Рішення

від 14.12.2021 по справі 276/1149/20

ВОЛОДАРСЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 276/1149/20

Провадження по справі №2/276/512/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 .Після його смерті відкрилася спадщина до складу якої входять земельні ділянки, площею 1,4700 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0500 та земельна ділянка площею 1,5539 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0300, що розташовані на території Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області. Позивач зазначає, що вона є спадкоємицею по закону.

Звернувшись до приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки після померлого ОСОБА_3 , ОСОБА_1 постановою нотаріуса відмовлено у видачі відповідного свідоцтва, оскільки позивач фактично прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 відповідно до ст.548, 549 Цивільного кодексу УРСР, хоча із спадкодавцем був зареєстрований батько ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Позивач просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на:

-земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.4700 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0500, яка розташована на території Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області;

-земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.5539 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0300, яка розташована на території Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області.

Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 14.09.2020 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явилась, надіславши до суду заяву про розгляд справи в судовому засіданні без її участі, позовні вимоги підтримує повністю та просять їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надіславши до суду заяву про розгляд справи в судовому засіданні без її участі, позов визнає.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом досліджено наступні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 14.08.2002 року виконкомом Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.сп. 6).

Відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №137997 від 20.10.2004 року, ОСОБА_3 є власником земельних ділянок площею 1,4700 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0500 та земельної ділянки площею 1,5539 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0300, що розташовані на території Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.сп.10,11).

Відповідно до довідки Іршанської селищної ради №30 від 28.05.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 (а.сп.26).

Згідно з довідкою Іршанської селищної ради №31 від 28.05.2020 року, разом із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на день смерті та 6 місяців по тому були зареєстровані та проживали: батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.сп.25).

Також, відповідно до довідки, Іршанської селищної ради №32 від 28.05.2020 року, ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 6-ти місяців, і розпорядилась його особистими речами (особистим майном).

Позивач є дочкою ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 18.08.1971 року Добринською сільською радою Володарсько-Волинського району Житомирської області, а також витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00026421291 сформованого 22 травня 2020 року (а.сп.8, 9).

Відповідно до листа завідувача Хорошівської державної нотаріальної контори від 30.03.2021 року вих. №270/01-16, згідно даних Алфавітних книг обліку спадкових справ, спадкова справа до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилась (а.сп.39).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 03.11.2003 року виконавчим комітетом Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області (а.сп.7).

На виконання ухвали суду від 16.01.2021 року, в приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. витребувано належним чином завірені копії документів, що містяться в спадковій справі № 63/2017 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

Згідно з дослідженими матеріалами спадкової справи № 63/2017, єдиним спадкоємцем на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , є його дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Постановою приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Ніни Дмитрівни від 10.06.2020 року вих.№192/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, площею 1,4700 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0500 та площею 1,5539 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0300, оскільки позивач фактично прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 відповідно до ст. 548, 549 Цивільного кодексу УРСР, хоча із спадкодавцем був зареєстрований батько ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.сп.5).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

З огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі підлягають до застосування положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Згідно зі статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно зі статтями 548, 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або із застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Таким чином, для визначення тієї обставини, з якою стаття 549 ЦК УРСР пов`язувала факт прийняття спадщини, необхідно встановити, чи фактично такий спадкоємець вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

В силу ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст.126 ЗК України).

Статті 81,131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, а також керуючись вимогами ЦК УРСР в редакції 1963 року, суд приходить до висновку, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадщину в порядку фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном згідно ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, прийняли в рівних частинах, позивач ОСОБА_1 та батько спадкодавця ОСОБА_4 .

Також, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , який за життя не оформив своїх спадкових прав до майна свого померлого сина, спадщину прийняла його дочка, відповідач ОСОБА_2 , до складу якої в тому числі входить спадкова маса успадкована її батьком після смерті ОСОБА_3 . Крім того, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 в порядку встановленому чинним законодавством, будь-яких реальних дій спрямованих на не прийняття спадщини в межах строків прийняття спадщини, зокрема, в частині спадкової маси, успадкованої її батьком після смерті ОСОБА_3 , остання не вчиняла, у зв`язку з чим суд не бере до уваги визання позову відповідачем в повному обсязі.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги на визнання за нею, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 права власності на цілу частку земельних ділянок площею 1,4700 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0500 та земельну ділянку площею 1,5539 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0300, що розташовані на території Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки на думку суду, право на спадкове майно після ОСОБА_3 в рівних частках мають позивач та відповідач, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.4700 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0500, яка розташована на території Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва площею 1,5539 га, кадастровий номер 1821181800:05:002:0300, яка розташована на території Добринської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складено 20.12.2021 року.

Суддя А.М. Збаражський