Рішення

від 02.10.2007 по справі 17/460

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/460

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "02" жовтня 2007 р.Справа №  17/460

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С. В.,розглянувши матеріали справи №17/460

за позовом: прокурора Кіровоградського району в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Український державний фонд підтримки фермерських господарств, м. Київ, від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Кіровоград    

до відповідача: фермерського господарства "Еліта", с. Клинці Кіровоградського району Кіровоградської області      

про стягнення 29627,52 грн.

Представники сторін:

від прокуратури - Гершкул І.М., помічник прокурора Кіровоградської області, посвідчення № 458;

від позивача -  Яцканіч М.І., довіреність № 150534  від 15.12.06 р.; представник;

від відповідача - участі не брали.

Прокурором Кіровоградського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Український державний фонд підтримки фермерських господарств, м. Київ, від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств подано позов про стягнення з селянського (фермерського) господарства "Еліта" 29627 грн. боргу, що виник із договору про надання фінансової допомоги від 29.07.2003 р.

Заявою б/н від 02.10.2007 р. (вх.№02-05/35545 від 02.101.2007 р.) прокурором зменшено розмір заявлених позовних вимог: він просить стягнути з відповідача на користь позивача 20000 грн. основного боргу, 3740 грн. інфляційних збитків та 1894, 79 грн. пені (а.с.34).

В судовому засіданні представники прокуратури та  позивача позов підтримали.

Відповідач до суду не з'явився, причини неявки не повідомив. Ухвала господарського суду Кіровоградської області про порушення провадження у справі №17/460 від 10.08.2007 р. була повернута органом поштового зв'язку з відміткою на конверті про те, що за вказаною адресою фермерське господарство не знаходиться. Проте, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, виходячи з наступного.

Ухвалу про  порушення провадження у справі №17/460 від 10.08.2007 р. господарським судом надіслано на адресу відповідача, вказану в позовній заяві, а саме: 27653, с.Клинці Кіровоградського району Кіровоградської області.

Згідно довідки головного управління статистики в Кіровоградській області  №15-5372 від 15.08.2007 р., надісланої останнім на вимогу суду, підприємство відповідача, вірною назвою якого є фермерське господарство "Еліта", ідентифікаційний код 32394965, зареєстровано за адресою: 27653, с.Клинці Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.28). Отже,  про зміну свого місцезнаходження відповідач державного реєстратора не повідомляв.

Відповідач несе відповідальність за всі можливі наслідки неподання відомостей стосовно змін свого місцезнаходження, оскільки згідно правил статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" юридичні особи зобов'язані подавати відомості стосовно змін свого місцезнаходження державному реєстратору.

Відповідно до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. №01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження  юридичних або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув”, „адресат відсутній”  і т.п., можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом процесуальних дій.

Таким чином, господарський суд вжив усіх заходів для повідомлення відповідача про час і місце проведення судового засідання, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу про порушення провадження у справі №17/460 від 10.08.2007 р.  за місцем реєстрації відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та  позивача, оцінивши наявні  в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

29.07.2003 р. між Кіровоградським обласним відділенням Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств  (далі- відділення Фонду) та селянським (фермерським) господарством "Еліта" (далі- СФГ "Еліта") було укладено договір про надання фінансової допомоги (далі- договір від 29.07.2003 р.), за умовами якого   відділення Фонду зобов'язалось надати СФГ "Еліта" фінансову допомогу в розмірі 20000 грн., а СФГ "Еліта"- використати фінансову допомогу  на придбання паливно-мастильних матеріалів, сільськогосподарської техніки та повернути отримані кошти до 01.11.2004 р.

На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано відповідачеві 20000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №173 від 01.08.2003 р. (а.с.14).

Додатковою угодою від 29.07.2004 р. до договору  від 29.07.2003 р.  сторони змінили термін повернення фінансової допомоги, визначивши строк повернення - до 01.11.2005 р. (а.с.13).

Між тим взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав.

У відповідності  до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, чинного з 01.01.2004 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. У даному випадку, оскільки права і обов'язки між сторонами стосовно повернення фінансової допомоги, продовжують існувати до цього часу, то до цих правовідносин між позивачем і відповідачем необхідно застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р.

З цих же підстав господарський суд з огляду на пункт 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України вважає за можливе застосувати також  норми зазначеного кодексу.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань в частині повернення 20000 грн. фінансової допомоги в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до пункту 1.5 договору від 29.07.2003 р. за несвоєчасне повернення фінансової допомоги селянське (фермерське) господарство сплачує пеню в  розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми одержаної, але не повернутої допомоги.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Кінцевим терміном виконання зобов'язання згідно договору від 29.07.2003 р.  в редакції додаткової угоди  від 29.07.2004 р. є  31.10.2005 р., оскільки до 1 листопада 2005 року відповідач повинен був повернути отримані кошти. З 01.11.2005 р.  мають нараховуватися штрафні санкції і припиняються нарахування 01.05.2006 р.

За таких обставин, за прострочення виконання зобов'язання на підставі статей 549, 550 Цивільного кодексу України, статті 232 Господарського кодексу України, пункту  1.5 договору від 29.07.2003р. із врахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. з подальшими змінами та доповненнями  відповідачу нараховується пеня  в сумі  1894,79 грн. за період з 01.11.2005 р. по 01.05.2006 р., яка також підлягає стягненню.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних збитків за період з листопада 2005 р. по червень 2007 р. становить 3740 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

                                             ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з  фермерського господарства "Еліта" (ідентифікаційний код 32394965,  адреса: 27653, с.Клинці Кіровоградського району Кіровоградської області, р/р №26009005144 в РУ УКБ "Надра" м.Кіровоград, МФО 323624) на користь  Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ, від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Кіровоград (ідентифікаційний код 22217705, адреса: 25006, м.Кіровоград, вул.Тімірязєва, 84, р/р 35213006001007 в ГУДК у Кіровоградській області, МФО 823016) - 20000 грн. основного боргу, 3740 грн. інфляційних збитків та 1894,79 грн. пені.

Стягнути з  фермерського господарства "Еліта" (ідентифікаційний код 32394965,  адреса: 27653, с.Клинці Кіровоградського району Кіровоградської області, р/р №26009005144 в РУ УКБ "Надра" м.Кіровоград, МФО 323624) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31115095700002, код 24145329) - 256,35грн. державного мита.

Стягнути з  фермерського господарства "Еліта" (ідентифікаційний код 32394965,  адреса: 27653, с.Клинці Кіровоградського району Кіровоградської області, р/р №26009005144 в РУ УКБ "Надра" м.Кіровоград, МФО 323624) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, р/р 31218259700002, код 24145329) - 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

 Суддя                                             С.В.Таран