цьому суд враховує, що в даному випадку постає питання щодо ефективного способу захисту порушеного права позивача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу. Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою (п. 36- 39).

Разом з тим, як вже встановлено судом, позивачем виконано всі вимоги передбачені Земельним кодексом України, які необхідні для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, натомість внаслідок протиправної бездіяльності відповідача рішення щодо затвердження проекту землеустрою не прийнято.

У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути заяву.

Метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, необхідно зважати на ефективність такого захисту.

Вказаний висновок узгоджується з статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Враховуючи вищевикладене, належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою.

Протиправна бездіяльність відповідача свідчить про фактичне втручання в правомірні очікування позивача щодо набуття у власність майна.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна.

Отримавши відповідне рішення уповноваженого органу державної влади (наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.08.2019р. №11-4362/14-19-СГ), позивач мав усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням, щодо оформлення відповідного права власності на землю.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов належить задовольнити.

Судові витрати сторонами не понесено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 04055297) у формі листа від 03.08.2021 №02-30/2026 щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки кадастровий номер №3521180400:02:000:0214 площею 1,7344 га розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області для передачі у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Гайворонську міську раду Голованівського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ: 04055297) затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7344 га кадастровий номер №3521180400:02:000:0214 розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер №3521180400:02:000:0214 площею 1,7344 га розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник