Постанова

від 17.12.2021 по справі 320/4997/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4997/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.

секретаря Строяновської О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства Енергоконструкція до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги й рішення, за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, -

У С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство Енергоконструкція (далі - позивач, ПрАТ Енергоконструкція ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДПС у Київської області) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску.

На обґрунтування вимог позивач зазначає, що висновок контролюючого органу про отримання додаткового блага у вигляді коштів, на які було придбано пальне та використане на належних підприємству автомобілях, є необґрунтованим, тому донарахування суми єдиного внеску та застосування штрафних санкції є протиправним.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження своєчасної сплати єдиного соціального внеска.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції прийнято з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що в період з 27 червня 2019 року по 18 липня 2019 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Енергоконструкція з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, валютного законодавства за період діяльності з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, єдиного внеску на загально обов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, іншого законодавства за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року відповідно до затвердженого плану документальної планової виїзної перевірки.

В акті перевірки податковим органом вказано ряд порушень, зокрема: частини 1 пункту 1 статтті 7, пункту 1, пункту 2, пункту 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , в результаті чого встановлено заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2016-2019 роки в розмірі 136314,66 грн..

За результатами перевірки ГУ ДФС у Київській області складено акт за №669/10-36-14-01/31810081 від 25 липня 2019 року.

ПрАТ Енергоконструкція подало заперечення на згаданий акт перевірки, які листом ГУ ДФС у Київській області від 21 серпня 2019 року залишені без задоволення.

03 вересня 2019 року ПрАТ Енергоконструкція отримало вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 27 серпня 2019 року в розмірі 149946,12 грн та рішення від 27 серпня 2019 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне нарахування єдиного внеску в розмірі 13631,46 грн, а також шість податкових повідомлень-рішень .

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана вимога була сформована (надіслана) відповідачем протиправно та без дотриманням вимог чинного законодавства, а наявні у справі докази та наведені позивачем доводи свідчать про наявність підстав для її скасування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року №2464-VI з наступними змінами та доповненнями у реакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2464-VI).

Згідно визначення, закріпленого у пункті 2 частини 1 статті 1 цього Закону, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до абзаца 1 пункта 1 частини 1 статті 4 Закону України №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями статті 5 Закону України №2464-VI закріплено, що облік осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Взяття на облік таких осіб здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI передбачено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 та статті 12 Закону України №2464-VI, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до частини 1 статті 8 цього Закону розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Мінімальним страховим внеском, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є сума єдиного внеску, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до положень частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом 1 цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з частиною 11 статті 9 Закону України №2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 цієї правової норми передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до частин 2 та 3 статті 25 Закону України №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 6 цієї правової норми передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно до визначення, закріпленого у пункті 6 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Судом установлено, що ПрАТ Енергоконструкція відповідно до пункта 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є платником єдиного внеску.

Відповідно до статті 8 цього Закону розмір єдиного внеску встановлено: на ФЗП по класу професійного ризику виробництва (44) - 38,1%, 8,41% (інваліди) та із ФЗП: 3,6% (працівники), 2016 рік -22%.

Як убачається із матеріалів справи, перевіркою порядку обчислення і сплати єдиного внеску ПрАТ Енергоконструкція за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року встановлено порушення порядку обчислення і сплати єдиного внеску, а саме підприємством не утримано та не перераховано до бюджету єдиного внеску за 2016-2019 роки з доходу, отриманого як додаткове благо, в сумі 619612,11 грн з коштів, які було виділено та на які закуплено паливо, чим порушено підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в формі 1 дф відсутні відомості та обов`язки податкового агента. Відсутнє документальне підтвердження понесених витрат, що відображено в пункті 3.1 розділу 3 акта перевірки, чим порушено частину 1 пункту 1 статті 7, пункту 1, пункту 2, пункту 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 136314 грн 66 коп.

Податковим органом в акті перевірки від 25 липня 2019 року зазначено, що до перевірки не надано документів, які б підтверджували спрямування паливно-мастильних матеріалів на обслуговування та управління підприємством, у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених подорожніх листів на легкові автомобілі. До перевірки надано подорожні листи на автомобілі, виписані раз на місяць, які не містять в собі вихідної інформції щодо маршрутів автотранспортних засобів та необхідність таких поїздок для обслуговування та управління підприємством.

Колегія суддів не погоджується з твердженням податкового органу, що кошти в сумі 619612 грн 11 коп були виділені на закупку бензину А-95 для автомобілів, які фактично не належать ПрАТ Енергоконструкція . Оскільки позивачем до суду було надано первинні документи, а також документи, що підтверджують право власності на автомобілі, які перебувають на балансі ПрАТ Енергоконструкція і використовуються в господарській діяльності останнього.

Поряд з цим, Головою правління ПрАТ Енергоконструкція затверджено нормативні витрати палива для автомобілів, зареєстрованих за підприємством, які ґрунтувались на висновках експертів ДП ДЕРЖАВТОТРАНСНІДІПРОЕКТ .

Окрім того, наказом №22 від 29 серпня 2013 року Головою правління прийнято рішення про організацію експлуатації службових легкових автомобілів та визначено осіб, яким надано право використовувати автомобілі в службових цілях.

Судом установлено, що позивачем було укладено договори на купівлю-продаж пального з ТОВ С КАРД СЕРВІС за № СКЦ-1 373 від 15 березня 2016 року, TOB ГРАНД АВТОТРАНС КАРД за №ОСК-ОО61 від 20 березня 2017 року, з ТОВ ГРАНД АВТОТРАНС УКРАЇНА за № ОСК-0022 від 01 березня 2018 року та ТОВ ГРАНД АВТОТРАНС ГРУШІ за № ОСК-0022 від 31 січня 2019 року. На підставі згаданих договорів ПрАТ Енергоконструкція здійснювало закупівлю пального, а витрати відносило до адміністративних витрат, оскільки автомобілі використовувались для переміщення співробітників підприємства, тобто фактично використання цих автомобілів здійснювалось ПрАТ Енергоконструкція як власником.

Позивачем як до податкового органу, так і до суду надано документи на автомобілі (свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів), де власником значиться ПрАТ Енергоконструкція . Також надані подорожні листи, які складалися щоденно із зазначенням показань спідометра та витрат пального.

Із наявних у матеріалах справи документів убачається, що позивачем були надані податковому органу первинні документи на підтвердження списання палива.

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Тобто, додаткове благо повинно бути персоніфіковане та пов`язане із конкретною фізичною особою платником податків, створювати певні вигоди для такої особи, надаватись її роботодавцем та бути виражено у формі коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей, послуги чи інших видів доходу.

Заправка автомобілів, які використовувалися ПрАТ Енергоконструкція , здійснювалася на АЗС за платіжними картками, зокрема, скетч картками, що підтверджується первинними документами.

Списання паливно-мастильних матеріалів при експлуатації власних автомобілів здійснювалося позивачем за актами списання паливно-мастильних матеріалів на підставі подорожніх листів легкового автомобіля. До цього ж, мали місце відрядження співробітників, що підтверджується відповідними наказами по підприємству.

Первинні документи містять необхідні реквізити, з яких можливо встановити зміст господарських операцій, проведених ПрАТ Енергоконструкція

ГУ ДФС у Київській області наголошує, що в первинних документах відсутні певні відомості, зокрема, подорожні листи не містять достатньої інформації щодо маршрутів автотранспортних засобів та необхідність таких поїздок для обслуговування та управління підприємством. Утім колегія суддів звертає увагу, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Крім того, подорожні листи мають інформацію щодо дати та часу використання автомобіля, а також інформацію про кількість пального та показання спідометра.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що посилання апелянта на наказ Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74, яким було затверджено типову форму № 3 Подорожній лист службового легкового автомобіля та Інструкцію про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, є недоречним, оскільки 16 квітня 2013 року цей наказ втратив чинність, а отже не може бути застосований у межах спірних правовідносин.

Таким чином, вищевикладені обставини спростовують твердження відповідача про отримання позивачем додаткового блага в сумі 619612,11 грн у вигляді коштів, на які було закуплено пальне та використане на належних підприємству автомобілях.

Колегією суддів установлено, що рішенням Державної податкової служби України від 11 листопада 2019 року за №9060/6/99-00-08-05-01, прийнятого за результатами скарги позивача на податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 27 серпня 2019 року №0024531401, №0024541401, №0024571401, №0024581401, №0011281304, №0011291304, скаргу позивача задоволено частково. Скасовано податкові повідмлення-рішення від 27 серпня 2019 року №0024531401, №0024541401 в частині зменшеня перевіркою витрат на вартість списаних паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 619612,11 грн та у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 27 серпня 2019 троку №0024571401, №0024581401 залишено без змін.

За висновком Державної податкової служби України, висновки перевірки щодо порушення платником податків вимог підпункиів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в частині завищення витрат на вартість списаних паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 619612,11 грн. є необгрунтованими, недоведеними, передчасними та такими, що підлягають скасуванню.

У рішенні від 11 листопада 2019 року Державна податкова служба України зазначила, що в акті перевірки від 25 липня 2019 року відсутні дані щодо ідентифікації працівника підприємства, який отримав дохід з вартості паливно-мастильних матеріалів (бензин, дизельне паливо, оливи), не встановлено саме в якому обсязі пацівник підприємства скористався додатковим благом (не визначено обсяг доходу, як базу оподаткування). Також вказала на те, що аналіз акту перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частин вимогам, встановленим у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, вальтного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, оскільки акт перевірки не містить повної інформації щодо порушення ПрАТ Енергоконструкція податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржувана вимога була сформована (надіслана) відповідачем протиправно та без дотриманням вимог чинного законодавства.

Свєю чергою відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.

Судовою колегією враховується, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька