Постанова

від 01.10.2007 по справі 25/269а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/269A

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

01.10.07                                                                                           Справа№ 25/269A

15 год. 20 хв.                                        79014, м.Львів вул.Личаківська,128. Зал судових засідань № 310

Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Матс” (м.Львів)

до відповідача :Державної податкової інспекції у Галицькому районі (м.Львів)

про :визнання неправомірною позапланової перевірки та зобов'язання припинити протиправні дії

Головуючий  : Пазичев В.М.

Секретар :Яремчук С.М.

Представники сторін:

Від позивача:Бальмич В.О. –представник (довіреність № 20/08-1 від 20.08.2007 р.), Крол О.С. –представник (довіреність № 04/09 від 04.09.2007р.)Єлагін А.М. - директор

Від відповідача :Демідюк В.В. –представник (довіреність № 30/100 від 01.06.2007р.)

Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки, а також видано пам'ятки про їхні права та обов'язки.

Суть спору :  До господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю “Маркет-Матс” (м.Львів) подано позов до Державної податкової інспекції у Галицькому районі (м.Львів) про визнання неправомірною позапланової перевірки та зобов'язання припинити протиправні дії, скасувавши Акт № 1588/23-409/23275120 від 16.07.2007 р. та податкове повідомлення-рішення № 0002542321/0 від 17.07.2007 р.

Ухвалою суду від 09.08.2007 року відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 21.08.2007 р. У зв‘язку з неявкою представника відповідача, 21.08.2007 р. розгляд справи було відкладено на 31.08.2007 р. В судовому засіданні 31.08.2007 р. було оголошено перерву до 04.09.2007 р. В судовому засіданні 04.09.2007 р. було оголошено перерву до 11.09.2007 р. В судовому засіданні 11.09.2007 р. було оголошено перерву до 12.09.2007 р. В судовому засіданні 12.09.2007 р. було оголошено перерву до 14.09.2007 р. У зв‘язку з неявкою представника відповідача, 14.09.2007 р. розгляд справи було відкладено на 20.09.2007 р. В судовому засіданні 20.09.2007 р. було оголошено перерву до 25.09.2007 р. Ухвалою суду від 25.09.2007 р. закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду на 01.10.2007 р.

Позивач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.08.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 21.08.2007 р., 14.09.2007 р., про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 25.09.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

04.09.2007 р. до суду за вх. № 18771 від позивача поступило клопотання про доручення доказів до справи.

06.09.2007 р. до суду за вх. № 19003 від позивача поступило клопотання про доручення доказів до справи.

12.09.2007 р. до суду за вх. № 19438 від позивача поступило уточнення позиції по справі.

25.09.2007 р. до суду за вх . № 20377 від позивача поступило уточнення позовних вимог.

27.09.2007 р. до суду за вх . № 20672 від позивача поступило клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у заяві, обгрунтуваннях і поясненнях.

Відповідач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 09.08.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 21.08.2007 р., 14.09.2007 р., про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 25.09.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

31.08.2007 р. до суду за вх. № 18545 від представника відповідача поступило письмовеі заперечення на позовну заяву, в якому він повністю заперечив позовні вимоги і просить відмовити в задоволенні позову.

25.09.2007 р. до суду за вх. № 20374 від представника відповідача поступило клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ДПІ у Галицькому районі м.Львова отримати відповідь від СБУ для встановлення розбіжностей між відповідями Прикордонної служби України і Західної регіональної митниці, проти якого представники позивача заперечили.

В судовому засіданні 12.09.2007 р. від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до отримання відповіді на запит до Служби безпеки України.

17.09.2007 р. до суду за вх. № 19648 від представника відповідача поступило клопотання про долучення до матеріалів справи запиту до Служби безпеки України від 13.09.2007 р. №20113/10-009.

Представник відповідача позов заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві та поясненнях.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.10.2007 р., за узгодженим клопотанням представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.10.2007 р.

Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників осіб,  присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Згідно наказу начальника ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 14.08.2006 р., на підставі направлення від 15.08.2006 року №1396 в період з 15.08.2006р. по 18.08.2006р. працівниками ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено позапланову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Матс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період травень місяць 2006 року  з посиланням на п. 9 частини шостої ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та підпункт 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", за результатами якої 23.08.2006р. була складена Довідка №977/23-024/23275120/914. Позаплановою виїзною перевіркою не було встановлено фактів порушення вимог законодавства ТзОВ “Маркет-Матс” та затверджено суму бюджетного відшкодування за травень 2006р. у розмірі 191 188 (сто дев'яносто одна тисяча сто вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

У  висновку Довідки зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(із змінами та доповненнями).

Вказана довідка була підписана, крім представників відповідача, керівником позивача Єлагіним А.М. та головним бухгалтером Мунтян Л.І. без будь-яких заперечень, що може свідчити, що уповноваженні особи позивача погодились з висновками відповідача, що викладені у зазначеній довідці. В судовому засіданні уповноваженні особи позивача підтвердили, що ними не оскаржувались висновки, що викладені у зазначеній довідці, а також суду не представлено доказів, що спростовують вказане твердження.

В ході проведення перевірки встановлено, що основну частину податкового кредиту квітня 2006р. ТОВ „Маркет Матс" становить податок на додану вартість в сумі 183282,36 грн., який був сплачений платіжним дорученням № 430 від 21.04.2006р. Львівській митниці. До перевірки надано ВМД № 209030004/6/007237 від 21.04.2006р. загальною фактурною вартістю 916411,79 грн., яка засвідчує імпорт товарів на митну територію України. У графі 2 вантажно - митної декларації експортером вказано FINTRA Finantial Services Ltd. 134 Somerset Road. London UK SW19 5HP (Великобританія), у графі 18 та 21 вказаний транспортний засіб при відправленні та транспортний засіб на кордоні AM WL36393/WL1787A. Відповідно до даної вантажно –митної декларації, ТОВ „Маркет Матс" імпортовано на митну територію України „Систему руху типу "Е-Моtion 2500", що являє собою універсальну рухому платформу для встановлення імітації кабіни (літака, вертольота, транспортного засобу тощо), для навчання пілотуванню (управлінню) - 1 піл., в розібраному стані. Виробництво: Bosch Rexroth BV, Systems & Enginering. Нідерланди.

Для підтвердження факту перетину даним вантажем державного кордону України (імпорту товару на митну територію України) транспортним засобом з номерними знаками AM WL36393/WL1787A, зазначеним у графі 18 та 21 ВМД №209030004/6/007237 від 21.04.2006р., відповідачем скеровано запит в Управління прикордонного контролю та реєстрації департаменту охорони кордону Державної Прикордонної Служби України. ДПІ у Галицькому районі м Львова отримано відповідь Управління прикордонного контролю та реєстрації департаменту охорони кордону Державної Прикордонної Служби України, в якій зазначено, що за наявною в Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацією, в адміністративній базі даних системи "Гарт" станом на 08.12.2006 р. зазначені транспортні засоби з вказаними державними номерами WL36393/WL1787A за квітень 2006 року державний кордон України в пунктах пропуску не перетинали. Одночасно у відповіді зазначено, що відсутність в базі даних КАПК “Гарт –1” інформації про перетинання державного кордону України транспортними засобами не спростовує факт їх перетинання державного кордону в пунктах пропуску.

Крім цього, ДПІ у Галицькому р-ні м. Львова скеровано спеціальний запит в ДПА у Львівській області, відділ організації перевірок відшкодування податку на додану вартість та міжрегіональної координації управління аудиту юридичних осіб листом № 2296/23-304 від 07.02.2007р. для підтвердження інформації стосовно взаємовідносин ТОВ “Маркет Матс” з нерезидентом FINTRA Finantial Services Ltd. (134 Somerset Road. London UK SW19 5HP), від іноземних компетентних органів країни експортера (Великобританії).

Згідно отриманої відповіді з Державної податкової Адміністрації України ( лист від 14.06.2007р. № 11990/7/12-0327), скерованої в ДПІ у Галицькому р-ні м. Львова листом ДПА у Львівській області від 26.06.2007р, № 12627/7/23-414/551 (вхідний ДПІ у Галицькому р-ні м. Львова від 26.06.2007р. № 3773 ) встановлено, що компетентний орган Великобританії повідомив, що не в змозі знайти будь-які записи стосовно згаданої компанії, яка б була зареєстрована у Великобританії з метою оподаткування. Крім цього Королівська податкова та митна служба Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії зазначає, що за вказаною в вантажно-митній декларації адресою експортера в її записах значиться фізична особа –Семиходський А.Г., який є акціонером двох компаній: “Medical Genomics Ltd.” та “Alex Detective Agency Ltd.”, які зареєстровані у Великобританії з метою оподаткування. Однак, як зазначив у судовому засіданні позивач, в адресі місцезнаходження контрагента позивача, що вказана у запиті відповідача, значиться м. Лондон, а у відповіді –м. Уімблдон.

Отже, за твердженням позивача, 16.07.2007р. у відповідності до направлення №1038 від 11.07.2007р., представник Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова прибув в офіс ТзОВ “Маркет-Матс”  для проведення позапланової перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ за травень 2006р., в проведенні якої йому було відмовлено. Причини відмови у допуску до перевірки були викладені у листі ТзОВ «Маркет-Матс»№17/07 від 17.07.2007р., отриманому ДПІ у Галицькому районі м.Львова 18.07.2007р. та полягали, за твердженням позивача, в наступному: в порушення вимог частини першої пункту 2 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадовою особою ДПІ у Галицькому районі м.Львова не було надано копію наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, з зазначенням підстав проведення позапланової виїзної перевірки, дати її початку та дати закінчення, що є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення позапланової виїзної перевірки.

Крім того, підставою проведення повторної позапланової виїзної перевірки, вказаної в направленні №1038 від 11.07.2007р., зазначається частина шоста ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та підпункт 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Частина шоста ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»складається з 9 пунктів, які визначають обставини, за наявності яких може бути проведена позапланова виїзна перевірка, відповідно ДПІ у Галицькому районі м.Львова, на думку позивача, в порушення вимог пункту 1 статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», в Направленні №1038 від 11.07.2007р. не зазначені підстави проведення позапланової перевірки.

Також, позивач наголошує, що ДПІ у Галицькому районі м.Львова вже була проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ “Маркет-Матс”  за той самий період з посиланням на частину шосту п. 9 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та підпункт 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", за результатами якої 23.08.2006р. була складена Довідка №977/23-024/23275120/914.

За твердженням позивача, оскільки Закон України «Про державну податкову службу в Україні»та Закон України „Про податок на додану вартість" не передбачає проведення повторних позапланових виїзних перевірок за той самий період і з тих самих підстав, таким чином, достатніх правових підстав для проведення перевірки по частині шостій ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та підпункту 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" у ДПІ у Галицькому районі м.Львова немає, отже відповідач, на думку позивача, перевищив повноваження, надані законодавством України.

Крім того, позивач зазначає, що станом на 07.08.2007р., ДПІ у Галицькому районі м.Львова відповіді на лист ТзОВ “Маркет-Матс” №17/07 від 17.07.2007р. надано не було. Позивачем 23.07.2007р. було отримано від відповідача лист №15578/23-420 від 17.07.2007р. про направлення матеріалів, яким направлено Акт №1588/23-409/23275120 від 16.07.2007р. та лист №15579/23-420  від 17.07.2007р. про направлення матеріалів, яким направлено податкове повідомлення-рішення №0002542321/0 від 17.07.2007р., що оскаржуються.

На думку позивача, Акт №1588/23-409/23275120 від 16.07.2007р. та податкове повідомлення-рішення №0002542321/0 від 17.07.2007р. були прийняті з порушенням норм чинного законодавства України та мають бути скасовані у зв'язку з тим, що в листі №15578/23-420 від 17.07.2007р., зазначено, що Акт №1588/23-409/23275120 від 16.07.2007р. складений за результатами виїзної позапланової перевірки ТзОВ “Маркет-Матс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006р. та стверджується, що посадові особи товариства відмовились в отриманні вищезазначеного акта.. Однак, дані твердження, на думку позивача, є неправдивими та такими, що не грунтуються на нормах законодавства, а саме: повторна позапланова перевірка ТзОВ “Маркет-Матс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006р. ДПІ у Галицькому районі м.Львова не проводилась, в зв'язку з вищезгаданою відмовою ТзОВ “Маркет-Матс” у допуску посадових осіб ДПІ у Галицькому районі м.Львова до проведення повторної позапланової перевірки, отже, відповідно, не міг бути складений Акт №1588/23-409/23275120 від 16.07.2007р. Відповідно і твердження в листі №15578/23-420 від 17.07.2007р., що посадові особи товариства відмовились в отриманні вищезазначеного акта, на думку позивача, є неправдивим, оскільки позапланова перевірка не проводилась, а акт може бути складений лише по результатам проведення такої перевірки.

Отже, відповідачем, на думку позивача, Актом №1588/23-409/23275120 від 16.07.2007р. та податковим повідомленням-рішенням №0002542321/0 від 17.07.2007р., порушено норми статті 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На думку позивача, ДПІ у Галицькому районі м.Львова, вчинено дії з перевищенням наданих законодавством України повноважень, що полягали в необгрунтованому, без урахування усіх обставин, що мають значення для проведення як позапланової перевірки, так і оформлення Акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, тобто ДПІ у Галицькому районі м.Львова вчинено протиправні дії.

Відповідач стверджує, що ним при проведенні перевірки, складанні Акту перевірки №1588/23-409/23275120 від 16.07.2007р. та винесенні податкового повідомлення-рішенням №0002542321/0 від 17.07.2007р. повністю дотримано вимоги ст.ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якими регламентуються права та обов'язки працівників відповідача щодо вчинення дій при здійсненні ними контрольної роботи.

Крім того, на думку відповідача, враховуючи факт не підтвердження Управлінням прикордонного контролю та реєстрації департаменту охорони кордону Державної Прикордонної Служби України факту ввезення (імпортування) на митну територію України товарів, зазначених в вантажно-митній декларації № 209030004/6/007237 від 21.04.2006р., та факт відсутності нерезидента FINTRA Finantial Services Ltd. 134 Somerset Road. London UK SW19 5HP, який повинен бути зареєстрованим в Великобританії з метою оподаткування, ТОВ “Маркет-Матс” у квітні 2006р. завищено загальну суму податкового кредиту, що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2006р. на загальну суму 183282,36грн., чим порушено п.п. 7.2.7 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР. Відповідач вважає, що, оскільки посадовими особами ТОВ  „Маркет Мате" пояснення щодо встановлених фактів порушень не надавались, то, в порушення п.п. 7.2.7 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, ТОВ „Маркет Матс" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2006 р. на суму 183 282,36 грн.

Отже, відповідач вважає, що слід відмовити позивачу у задоволені заявлених позовних вимог як безпідставних та належним чином не обґрунтованих.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Згідно преамбули Закону України “Про державну податкову службу” від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) (надалі- Закон 509), цей Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Згідно ст. 10 Закону 509, Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують, крім інших функцій, такі функції:

1) здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів);

2) забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

3) контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства;

8) проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Згідно ст. 11 Закону України 509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

3) одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

4) запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків);

7) одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і справляння при цьому податків та зборів (обов'язкових платежів) та інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, за формою, погодженою з Державною податковою адміністрацією України, та від органів статистики - дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності;

8) вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.

Згідно ч.6 ст. 111 Закону України 509, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Згідно ст. 112 Закону України 509, Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, згідно наказу начальника ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 14.08.2006 р., на підставі направлення від 15.08.2006 року №1396 в період з 15.08.2006р. по 18.08.2006р. працівниками ДПІ у Галицькому районі м.Львова проведено позапланову документальну виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Матс” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період травень місяць 2006 року ) з посиланням на п. 9 частини шостої ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та підпункт 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", за результатами якої 23.08.2006р. була складена Довідка №977/23-024/23275120/914. Позаплановою виїзною перевіркою не було встановлено фактів порушення вимог законодавства ТзОВ „МАРКЕТ-МАТС" та затверджено суму бюджетного відшкодування за травень 2006р. у розмірі 191 188 (сто дев'яносто одна тисяча сто вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

У  висновку Довідки зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до закону України від 04.12.1990 р. №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(із змінами та доповненнями)».

Вказана довідка була підписана, крім представників відповідача, керівником позивача Єлагіним А.М. та головним бухгалтером Мунтян Л.І. без будь-яких заперечень, що може свідчити, що уповноваженні особи позивача погодились з висновками відповідача, що викладені у зазначеній довідці. В судовому засіданні уповноваженні особи позивача підтвердили, що ними не оскаржувались висновки, що викладені у зазначеній довідці, а також суду не представлено доказів, що спростовують вказане твердження. Отже, вказані обставини свідчать, що позивачем не заперечувалось проведення перевірки відповідачем після отримання останнім додаткової інформації щодо предмету перевірки.

Також, суду позивачем надано копію направлення на проведення перевірки № 1038 від 11.07.2007 р. з резолюцією керівника позивача про відмову від допуску прац2івників відповідача до проведення перевірки та про наміри повідомити про причини недопуску до перевірки тільки на наступний день (17.07.2007 р.).   

Відносно посилання позивача на відсутність наказу № 618 від 10.07.2007 р. начальника ДПІ у Галицькому районі м.Львова на проведення перевірки, як на підставу недопуску до перевірки, оскільки представник відповідача в судовому засіданні наполягав на тому, що вказаний наказ був пред'явлений уповноваженим особам в момент прибуття працівників відповідача для проведення перевірки разом з направленням на перевірку, на якому є резолюція керівника позивача, а останнім не надано доказів, які би спростували це твердження, а також керівник позивача підтвердив в судовому засіданні, що в момент прибуття працівників відповідача для проведення перевірки відмовився від надання письмових пояснень з цього приводу, судом не може бути взято до уваги посилання позивача на відсутність вказаного наказу як на підставу недопуску до проведення перевірки.

Крім того, згідно п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Отже, з огляду на викладені вище обставини, підстав вважати неправомірними дії працівників податкової служби щодо проведення перевірки додаткових даних щодо наявності правових підстав у позивача отримання бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість не вбачається.

Згідно ч.6 р.VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 12ГПК України, Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Отже, не можуть оспорюватись в господарських судах акти ревізій, документальних перевірок дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру. Вказана позиція має відображення у Роз'ясненнях президії Вищого господарського суду України від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” (із змінами та доповненнями)

Тому, вимога позивача щодо скасування Акту перевірки № 1588/23-409/23275120 від 16.07.2007 р. не може бути задоволена.

Згідно пп. 7.2.7.п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 168/97-ВР) - у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону №  168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.п.7.7.1.п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.4.п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. 

Згідно п.п.7.7.5.п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно п.п.7.7.7.п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Згідно п.п.7.7.11.п.7.7 ст.7 Закону № 168/97-ВР, такі особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування: а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів; не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом, або звільнення від такої сплати.

Отже, при прийнятті податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, відповідач посилається на лист Управління прикордонного контролю та реєстрації департаменту охорони кордону Державної прикордонної служби України, згідно якого відповідачем зроблено висновок, що автотранспорт з вказаними у вантажно-митній декларації номерними знаками не перетинав державний кордон України. Даний висновок не є обгрунтованим, оскільки у вищезгаданому листі зазначено, що відсутність в базі даних КАПК «Гарт-1»інформації про перетинання державного кордону України т/з не спростовує факт їх перетинання державного кордону в пунктах пропуску.

Факт перетину державного кордону та ввезення на митну територію України шести координатної системи руху типу “Е-Моtion 2500” для авіаційного тренажера по контракту №22-2005-2 від 22.12.2005р. та здійснення митного оформлення шести координатної системи руху типу “Е-Моtion 2500”по вантажно-митній декларації № 209030004/6/007237 зі сплатою податків, зборів та інших платежів у повному обсязі підтверджується листом Західної регіональної митниці №10/57-12300 від 03.09.2007р., наданого на запит ТзОВ «Маркет-Матс» №22/08-2 від 22.08.2007р. (долучений до матеріалів справи 06.09.2007р. згідно клопотання позивача № 6/09-1)

Виконання ТзОВ «Маркет-Матс»умов зовнішньоекономічного контракту №22-2005-2 від 22.12.2005р. підтверджується долученими до матеріалів справи доказами згідно клопотання позивача № 4/09-1 від 04.09.2007р., а саме: копією зовнішньоекономічного Контракту № 22-2005-2 від 22.12.2005 р. з додатками, копіями рахунків-фактур, копією платіжного доручення № 1 від 31.01.2006 р., копією попереднього повідомлення № 209030004/6/006332 від 11.04.2006 р., копією транспортної накладної CMR F-RA NL 4001052356, копією вантажно-митної декларації № 209030004/6/007237, копією банківської виписки від 21.04.2006 р., копією Акту митного огляду товарів від 25.04.2006 р., копією платіжного доручення на сплату митних послуг та ПДВ з імпорту № 430 від 21.04.2006 р. в сумі 190000грн., а також документами, що підтверджують подальшу реалізацію позивачем цієї продукції: копією Акту експертизи Львівської торгово-промислової палати № 2-13-1 від 31.07.2006 р., копією Акту приймання-передачі продукції від 18.03 2007 р., копією звіту комісіонера про виконання договору комісії № USE-20.2-480-д/к-05 від 30.03.2007 р.тощо.

Відповідно долучені ТзОВ «Маркет-Матс»докази спростовують твердження відповідача про порушення позивачем норм п.п. 7.2.7 п. 7.2, 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Крім того, згідно п.17 ч.1 ст.1 Митного кодексу України, митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Згідно ст.3 Митного кодексу України, порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.

Згідно ст.86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу.

З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Згідно п.п.1.1 п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (із змінами і доповненнями) (надалі –Порядку 327), цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

У відповідності до п. 1.3. Наказу ДПА України від 10.08.2005 № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Згідно п.п.1.7 п.1 Порядку 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п.п.2.3.2 п.2 Порядку 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Однак, в судовому засіданні представником відповідача не вказано, якій саме нормі чинного законодавства не відповідає оформлення представлених позивачем доказів, а також які саме конкретні докази, які не представлені позивачем в судове засідання , є обов'язковими для обґрунтування правомірності віднесення вказаних вище сум до податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Крім того, судом відхилено клопотання відповідача щодо зупинення розгляду справи до отримання відповіді на запит відповідача на адресу Служби безпеки України. Оскільки, відповідно до пп. 7.2.7.п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 168/97-ВР), у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель. У відповідності до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Вказаними нормами визначено вичерпний перелік доказів, що повинні підтверджувати право платника податку на включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку. Однак, в ході судового розгляду справи встановлено, що як митними деклараціями, так і платіжними документами, що засвідчується вищезазначеною відповіддю Митних органів, підтверджується сума сплаченого податку, а оцінка діяльності відповідних служб виходить за межі позовних вимог. Також, суд ухвалою від 25.09.2007 р. надав можливість (відповідний час) відповідачу представити суду докази, що спростовують правомірність відповіді Митних органів та, відповідно, дій позивача щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Однак, відповідачем не представлено у встановлений строк належних та допустимих доказів правомірності своєї позиції.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Однак, відповідач у встановленому законом порядку не довів правомірність своєї оспорюваної поведінки.

Враховуючи викладене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Матс” (м.Львів) до Державної податкової інспекції у Галицькому районі (м.Львів) в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002542321/0 від 17.07.2007 р. є обгрунтованим і підлягає до задоволення.

В частині скасування Акту перевірки № 1588/23-409/23275120 від 16.07.2007 р. провадження слід закрити.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Згідно п.п. 1, 2 ч.3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:

судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;

розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.  

Згідно представленого позивачем суду платіжного доручення № 1510 від 07.08.2007 р., останнім сплачено 85,00 грн. судового збору, тобто на 81,40 грн. більше ніж встановлено законом.

Згідно ч.2 ст. 89 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Клопотання від позивача, щодо повернення зайво сплаченого судового збору, до суду не поступало.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі наведеного, а також, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судові витрати підлягають віднесенню за рахунок Державного бюджету України.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 19, 58, 61 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 86 Митного кодексу України, ст.ст. 1, 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 122, 123, 124, 138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0002542321/0 від 17.07.2007 р. Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова  –визнати нечинним та скасувати.

3. В частині скасування Акту перевірки № 1588/23-409/23275120 від 16.07.2007 р. - провадження закрити.

4. В решті частини позовних вимог –відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України у встановленому законом порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Маркет-Матс” (м.Львів) (79000; м. Львів, вул. Шпитальна, 8;  код ЄДРПОУ 31659268; р/р 2600900601386 у ВАТ “Державний експортно-імпортний банк”, МФО 325718) –3 (три) грн. 40 коп. сплаченого державного мита.

4. Виконавчий лист видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Пазичев В.М.